вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/7412/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.11.2025
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 (повний текст складено 04.09.2025)
у справі № 910/7412/25 (суддя - Полякова К.В.)
за позовом Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
про стягнення 1 243 022, 00 грн
Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Холдингова компанія Київміськбуд (надалі - відповідач), в якій просила стягнути за договором про укладання договору суборенди земельної ділянки на новий строк від 03.04.2023 заборгованість з відшкодування суборендної плати за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року в розмірі 408 378,94 грн. та штраф за порушення зобов'язань в розмірі 834 643,06 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 позовні вимоги Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на користь Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва 408 378, 94 грн заборгованості, 417 321, 53 грн штрафу, а також 18 645, 33 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 21.09.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Приватне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 по справі № 910/7412/25 та відмовити у позові повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Компанія не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважаючи, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального й процесуального права та без належного дослідження обставин справи. На думку апелянта, суд не перевірив обґрунтованість розрахунків позивача щодо заборгованості зі сплати суборендної плати, адже позивач не навів жодних пояснень щодо природи та підстав зміни сум, не підтвердив нормативну грошову оцінку земельної ділянки витягом із технічної документації, що унеможливлює перевірку правильності розрахунків. Також, за доводами сторони, позивач не надав розрахунку штрафу, який заявив до стягнення, а суд не дав оцінки цим недолікам доказової бази. Апелянт наголошує, що відповідно до законодавства та позицій Верховного Суду, суди мають враховувати принципи справедливості, добросовісності та розумності та можуть зменшувати розмір неустойки і штрафу, якщо вони є надмірними та непропорційними. Компанія вказує, що заявлений штраф є необґрунтовано великим, не становить прямих збитків позивача та фактично є непомірним тягарем, що суперечить підходам, сформульованим у численних рішеннях Верховного Суду. Окремо скаржник зазначив, що фінансове становище Компанії суттєво ускладнене наслідками пандемії, повномасштабної війни, загальним падінням будівельної галузі та покладеним на неї державою обов'язком добудувати збиткові об'єкти «Укрбуду», що підтверджено висновками аудиторів. У цих умовах стягнення значного штрафу є непропорційним та ще більше погіршить фінансовий стан підприємства. У зв'язку з цим апелянт просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва та відмовити у позові повністю.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Суддя Сибіга О.М. з 25.09.2025 по 26.09.2025 перебував у відрядженні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25 залишено без руху. Роз'яснено Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
07.10.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недолків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025, а саме докази сплати судового збору на суму 14 862, 62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №715 від 01.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25; призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25 у судовому засіданні 12.11.2025.
27.10.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом в порядку ст. 263 ГПК України.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що законодавство, на яке посилається відповідач у апеляційній скарзі, взагалі не відноситься до спірних правовідносин та не спростовує обов'язок відповідача здійснювати оплату суборендної плати за користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим Господарським судом міста Києва в оскаржуваному рішенні було зроблено обґрунтовані висновки про наявність порушених прав позивача та стягнення з відповідача заборгованості за відшкодування суборендної плати за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року в розмірі 408 378,94 грн. Також сторона вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
В судове засідання 12.11.2025 з'явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції в задоволеній частині скасувати з ухваленням нового - про відмову в позові повністю. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2023 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладений письмовий договір про укладання договору суборенди земельної ділянки на новий строк, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соболєвою В.Л. за реєстровим № 558, згідно якого поновлено до 02 листопада 2026 року договір суборенди земельної ділянки укладений між Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соболєвою В.Л. 21 лютого 2020 року за реєстровим № 462, на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 15 листопада 2006 року за реєстровим №1335у, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24 листопада 2006 року за № 72-6-00389, з урахуванням угоди про поновлення, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 20 квітня 2017 року за реєстровим № 88 та договору про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майоровою А.В. 02 листопада 2022 року за реєстровим № 1022 (надалі - договір суборенди).
Відповідно до пункту 1 договору суборенди предметом договірні відносини між сторонами є передача у платне користування земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:72:132:0011 за адресою: вул. Митрополита Василя Липківського, 14-а в Солом'янському районі м. Києва на правах суборенди. Відповідно до умов договору суборенди Комунальна організація виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Інститут генерального плану м. Києва» виступає стороною - «орендарем», а Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» виступає стороною «суборендарем».
У пункті 4.1 договору суборенди вказано, що визначена цим договором суборендна плата за земельну ділянку становить платіж, який суборендар самостійно розраховує та вносить орендарю за користування земельною ділянкою в грошовій формі.
Річна суборендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки (пункту 4.2 договору суборенди).
Відповідно до пункту 4.6 договору суборенди суборендна плата вноситься Відповідачем рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів що настають за останнім календарним днем податкового (календарного) місяця.
Згідно з пунктом 6.1. договору суборенди сторони підтверджують, що земельна ділянка яка є об'єктом за цим договором передана в суборенду з 21 лютого 2020 року.
Із матеріалів справи слідує, що позивач направив листами від 22.01.2025 № 312-82, від 18.02.2025 № 312-237, від 20.03.2025 № 312-418, а також у системі MEdok відповідачу рахунки-фактури та акти на відшкодування суборенди земельного податку за період грудень 2024 року - квітень 2025 року на загальну суму 408 378,94 грн.
Також, позивач направив відповідачу лист-претензію від 04.04.2025 № 312-482 щодо виконання фінансових зобов'язань з оплати суборенди за період з грудня 2024 року по травень 2025 року в розмірі 408 378,94 грн.
Крім того, до матеріалів справи долучені докази реєстрації позивачем податкових накладних від 31.12.2024 року № 267 на суму 74 521,70 грн., сума ПДВ - 12 420,28 грн.; від 31.01.2025 року № 175 на суму 83 464,31 грн., сума ПДВ - 13 910,72 грн.; від 28.02.2025 року № 251 на суму 83 464,31 грн., сума ПДВ - 13 910,72 грн.; від 31.03.2025 року № 304 на суму 83 464,31 грн., сума ПДВ - 13 910,72 грн.; від 30.04.2025 року № 166 на суму 83 464,31 грн., сума ПДВ - 13 910,72 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відхиляючи доводи скаржника про відсутність узгодження сторонами порядку визначення розміру суборендної плати, та ненадання позивачем жодних розрахунків щодо природи таких нарахувань, а також не підтвердив нормативну грошову оцінку земельної ділянки, колегія судді зазначає наступне.
За змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі», орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.
Водночас, за змістом пункту 4.1 договору суборенди суборендна плата за земельну ділянку становить платіж, який суборендар самостійно розраховує та вносить орендарю за користування земельною ділянкою в грошовій формі.
Річна суборендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки (пункту 4.2 договору суборенди).
Відповідно до пункту 4.6 договору суборенди суборендна плата вноситься Відповідачем рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів що настають за останнім календарним днем податкового (календарного) місяця.
Разом з цим, відповідно до п. 2.2 договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 6 738 370,54 грн.
З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів здійснення сплати суборендної плати за земельну ділянку за період грудень 2024 року - квітень 2025 року на загальну суму 408 378,94 грн, суд першої інстанції в цій частині обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Щодо доводів скаржника про необґрунтованість стягнення штрафних санкцій за договором, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
При цьому, пунктом 4.8 договору суборенди погоджено, що у разі невнесення суборендної плати у строки визначені цим договором, Відповідачем у 10-денний строк сплачується штрафу розмірі 100 відсотків річної суборендної плати встановленої п. 4 цього Договору.
Отже, штраф у розмірі 100 відсотків річної суборендної плати становить 834 643,06 грн., виходячи з розміру встановленої у пункті 4 договору суборенди суборендної плати
У цій частині суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання зменшення нарахованої позивачем неустойки, зазначає, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено у статті 233 ГК України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 551 ЦК України.
З аналізу цих норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 916/1991/19 та від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В цій частині суд апеляційної інстанції враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у cправі №910/12377/22, відповідно до якої Верховний Суд виснував про те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, установлених у кожній справі, і на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто суди повинні досліджувати конкретні обставини справи у контексті ступеню виконання договірних зобов'язань, майнового стану сторін тощо. Крім того, у вказаній справі суд не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру неустойки так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.
А тому, враховуючи баланс інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у справі наявні виняткові обставини для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України й зменшення розміру штрафних санкцій на 50%. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення штрафу.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що позовні вимоги Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут генерального плану м. Києва підлягають частковому задоволенню, в розмірі: 408 378, 94 грн - заборгованості та 417 321, 53 грн - штрафу.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 у справі № 910/7412/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.11.2025.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга