вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа№ 910/732/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 15.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 (повний текст рішення складено 02.06.2025)
у справі № 910/732/25 (суддя - Гулевець О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП»
до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»
про стягнення 31 835 144,69 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення 31 835 144,69 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 23 527 020,75 грн, інфляційні нарахування у розмірі 3 448 626,31 грн, пеня в розмірі 2 448 875, 40 грн, 3 % річних у розмірі 971 201,27 грн та 7% штрафу в розмірі 1 439 420,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1972/02/21 від 19.07.2021.
У подальшому, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 21 144 595, 37 грн, інфляційні втрати за весь час прострочення в розмірі 4 152 644, 09 грн, пеню в розмірі 2 448 875,40 грн, 3% річних в розмірі 971 005,45 грн та 7% штрафу в розмірі 1 439 420,95 грн.
Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про зменшення позовних вимог.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/732/25 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на користь Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП» заборгованість у сумі 21 144 595, 37 грн, інфляційні втрати у сумі 3 113 736,98 грн, 3% річних у сумі 755 818,76 грн та судовий збір у розмірі 300 169,81 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з наступного:
- з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів в спростування обставини наведених у позові, суд вважає, що позивачем підтверджено факт виконання своїх зобов'язань за договором, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 21 144 595, 37 грн;
- здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 3 113 736,98 грн та сума 3% річних становить 755 818,76 грн, а тому в цій частині вимоги підлягають частковому задоволенню;
- вимоги пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, а тому нарахування позивачем пені та штрафу є необґрунтованими, у зв'язку з чим судом відмовлено у позові про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 448 875,40 грн та 7% штрафу в розмірі 1 439 420,95 грн;
- відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру відсотків наслідкам порушення, тому суд не вбачає підстав для зменшення розміру 3% річних та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 99%.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/732/25 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/732/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/732/25.
27.06.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП» надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/732/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/732/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
28.07.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/732/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 та призначено розгляд справи на 17.09.2025.
15.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
16.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, у якій позивач заявляє про включення до судових витрат на професійну правничу допомогу, докази понесених яких будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 клопотання Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи №910/732/25 на 15.10.2025.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та проігнорував доводи відповідача щодо особливостей регулювання спірних правовідносин в контексті останніх змін до законодавства, яке підлягає застосуванню.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- зобов'язання сторін у заявлений період виникли під час дії воєнного стану, відтак наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію у спірний період;
- посилаючись на п. 11.4 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641, відповідач зазначає, що вказав, що за розрахункові місяці вересень - листопад 2022 року, лютий - липень, вересень - жовтень 2023 року НЕК «Укренеpгo» не сплатило послугу в повному обсязі, відтак зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК Украйні не виникли;
- помилковим є висновок суду про відсутність підстав для зменшення відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу, оскільки відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії та має складний фінансовий стан, вказані нарахування не відповідають принципам справедливості та розумності, а також відсутні докази завдання збитків позивачеві.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу зазначив про її необґрунтованість та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає наступне:
- згідно періодів заборгованості визначених в позовній заяві, постанови НКРЕКП №858, №896 та №946 затверджені після 26.01.2024, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену у січні-лютому 2023 року, липні 2023 року, вересні 2023 року, грудні 2022 року, березні - червні 2023 року, вересні - листопаді 2022 року, жовтні 2023 року, мали здійснюватися в строки, встановлені п.11.4 Порядку №641 (в редакції, чинній з 26.01.2024), а строк виконання зобов'язання Відповідача перед Позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди з жовтня 2021 року по липень 2023 року станом на час розгляду справи в суді першої інстанції вже настав;
- відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав заперечення щодо поданих позивачем розрахунків наявної заборгованості з оплати за відпущений товар, розміру нарахованого штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат; здійснений позивачем розрахунок здійснено арифметично правильно;
- під час розгляду судової справи в суді першої інстанції відповідачем частково було сплачено суму боргу, цими діями Відповідач визнав свою заборгованість та вжив дії щодо її часткового погашення;
- посилаючись на висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові №910/4439/23 від 21.06.2024, позивач вважає, що положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку купівлі №641;
- розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом;
- інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 15.10.2025 з'явилися представники учасників справи.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
Державне підприємство «Гарантований покупець» є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії на провадження діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця, у відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
19.07.2021 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП» (далі - продавець за «зеленим» тарифом, позивач) укладено договір № 1972/02/21, відповідно до умов якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Згідно з пунктом 2.2 договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом в балансуючій групі гарантованого покупця.
Відповідно до пункту 2.3 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору погоджено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, а разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом», за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.
Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
У пункті 4.5 договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок), до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
У пункті 7.4 договору сторони погодили, що якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
29.01.2024 між сторонами укладена Додаткова угода № 1574/07/24, якою змінено договір № 1972/02/24 від 19.07.2021.
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
На виконання умов договору у періоди: жовтень 2021 року, лютий 2022 року, з липня 2022 року по вересень 2022 року, з листопада 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по травень 2023 року, липень 2023 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 316 792 573,70 грн, що підтверджується підписаним сторонами актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 29 861 736,91 грн; за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 18 777 704,41 грн.; за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 757 438,02 грн.; за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 17 23 194,84 грн; за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 28 006 950,44 грн; за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 28 295 451,43 грн; за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 30 059 480,82 грн; за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 29 544 938,06 грн, за березень 2023 року від 31.0.2023 на суму 34 546 435,91 грн; за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 31 219 146,38 грн; за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 32 268 448,69 грн, за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 34 907 370,97 грн; а також підписаними між сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії: за липень 2022 року від 16.05.2024; за серпень 2022 року від 17.05.2024; за вересень 2022 року від 30.04.2024; за вересень 2022 року від 30.04.2024.
Звернувшись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань заборгованість сплатив частково, у зв'язку з чим за розрахунком позивача заборгованість відповідача у загальному розмірі становить 21 144 595,37 грн за періоди: жовтень 2021 року, лютий 2022 року, з липня 2022 року по вересень 2022 року, з листопада 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по травень 2023 року, липень 2023 року, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4 152 644, 09 грн, пені в розмірі 2 448 875,40 грн, 3% річних в розмірі 971 005,45 грн та 7% штрафу в розмірі 1 439 420,95 грн.
Оцінивши доводи учасників справи та наявні у справі докази як окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію, регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії затвердженого постановою від 26.04.2019 №641 (надалі - Порядок №641).
Відповідно до п. 1.3 Порядку (в редакції чинній до 26.01.2024) виробник за «зеленим» тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, між Державним підприємством «Гарантований покупець» та ПАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНИЙ ЗАВОД-КЕРНЕЛ ГРУП» укладено договір №1972/02/21 від 19.07.2021, відповідно до умов якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, вироблених з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 316 792 573,70 грн у періоди: жовтень 2021 року, лютий 2022 року, з липня 2022 року по вересень 2022 року, з листопада 2022 року по грудень 2022 року, з лютого 2023 року по травень 2023 року, липень 2023 року, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 29 861 736,91 грн; за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 18 777 704,41 грн.; за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 1 757 438,02 грн.; за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 17 23 194,84 грн; за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 28 006 950,44 грн; за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 28 295 451,43 грн; за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 30 059 480,82 грн; за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 29 544 938,06 грн, за березень 2023 року від 31.0.2023 на суму 34 546 435,91 грн; за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 31 219 146,38 грн; за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 32 268 448,69 грн, за липень 2023 року від 31.07.2023 на суму 34 907 370,97 грн; а також підписаними між сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії: за липень 2022 року від 16.05.2024; за серпень 2022 року від 17.05.2024; за вересень 2022 року від 30.04.2024; за вересень 2022 року від 30.04.2024.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Згідно з п. 10.1 Порядку (в редакції чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Пунктом 10.4 Порядку (у редакції чинній до 26.01.2024) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно з пунктом 11.1 Порядку (у редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець, не пізніше п'ятого дня після закінчення першої та другої декад розрахункового місяця, за рахунок коштів, отриманих відповідно до пункту 14.2 глави 14 цього Порядку та коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами, здійснює оплату продавцям за «зеленим» тарифом в обсязі, пропорційно відпуску електричної енергії генеруючими одиницями за 10/20 діб.
Гарантований покупець після отримання фактичних даних щодо обсягу відпуску/відбору електричної енергії за розрахунковий місяць, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавців за «зеленим» тарифом перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію, з суми коштів, отриманих гарантованим покупцем за реалізовану електричну енергію за результатами торгової діяльності на РДН, ВДР та за двосторонніми договорами за третю декаду розрахункового місяця, крім залишку коштів, необхідних для забезпечення господарської діяльності гарантованого покупця, передбачених кошторисом на розрахунковий місяць, здійснює доплату продавцям за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць пропорційно вартості купленої товарної продукції.
Якщо здійснення авансового платежу/доплати припадає на вихідний або святковий день, гарантований покупець здійснює оплату продавцю не пізніше наступного робочого дня.
У випадку здійснення гарантованим покупцем оплати першої/другої декади розрахункового місяця за відпущену електричну енергію продавцем понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку (у редакції чинній з 26.01.2024) відповідач забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 № 1117 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 № 1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» за липень 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 № 473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» за серпень 2022 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у лютому 2023 року, липні 2023 року, вересні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у грудні 2022 року, березні - травні 2023 року.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у вересні - листопаді 2022 року.
Таким чином, з огляду на встановлені договором строки оплати та враховуючи норми чинного законодавства, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату відпущеної електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року у строк до 15.09.2022 (включно); за липень 2022 року у строк до 23.09.2022 (включно); за серпень 2022 року у строк до 17.03.2023 (включно), за вересень - листопад 2022 року у строк до 20.05.2024 (включно), за лютий 2023 року та липень 2023 року у строк до 03.05.2024 (включно); за грудень 2022 року та березень - травень 2023 року у строк до 14.05.2024 (включно).
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, з огляду на погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за електричну енергію є таким, що настав.
Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за договором, що становить 21 144 595,37 грн з урахуванням часткової оплати відповідачем заборгованості.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на те, що порушення Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» зобов'язань щодо оплати вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків відповідача з постачальниками та виробниками.
З огляду на ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договором №1972/02/21 від 19.07.2021 саме на відповідача покладено обов'язок здійснювати оплату відпущеної електричної енергії, виробленою продавцем за «зеленим» тарифом, а також відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 № 641.
Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, судом відхиляється, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, яких відповідачем надано не було, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом».
Аргументи відповідача про застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 судом відхиляються, оскільки Накази Міністерства енергетики України №140 та №206 закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов'язку повного розрахунку та не змінюють терміни виникнення грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку.
Більш того, станом на дату настання строку оплати за заявлений період Наказ Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» втратив чинність.
У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.
Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:
- накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
- накази не звільняють ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору.
З наведених вище підстав судовою колегією відхиляються доводи відповідача, покладені в обґрунтування своїх заперечень щодо задоволення позовних вимог.
Водночас, судом першої інстанції аналогічні за змістом заперечення визнано необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та відхилено з огляду на те, що відповідачем не підтверджено належними та достатніми доказами обставини, на які він посилається у відзиві на позов.
За викладених обставин, з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості, та враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування обставин, наведених у позові, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем підтверджено факт виконання своїх зобов'язань за договором, а тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 21 144 595,37 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 4 152 644, 09 грн, пеню в розмірі 2 448 875,40 грн, 3% річних в розмірі 971 005,45 грн та 7% штрафу в розмірі 1 439 420,95 грн у зв'язку із простроченням оплати вартості поставленої позивачем продукції.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом першої інстанції встановлено, що сума інфляційних втрат становить 3 113 736,98 грн та сума 3% річних становить 755 818,76 грн, а тому вимоги у цій частині судом задоволено частково.
Колегія суддів враховує, що на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення сторонами не наведено вмотивованих заперечень стосовно здійснених перерахунків сум інфляційних втрат та 3% річних судом першої інстанції, а відтак суд апеляційної інстанції в цій частині також погоджується з висновками суду першої інстанції, які сторонами не спростовано.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 від 26.04.2022, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови, зокрема.
Пп.16 п.1 постанови НКРЕКП визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №413 від 26.04.2022 набрала чинності з дня її прийняття, тобто 26.04.2022.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений воєнний стан строком на 30 діб.
У подальшому відповідними Указами Президента України, які затверджувалися відповідними Законами, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Таким чином, постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові від 19.04.2024 Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №911/1359/22 та в постанові від 26.07.2023 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/1948/22.
Таким чином, вимоги пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП розповсюджують свою дію на спірні правовідносини, а тому нарахування позивачем пені та штрафу є необґрунтованими, у зв'язку з чим судом першої інстанції вмотивовано відмовлено у позові про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 448 875,40 грн та 7% штрафу в розмірі 1 439 420,95 грн.
Щодо доводів відповідача про зменшення розміру 3% річних на 99%.
Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 у справі № 924/441/20).
Водночас, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.»
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Відхиляючи доводи відповідача стосовно зменшення розміру 3% річних, суд першої інстанції послався на те, що у відзиві відповідачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних.
Відтак, з підстав необґрунтованості та недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру відсотків наслідкам порушення, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 99%, з чим не погоджується скаржник у поданій апеляційній скарзі.
Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення інфляційного збільшення суми боргу, при цьому як судом першої інстанції було розглянуто клопотання про зменшення розміру 3% та відмовлено з мотивів його безпідставності.
В апеляційній скарзі в обгрунтування наявності підстав для зменшення розміру відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу відповідач просить врахувати: ступінь добровільного виконання основного зобов'язання; наявність особливостей правового регулювання порядку виконання Гарантованим покупцем зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом; здійснення розрахунків з позивачем належним чином, у точній відповідності до регуляторних актів, зокрема Порядку №641; захищеність прав та інтересів позивача, пов'язаних із знеціненням гривні внаслідок інфляційних процесів, відповідними державними гарантіями та особливим, у порівнянні зі встановленим статтею 625 ЦК України, порядком щоквартально перерахунку «зеленого» тарифу; відсутність доказів завдання позивачеві збитків у заявленому до стягнення розмірі; складний фінансовий стан відповідача, зумовлений наявністю значної дебіторської заборгованості; тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни, в т.ч. для гарантованого покупця, зумовлені воєнними діями на території України.
Колегія суддів з урахуванням викладених вище мотивів відмови суду першої інстанції в зменшенні 3% річних, наголошує, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
У справі, яка розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч.2 ст.625 ЦК України), отже, в даному випадку, оцінюючи наявні матеріали справи та доводи відповідача щодо підстав зменшення 3% річних, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21). Аналогічного правомірного висновку дійшов і суд першої інстанції, який відповідачем в поданій апеляційній скарзі не спростовано.
У постанові від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 Верховний Суд зазначив, що «наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)».
Враховуючи встановлені у цій справі обставини та судову практику, що склалася в аналогічних правовідносинах, судова колегія вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача, оскільки обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом, та окрім того, відповідачем, у свою чергу, не доведено наявність будь-яких виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Що стосується зменшення інфляційних втрат, то колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі 903/602/24 про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Відтак, доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню з викладених вище мотивів.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У відповідності до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегією суддів встановлено, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в процесі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, а оцінка їм була надана судом апеляційної інстанції у пункті 3.2. мотивувальної частини даної постанови.
Усі інші доводи та міркування сторін судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/732/25 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі № 910/732/25 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/732/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 у справі №910/732/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/732/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 20.11.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук