вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 759/2330/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15745/2025Головуючий у суді першої інстанції - П'ятничук І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
18 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС») звернулося до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно з яким просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 у розмірі 11 095,31 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що 11.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 237518509, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
11.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8900,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019. Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором було укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. 31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 (Додаток №14). При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 11095,31 грн.
17.04.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 17/04/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022.
Зазначено, що після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснювала жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 у розмірі 11095,31 грн., судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.2025 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 105-112).
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щодо договору факторингу було укладено ряд додаткових угод, якими продовжувався строк дії договору до 31.12.2024. При цьому посилається на те, що перехід права вимоги за кредитним договором стосувався чинного зобов'язання на момент його передачі і відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги підписано після укладення кредитного договору.
Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу, оскільки передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.
Вказує, що реєстр № 175 від 05.05.2022, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Даний реєстр було укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем, що суд першої інстанції залишив поза увагою.
Разом з цим, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, умовами якого визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Зазначає, що 30.10.2023 відповідно до витягу є реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11 095,31 грн. Тобто, передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності договору факторингу - до 31.12.2024.
Посилається на те, що сутність договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 30/1023-01 від 30.10.2023 полягає не у відступленні прав вимоги за самими договорами факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Також, 17.04.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 17/04/2024, за умовами якого до фактора (позивача) прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2.
Посилається, що в ході факторингового ланцюгу право вимоги до боржника було передано позивачу, що судом першої інстанції було залишено поза увагою, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що помилковими є твердження суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати договорів факторингу. При цьому вказує, що у випадку відсутності фінансування, договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із клієнтів, що унеможливлює укладення додаткових угод до договорів. Посилається на те, що оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги, скаржник належним чином довів факт переходу права вимоги. Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати.
Вказує, що судом першої інстанції було застосовано нерелевантну судову практику до спірних правовідносин, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неї.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 26.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Копії ухвал суду 29.09.2025 було направлено на адресу позивача та відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.02.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 237518509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Базова процентна ставка за вказаним договором становить 722,7 % річних.
11.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8900,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 .
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) було укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019.
Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021.
В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024. Предметом договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11095,31 грн.
17.04.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 17/04/24, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022.
Відповідно до акту від 17.04.2024 приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024 та витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача у загальній сумі 11095,31 грн., з якої: 8900,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 2195,31 грн. - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати, як за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеному між ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», так і за договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і за договором факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024 укладеному між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС».
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «ЕЙС».
Таким чином зазначено, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не доведено порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022, який укладений ОСОБА_1 після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс».
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 237518509, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Кредитний договір).
За умовами п. 2.3 Кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 8900 грн. 00 коп. одразу після укладення договору, який має бути повернено до 13.03.2022.
За вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику в наступний спосіб: шляхом ініціювання кредитодавцем безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п. 5.1.1. Кредитного договору).
11.02.2022 грошові кошти у розмірі 8900 грн. було перераховано на рахунок отримувача ОСОБА_1 , що вказує на виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням від 11.02.2022 та електронним повідомленням АТ «Такомбанк» від 08.08.2024 (а.с. 44, 45).
Враховуючи наведене, позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору, перерахування кредитодавцем клієнту грошових коштів. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт отримання ОСОБА_1 коштів за укладеним договором або вказували на виконання останньою обов'язку з повернення коштів за укладеним кредитним договором.
Таким чином, кредитодавець управі звернутися до суду з вимогами про стягнення заборгованості за договором, а відповідач довести належними, допустимими та достатніми доказами відсутність обов'язку за договором чи визнати позовні вимоги повністю або частково.
Убачається, що з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором звернувся правонаступник кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».
Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Як убачається із матеріалів справи, 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Згідно приписів п. 3.1. Договору факторингу № 28/1118-01, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.
У відповідності до п. 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
За умовами п. 8.4. Договору факторингу № 28/1118-01, даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.
Додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони внесли зміни в п. 8.2., яким погодили, що строк дії договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Додатковою угодою № 27 від 31.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно.
Додатковою угодою № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно.
Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024 включно. Також сторони домовилися доповнити договір пунктом 11.10 у наведеній в цій угоді редакції, а також домовилися викласти розд. 3 Договору «Фінансування та порядок розрахунків» у новій редакції.
Згідно п. 3.1. Договору факторингу № 28/1118-01, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, в загальному порядку розмір фінансування, що підлягає сплаті фактором клієнту (п. 1.6. Договору), встановлюється сторонами у кожному окремому Реєстрі прав вимоги 0- у відсотковому значенні від суми заборгованостей по основному боргу (тіло кредиту), що є складовою частиною загальної суми грошових вимог, відступлених згідно відповідного Реєстру прав вимоги. Строки сплати фінансування погоджуються сторонами у кожному відповідному Реєстрі прав вимоги.
Як убачається із Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, ТОВ «Таліон Плюс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 на суму 9 701,89 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 900,00 грн., заборгованість за відсотками - 801,89 грн.
Разом з цим, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, за умовами клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.5. Договору факторингу № 30/1023-01, реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором.
Як убачається із Реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 на суму 11095,31 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 900,00 грн., заборгованість за відсотками - 2195,31 грн.
В подальшому, 17.04.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 17/04/24, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно Реєстру боржників від 17.04.2024 до Договору факторингу № 17/04/24 від 17.04.2024, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 на суму 11 095,31 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 900,00 грн., заборгованість за відсотками - 2195,31 грн.
З вищенаведеного убачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі Реєстру прав вимог, який є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід'ємними додатками до договорів факторингу є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору факторингу, в межах строку дії якого передавалися права вимоги за кредитними договорами на підставі Реєстрів прав вимоги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 ще не існували.
У цій частині апеляційний суд звертає увагу на те, що положення статті 1078 ЦК України, які наголошують на тому, що предметом договору факторингу може виступати право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку.
З наведеного та з урахуванням встановленого у межах даної цивільної справи, апеляційний суд робить висновок, що укладання договорів факторингу до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про неможливість передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними, якими передбачено факт передачі права вимоги до боржника на підставі Реєстру прав вимоги. Більш того, діючими договорами факторингу було передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Таким чином, право вимоги до боржника від кредитора до фактора здійснюється виключно на підставі Реєстру прав вимог, а такий реєстр є невід'ємним додатковим до договору у відповідності до чинного договору факторингу на момент підписання такого реєстру, та в такому реєстрі прав вимоги сторони погоджують права вимоги до боржників із зазначенням: прізвища, імені та по-батькові боржника, РНОКПП боржника, номеру та дати кредитного договору, заборгованість та її складові частини, а також суму фінансування.
Аналогічні умови зазначено в усіх укладених договорах факторингу: між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем.
Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, а умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри прав вимоги у межах зазначеної справи були підписані під час строку дії договорів факторингу.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо не доведення позивачем факту набуття права грошової вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 та відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а також непогодження сторонами договорів факторингу предмета договору, оскільки його не індивідуалізовано, не визначено ціни договору, що спростовується матеріалами справи та наявними в них доказами.
Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що договорами факторингу визначено умову, яка полягає в тому, що клієнт передає фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Так, в матеріалах справи міститься витяги з Реєстрів прав вимоги, в яких зазначена необхідна інформація щодо права вимоги, яке відступається, а також у яких сторонами погоджена ціна відступлення прав вимоги, що узгоджується із п. 3.1.2 Договорів факторингу.
Також, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів належного виконання правонаступником своїх зобов'язань, зокрема платіжних документів на підтвердження сплати ціни договорів факторингу, оскільки норми статті 1077 ЦК України не містять імперативного положення про те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до наступних кредиторів.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в обумовленій сумі, тоді як відповідачка не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість у сумі 11 095,31 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами.
Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Вирішуючи вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч.3ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу адвокатом часу.
Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Звертаючись до суду першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», у позовній заяві заявляло вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. в суді першої інстанції.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції до позовної заяви долучено:
- договір надання правничої допомоги № 03/04/24, укладений між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», за умовами кого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором;
- додаткова угода № 3 до договору надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03.04.2024;
- акт прийому-передачі наданих послуг від 03.04.2024 на суму 6000,00 грн.;
- протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03.04.2024.
За умовами п. 3.3. Договору № 03/04/24, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03.04.2024.
Проте, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, аналізуючи матеріали справи колегія суддів вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді першої інстанції, визначений адвокатом є дещо завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 11 095,31 грн., тобто справа відноситься до справ незначної складності, сума заявлених витрат на правову допомогу є непропорційною щодо ціни позову, тому сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 3 000 грн.
Оскільки, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , з останньої підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
Також, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 237518509 від 11.02.2022 у розмірі 11 095 (одинадцять тисяч дев'яносто п'ять) грн. 31 (тридцять одна) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова