вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 362/8484/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15934/2025Головуючий у суді першої інстанції - Попович О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем, на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26.10.2020 у розмірі 52601 грн. 59 коп. станом на 03.10.2024 та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилалося на те, що 26.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26.10.2020. При цьому, положеннями анкети-заяви визначено, що вона разом з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.
На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит у розмірі 50 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Як вказано, АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надало відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте, відповідач своєчасно свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 03.10.2024 утворилась заборгованість у розмірі 52601 грн. 59 коп.
З огляду на таке, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг в розмірі 52 601,59 грн. та 3 028,00 грн. судового збору.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.05.2025 у справі №362/8484/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі, відповідачка, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем, разом із позовною заявою, не було додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів, що суд першої інстанції залишив поза увагою.
Вказує, що наданий позивачем документ під назвою розрахунок заборгованості є таблицею нарахувань невідомого походження, а відтак не є належним, допустимим і достовірним доказом ні руху коштів по картковому рахунку, ні розрахунком суми боргу, ні доказом існування самого боргу, якби навіть кредитний договір існував. Жодна із сум, зазначених в розрахунку, відповідачем не підтверджується, а тому, на переконання відповідача, розрахунок є неналежним, недопустимим і недостовірним доказом.
Разом з цим, посилається на те, що позивачем, разом із запереченнями на заяву про перегляд заочного рішення було подано нові докази по справі, однак чинним процесуальним законодавством чітко передбачено, що позивач повинен подати всі докази разом із позовною заявою, а у випадку неможливості повинен повідомити суд про причини такої неможливості і вжиті ним заходи для отримання доказів.
Звертає увагу суду, що позивачем, під час звернення до суду не повідомлялось про неможливість подання будь яких доказів та судом не було встановлено додаткового строку для подання доказів.
Вказує, що розуміючи, що докази є ключовими, належними, керуючись принципом змагальності, звертаючись до суду із вказаним позовом, повинен був зібрати усі докази та подати разом із поданням позовної заяви на підтвердження своїх позовних вимог та обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а зважаючи на те, що позивач є власником відповідної інформації бази даних щодо руху коштів по банківському рахунку, тому позивач мав можливість надати до суду належні докази у справі - виписку по банківському рахунку, однак цього не зробив.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 08.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг «Monobank» від 26.10.2020 (далі - Договір) та положень ст.ст. 509, 526 ЦК України, відповідачка свої зобов'язання за договором не виконує у повному обсязі та станом на 03.10.2024 має перед банком заборгованість у розмірі 52 601 грн. 59 коп. (тіло кредиту).
При цьому, на підтвердження погодження умов Договору з відповідачем АТ «Універсал Банк» додано до матеріалів позовної заяви копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, витяг з тарифів за карткою чорною карткою monobank, паспорт споживчого кредиту, таблицю розрахунку заборгованості та розрахунок заборгованості.
Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Як встановлено судом першої інстанції, 26.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Разом із тим, станом на 03.08.2024 прострочення зобов'язання відповідача зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, заборгованість за кредитом стала простроченою.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з приписами частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з абзацами першим, другим частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
В силу статті 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У силу частини другої статті 1050 ЦПК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 ЦПК України.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Суд першої інстанції, встановивши, що АТ «Універсал Банк» належно виконало умови договору, надавши відповідачці кредитні кошти, однак, відповідачка належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов'язання, оскільки своєчасно не повернула кредит, у зв'язку з чим у неї утворилась заборгованість, яка становить 52601,59 грн. та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), яка на момент розгляду справи останньою не сплачена, за відсутності доказів оспорювання в судовому порядку укладеного з банком договору та доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки наявні в матеріалах справи докази відповідають дійсним обставинам справи.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, з огляду на наступне.
За умовами п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов визначено, що Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка.
За положеннями п. 2.1 п. 2 Розділу ІІ для надання послуг Банк видає Клієнту Картку. Підписанням Анкети-заяви Клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення Договору є дата підписання Клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки.
Процедура випуску картки визначається Банком самостійно. При прийнятті рішення про випуск картки Банк видає Платіжну картку Клієнту і забезпечує розрахунки з використанням даної Платіжної картки. Картка передається Клієнту особисто уповноваженим співробітником або доставляється рекомендованою поштою, кур'єрською службою або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що Платіжна Картка була отримана Клієнтом (п. 2.2, п. 2.3).
Згідно з п.п. 5.1., 5.2. п. 5 Розділу ІІ ліміт кредитування та строк дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому Договорі. Ліміт до використання розраховується та встановлюється виходячи з внутрішніх процедур Банку та зазначається Клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п.п. 5.5. форма надання Кредиту: поновлюваний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
При цьому, у відповідності до п. 2.14 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів, банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості клієнта відповідно до вимог НБУ та умов Договору. У випадку наявності суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов'язань клієнта, що мають пріоритетне значення, приймаються виписки про сану рахунку, первинні документи (платіжні доручення клієнта), дані балансу, надані банком тощо, якщо клієнт не доведе недійсність наданих банком документів або не надасть інших доказів виконання своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) банки зобов'язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Частиною другою статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент звернення банку із грошовими вимогами до боржника) визначено, що бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
За таких обставин, виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
З огляду на це, виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором (див. подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення в матеріалах справи були відсутні докази на підтвердження відкриття рахунку відповідачці, видачі їй картки та встановлення їй кредитного ліміту. Більш того, позивачем на підтвердження обґрунтованості заявленої суми заборгованості, не було долучено до матеріалів справи виписки по рахунку, яка б надала можливість суду першої інстанції пересвідчитися в обґрунтованості розміру заявлених позовних вимог та даних, наведених у розрахунку заборгованості.
Варто відзначити, що за відсутності інших доказів, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, який складений позивачем, не може слугувати належним доказом наявності у відповідача заборгованості перед банком.
Таким чином, за відсутності в матеріалах справи доказів отримання відповідачкою коштів за кредитом та їх використання, а також виписки по рахунку, на час ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк».
Щодо долучених АТ «Універсал Банк» до письмових пояснень на заяву відповідачки про перегляд заочного рішення доказів, а саме: виписки по картці відповідачки, довідки про наявність рахунку та довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.
В силу ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно до ч. 4 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Зважаючи на такі правові норми, докази на обґрунтування позовних вимог позивач був управі подати разом із позовною заявою, а в разі неможливості подати їх у строк, письмово повідомити про це суд першої інстанції та зазначити, які обставини унеможливлюють подання відповідного доказу у відповідний строк.
Враховуючи те, що на момент ухвалення судом першої інстанції заочного рішення, зазначені вище докази в матеріалах справи були відсутні, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити та надати оцінку таким доказам.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не було надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості, що суд першої інстанції залишив поза увагою та ухвалив передчасне рішення про задоволення позовних вимог.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Таким чином, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушенням норм процесуального права, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, у зв'язку з відмовою у позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають (п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Разом з цим, оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і відмовляє у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн. 00 коп.
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від її імені та в її інтересах адвокатом Підодвірним Тарасом Івановичем - задовольнити.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2025 року в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 (нуль) коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження юридичної особи: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова