Справа № 120/14864/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
19 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішень протиправними, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 023830027151 від 08.05.2024 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 023830027151 від 03.10.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати з 01.05.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення період роботи з 10.07.2009 по 02.01.2018 та з 01.06.2022 по 01.05.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно прийнято рішення від 08.05.2024 № 023830027151, також, в подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 03.10.2024 № 023830027151, якими їй протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 023830027151 від 08.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 023830027151 від 03.10.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.05.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в Донецькій області.
Пенсійним фондом України в Донецькій області прийнято рішення № 023830027151 від 08.05.2024 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутній належний пільговий стаж роботи за Списком №2, підтверджений в установленому законодавством порядку.
Повторно позивач звернулась 26.09.2024 до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в Одеській області.
За наслідками розгляду вказаної заяви прийнято рішення №023830027151 від 03.10.2024 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з огляду на відсутність належного пільгового стажу не менше 5 років.
Зазначеним рішенням визначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2), становить 51. Вік заявниці - 58 років.
Необхідний страховий стаж не менше 25 років у жінок, пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівники, які мають стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, жінкам - на 1 рік за кожний 2 роки такої роботи.
Страховий стаж заявниці становить 32 роки 06 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 04 роки 10 місяців 13 днів. До страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Отже, враховуючи зазначене ГУ ПФУ в Одеській області відмовило у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ч. 114 Закону, за відсутності необхідного пільгового стажу -10 років.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суб'єктів владних повноважень, якими відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав відповідачу всі необхідні документи для зарахування спірних періодів, згідно з трудовою книжкою, до пільгового стажу за Списком № 2. Однак відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку позивача, де вказані всі періоди її роботи, та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірних періодів роботи позивача при розгляді її заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників. Головним управлінням прийнято правомірно рішення відмовити позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до п.2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 не менше 5 років.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV, пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в ч.1 ст. 26 Закону №1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки № 1 і № 2, чинні на період роботи позивача, відповідно до яких професія позивача, на яких він працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 2.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку.
Як встановлено з матеріалів справи, а саме відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 27.08.2004 по 02.01.2018 та у період з 01.06.2022 по дату звернення до суду працювала на посаді молодшої медичної сестри по догляду за хворими у Комунальному не комерційному підприємстві "Вінницький обласний спеціалізований будинок дитини з ураження центральної нервової системи та порушенням психіки Вінницької обласної Ради".
Вказані записи засвідчені чіткими відтисками печаток підприємств та підписами уповноважених осіб та не містять виправлень/підтирань, які б давали підстави для сумніву у їх правдивості.
При цьому, як встановлено з розрахунку стажу, відповідачем зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, лише період з 27.08.2004 по 09.07.2009, згідно довідки від 02.01.2024 № 01-04.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про не проведення атестації та відсутність відомостей для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, (далі також - Порядок № 442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Пунктом 4.2 Порядку № 383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №520/15025/16-а
Надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/1112/17.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 04.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Разом з цим суд відмічає, що згідно з вимогами статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Разом з тим, щодо періодів з 10.07.2009 по 02.01.2018 та з 01.06.2022, які позивач просить зарахувати до пільгового стажу, відповідач у жодному з прийнятих рішень не надав їм оцінки та не зазначив підстав, з яких ці спірні періоди не були зараховані до пільгового стажу. Більше того, позивачем до заяви про призначення пенсії було надано довідки від 09.02.2024 № 01-100, у яких вказано, що станом на 09.02.2024 стаж роботи на посаді молодшої медичної сестри з догляду за хворими становить 15 років 17 днів. Також була подана довідка про атестацію від 17.09.2024 № 01-691.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, позивач надав відповідачу всі необхідні документи для зарахування спірних періодів, згідно з трудовою книжкою, до пільгового стажу за Списком № 2.
При цьому, відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку позивача, де вказані всі періоди її роботи, та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірних періодів роботи позивача при розгляді її заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідних записів у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у зв'язку з чим положення вказаного Порядку застосуванню, у даному випадку, не підлягають.
Відтак, у відповідача були відсутні підстави для відмови у призначенні пенсії з наведених підстав.
Водночас, у спірних рішеннях від 08.05.2024 та від 03.10.2024, як підставу для відмови управління Пенсійного фонду зазначає, що страховий стаж заявниці становить 32 роки 2 дні, а пільговий стаж за Списком № 2 - 4 роки 10 місяців 13 днів. При цьому вказується, що до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Разом із тим, у оскаржуваних рішеннях відповідач не зазначив, які саме періоди та з яких підстав не були зараховані до пільгового стажу позивача. Таким чином, відсутність такої інформації унеможливлює для суду та позивача здійснення повноцінного аналізу змістовних мотивів, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідача.
Водночас відсутність належного обґрунтування рішення суперечить принципу правової визначеності, на чому наголошено у п. 3.1 рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010. Це також не відповідає вимогам статті 2 КАС України щодо обов'язковості мотивованості рішень суб'єктів владних повноважень. Ненаведення зрозумілих мотивів позбавляє особу можливості передбачити юридичні наслідки своїх дій та фактично унеможливлює здійснення ефективного судового контролю за дотриманням законності.
Ураховуючи вищевикледене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішень.
Відповідно до ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може не лише скасувати протиправне рішення, а й обрати інший спосіб захисту, який забезпечує повне та ефективне відновлення порушених прав. Такий підхід відповідає ст.1 Протоколу №1 до ЄКПЛ та практиці ЄСПЛ.
Оскільки суд дійшов висновку про необхідність скасування рішень відповідача, а для вирішення питання про призначення пенсії необхідно здійснити повторну оцінку поданих документів з урахуванням правових висновків суду, ефективним способом захисту є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.