19 листопада 2025 рокусправа № 380/14046/25
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Благодійного фонду “Ліцей» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
встановив:
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Благодійного фонду “Ліцей», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 102556,09 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій у загальному розмірі 102556,09 грн. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначив, що у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-2 квартали 2024 року була допущена помилка при заповненні рядка “101» в інформації про середньооблікову кількість штатних працівників, без врахуванням працівників трудового колективу, які працюють за сумісництвом (7 працівників), відображені як основні працівники та були враховані при обчисленні середньооблікової кількості працівників, проте ця інформація коректно відображена у Додатку №1. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (Додаток № 1) до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. У Додатку №1 за кожен календарний місяць 2024 року в осіб які працюють за сумісництвом, у графі 21 “Ознака наявності трудової книжки (1 - так, 0 - ні) » зазначено значення “0», що свідчить про відсутність трудової книжки та підтверджує статус таких осіб як працівників за сумісництвом. Звертаємо увагу суду, що інформація зазначена у рядку “101» не підлягає коригуванню (уточненню), зокрема про це говорить Головне управління ДПС у Запорізькій області у консультації розміщеній на їхньому офіційному сайті. Відповідно до штатних розписів Благодійного фонду “Ліцей» (станом на 01 січня 2024 року та 01 квітня 2024 року) у благодійному фонді затверджено 11 штатних посад. З вказаних 11 працівників Благодійного фонду “Ліцей» - 7 осіб працюють за сумісництвом (зовнішнім); 4 особи працюють за основним місцем роботи. Таким чином, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2024 рік склала 4 особи, що в свою чергу, не передбачає виникнення у відповідача обов'язку створити робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. Під час подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і утриманих з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1-2 квартали 2024 року відповідачем було допущено технічну помилку, яка полягала в некоректному відображенні в середньообліковій кількості працівників осіб, що працюють за сумісництвом. Це призвело до викривлення середньооблікової чисельності працівників, на підставі якої обчислюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З огляду на викладене, вважаємо, що допущена помилка не свідчить про наявність умислу чи недобросовісності з боку відповідача, а тим більше - не може кваліфікуватися як адміністративне правопорушення. У цих обставинах застосування штрафних санкцій є необґрунтованим, надмірним та таким, що суперечить принципам справедливості, розумності й пропорційності, закріпленим як у національному, так і в міжнародному праві. Юридична відповідальність має наставати виключно за наявності вини, яка у даному випадку відсутня. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів та підстав.
Благодійний фонд “Ліцей» (далі - БФ “Ліцей») є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 22360064.
БФ “Ліцей» перебуває на обліку в Львівському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.
Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, та розміщено його в електронному кабінеті БФ “Ліцей» на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.
Згідно розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб;
- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;
- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цього значення) - 1 особа;
- фонд оплати праці штатних працівників - 1574759,23 гривень;
- середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) - 196844,90 гривень;
- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0 осіб;
- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 98422,45 гривень.
Львівським обласним відділенням фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році, БФ “Ліцей» нараховано пеню у розмірі 4133,64 гривень.
Оскільки відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 98422,45 гривень і пені в розмірі 4133,64 гривень за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач звернувся за стягненням до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ).
Частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини 2 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч. 4 ст. 19 Закону № 875-ХІІ).
Положеннями ч. 6-8 ст. 19 Закону № 875-ХІІ визначено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 зробив наступний висновок: “З 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні. »
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
У відповідності до ч.11 ст.19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону (ч. 12).
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України (ч. 13).
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування (частина 14).
За приписами частини 1 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно ч.4 ст.20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 №223 (надалі - Порядок №223).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку №223, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом №875-ХІІ за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону № 875-ХІІ, сплачується у порядку і розмірах, передбачених Законом та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно з пунктами 3.4, 3.6, 3.7 Порядку № 223, нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу. У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Згідно з п. 4 Порядку зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, визначеного статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2017 №70 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 №466) розгляд питання щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць за звітний період підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, та господарським об'єднанням, до складу яких входять підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, здійснюється територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю протягом 30 календарних днів після подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 №70 ( з подальшими змінами) передбачає, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженим Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 затверджена Інструкція зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722) (далі - Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Інструкції облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.
Згідно з п. 2.3. розділу 2 Інструкції в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.
Згідно з пунктами 3.2.5. та 3.2.6. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
Підпунктами 2.6.1., 2.6.2. пункту 2.6. розділу 2 Інструкції передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа; залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).
Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Так, згідно із звітними податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску БФ “Ліцей» за квартал 2024 року, в графі №101 зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за вказані періоди становить: 11 осіб; за ІI квартал 2024 року, в графі №101 зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за вказані періоди становить: 11 осіб, за ІIІ квартал 2024 року, в графі №101 зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за вказані періоди становить: 11 осіб.
Отже, з урахуванням приписів Інструкції № 286, середньооблікова кількість штатних працівників БФ “Ліцей» у 2024 році становила 4 осіб: (11)+(11)+(11)+(11)=44/12=3,7.
Однак, відповідачем наведені у відзиві на позовну заяву пояснення, які полягають у тому, що при поданні податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за, II, III, IV квартали 2024 року БФ “Ліцей» була зроблена помилка у рядку 101 “середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період». Так, Порядок №4 коригування рядків 07 - 110 заголовної частини розрахунку розділом V Порядку №4 не передбачено. Отже, коригування рядку 101 “Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період, осіб», в якому допущено помилку діючим законодавством не передбачене, а тому виправити помилки у звітах щодо середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період неможливо.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 1/04 “Про прийняття» від 10 квітня 2017 року прийнято ОСОБА_1 менеджером з обліку даних ММК “Кенгуру» за основним місцем роботи з 11 квітня 2017 року та з 01 листопада 2019 року наказом №1/11 к “Про переведення на іншу посаду» від 01 листопада 2019 року переведено на посаду Заступника координатора ММК “Кенгуру». ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи.
Наказом № 1/03 “Про прийняття на роботу» від 30 березня 2012 року прийнято на посаду заступника координатора ММК “Кенгуру» з фінансових питань ОСОБА_2 з 01 квітня 2012 року та з 01 листопада 2019 року наказом №2/10 “Про переведення на посаду головного бухгалтера» від 31 жовтня 2019 року переведено на посаду головного бухгалтера. ОСОБА_2 працює за основним місцем роботи.
Наказом №1/12 “Про прийняття» від 27 грудня 2001 року прийнято ОСОБА_3 на посаду координатора ММК “Кенгуру» за сумісництвом з 01 січня 2002 року.
Наказом №2/10 “Про прийняття» від 06 жовтня 2017 року прийнято ОСОБА_4 на посаду експерт-консультант ММК “Кенгуру» за сумісництвом з 07 жовтня 2017 року.
Наказом №1 від 20 січня 1999 року прийнято ОСОБА_5 на посаду директора БФ “Ліцей» за сумісництвом.
Наказом № 4к від 14 травня 2009 року внесення змін у формулювання посади керівника фонду ОСОБА_5 - виконавчий директор БФ “Ліцей».
Наказом №2/06 “Про прийняття» від 15 червня 2020 року прийнято на посаду координатора ВКФ “Левеня» ОСОБА_6 . ОСОБА_6 працює за сумісництвом. Підтвердження лист-розпорядження № 76 від 15.06.2020 ЛФМЛ рішення засідання кафедри фізики та астрономії.
Наказом №1/09 к “Про звільнення та прийняття на роботу» від 30 вересня 2019 року прийнято ОСОБА_7 на посаду помічника координатора ВФК “Левеня» з 01 жовтня 2019 року. ОСОБА_7 працює за основним місцем роботи.
Наказом №1/09 к “Про звільнення та прийняття на роботу» від 30 вересня 2019 року прийнято ОСОБА_8 на посаду експерт-консультант ММК “Кенгуру» з 01 жовтня 2019 року за сумісництвом.
Наказом №1/09 к “Про звільнення та прийняття на роботу» від 30 вересня 2019 року прийнято ОСОБА_9 на посаду експерт-консультант ММК “Кенгуру» з 01 жовтня 2019 року за сумісництвом.
Наказом №1 “Про прийняття на роботу» від 11 січня 2010 року прийнято ОСОБА_10 менеджером з логістики МІК “Бобер» з 11 січня 2010 року за основним місцем роботи.
Наказом №2/04 “Про прийняття» від 31 березня 2009 року прийнято ОСОБА_11 на посаду координатора МІК “Бобер» за сумісництвом з 01 квітня 2009 року.
Відповідно до затвердженого штатного розпису БФ “Ліцей» на 01 січня 2024 року та 01 квітня 2024 року останній включає 11 штатних одиниць.
Відповідно до графи 21 відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 працюють на БФ “Ліцей» (без трудової книжки) за сумісництвом.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що оскільки 7 осіб, які працювали у відповідача були прийняті на роботу за сумісництвом, а не за основним місцем роботи, у зв'язку з чим такі особи мають враховуватися тільки за основним місцем роботи та з огляду на середньооблікову чисельність штатних працівників за 2024 рік у кількості менше 8 осіб, у відповідача відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та до БФ “Ліцей» не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році згідно із частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає у задоволенні цієї позовної заяви слід відмовити повністю з викладених вище підстав.
З огляду на положення ч.1 ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна