вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/10601/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025
у справі № 910/10601/25 (суддя - Головіна К. І.)
за заявою Київської міської ради про забезпечення позову
за позовом Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційно-оздоровчий комплекс водного спорту"
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою,
Київська міська рада (надалі - Київрада, позивач, скаржник) звернулась з позовними вимогами щодо усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реабілітаційний-оздоровчий комплекс водного спорту" (надалі - Товариство, відповідач).
Разом із зазначеним позовом Київрада подала заяву про забезпечення позову, в якій просить до набрання рішенням законної сили вжити заходів щодо забезпечення цього позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівля кафе (кафе літ. "А" площею 103,6 кв.м, будиночки для відпочинку: літ "Б" площею 9,5 кв.м, літ "В" площею 11 кв.м, літ "Г" площею 8,3 кв.м, літ "Д" площею 8,3 кв.м, літ "Е" площею 9,2 кв.м, літ "Є" площею 9,3 кв.м, літ "Ж" площею 11,1 кв.м, літ "З" площею 8,7 кв.м, літ "И" площею 8,6 кв.м; вбиральня літ "К" площею 13,6 кв.м) загальною площею 201,2 кв. м. по вул. Антіпова Дениса, 55 (стара назва - вул. Славгородська) у Дарницькому районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2280001980000),
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно вказаної нежитлової будівлі та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 11.09.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 по справі № 910/10601/25 та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову Київської міської ради у повному обсязі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25 залишено без руху. Роз'яснено Київській міській раді, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі. Попереджено Київську міську раду, що якщо відповідна заява про усунення недоліків не буде подана особою в зазначений строк, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.
29.09.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Київської міської ради про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25 та додані до неї матеріали повернуто (надіслано) скаржнику.
07.10.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) від Київської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме докази сплати судового збору на суму 3 028, 00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 заяву Київської міської ради про усунення недоліків апеляційної скарги Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 08.10.2025 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Київська міська рада повторно звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25 та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову Київської міської ради у повному обсязі. Здійснити розгляд апеляційної скарги за участю представника апелянта.
Скаржник вважає, що відповідач у неправомірний спосіб, поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної форми власності, набув право власності на об'єкт нерухомого майна, що становить загрозу законним правам та інтересам територіальної громади міста Києва.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що наявні усі підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, припинення права власності, знесення об'єкта нерухомого майна та приведення її у придатний для використання стан, зважаючи на наступне.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що існують обґрунтовані підозри щодо майбутнього можливого відчуження вказаного об'єкта нерухомого майна на користь третіх осіб Відповідачем, а відтак є всі підстави для накладення арешту на нерухоме майно з огляду на таке.
Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (складу суду) від 13.10.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 поновлено Київській міській раді пропущений строк на подання апеляційної на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі № 910/10601/25. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 12.11.2025.
У судове засідання, що відбулось 12.11.2025 з'явився представник позивача, надав свої пояснення щодо суті спору та просив задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином через систему «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи та вже зазначалось судом апеляційної інстанції Київська міська рада разом з поданням позовної заяви про забезпечення позову подала заяву про забезпечення позову, в якій просить до набрання рішенням законної сили вжити заходів щодо забезпечення цього позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно, а саме: будівля кафе (кафе літ. "А" площею 103,6 кв.м, будиночки для відпочинку: літ "Б" площею 9,5 кв.м, літ "В" площею 11 кв.м, літ "Г" площею 8,3 кв.м, літ "Д" площею 8,3 кв.м, літ "Е" площею 9,2 кв.м, літ "Є" площею 9,3 кв.м, літ "Ж" площею 11,1 кв.м, літ "З" площею 8,7 кв.м, літ "И" площею 8,6 кв.м; вбиральня літ "К" площею 13,6 кв.м) загальною площею 201,2 кв. м. по вул. Антіпова Дениса, 55 (стара назва - вул. Славгородська) у Дарницькому районі м. Києва (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2280001980000),
- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно (приймати рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін, інше) стосовно вказаної нежитлової будівлі та вносити будь-які записи про такі зміни для Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Заяву про забезпечення позову мотивована тим, що є достатньо обґрунтоване припущення (реальний ризик) того, що в майбутньому можливе відчуження відповідачем вказаного об'єкта нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці площею 0,208 га (кадастровий номер 8000000000:63:103:0082), на користь третіх осіб, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи.
Розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (ст. 136, 137 ГПК України).
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Так, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову, як вже зазначалося, є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Крім того, заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У той же час, Київрада заявила вимогу про захист її права власності на земельну ділянку шляхом усунення перешкод у користуванні цією земельною ділянкою, проте, у заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, та заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо цього майна.
Таким чином, у позові заявник просить захистити його право власності на землю шляхом звільнення земельної ділянки від незаконно набутого нерухомого майна, а обраний ним захід забезпечення - направлений на захист, збереження та недопущення відчуження нерухомого майна, що не є предметом спору, що свідчить про те, що інтерес, про захист якого просить заявник у цій заяві (накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчинення реєстраційних дій щодо цього майна), не стосується позовної вимоги щодо усунення перешкод власнику у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, а тому його не можна вважати співмірним та адекватним із даною позовною вимогою, що виключає застосування заходів забезпечення, про які просить заявник.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20.
У даному випадку позивач вказав на наявність високої ймовірності відчуження відповідачем належного йому об'єкту нерухомого майна, що знаходиться на спірній земельній ділянці, чим будуть створені перешкоди для поновлення прав Київської міської ради, що полягають у безперешкодному володінні і розпорядженні цією земельною ділянкою.
Проте, будь-яких обґрунтованих доводів з приводу необхідності застосування заходів забезпечення позову заявник не надав, як і не надав доказів того, що відповідач має намір відчужити належний йому на праві власності об'єкт нерухомого майна чи вчинити інші дії, які б перешкодили подальшому знесенню об'єкта в разі задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що позивачем не доведено у встановленому процесуальним законом порядку того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову.
Поряд з цим, судом першої інстанції вірно вказано, що стала судова практика Верховного Суду передбачає саме обов'язок заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладати тягар доказування на боржника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 N 914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 N 922/1737/22.
Таким чином, доводи скаржника щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду є необґрунтованим та не є підставою для вжиття відповідних заходів (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"), адже на ряду із зазначенням заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті незастосування судом забезпечувальних заходів.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо відмови у задоволенні заяви Київської міської ради про забезпечення позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі №910/10601/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 у справі №910/10601/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи № 910/10601/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 20.11.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга