справа № 761/9528/24
провадження № 22-ц/824/14470/2025
головуючий у суді І інстанції Пономаренко Н.В.
4 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 7 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
У березні 2024 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення шкоди, згідно з якою позивачі з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 89), просили суд:
1. Визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо припинення постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 шляхом часткового демонтажу газового трубопроводу, яким підведено природній газ до цієї квартири.
2. Визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо невідновлення постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 впродовж тривалого терміну (більше півроку).
3. Визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо неподання до НКРЕКП встановлених Ліцензійними умовами заяв для видачі ліцензій на здійснення діяльності з розподілу природного газу та встановлення тарифу на послуги із розподілу природного газу.
4. Визнати протиправною діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо надання послуг із розподілу природного газу зокрема на території Волинської області.
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» вчинити дії для відновлення постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 та привести демонтований газовий трубопровід до попереднього стану.
6. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснювати діяльність із надання послуг із розподілу природного газу зокрема на території Волинської області.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь позивачів 416 957 грн для відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що працівниками Волинської філії ТОВ Газорозподільні мережі України», яка є структурним підрозділом відповідача, 05.02.2024 протиправно припинено газопостачання до будинку АДРЕСА_2 , а 06.02.2024 - виключно до квартири 1 у вказаному будинку.
Позивачами вказано, що з філією договір з розподілу природного газу не підписувався, оскільки вона на їх переконання не здійснює на законних підставах діяльність з розподілу природного газу. На направленні претензії від 06.02.20024 та 08.02.2024 філія відповіді не надала.
У заяві вказано, що на адресу ТОВ «Газорозподільні мережі України» рекомендованим відправленням №4301805217116, яке отримано відповідачем 20.02.2024 ОСОБА_2 направила заяву-приєднання до договору розподілу природного газу. Однак у зв'язку з відсутністю будь-яких дій відповідачу 23.02.2024 направлено претензію, яка отримана відповідачем 01.03.2024, проте станом на 11.03.2024 відповідь на претензію не отримано, а газоспоживаюче обладнання у квартирі АДРЕСА_1 до газових мереж не приєднане.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачем не вчинено жодних дій для забезпечення доступу до споживання газу, право на який гарантований Конституцією України.
Окрім того, позивачі вказують, що протиправною бездіяльністю відповідача їм завдано моральної шкоди, яка полягає у переживаннях та душевних стражданнях, які вони зазнали внаслідок протиправної бездіяльності, яку вони оцінюють у загальному розмірі 416 957,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 7 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовлено повністю.
Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог в редакції заяви про зміну позовних вимог від 15 грудня 2024 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що дане рішення суду є порушенням статті 43 ЦПК України. Посилання суду на ст.222 ЦПК України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки питання прийняття заяви про зміну позовних вимог регулюється статтею 49 ЦПК України. Згідно частини 2 ст.222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, однак підготовче засідання у даній справі не проводилось, оскільки справа розглядалась у порядку спрощеного провадження. Судом не встановлювався строк для подання заяв і клопотань, а судові засідання окрім 7 травня 2025 року проводились без повідомлення позивачів про час і місце їх проведення.
Звертає увагу, що судом прийнято всі без винятку заяви та клопотання відповідача, які були заявлені ним і у пізніший строк (зокрема, положення про Волинську філію ТОВ «Газорозподільні мережі України», яке було направлене відповідачем до суду 7 квітня 2025 року). Таким чином вважає, що суд порушив принцип змагальності і право позивачів заявляти про зміну позовних вимог.
Наголошує, що не зрозуміло, які саме заяви про зміну позовних вимог мав на увазі суд і чи розглядав суд ці заяви. В зв'язку із зміною обставин у справі до суду було направлено три заяви про зміну позовних вимог (від 29 березня 2024 року, 22 жовтня 2024 року та 15 грудня 2024 року). Так, суд взагалі не розглядав позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо нарахування і зазначення у розрахункових квитанціях надуманих сум за ненадані послуги з розподілу природного газу та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» виключити із розрахункових квитанцій надумані суми за ненадані послуги з розподілу природного газу, які були предметом заяви про зміну позовних вимог від 15 грудня 2024 року.
Вважає, що судом безпідставно було не прийнято заяву позивачів про долучення доказів, подану 27 січня 2025 року, оскільки суд не вказав, якою нормою закону встановлено строк для подання доказів і не встановлював строків для подання заяв і клопотань.
Вказує, що позивачі в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. До суду 11 грудня 2024 року надійшла заява у якій позивачі просили розглянути справу за їх відсутності, однак, всі судові засідання окрім 7 травня 2025 року були проведені без повідомлення позивачів про час і місце судових засідань.
Зазначає, що відповідач не надав доказів, що у його власності чи користуванні на законних підставах перебувають газові мережі, якими підведено газ до будинку АДРЕСА_2 .
Також зазначає, що твердження суду про те, що прийняття Регулятором - НКРЕКП Постанови № 2224 від 29 листопада 2023 р. зі змінами до додатка до постанови від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» вже є доказом того, що відповідачем подавались відповідні заяви для видачі ліцензії, оскільки видача ліцензії є наслідком розгляду заяв ТОВ «ГРМУ» свідчить про те, що суд плутає причину з наслідками.
Вказує, що направлення такої заяви до відповідача є лише наміром позивачів укласти такий договір. Оскільки відповідач до сьогоднішнього дня не приєднав газоспоживаючого обладнання позивачів до газорозподільної мережі, такий договір не вступив в силу, тобто фактично є неукладеним. Відповідач не вчинив дій для приєднання газоспоживаючого обладнання позивачів до газової мережі і не надав доказів фактичного споживання позивачами природного газу.
Звертає увагу, що відповідач не надав доказів, що до його АДС надходило повідомлення про наявність витоку газу, а також не надав доказів наявності плану обстежень стану газових мереж; доказів, що ним проводились планові роботи; доказів, за допомогою якого приладу він начебто виявив витік газу, отже, твердження відповідача про начебто наявний витік газу є надуманим, а припинення газопостачання до квартири позивачів протиправним.
Вважає, що твердження суду (стор.9, абз.6) про те, що відповідачем припинення газопостачання було проведено відповідно до вимог нормативно-правових актів ґрунтується на припущеннях, а не на доказах.
20 жовтня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Каліщука В., в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що не можна погодитись із апелянтом, що обов'язок доказування своїх дій і бездіяльності лежить на відповідачеві. Даний спір є цивільно-правовим. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, обов'язок доказування покладено в рівній мірі на обидві сторони. І саме, позивач має спростувати правомірність дій відповідача, яка презюмується.
Зазначає, що в апеляційній скарзі позивач не спростовує висновків Шевченківського районного суду міста Києва. Сама апеляційна скарга викладена ним у формі ймовірної бажаної поведінки відповідача, висновки про протиправність останнього подані у власному суб'єктивному розумінні обставин, без урахування вимог чинного законодавства України та прямої залежності дій Оператора ГРМ від дій позивачів, як споживачів послуги з розподілу природного газу. Діям ТОВ «Газорозподільні мережі України» в напрямку відновлення газопостачання мають передувати дії та надання документів від позивачів.
У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Каліщук В.П. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились були належним чином повідомлені про розгляд справи ОСОБА_2 шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням, ОСОБА_1 був повідомлений також на поштову адресу та подав клопотання про відмову у задоволенні клопотання сторони відповідача про проведення судового засідання в режимі відео конференції 4 листопада 2025 року, що підтверджує його обізнаність з розглядом справи.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.
У апеляційній скарзі позивач вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв заяву про зміну позовних вимог, оскільки судом не встановлювався строк для подання заяв і клопотань; не зрозуміло які саме вимоги позивача було розглянуті судом; було подано 3 заяви про зміну позовних вимог, однак суд безпідставно не розглянув заяву від 15 грудня 2024 року; безпідставно не було прийнято подане 27 січня 2025 року клопотання про долучення доказів; всі судові засідання, окрім 7 травня 2025 року були проведені без виклику позивачів.
Так, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, встановлено наступне.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Так, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 20 листопада 2024 року (а.с.56, Т.1).
Про розгляд справи на 20 листопада 2024 року сторони повідомлялись судовими повістками про виклик до суду (а.с. 58-59, Т.1).
22 жовтня 2024 року позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було направлено до суду відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів та заява про зміну предмету позовних вимог (а.с.84-98, Т.1).
Як вбачається із скрін шотів трекінгів створених судом першої інстанції (а.с.108,110, Т.1) позивачі не отримали судові повістки про виклик до суду на 20 листопада 2024 року, тому поштові відправлення повернулись до суду із вказівкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Із протоколу судового засідання вбачається, що розгляд справи призначений на 20 листопада 2024 року був відкладений на 28 січня 2025 року у зв'язку з неявкою позивачів, які подали клопотання про витребування доказів та заяву про зміну предмету позовних вимог (а.с. 112-116, Т.1).
Про розгляд справи на 28 січня 2025 року сторони повідомлялись судовими повістками про виклик до суду (а.с. 117-118, Т.1).
4 грудня 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розгляд справи за їх відсутності (а.с.121, Т.1).
16 грудня 2024 року позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було направлено до суду заяву про зміну предмету позовних вимог (а.с.123-129, Т.1).
21 січня 2025 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про доручення доказів у справі з процесуальних питань (а.с. 150-154, Т.1).
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення судової повістки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були повідомлені про розгляд справи, призначений на 28 січня 2025 року (а.с.158-159, Т.1).
Згідно довідки Шевченківського районного суду міста Києва розгляд справи, призначений на 28 січня 2025 року, був відкладений на 24 березня 20255 року у зв'язку із неявкою сторін у судове засідання (а.с.160, Т.1).
Про розгляд справи на 24 березня 2025 року сторони повідомлялись судовими повістками про виклик до суду (а.с. 161-162, Т.1).
Відповідно до поштової кореспонденції, яка повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутні за вказаною адресою», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлялись судом про розгляд справи, призначений на 24 березня 2025 року (а.с.166-167, Т.1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 24 березня 2025 року судом було задоволено клопотання позивачів про долучення відповіді на відзив, клопотання про витребування доказів та заяви про зміну предмету позовних вимог (а.с.84-98, Т.1) від 22 жовтня 2024 року.
Заяву про зміну предмету позовних вимог від 16 грудня 2024 року, подану позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.123-129, Т.1), суд першої інстанції залишив без розгляду у зв'язку із порушенням строків відповідно до ст. 222 ЦПК України (а.с.171, Т.1).
Також суд відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів у справі з процесуальних питань (а.с. 150-154, Т.1) поданого 21 січня 2025 року на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України. Клопотання про витребування доказів подане позивачами разом із позовною заявою, було частково задоволено судом.
Розгляд справи відкладено на 7 травня 2025 року.
Про розгляд справи на 7 травня 2025 року сторони повідомлялись судовими повістками про виклик до суду (а.с. 174-175, Т.1).
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення судової повістки, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були повідомлені про розгляд справи, призначений на 7 травня 2025 року (а.с.180-181, Т.1).
7 травня 2025 року Шевченківським районним судом міста Києва було розглянуто справу за відсутності позивачів, які належним чином повідомлені.
Колегія суддів звертає увагу на те, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 1 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 9 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20
Таким чином, судом встановлено, що позивачі повідомлялись про всі судові засідання належним чином, а тому доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивачів не заслуговують на увагу.
Також не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв заяву про зміну позовних вимог, оскільки судом не встановлювався строк для подання заяв і клопотань з урахуванням наступного.
Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
У частині першій, шостій статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Положеннями ст. 278 ЦПК України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, зокрема у ч.1 цієї статті вказано, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Системний аналіз положень статей 49, 279 ЦПК України дає підстави стверджувати, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, то зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, оскільки підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява позивачів про зміну позовних вимог від 16 грудня 2024 року підлягає залишенню без розгляду.
Також суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про долучення доказів у справі, поданого 21 січня 2025 року, на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України, оскільки таке клопотання було подане з пропуском строку на його подання та без належного обґрунтування наявності поважних причин для поновлення такого строку.
Доводи апеляційної скарги про те, що не зрозуміло, які саме вимоги позивача були розглянуті судом є безпідставними та спростовуються самим рішенням суду першої інстанції, в якому чітко вказано, які саме вимоги розглядаються судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачами не було доведено та матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «ГРМУ» чинить протиправну бездіяльність в питанні відновлення газопостачання позивачам, та те, що в діях відповідача наявна протиправність діяння/бездіяльності. Газопостачання за адресою: АДРЕСА_4 припинялось по причині витоку газу ще 5 лютого 2024 року, а відповідач здійснює свою господарську діяльність на підставі виданої ліцензії, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В обґрунтування позову позивачами було вказано, що 05 лютого 2024 року працівники відповідача протиправно припинили газопостачання будинку АДРЕСА_2 , а 06 лютого 2024 року від газопостачання від'єднано квартиру № 1 у вказаному житловому будинку. Попереджень та актів про припинення газопостачання відповідач не складав та не надсилав власникам квартири. Позивачі зазначають, що 06 та 08 лютого 2024 року на адресу відповідача було направлено претензії з вимогою негайно відновити газопостачання квартири АДРЕСА_1 , однак станом на день звернення суду відповіді на такі претензії не отримано, а постачання газу не відновлено.
Волинська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» як структурний підрозділ (філія) Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» діє на підставі Положення про філію, затвердженого Правлінням товариства і відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2224 від 29 листопада 2023 року з 1 грудня 2023 року надає послуги із розподілу на території Волинської області, тобто є Оператором ГРМ в межах своєї територіальної діяльності.
Взаємовідносини між газопостачальним, газорозподільним підприємством (Оператором ГРМ), газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженим Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824, Правилами постачання природного газу (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 р., Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 р. (далі - Кодекс ГТС) та іншими нормативно правовими актами України.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно з постановою № 2224 від 29 листопада 2023 р. внесла зміни до додатка до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ». Зокрема, розширила територію, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ». Так, територія ліцензійної діяльності ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ» охоплює Волинську область, яку зазначене товариство провадить через створену уповноваженим органом Волинську філію. Повний текст постанови міститься на офіційному вебсайті НКРЕКП в мережі Інтернет за посиланням: https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu-licenziyi-z-rozpodilu-prirodnogo-gazu-tov-gazorozpodilni-merezhi-ukrayini.
Так, правові відносини сторін регулюються нормами Кодексу ГРМ, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2494 від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1379/27824, а також умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498.
Подання письмової заяви-приєднання до умов Типового договору розподілу природного газу є вчиненням споживачем дії (акцептуванням договору), яка засвідчує його бажання укласти договір розподілу природного газу.
Заява-приєднання до Типового договору розподілу природного газу від 13.02.2024 з підписом ОСОБА_2 є тим фактом, що остання як власник домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 приєдналась до умов Типового договору розподілу природного газу як побутовий споживач у відносинах із Оператором ГРМ.
Така обставина була перевірена та встановлена Шевченківським судом міста Києва. Не спростоване це також і апеляційною скаргою.
Як було встановлено в суді першої інстанції, відповідно до підпунктів 1, 4, 7 пункту
7.4. договору споживач зобов'язується: здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором; забезпечувати безперешкодний та безплатний доступ на власні об'єкти чи земельну ділянку представникам Оператора ГРМ за їх службовими посвідченнями для виконання ними службових обов'язків щодо забезпечення гарантованого рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу, запобігання можливим витокам газу та недопущення аварійних ситуацій, зокрема для: перевірки, локалізації і ліквідації витоків газу та аварійних ситуацій; перевірки, повірки та/або експертизи комерційного вузла обліку (лічильника газу), а також: перевірки показань лічильників газу; виконання робіт з припинення та відновлення газопостачання тощо; дотримуватись інших вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Стосовно припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_2 слід зазначити, що судом першої інстанції досить ретельно перевірялась така обставина і в підсумку надана їй правильна правова оцінка.
Судом першої інстанції було правильно застосовано вимоги Кодексу ГРМ, а також норми Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285 (далі - Правила БСГ) і Правил технічної експлуатації систем газопостачання, затверджених наказом Міненерго від 21.10.2024 року №402 (далі - Правила ТЕСГ).
Так, відповідно до підпункту 12 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 5.7 глави 5 розділу V Правил БСГ підлягає відключенню від системи газопостачання обладнання житлових і громадських будинків із встановленням заглушки за умови наявності витоків газу.
Газопостачання 05.02.2024 було припинено на вводі до всього будинку, а не лише до квартири, яка належить позивачам та зареєстрована за ОСОБА_2 , оскільки витік природного газу було виявлено саме на різьбових з'єднаннях наземного газопроводу, що проходить по фасаду будинку АДРЕСА_2 .
Оскільки така причина припинення газопостачання, в цілях безпеки невідкладного і швидкого реагування не вимагає попереднього попередження про такі дії споживача, то припинення газопостачання було проведено відповідно до вимог нормативно-правових актів.
Пізніше, після усунення причин витоків газу (локалізації витоків газу) протягом визначеного законодавством України строку, працівниками ТОВ «Газорозплодільні мережі України» проводились дії по відновленню газопостачання не лише до житлового будинку по АДРЕСА_2 в цілому, але і поквартирно.
Відповідно до П.П.6.1.-6.11 Правил БСГ для можливості відновлення газопостачання на об'єкті позивачів, останнім необхідно звернутися з письмовою заявою про це та надати Акт на періодичну перевірку димових та вентиляційних каналів.
Акт на періодичну перевірку димових та вентиляційних каналів в матеріалах справи відсутній. Відсутність його у позивачів свідчить про не усунення останніми порушень Правил БСГ, що в цілях безпеки унеможливлює відновлення газопостачання за адресою: АДРЕСА_4 .
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно ненадання позивачами доказів виконання вищевказаних вимог Правил БСГ та ТЕСГ, перешкоджання останніми в доступі до об'єкту газоспоживання (не забезпечення доступу) для можливості його обстеження, перевірки, встановлення належного (справного) технічного стану газоспоживаючого обладнання, належного стану димових та вентиляційних каналів, не надання відповідних документів (договору на технічне обслуговування газоспоживаючого обладнання, акту на прочистку димових та вентиляційних каналів), на які їм неодноразово зверталась увага, наслідком чого є неможливість відновленню газопостачання.
Шевченківським районним судом міста Києва була перевірена така обставина в контексті зазначених нормативно-правових актів та зроблено абсолютно обґрунтований висновок, що позивачами не доведено та матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» чинить протиправну бездіяльність в питанні відновлення газопостачання позивачам, та те, що в діях Відповідача наявна протиправність діяння/бездіяльності. Газопостачання за адресою: АДРЕСА_4 припинялось по причині витоку газу ще 05 лютого 2024 року, а відповідач здійснює свою господарську діяльність на підставі виданої ліцензії, доказів зворотного матеріали справи не містять.
У відповідності із законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про ринок природного газу» та «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП (Регулятор)своєю постановою від 26.12.2022 року № 1839 видала ТОВ «Газорозподільні мережі України» (код ЄДРПОУ 44907200) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. В свою чергу, Регулятор постановою від 29.11.2023 року №2224 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року №1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу розширив територію господарської діяльності ТОВ «Газорозподільні мережі України» на територію Волинської області.
Зазначена постанова Регулятора (НКРЕКП) фактично надала право Волинській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з 1 грудня 2023 року надавати послуги з розподілу природного газу на всій території Волинської області.
Апелянт ставить під сумнів факт видачі і наявності ліцензії у відповідача. Проте, така обставина не може бути предметом розгляду даної справи, оскільки рішення про видачу ліцензії Оператору ГРМ приймалося Регулятором - НКРЕКП, а дії останнього не охоплюються позовом та не оскаржуються позивачами.
В апеляційній скарзі позивач 1 не спростовує висновків Шевченківського районного суду міста Києва. Сама апеляційна скарга викладена ним у формі ймовірної бажаної поведінки відповідача, висновки про протиправність останнього подані у власному суб'єктивному розумінні обставин, без урахування вимог чинного законодавства України та прямої залежності дій Оператора ГРМ від дій позивачів, як споживачів послуги з розподілу природного газу. Діям ТОВ «Газорозподільні мережі України» в напрямку відновлення газопостачання мають передувати дії та надання документів від позивачів.
Що стосується зобов'язання ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчинити дії для відновлення постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1 та привести демонтований газовий трубопровід до попереднього стану, то правові підстави для задоволення такої вимоги відсутні з тих самих міркувань і правових підстав, про які було зазначено вище, а саме: через те, що позивачами не виконані вимоги Правил БСГ та ТЕСГ.
Отже на переконання колегії суддів, в частині дій/бездіяльності відповідача, суд першої інстанції, надавши правову оцінку спору крізь призму аналізу поведінки самих позивачів (не виконання ними передбачених чинним законодавством України вимог), дослідивши всі наявні у справі докази, прийняв повністю законне обґрунтоване і справедливе рішення.
Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачами не було доведено та матеріали справи не містять доказів, що ТОВ «ГРМУ» чинить протиправну бездіяльність в питанні відновлення газопостачання позивачам, та те, що в діях відповідача наявна протиправність діяння/бездіяльності. Газопостачання за адресою: АДРЕСА_4 припинялось по причині витоку газу ще 05.02.2024, а відповідач здійснює свою господарську діяльність на підставі виданої ліцензії, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 7 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба