03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10358/2025
08 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 758/4586/25
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Борисової О.В., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», яка подана представником Ковдій Мариною Сергіївною, та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року, постановлену у складі судді Левицької Я.К., про забезпечення позову,
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «Оболоньторгстандарт», які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ТОВ «Оболоньторгстандарт» у межах суми позову (206 587 017,86 грн), зокрема нерухомість за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 74:
приміщення 278/1, площею 80,7 кв. м (реєстр. № OHM: 2634013880000);
приміщення 253/1, площею 71.1 кв. м (реєстр. № OHM: 2634004980000);
приміщення 256-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1711817780000);
приміщення 255-п, площею 1,7 кв. м (реєстр. № ОНМ:1711797180000);
приміщення 253-п, площею 1,5 кв. м (реєстр. № OHM: 1708985580000);
приміщення 254-п, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708947380000);
приміщення 251-п, площею 2.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708875180000);
приміщення 277-п, площею 47.8 кв. м (реєстр. № OHM: 1708854980000);
приміщення 276-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708834280000);
приміщення 275-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708819480000);
приміщення 274-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708800680000);
приміщення 248-п, площею 2.7 кв. м (реєстр. № OHM: 1708798380000);
приміщення 270-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708709180000);
приміщення 269-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708695080000);
приміщення 268-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708683580000);
приміщення 247-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1708648880000);
приміщення 266-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708632580000);
приміщення 246-п, площею 1.7 кв. м (реєстр. № OHM: 1708629680000);
приміщення 245-п, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708590980000);
приміщення 244-п, площею 2.2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708571180000);
приміщення 260-п, площею 3.8 кв. м (реєстр. № OHM: 1708550480000);
приміщення 243-п, площею 1.5 кв. м (реєстр. № OHM: 1708541580000);
приміщення 238-п, площею 3.3 кв. м (реєстр. № OHM: 1708452680000);
приміщення 257-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1708447480000);
приміщення 237, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1703389080000);
приміщення 228, площею 161.4 кв. м (реєстр. № OHM: 1524809980000).
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 15 листопада 2016 року між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір №15/11/16, відповідно до умов якого останній зобов'язується врегулювати судовий спір, структурувати угоду із ПАТ «Укрсоцбанк» та сприяти укладенню угоди купівлі-продажу споруд із ПАТ «Укрсоцбанк» (продавець) та ТОВ «Оболоньторгстандарт» (покупець), а ТОВ «Оболоньторгстандарт», у свою чергу, зобов'язується збудувати на власний розсуд об'єкт будівництва, яким за договором є житловий комплекс загальною площею не менше 70 000 кв. м на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та передати ОСОБА_1 3,5% житлової (комерційної) площі об'єкта будівництва.
Без цього договору, станом на дату його укладення, укладення договору від 15.11.2016 між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ПАТ «Укрсоцбанк» було неможливим. Будівництво мало бути завершено до 16.11.2019 року. Внаслідок бездіяльності ТОВ «Оболоньторгстандарт» не виконало свої зобов'язання за договором щодо будівництва об'єкту у встановлений строк та безоплатної передачі, відповідно до пункту 1.6. договору, у власність заявника 3,5% (три цілих п'ять десятих відсотки) житлової/комерційної площі об'єкта до моменту введення його в експлуатацію. Відповідно до пункту 2.4. договору у разі неможливості будівництва об'єкта та реалізації даного договору через винні дії чи бездіяльність ТОВ «Оболоньторгстандарт», заявник має право вимагати від товариства виплати грошової компенсації у розмірі ринкової вартості 3,5% житлової (комерційної) площі об'єкта або передачі у власність ОСОБА_1 іншої аналогічної рівноцінної нерухомості, що належить товариству.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року заяву про забезпечення позову - задоволено частково.
Накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Оболоньторгстандарт», які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Антоновича, 74, а саме на:
приміщення 278/1, площею 80,7 кв. м (реєстр. № OHM: 2634013880000);
приміщення 253/1, площею 71.1 кв. м (реєстр. № OHM: 2634004980000);
приміщення 256-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1711817780000);
приміщення 255-п, площею 1,7 кв. м (реєстр. № ОНМ:1711797180000);
приміщення 253-п, площею 1,5 кв. м (реєстр. № OHM: 1708985580000);
приміщення 254-п, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708947380000);
приміщення 251-п, площею 2.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708875180000);
приміщення 277-п, площею 47.8 кв. м (реєстр. № OHM: 1708854980000);
приміщення 276-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708834280000);
приміщення 275-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708819480000);
приміщення 274-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708800680000);
приміщення 248-п, площею 2.7 кв. м (реєстр. № OHM: 1708798380000);
приміщення 270-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708709180000);
приміщення 269-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708695080000);
приміщення 268-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708683580000);
приміщення 247-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1708648880000);
приміщення 266-п, площею 1.6 кв. м (реєстр. № OHM: 1708632580000);
приміщення 246-п, площею 1.7 кв. м (реєстр. № OHM: 1708629680000);
приміщення 245-п, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708590980000);
приміщення 244-п, площею 2.2 кв. м (реєстр. № OHM: 1708571180000);
приміщення 260-п, площею 3.8 кв. м (реєстр. № OHM: 1708550480000);
приміщення 243-п, площею 1.5 кв. м (реєстр. № OHM: 1708541580000);
приміщення 238-п, площею 3.3 кв. м (реєстр. № OHM: 1708452680000);
приміщення 257-п, площею 2.1 кв. м (реєстр. № OHM: 1708447480000);
приміщення 237, площею 2 кв. м (реєстр. № OHM: 1703389080000);
приміщення 228, площею 161.4 кв. м (реєстр. № OHM: 1524809980000).
У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ТОВ «Оболоньторгстандарт» - Ковдій М.С. звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.
Вважає, що заявник не навів доводів та не надав будь-яких доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Крім того, ТОВ «Оболоньторгстандарт» не вчиняло жодних дій, направлених на відчуження майна та в матеріалах справи відсутні докази щодо дій зі сторони ТОВ «Оболоньторгстандарт», які б підтверджували спроби по відчуженню майна, на яке оскаржуваною ухвалою накладено арешт.
Заявник не має жодного відношення, прав та законних інтересів до споруд, арешт на які просить накласти, оскільки може отримати у власність 3,5 % площі об'єкта нерухомості лише після вводу об'єкта в експлуатацію, чого на даний момент не відбулось з незалежних від сторони причин. А також, оскільки будівництво мало бути здійснено стороною протягом 36 місяців з дати укладання угоди, проте строк давно минув, тому по цим вимогам сплив строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Вважає, що з урахуванням попередньої поведінки відповідача, наявні достатні обґрунтовані підстави вважати, що будь-яке майно товариства, на яке може бути звернуто стягнення, у разі задоволення позову у даній справі, буде виведено за для уникнення задоволення законних вимог кредиторів, що підтверджується матеріалами справи.
Крім того, ТОВ «Оболоньторгстандарт» не довів, яким чином арешт, накладений на майно компанії, заважає її господарській діяльності.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
Не погоджується з висновками суду щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на інше майно відповідача та на грошові кошти на рахунках ТОВ «Оболоньторгстандарт» з підстав відсутності переліку рахунків та установ, в яких вони відкриті, суми та валюти таких коштів. Зазначає, що ЦПК України не містить обов'язку або права суду, встановлювати та перевіряти майно чи грошові кошти, яке належить відповідачу та де воно знаходиться, оскільки перевірка наявності майна та його опис є прерогативою державного виконавця, відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважає, що судом не взято до уваги висновок постанови Верховного Суду від 02 серпня 2019 року № 915/538/19, де вказано, що суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі, а в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Оболоньторгстандарт» - відмовити.
Представник ТОВ «Оболоньторгстандарт» - Ковдій М.С. заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , та просила задовольнити апеляційну скаргу ТОВ «Оболоньторгстандарт».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «Оболоньторгстандарт» не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником зазначено, що він має намір подати позов до ТОВ "Оболоньторгстандарт" про стягнення заборгованості, яка виникла із обов'язку компенсації за невиконання за Договором № 15/11/16 від 15.11.2016, - 205 506 000 грн. На підтвердження вказаних обставин, представником заявника до заяви долучено копію договору № 15/11/2016 від 15.11.2016, копію договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.11.2016, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Оболоньторстандарт" щодо спірного нерухомого майна; акт приймання-передачі від 15.11.2016, повідомлення ТОВ "Оболоньстандарт" від 10.12.2018 щодо відсутності претензій за договором; акт про виконання зобов'язань за договором № 15/11/16 від 15.11.2016; вимогу про виплату грошової компенсації в розмірі 205 506 000 грн; витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Рентакс"; витяг Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Оболоньторгстандарт"; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме № 400604089 від 23.10.2024, відповідно до якої власником нерухомого майна, на яке представник заявника просить накласти арешт, є ТОВ "Оболоньстандарт", аналітична довідка щодо вартості нерухомого майна; еспрес аналіз контрагента ТОВ "Рентакс"; фінансова звітність малого підприємства ТОВ "Оболоньторгстандарт" за 2023 рік; акт приймання-передачі нерухомого майна та грошових коштів до статного капіталу ТОВ "Рентакс".
При цьому заявник вказує на те, що наявний ризик з виведення активів, у тому числі грошових коштів та майна з метою подальшого ускладнення чи унеможливлення фактичного виконання судового рішення щодо стягнення з ТОВ "Оболоньторгстандарт" коштів в сумі 205 506 000 грн.
Крім того, існує судовий спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Оболоньторгстандарт», ТОВ «Рентакс» про визнання недійсним правочину щодо передачі (продажу) споруд ТОВ «Оболоньторгстандарт» у статутний капітал ТОВ «Рентакс» з підстав його фраудаторності, тобто з підстав його вчинення з метою ухилення від задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 за договором №15/11/16 від 15.11.2016 року (цивільна справа № 758/15266/24).
Таким чином, заявником зазначено про подальше подання позову про стягнення суми заборгованості за договором, надано докази вчинення можливим відповідачем у справі дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна з метою ухилення його від виконання зобов'язання за договором, тобто доведено існування реальної загрози невиконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, що, на думку суду, вказує на наявність підстав для забезпечення позову до його подання.
Також судом не прийнято до уваги доводи ТОВ "Оболоньторгстандарт" про неможливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, оскільки на таке майно уже накладено арешт відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року у справі № 758/15266/24.
Так, відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 02.12.2024 року у справі № 758/15266/24 накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Рентакс», а саме на:
- лабораторно-побутовий комплекс (літ А) - площею 1163,90 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774119580000);
- автобусно-кузовний корпус (літ. A1), - площею 9475,40 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774778880000);
- їдальня (літ. Б) - площею 1290,30 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774772380000);
- контрольно-пропускний пункт (літ. В) - площею 102,80 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774766080000);
- блок виробничих приміщень (літ. Е), - площею 231,30 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774756680000;
- газогенераторна (літ. Ж), - площею 81,70 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774731580000);
- агрегатний корпус (літ. 3), - площею 2 491,60 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774726180000);
- склад запчастин (літ. К), - площею 494,10 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774709380000);
- складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), - площею 1669,70 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774698780000);
- корпус ЦВЗД, цех відновлення деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), - площею 4 374,90 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774680880000);
- будівля котельні, (літ. Д), - площею 556,80 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2774673380000).
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується не у повному обсязі, з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з даною заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, ОСОБА_1 просив накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «Оболоньторгстандарт», які знаходяться на всіх рахунках товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на все майно, яке належить ТОВ «Оболоньторгстандарт» у межах суми позову - 206 587 017 грн. 86 коп., зокрема нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 .
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має намір подати позов про стягнення з ТОВ «Оболоньторгстандарт» на його користь суми заборгованості, яка виникла із обов'язку компенсації за невиконання зобов'язань за договором № 15/11/16 від 15.11.2016, - 205 506 000 грн.
Крім того, посилався на те, що під час перевірки активів з'ясовано, що 27.06.2024 року ТОВ «Оболоньторгстандарт» заснувало ТОВ «Рентакс» та 09.08.2024 року передало у статутний капітал останнього споруди, придбані у ПАТ «Укрсоцбанк», на місці, де мало бути здійснено будівництво. Враховуючи не виконання умов зазначеного договору, внаслідок якого виникла заборгованість, та вже вчинені ТОВ «Оболоньторгстандарт» дії з виведення активів на користь третіх осіб, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості, яка виникла із обов'язку компенсації за невиконання зобов'язань за Договором № 15/11/16 від 15.11.2016 в сумі 205 506 000 грн, у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що « з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню. Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.»
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існує спір щодо стягнення з ТОВ «Оболоньторгстандарт» на користь ОСОБА_1 грошової компенсації, нарахованої позивачем на підставі договору № 15/11/16 від 15 листопада 2016 року, у розмірі 206 587 017 грн. 86 коп., про що свідчать матеріали заяви.
З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Оболоньторгстандарт» та ОСОБА_1 укладено договір № 15/11/16 від 15.11.2016, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язується врегулювати судовий спір, структурувати угоду із ПАТ «Укрсоцбанк» та сприяти укладенню угоди купівлі-продажу споруд із ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Оболоньторгстандарт».
Додатковою угодою № 1 від 03.12.2018 до Договору № 15/11/16 від 15.11.2016 внесено зміни до п. 1.6 та 2.4 основного договору .
ТОВ «Оболоньторгстандарт», у свою чергу, зобов'язалось збудувати на власний розсуд об'єкт будівництва, яким за договором є житловий комплекс загальною площею не менше 70 000 кв. м із корисною площею не менше 56 000 кв. м. на території земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та передати ОСОБА_1 3,5% житлової (комерційної) площі об'єкта будівництва.
У заяві ОСОБА_1 вказує, що станом на дату звернення до суду із позовом будівництво не розпочато. Споруди, під якими мав бути збудований об'єкт, ТОВ «Оболоньторгстандарт» відчужило на користь ТОВ «Рентакс», що дозволяє констатувати неможливість виконання відповідачем п. 1.6 договору щодо передачі 3,5% площі об'єкта у власність позивача.
Між тим, договір містить положення щодо альтернативного виконання ТОВ «Оболоньторгстандарт» зобов'язання. Згідно з п. 2.4 договору:
«У разі неможливості будівництва об'єкта та реалізації даного договору через винні дії чи бездіяльність сторони 1, сторона 2 має право вимагати від сторони 1 виплати грошової компенсації у розмірі ринкової вартості 3,5% площі об'єкта або передати у власність сторони 2 іншої аналогічної рівноцінної нерухомості, що належить стороні 1».
Крім того, існує судовий спір між ОСОБА_1 та ТОВ «Оболоньторгстандарт», ТОВ «Рентакс» про визнання недійсним правочину щодо передачі (продажу) споруд ТОВ «Оболоньторгстандарт» у статутний капітал ТОВ «Рентакс» з підстав його фраудаторності, тобто з підстав його вчинення з метою ухилення від задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 за договором №15/11/16 від 15.11.2016 року (цивільна справа № 758/15266/24).
У заяві ОСОБА_1 зазначає, що його майнова вимога про стягнення ринкової вартості 3,5 % площі приміщень, які всупереч умов договору від 15.11.2016 року не збудовані та не передані позивачу з боку ТОВ «Оболоньторгстандарт», становить суму 205 506 000 грн.
Встановивши, що заявником зазначено про подальше подання позову про стягнення суми заборгованості, визначеної на підставі п. 2.4 договору, надано докази вчинення можливим відповідачем у справі дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна з метою ухилення його від виконання зобов'язання за договором, тобто доведено існування реальної загрози невиконання в майбутньому можливого рішення суду про задоволення позову, що вказує на наявність підстав для забезпечення позову до його подання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи унеможливлення фактичного виконання судового рішення щодо стягнення з ТОВ «Оболоньстандарт» коштів в сумі 206 587 017 грн. 86 коп., що визначені позивачем як ціна позову.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про накладення арешту на нерухоме майно, належне ТОВ «Оболоньторгстандарт», зазначене у заяві про забезпечення позову.
Разом з тим, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту лише на нерухоме майно, перелік якого наведений у заяві про забезпечення позову, тобто нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 405,4 кв.м., суд першої інстанції не звернув уваги на доводи позивача про те, що вартість зазначеного майна орієнтовно становить 34 053 600 грн., тому зазначеного майна недостатньо для забезпечення позову у повному обсязі.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у забезпеченні позову шляхом арешту іншого нерухомого майна, наявного у відповідача ТОВ «Оболоньторгстандарт», в межах суми позову 206 587 017 грн. 86 коп.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом з наданого представником позивача висновку за результатами визначення ринкової вартості нежитлових приміщень, загальною площею 405,5 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , що був складений суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Інжиніринговий центр «Екскон», встановлено, що вартість зазначеного нерухомого майна становить 36 478 900 грн.
Таким чином, незабезпеченою сумою позовних вимог є різниця між ціною позову та вартістю приміщень, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою : 206 587 017 грн. 86 коп. - 36 478 900 грн. = 170 108 117 грн. 86 коп., тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Оболоньторгстандарт», в межах суми 170 108 117 грн.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на інші об'єкти нерухомого майна, які не охоплені оскаржуваною ухвалою, та належать на праві власності ТОВ «Оболоньторгстандарт», в межах суми 170 108 117 грн.
Отже, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ТОВ «Оболоньторгстандарт» в межах суми позовних вимог, є співмірним із заявленими позовними вимогами про стягнення суми заборгованості, яка виникла з обов'язку компенсації за невиконання умов договору. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, адже можливе відчуження нерухомого майна відповідачем може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення вимог про стягнення з ТОВ «Оболоньстандарт» значної суми коштів.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Оболоньторгстандарт» про те, що заявник не має жодного відношення, прав та законних інтересів до споруд, арешт на які просить накласти, оскільки може отримати у власність 3,5 % площі об'єкта нерухомості лише після вводу об'єкта в експлуатацію, чого на даний момент не відбулось з незалежних від сторони причин, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом позову ОСОБА_1 є стягнення грошової компенсації, визначеної на підставі договору від 15.11.2016 року на суму 206 587 017 грн. 86 коп. (зазначена у заяві про забезпечення позову). Відтак, майно, на яке позивач просить накласти арешт, не є спірним, а майном, за рахунок якого можливо забезпечити майнові вимоги позивача у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у cправі №905/448/22, «виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.».
Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунках ТОВ «Оболоньторгстандарт» з підстав відсутності переліку рахунків та установ, в яких вони відкриті, суми та валюти таких коштів.
У постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року в справі № 915/538/19 та від 06 листопада 2018 року в справі № 923/560/17 викладена правова позиція, що накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат. Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.
Сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено частиною першою статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстави для застосування у даній справі такого заходу забезпечення як накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, виходячи з наступного.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до фінансової звітності ТОВ «Оболоньторгстандарт» за 2023 рік, у відповідача наявні поточні зобов'язання у розмірі 517 959 300 грн., що значно перевищує розмір оборотних активів ( 486 085 400 грн.), при цьому «гроші та їх еквіваленти» складають лише 1 045 200 грн., тобто відповідач не може виконати зобов'язання перед позивачем за договором лише наявними коштами.
Заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення позову, представник відповідача вказує, що ТОВ «Оболоньторгстандарт» здійснює всі можливі правочини (дії) щодо здійснення забудови земельної ділянки та будівництва об'єкту, передбаченого договором №15/11/16; здійснює пошук можливості виконання умов договору ТОВ «Оболоньторгстандарт» з урахуванням неможливості перенесення ССЗ Фармак на даний час та дії договору № 15/11/16/ до повного виконання.
Таким чином, враховуючи суму позовних вимог ОСОБА_1 та доводи відповідача про можливість блокування господарської діяльності у зв'язку з накладенням арешту на грошові кошти, що очевидно не може забезпечити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, апеляційний суд вважає неспівмірним заходом накладення арешту на грошові кошти на усіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах.
З цих самих підстав, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, характер господарської діяльності відповідача, колегія суддів вважає неспівмірним заходом накладення арешту на рухоме майно (зокрема, транспортні засоби) відповідача, оскільки зазначені заходи призведуть до перешкоджання господарській діяльності відповідача.
Таким чином, враховуючи співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідача, з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, враховуючи, що позов ОСОБА_1 забезпечується шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову, колегія суддів дійшла висновку, що незастосування заходів у виді арешту грошових коштів та рухомого майна (зокрема, транспортних засобів) не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги позивача, тому оскаржувану ухвалу в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову щодо накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, які не охоплені оскаржуваною ухвалою, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» в межах суми 170 108 117 грн.
В іншій частині оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 в іншій частині та апеляційну скаргу ТОВ «Оболоньторгстандарт» - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», яка подана представником Ковдій Мариною Сергіївною, - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року - скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви щодо накладення арешту на об'єкти нерухомого майна та ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт» (04176, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська дорога, буд. 3, прим. 9.1, код ЄДРПОУ: 38744843), в межах суми 170 108 117 (сто сімдесят мільйонів сто вісім тисяч сто сімнадцять) грн.
В іншій частині ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оболоньторгстандарт», адреса місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Набережно-Рибальська дорога, буд. 3, прим. 9.1, код ЄДРПОУ: 38744843.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Борисова О.В.
Рейнарт І.М.