вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2025 р. Справа№ 911/520/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Кравчука Г.А.
Коробенка Г.П.
секретар судового засідання: Гріщенко А.О.
за участі представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 15.10.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО»
на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025
у справі № 911/520/25 (суддя - Карпечкін Т.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО»
про стягнення 647 919,19 грн
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроджет» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» про стягнення 647 919,19 грн.
Предметом позову є стягнення з відповідача 440 100,00 грн. передплачених коштів, на які продукція не була поставлена, а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних, нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення передплачених коштів, зокрема, коли зобов'язання з поставки мало, але не було виконане.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/520/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» 440 100,00 грн. боргу, 38 306,79 грн. 3% річних, 169 512,40 грн. інфляційних та 7 775,04 грн. витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у позивача в силу положень ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати, а враховуючи, що 60-денний термін виготовлення та Поставки передплаченої продукції сплинув 12.03.2022, з 13.03.2022 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання і у позивача виникло право вимагати повернення передплати. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних визнано судом правомірними.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 скасувати та прийняти нове рішення (постанову) про відмову у позові у повному обсязі.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/520/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/520/25.
27.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/520/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі № 911/520/25 - залишено без руху, та надано строк на усунення недоліків.
09.09.2025 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та доказом надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю «Агроджет».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/520/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 та призначено до розгляду на 15.10.2025.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
22.09.2025 через систему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» надійшла заява про участь у судових засіданнях у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, таким, що прийняте за неповного дослідження усіх обставин справи та неналежної оцінки доводів та доказів.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає наступне:
- у відповідача не виник обов'язок по постачанню Продукції, визначеної у Договорі поставки №НПО-30/12/21-44 від 10.01.2022, оскільки:
(1) відповідно до п. 4.16 Договору умовою відвантаження (постачання) Продукції є надходження на рахунок Відповідача 100% попередньої оплати - але фактично на рахунок надійшло 440100,00 грн., тобто 50% попередньої оплати (100% попередньої оплати дорівнюють 875610,00 грн.);
(2) відповідно до пункту 3 Специфікації строк виконання складає 60 днів з дня надходження попередньої оплати та узгодження технічної документації - але зі сторони Позивача не було ані внесення попередньої оплати у повному обсязі - 875610,00 грн., ані узгодження технічної документації;
(3) для узгодження технічної документації відповідно до змісту пунктів 1.2, 1.3 Договору Позивач мав надати Відповідачу технічне завдання - але технічне завдання Позивач Відповідачу не надав, отже, узгодження технічної документації не відбулося внаслідок ненадання Позивачем технічного завдання;
- відповідач наполягає, що Договором визначено дві умови для надання (відвантаження) Продукції, які мають мати місце (існувати) разом - отримання Відповідачем 100% попередньої оплати, тобто грошову суму в розмірі 875610,00 грн та узгодження технічної документації, однак узгодження технічної документації неможливе без надання позивачем відповідачу технічного завдання, відтак має місце прострочення кредитора;
- посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, відповідач вважає, що суд першої інстанції всупереч вказаної правової позиції помилково ототожнив проценти, встановлені ст. 536 ЦК України - з процентами, встановленими ст. 625 ЦК України, а тому висновок про правомірне користування Відповідачем в період з 13.03.2022 по 06.02.2025 грошовими коштами в розмірі 440100,00 грн. виключає нарахування та стягнення з Відповідача на користь Позивача за цей період індексу інфляції та 3% річних.
З наведених підстав відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у поданому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи наступне:
- з огляду на положення Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору поставки від 10.01.2022 №НПО-30/12/21-44, передоплата погоджена сторонами у розмірі 50% від загальної вартості продукції (875 610,0 грн.), тобто у розмірі 437 805,0 грн., вказана умова домовленості сторін виконана Позивачем повністю;
- остаточний розрахунок має бути проведений виключно після отримання Позивачем повідомлення про готовність продукції до відвантаження, однак відповідачем не надано до матеріалів справи доказів того, що продукція готова до відвантаження; більш того, наявні в матеріалах справи листи ТОВ «СЗХНО» від 06.05.2022 №КО/238 та від 11.02.2025 №КО/29-2підтверджують, що готовність продукції складає 90%, а тому судом правильно встановлено, що обов'язок проведення остаточного розрахунку за продукцію у Позивача не виник;
- щодо відсутності факту узгодження сторонами Договору поставки технічної документації на продукцію позивач зазначає, що це твердження Відповідача спростовується тим, що без такого погодження приступити до виготовлення продукції неможливо; натомість, Відповідач визнає ту обставину, що продукція була виготовлена на 90%, що свідчить про погодження сторонами технічних вимог до продукції, а відповідач не висував жодних зауважень щодо непогодження сторонами технічних вимог чи технічної документації на продукцію до моменту подання відзиву на позов.
Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі №911/520/25 - без змін.
2.4. явка в судове засідання
У судове засідання 15.10.2025 з'явились представники учасників справи.
Представники відповідача підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.
Представник позивача, який брав участь в режимі відеоконференції, заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини
10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроджет» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» (відповідач, Постачальник) був укладений Договір поставки № НПО-30/12/21-44 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію (далі - Продукція) відповідно до умов технічного завдання Покупця і додатків (специфікацій) до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Ціни на Продукцію що поставляється, обумовлюються в додатках (специфікаціях) до Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1 Договору). Оплата за цим Договором проводиться на умовах, вказаних у додатках (специфікаціях) (п. 3.1 Договору).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставити Продукцію в терміни, зазначені в додатках (специфікаціях).
10.01.2022 сторони Договору уклали Додаток № 1 до Договору поставки від 10.01.2022 № НПО-30/12/21-44 (Специфікацію), за умовами якої Продукцією, що поставляється є Ємність для аміаку, об'ємом 35м3, у кількості - 1 шт., загальною вартістю 875 610,0 грн. (у т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 145 935,0 грн.); базисні умови поставки - EXW, м. Сєвєродонецьк, (склад Постачальника), відповідно до вимог міжнародних правил інтерпретації «Інкотермс 2010»; термін виконання послуги: 60 календарних днів з моменту надходження передоплати і узгодження технічної документації. Постачальник має право дострокової поставки продукції; Порядок та умови оплати:
50% - передоплата протягом 5-ти календарних днів з дати підписання цієї специфікації до договору;
50% - протягом 5-ти календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження;
Також, відповідною Специфікацією погоджені прилади та обладнання, які входять в комплект поставки.
3.2. обставини встановлені судом і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права
Позивач зазначає, що на виконання умов Договору належним чином та у повному обсязі виконав обов'язки Покупця за Договором, а саме, перерахував Постачальнику попередню оплату у розмірі 440 100,0 грн. (платіжна інструкція від 10.01.2022 № 1072 на суму 300 000,00 грн., від 11.01.2022 № 1073 на суму 140 100,00 грн.). Відповідні передплати зроблені у межах п'ятиденного строку, визначеного умовами оплати.
В обгрунтування позову позивач стверджує, що відповідач (Постачальник) свої зобов'язання з виготовлення та поставки позивачу замовленої Продукції (Ємність для аміаку, об'ємом 35м3) своєчасно та належним чином не виконав. Відповідач продовжує протягом тривалого часу утримувати передплачені позивачем кошти і не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання зобов'язання.
Також за доводами позивача, відповідач не повідомляв позивача про готовність Продукції до відвантаження, не повідомляв про неможливість виконати умови Договору, або настання випадків, які б унеможливлювали виконання зобов'язань за Договором.
Листом від 06.05.2022 № КО/238, який був отриманий позивачем засобами електронного зв'язку, відповідач повідомив про те, що станом на 05.05.2022 готовність Продукції складає 90%, виробничі потужності відповідача переміщені у м. Дніпро та про наявність складнощів із логістикою.
На вказаний лист відповідача, позивач електронною поштою повідомив про те, що потреба у отриманні Продукції не відпала, просив перемістити Продукцію у м. Дніпро, де знаходяться виробничі потужності відповідача, та заявив про готовність оплатити вартість такого переміщення.
Електронне листування проводилось шляхом обміну електронними листами на електронні поштові скриньки, зазначені сторонами у Договорі.
Однак, протягом тривалого часу відповідачем передплачена Продукція не поставлена, кошти не повернуті. У зв'язку з чим, позивач зазначає, що саме повернення попередньої оплати буде сприяти відновленню його порушених прав.
У позові позивач заявив до стягнення з відповідача 440 100,0 грн. передплачених коштів, на які Продукція не була поставлена.
Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних, нарахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення передплачених коштів, зокрема, коли зобов'язання з поставки мало, але не було виконане.
Позиція відповідача зводиться до заперечень позову з посиланням на те, що виникнення обов'язку відповідача надати (відвантажити) товар позивачу обумовлюється діями, які мав здійснити позивач, а саме узгодженням технічної документації і надходженням передоплати у повному обсязі, визначеному Додатком №1 до Договору - 875 610,00 грн, чого здійснено не було.
Відповідач наголошує, що Договором визначено дві умови для надання (відвантаження) Продукції, які мають мати місце (існувати) разом - отримання Відповідачем 100% попередньої оплати, тобто грошову суму в розмірі 875610,00 грн та узгодження технічної документації, однак узгодження технічної документації неможливе без надання Позивачем відповідачу технічного завдання.
Виходячи з цього, за доводами відповідача, у правовідносинах сторін має місце прострочення кредитора, яке полягало саме у ненаданні Позивачем Відповідачу технічного завдання, яке (ненадання), у свою чергу, унеможливило виконання за договором з боку відповідача - узгодження технічної документації на Ємність та подальші дії - виготовлення продукції та її надання (відвантаження) Позивачу.
Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, однак, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, з наведеними висновками Господарського суду Київської області не вбачає за можливе погодитись суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про наявність підстав вимагати від відповідача попередню оплату за товар.
Підставою позову позивач визначає статтю 693 ЦК України, відповідно до положень якої якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Позивач стверджує, що попередня оплата у розмірі, визначеному Специфікацією до договору, була перерахована відповідачу 10 та 11 січня 2022 року, тобто продукція мала бути поставлена позивачу до 12.03.2022 включно, чого здійснено не було, а тому позивач вважає, що з 13.03.2022 має місце порушення відповідачем зобов'язання з поставки продукції за договором та специфікацією, а відтак у позивача наявне право вимагати від відповідача в силу вимог ст.. 693 ЦК України передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію (далі - Продукція) відповідно до умов технічного завдання Покупця і додатків (специфікацій) до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно з п. 1.2. Договору для виготовлення продукції покупець зобов'язаний надати постачальнику технічне завдання, а п. 1.3. передбачено, що для виготовлення продукції постачальник на підставі технічного завдання покупця протягом 30 робочих днів виконує проектування продукції та розробляє робочу конструкторську документацію, і надає покупцеві для узгодження.
Відповідно до п. 1.5. Договору датою отримання узгодженої документації є дата отримання її постачальником електронною поштою kommerc@severhimmash.com. До моменту надання покупцем остаточно узгодженого загального вигляду продукції постачальник до виготовлення продукції не приступає.
Колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять доказів надання позивачем відповідачеві в порядку п. 1.3. Договору технічного завдання, а також не містять доказів узгодження технічної документації.
10.01.2022 сторони Договору уклали Додаток № 1 до Договору поставки від 10.01.2022 № НПО-30/12/21-44 (Специфікацію), за умовами якої Продукцією, що поставляється є Ємність для аміаку, об'ємом 35м3, у кількості - 1 шт., загальною вартістю 875 610,0 грн. (у т.ч. ПДВ за ставкою 20% - 145 935,0 грн.); базисні умови поставки - EXW, м. Сєвєродонецьк, (склад Постачальника), відповідно до вимог міжнародних правил інтерпретації «Інкотермс 2010»; термін виконання послуги: 60 календарних днів з моменту надходження передоплати і узгодження технічної документації. Постачальник має право дострокової поставки продукції; Порядок та умови оплати:
50% - передоплата протягом 5-ти календарних днів з дати підписання цієї специфікації до договору;
50% - протягом 5-ти календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження;
Системно аналізуючи умови договору та специфікації, колегія суддів наголошує, що поставці товару має передувати узгодження технічної документації, докази чого матеріали справи не містять.
Разом з цим, поставці також має передувати обставина внесення 50 % передоплати протягом 5-ти календарних днів з дати підписання цієї специфікації до договору, а також 50% протягом 5-ти календарних днів від дати отримання повідомлення про готовність продукції до відвантаження, натомість відповідного повідомлення матеріали справи також не містять. Судом враховано лист відповідача від 06.05.2025 №КО/238 про готовність продукції на 90%, однак вказана обставина жодним чином не нівелює недотримання позивачем умов договору щодо надання технічного завдання, а також факт неузгодження сторонами технічної документації.
За змістом частин першої та другої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
За викладених обставин, аргументи відповідача про те, що у даних правовідносинах має місце прострочення кредитора, яке полягало саме у ненаданні позивачем відповідачу технічного завдання, яке (ненадання), у свою чергу, унеможливило виконання за договором з боку відповідача - узгодження технічної документації на продукцію (ємність) та подальші дії - виготовлення ємності та її надання (відвантаження) позивачу - є обґрунтованими.
На переконання судової колегії, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не врахувавши дану обставину при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак дійшов помилкового висновку про задоволення позову з посиланням на те, що 60-денний термін виготовлення та Поставки передплаченої Продукції сплинув 12.03.2022, з 13.03.2022 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання і у позивача виникло право вимагати повернення передплати.
Отже, оцінивши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача, як постачальника, не виникло обов'язку поставити покупцю товар, оскільки як вбачається з матеріалів справи, всупереч п. 1.2. Договору позивачем не виконано свої зобов'язання за договором та не надано відповідачу як постачальнику технічне завдання, на підставі якого відповідач протягом 30 робочих днів мав виконати проектування продукції та розробити робочу конструкторську документацію, і надати покупцеві для узгодження.
Доказів затвердження технічної документації сторонами не надано.
Відтак, підстави для застосування положень ст.693 Цивільного кодексу України, відсутні.
Виходячи з наведених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Разом з цим, відповідно й похідні вимоги про стягнення 38 306,79 грн. 3% річних та 169 512,40 грн. інфляційних також не підлягають задоволенню.
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення суду.
З огляду на встановлені обставини у їх сукупності, судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Дослідивши обставини справи, колегія суддів визнає обґрунтованими твердження апелянта про те, що у даних правовідносинах має місце прострочення кредитора, яке полягало саме у ненаданні позивачем відповідачу технічного завдання, яке (ненадання), у свою чергу, унеможливило виконання за договором з боку відповідача - узгодження технічної документації на продукцію (ємність) та подальші дії - виготовлення ємності та її надання (відвантаження) позивачу.
Усі інші доводи та міркування учасників справи судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин справи, що згідно з п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.
Отже, рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі №911/520/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» підлягає задоволенню.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судових збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі №911/520/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у справі №911/520/25 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроджет» (61171, Харківська область, м. Харків, вул. Амосова,1, кв. 585, код ЄДРПОУ 41505638) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «СЗХНО» (08205, Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь, вул. Шевченка Тараса, 2 а, код ЄДРПОУ 35487040) 11 662,55 грн (одинадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 55 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
6. Матеріали справи №911/520/25 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2025.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.А. Кравчук
Г.П. Коробенко