Справа № 754/3023/25 Головуючий в суді І інстанції Бабайлова Л.М.
Провадження № 33/824/2860/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
10 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Узлій М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 3 квітня 2025 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 3 квітня 2025 року накладено на ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (605 грн 60 коп.) в дохід держави.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що 10.02.2025 року о 01 год. 00 хв. по пр. Червоної Калини, 54 в м.Києві керував транспортним засобом - автомобілем «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, млява мова. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою Деснянського районного суду міста Києва від 3 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом, поліцейські підійшли до автомобіля, який належить батьку ОСОБА_1 , і який був припаркований на автозаправній станції, а ОСОБА_1 намагався полагодити в ньому електропроводку.
Вказує, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом.
Зазначає, що оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тому не повинен був проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги також вказує, що ОСОБА_1 належним чином не було попереджено про здійснення відео фіксації.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи адміністративної справи доказах.
Частиною 1 статті 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№242939 від 10 лютого 2025 року, який є офіційним документом, що засвідчує вчинення неправомірних дій особою і є одним із джерел доказів відповідно до положень статті 251 КУпАП (а.с. 2);
- на відеозаписі із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР (а.с. 8);
- у направленні на огляд водія ОСОБА_1 від 10 лютого 2025 року (а.с. 6);
- у картці обліку адміністративного правопорушення(а.с.5);
- у копії постанови від 10.02.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Вказані докази здобуті з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виявлені працівниками поліції 10 лютого 2025 року у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння в розумінні п. п. 1,2,3 п. 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудних камер (відеореєстраторів) поліцейських, на яких достатньо повно відображені події, які відбувалися 10 лютого 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Відеозаписи свідчать про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Спочатку на словах ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння і на місці і у медзакладі, потім лише у медзакладі. При цьому жодних дій щодо проходження огляду не вчиняв. Згодом відмовився залишати автомобіль.
Ураховуючи встановлені обставини відсутні підстав для висновку, що ОСОБА_1 виконав вимогу поліцейського щодо проходження огляду.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксовані подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що на долученому відеозаписі відсутній факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є безпідставними.
Оскільки з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, який також є доказом згідно ст.251 КУпАП, вбачається, що під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 поводив себе як водій даного транспортного засобу.
Безпосередньо на відео №473622 ОСОБА_1 визнав, що є водієм і перебував за кермом (00:59:09).
Працівником поліції встановлені ознаки алкогольного сп'яніння та висунуто вимогу ОСОБА_1 пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння, тоді як останній в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України відмовився від проходження огляду.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 був зобов'язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Отже, проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Досліджені судом відеозаписи є інформативним і не вказують на упередженість чи суб'єктивне ставлення працівників поліції, ними роз'яснено права особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, підстави для проходження огляду на стан сп'яніння і наслідки відмови від його проходження.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції не забороняли ОСОБА_1 керувати транспортним засобом після складання протоколу, будь-які заходи щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом працівниками поліції не вживались, спростовуються дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом, на якому зафіксовано як працівники поліції роз'яснюють ОСОБА_1 , що він відсторонений від керування транспортним засобом.
Також відеозаписом спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було попереджено про здійснення відео фіксації.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки є недоведеними, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова Деснянського районного суду міста Києвавід 3 квітня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 3 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана