19 листопада 2025 рокусправа № 380/13654/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рарог Аероспейс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рарог Аероспейс», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 427845,39 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у загальному розмірі 427845,39 грн. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до шатного розпису відповідача станом на 01.01.2024 року на підприємстві обліковувалося 4 штатні одиниці. Дане підтверджується і Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 та 2 квартали 2024 року, відповідно до яких підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників за 1 квартал 2024 року - 2 особи та за 2 квартал 2024 року - 1 особу. З 01 липня 2024 року було затверджено новий штатний розпис по підприємству відповідача та встановлено кількість штатних працівників - 19,5 осіб. З 01 серпня 2024 року було затверджено новий штатний розпис по підприємству відповідача та встановлено кількість штатних працівників - 20,5 осіб. З 01 вересня 2024 року було затверджено новий штатний розпис по підприємству відповідача та встановлено кількість штатних працівників - 25 осіб. Дане підтверджується і податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартали 2024 року, відповідно до якого підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників за 3 квартал 2024 року - 12 осіб. За даними Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року середньооблікова кількість штатних працівників за 4 квартал 2024 року склала - 22 особи. Період часу, коли на підприємстві працювало менше 8 штатних працівників, не враховується при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тобто врахування першого та другого кварталу 2024 року при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є протиправним. З 01 жовтня 2024 року відповідачем прийнято на роботу, за основним місцем роботи, інваліда ОСОБА_1 на посаду Службовця на складі (комірник). Таким чином, починаючи з 01.10.2024 та протягом всього 4 кварталу 2024 року, відповідачем було виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідачем лише протягом 3 місяців 3 кварталу 2024 року (липень, серпень та вересень) не було виконано вимоги ч.1 ст. 19 ЗУ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не протягом 2024 року, як зазначає у позові позивач. Стягнення штрафних санкцій із розрахунку середньої заробітної плати на рік за кожне робоче місце інваліда, є неспівмірним із порушенням, якого по факту не відбулося. Таким чином позивачем було зроблено невірний розрахунок сум адміністративно - господарських санкцій за 2024 рік, в той час, як до 01 липня 2024 року у відповідача не було обов'язку з дотримання нормативу, а з 01 жовтня 2024 року у відповідача було працевлаштована особа з інвалідністю.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів та підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рарог Аероспейс» (далі - ТОВ “Рарог Аероспейс») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 45291222
ТОВ “Рарог Аероспейс» перебуває на обліку в Львівському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розміщено його в електронному кабінеті ТОВ “Рарог Аероспейс» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.
Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 11 осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цього значення) - 1 особа;
- фонд оплати праці штатних працівників - 9085518,41 гривень;
- середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 825956,22 гривень;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0 осіб;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 412978,11 гривень.
Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, ТОВ “Рарог Аероспейс» нараховано пеню у розмірі 14867,28 гривень.
Оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 412978,11 гривень і пені в розмірі 14867,28 гривень за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся за стягненням до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).
Частинами першою-третьою третьою статті 18 Закону №875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами першою-другою, тринадцятою-чотирнадцятою статті 19 Закону №875-XII (в редакції Закону № 2682-IX від 18.10.2022) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Так, територіальним відділенням Фонду у автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу “Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано та підписано розрахунок адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачу, за формою, затвердженою Порядком, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 11 особа, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 особи; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) - 1 особа.
Суд зауважує, що частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Як зазначено у позовній заяві, відповідач, не виконавши нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, допустив правопорушення, відповідно до якого до нього застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню у загальній сумі 427845,39 грн.
Суд зауважує, що абз. 1-2 п. 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067 “Про зайнятість населення» визначено, що роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
На виконання п. 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), яким було визначено, що на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 “Про затвердження форми звітності» № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 “Про затвердження форми звітності» №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та передбачено, що форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.(п.1,4,1.5 р. І Порядку)
Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він з урахуванням висновку Верховного Суду від 15.06.2022 по справі №520/2875/2020 вважається таким, що вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
При цьому, Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.
Відповідно до шатного розпису ТОВ “Рарог Аероспейс» станом на 01.01.2024 на підприємстві обліковувалося 4 штатні одиниці. Дане підтверджується і податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 та 2 квартали 2024 року, відповідно до яких підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників за 1 квартал 2024 року - 2 особи та за 2 квартал 2024 року - 1 особу. З 01 липня 2024 року було затверджено новий штатний розпис по підприємству відповідача та встановлено кількість штатних працівників - 19,5 осіб. З 01 серпня 2024 року було затверджено новий штатний розпис по підприємству відповідача та встановлено кількість штатних працівників - 20,5 осіб. З 01 вересня 2024 року було затверджено новий штатний розпис по підприємству відповідача та встановлено кількість штатних працівників - 25 осіб.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу від 30.09.2024 №30/09/24-02 ТОВ “Рарог Аероспейс» прийняв на роботу ОСОБА_1 на посаду - службовець на складі (комірник) з 01.10.2024.
З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №826930 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 11.10.2018 безтерміново.
Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартали 2024 року, відповідно до якого підприємство мало середньооблікову кількість штатних працівників за 3 квартал 2024 року - 12 осіб.
За даними Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2024 року середньооблікова кількість штатних працівників за 4 квартал 2024 року склала - 22 особи.
Судом враховано, що з січня по червень 2024 року, відповідач мав кількість штатних працівників 4 особи, відповідно у нього був відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Суд зазначає, що обов'язком роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» фактично є укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості. В силу статті 21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов'язку виконувати певну роботу, а у роботодавця - обов'язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці.
Наявність у ОСОБА_1 групи інвалідності та поданої та прийнятої контролюючими органами звітності фактично підтверджує виконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи, які передбачені Законом України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у період з жовтня по грудень 2024 року.
Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки у матеріалах справи наявні відомості про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні по створенню кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд доходить висновку, що відповідачем вжито усі належні заходи для недопущення вчинення ним господарського правопорушення.
Отже, на думку суду, не вбачається вини відповідача у не працевлаштуванні осіб з інвалідністю та як наслідок, в його діях відсутній склад правопорушення, пов'язаного із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Ураховуючи викладене, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону №875-XII, в сумі 427845,39 грн відносно відповідача, а також стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 14867,28 грн, відсутні.
Відповідно до норм частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна