Справа № 756/11302/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9645/2025
5 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Оберучевої Оксани Анатоліївни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 4 лютого 2025 року (суддя Кокошко О.Б.) про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
встановив:
у вересні 2024 року заявниця звернулась до суду із завою про встановлення факту проживання її однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період часу з 2010 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивуючи подану заяву, заявниця зазначала, що протягом 14 років проживала з ОСОБА_2 без реєстрацію шлюбу, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займались благоустроєм житла та разом подорожували до інших країн. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України, а ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цією заявою, заявниця зазначала, що для отримання додаткової грошової компенсації, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як дружині загиблого військовослужбовця, необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 4 лютого 2025 року заяву залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Оберучева О.А. просить ухвалу суду скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представник заявниці зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність спору про право у даних правовідносинах є необґрунтований, оскільки сам факт існування у загиблого ОСОБА_2 родичів не свідчить про існування спору про право, оскільки доказів того, що на отримання грошової компенсації претендують інші особи матеріали
справи не місять. При цьому, суд першої інстанції не зазначив в ухвалі, який саме, на його думку, спір може виникнути та не зазначив, яким чином отримання заявницею одноразової грошової допомоги може зачіпати права родичів загиблого. Таким чином, спір має виключно гіпотетичний характер
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його поштову адресу (с.с.143-144), свого представника у судове засідання не направив, клопотання про перенесення судового засідання не подав, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Оберучевої О.А., які підтримали апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що метою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є отримання заявницею повного соціально-правового статусу члена сім'ї військовослужбовця, як наслідок отримання цього статусу, заявниця набуває право на отримання державної соціальної допомоги та інших пільг від держави. Водночас встановлення вказаного факту вплине на кількість осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно на її розмір для кожної особи, яка має на неї право, тобто встановлення факту пов'язане з наступним вирішенням спору про право, що відповідно є підставною для розгляду такої заяви по суті в порядку позовного провадження.
Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Частиною 4 статті 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
У постанові Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц зазначено, що «для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року в справі № 523/14489/15-ц зазначила, «що позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, лише у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах».
Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту проживання однією сім'єю із загиблим ОСОБА_2 їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У якості заінтересованої особи заявниця визначила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з цим, суд першої інстанції не врахував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути заінтересованою особою у даній справі, оскільки територіальний центр не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги та не приймає рішення про видачу такої допомоги.
Суд першої інстанції повинен встановити коло осіб, які відповідно до приписів статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на призначення одноразової грошової допомоги, залучити їх до участі у справі в якості заінтересованих осіб та встановити чи хтось із цих осіб оспорює право заявниці на отримання такої допомоги, тобто встановити чи дійсно існує спір про
право.
З'ясувавши під час розгляду справи, що у загиблого ОСОБА_2 залишилася мати та син, суд першої інстанції у порушення правового висновку Верховного Суду зазначених осіб до участі у справі не залучив та їх думку з приводу поданої заяви не з'ясував.
Також суд першої інстанції не з'ясував чи відкрита спадкова справа щодо майна загиблого ОСОБА_2 , хто є його спадкоємцями за законом або за заповітом, оскільки розгляд даної заяви зачіпає інтереси спадкоємців ОСОБА_2 , а відтак суд повинен був з'ясувати думку спадкоємців з приводу поданої заяви.
Тільки встановивши коло всіх учасників правовідносин щодо права на отримання соціальної допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 , а також коло спадкоємців загиблого ОСОБА_2 , з'ясувавши їх думку стосовно поданої заяви, суд першої інстанції міг прийти до висновку про наявність спору про право, якщо хтось із цих осіб заперечує право заявниці на отримання соціальної допомоги, а відтак і про наявність правових підстав для залишення заяви без розгляду.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду є передчасними.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до передчасних висновків та постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оберучевої Оксани Анатоліївни задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 4 лютого 2025 року скасувати, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу направити до Голосіївського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук