03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/194/2025
25 липня 2025року м. Київ
Справа № 758/4277/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Якимець О.І.,
у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У квітні 2023 року представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14.12.2012 № б/н у розмірі 53 478 грн. 57 коп. та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети, яка разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складають договір про надання банківських послуг. Відповідно до договору відповідачу відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт з наступним збільшенням такого, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, передбачених умовам кредитного договору. Відповідачем умови договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2012 року № б/н у розмірі 43 751 грн. 76 коп.
В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 2195 грн. 78 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду з двома апеляційними скаргами однаковими за змістом, в яких просить скасувати рішення суду в частині стягнення 43 751 грн. 76 коп. та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 21 959 грн. 10 коп. Змінити рішення в частині стягнення судових витрат.
Вказує, що суд першої інстанції стягнув з відповідача безпідставні відсотки за весь кредитний період без надання підтверджень позивачем про запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифів банку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, штрафів, а відтак, надані банком витяги не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вважає, що розмір позовних вимог завищений на 31 519 грн. 47 коп. в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків згідно виписки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача АТ КБ «Приватбанк» - Рожко С.М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Вважає, що суд першої інстанції, відповідно до зменшених позивачем позовних вимог, наданих розрахунків заборгованості та первинних бухгалтерських документів -виписки про рух коштів по картрахунках відповідача, правильно визначив загальну суму заборгованості за «тілом» кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача і була обрахована як різниця між фактично отриманими кредитними коштами та сплаченими відповідачем без урахування нарахованих процентів та комісії.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач власних розрахунків заборгованості не надавала та не заявляла клопотання про призначення судової економічної експертизи, а отже належними та допустимими доказами не спростувала розмір боргу за «тілом» кредиту, який визначений позивачем на підставі первинних бухгалтерських документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та становлять у розмірі 43 751 грн. 76 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 21 березня 2023 року складала у розмірі 53 478 грн. 57 коп., з яких: 43 751 грн. 76 коп. заборгованість за кредитом, 9726 грн. 81 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Отже, враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що із поданого витягу із Тарифу обслуговування кредитних карт не встановлено який саме тип кредитного продукту, сплату процентів за користування кредитними коштами відповідачем прийняті, як і не містить такої інформації вищевказана анкета-заява з посилання на Тарифи , як складову договору.Тому щодо частини вимог про стягнення відсотків суд у позові відмовив за недоведеністю.
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, оскільки висновки суду не у повному обсязі відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.
Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що відповідач звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву № б/н від 14 грудня 2012 року, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач вказує на наявність у відповідача станом на 21 березня 2023 року заборгованості у розмірі 53478 грн. 57 коп., з яких: 43 751 грн. 76 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9726 грн. 81 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, банк подав до суду копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14 грудня 2012 року, розрахунок заборгованості, довідку про видані картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , виписки по особовому рахунку за договором, копію паспорту громадянина України - відповідача ОСОБА_1 , що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Правила користування платіжною карткою, як невід'ємної частини договору.
Як вбачається зматеріалів справи, 14 грудня 2012 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 14 грудня 2012 року відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», розміщений на сайті: www.privatbank.ua., що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зазначила, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до позовної заяви додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому зазначено про тарифи карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Однак з вказаного витягу вбачається, що він є роздруківкою з Тарифів із сайту позивача за період 2013 - 2015 роки, та не є переліком конкретних умов кредитування, які б містили підпис відповідача про ознайомлення з ними. При цьому із зазначених Тарифів неможливо встановити, які з них були погоджені відповідачем, оскільки тарифи встановлені для карт чотирьох видів та різняться між собою.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими тарифами була ознайомлена відповідач і погодилась з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент підписання анкети-заяви містив умови щодо сплати процентів саме у зазначеному витягу з Тарифів, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка витягу з Тарифів із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування (постанова Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Таким чином, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять підпису позичальника, а тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню.
Отже, суд першої інстанції, оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 9726 грн. 81 коп., оскільки позивачем не надано доказів щодо погодження сторонами зазначених умов кредитування, а саме - розміру відсоткової ставки за користування кредитом.
Рішення суду першої інстанції у цій частині представником позивача оскаржене не було.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем до позовної заяви розрахунок можливо покласти в основу рішення про стягнення заборгованості по кредиту (тілу кредиту) у повному обсязі, оскільки з наданого розрахунку вбачається, що до суми заборгованості по тілу кредиту банком включені відсотки, нараховані та погашені банком за рахунок кредиту.
Дослідивши та проаналізувавши банківську виписку з рахунку за договором та розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
З даних банківської виписки та розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 01.01.2021 року по 07.04.2022 року банком щомісяця нараховувались відсотки, які були включені до суми наданого кредиту, зазначені у графі «відсотки, погашені за рахунок кредиту», на загальну суму - 17 393 грн. 28 коп.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сума в розмірі 17 393 грн. 28 коп., зазначена позивачем як така, що входить до тіла кредиту, стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає, оскільки відповідно до розрахунку позивача є нарахованими відсотками за користування кредитом, тоді як банком не надано доказів досягнення між сторонами умов кредитного договору про те, що нараховані відсотки будуть включені до суми наданого кредиту.
Отже, загальна сума неповернутого позичальником кредиту, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становить: 43 751 грн. 76 коп. - 17 393 грн. 28 коп. = 26 358 грн. 48 коп.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума неповернутого кредиту у розмірі 26 358 грн. 48 коп.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції на наведене вище уваги не звернув, не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки суду не у повному обсязі відповідають обставинам справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за тілом кредиту (фактично отриманої суми кредитних коштів) у розмірі 26 358 грн. 48 коп., у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні в частині визначення суми заборгованості.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають стягненню судові витрати пропорційно до суми задоволених позовних вимог, що у відсотковому співвідношенні становить 49,3 %.
Враховуючи, що при поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2684 грн., то пропорційно до суми задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 1323 грн. 21 коп.
Оскільки при поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір на суму 3293 грн. 67 коп., то пропорційно до суми, у задоволенні якої позивачу відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору в розмірі 1669 грн. 89 коп.
Відповідно до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця у сумі витрат : 1669 грн. 89 коп. - 1323 грн. 21 коп.= 346 грн. 68 коп.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 30 травня 2023 року - змінити в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», та в частині стягнення судових витрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2012 року № б/н в розмірі 26 358 (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 48 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 346 грн. 68 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ: 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.