Іменем України
11 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 613/376/24
провадження № 22-ц/818/3905/25
провадження № 22-ц/818/3972/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області, Управління освіти Богодухівської міської ради Харківської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Маленко Олександра Васильовича на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року та на додаткове рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 травня 2025 року, постановленні суддею Шалімовим Д.В.,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила скасувати наказ КУ «Богодухівський ІРЦ» від 14 лютого 2024 року №16-к «Про звільнення фахівця (консультанта) інклюзивно-ресурсного центру Н. Смородської», поновити ОСОБА_1 на посаді фахівця (консультанта) інклюзивно-ресурсного центру КУ «Богодухівський ІРЦ» з 15 лютого 2024 року, стягнути з КУ «Богодухівський ІРЦ» на користь ОСОБА_2 . Смородської середній заробіток за час вимушеного прогулу, стягнути з КУ «Богодухівський ІРЦ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. та судові витрати.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Комунальної установи «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області від 14 лютого 2024 року №16-к « Про звільнення фахівця ( консультанта) інклюзивно - ресурсного центру Н. Смородської». Поновлено ОСОБА_1 на посаді фахівця (консультанта) Комунальної установи «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області з 15 лютого 2024 року. Стягнуто з Управління освіти Богодухівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 лютого 2024 року по 29 квітня 2025 року у розмірі 124 042 гривни 56 копійок, з подальшим відрахуванням із вказаної суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Управління освіти Богодухівської міської ради Харківської області на користь держави судовий збір у розмірі 3633 гривни 60 копійок.
Додатковим рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 15 травня 2025 року стягнуто з Управління освіти Богодухівської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 гривень. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Комунальна установа «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що при дослідженні обставин справи суд першої інстанції не врахував, що в діях позивача є порушення трудової дисципліни. Матеріали справи містять докази, які свідчать про порушення позивачкою трудової дисципліни. Позивачка 31 січня 2024 року була відсутні на робочому місці, що підтверджується актом про порушення службової дисципліни. У журналі обліку на роботі підпис позивачки відсутній. Від надання пояснень щодо причин відсутності на робочому місці відмовилась, про що складено акт. Постійно своїми діями провокує директора закладу. Суд не звернув уваги, що позивачка притягалась до дисциплінарної відповідальності.
Представник ОСОБА_1 адвокат Маленко Олександр Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди та постановити нове, яким задовольнити цю позовну вимогу у повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування 5 моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. Наголошує, що незаконним звільненням позивачки їй спричнена моральна шкода.
Також не погодившись з додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Маленко Олександр Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення, стягнувши витрати у сумі 30000,00 грн.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що справа розглядалась у суді першої інстанції понад рік, було проведено значну кількість судових засідань, готувались документи та здійснювались інші дій необхідна для розгляду справи. Визначений судом розмір є необґрунтованим.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Комунальної установи «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області підлягає задоволенню, у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Маленка О.В. слід відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перед застосуванням до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення, директор КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Ружинська О.В. зобов'язана була отримати від ОСОБА_1 письмові пояснення щодо порушення нею трудової дисципліни (або письмову відмову від їх надання) , урахувати ступінь тяжкості кожного вчиненого проступку, заподіяну шкоду, попередню роботу працівника та обставини, за яких було вчинено такий проступок, однак відповідачем зазначені вимоги трудового законодавства не дотримано, тому наказ Комунальної установи «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області від 14 лютого 2024 року №16-к « Про звільнення фахівця ( консультанта) інклюзивно - ресурсного центру Н. Смородської» є незаконним ї підлягає скасуванню. Також суд відмовив у задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки ані позивачем ані її представником, не зазначено підстав для відшкодування моральної шкоди, пов'язаних з моральними стражданнями, стресом, тривожністю, порушенням звичайного порядку життя, втрати звичайних життєвих зв'язків, перешкодами влаштуватися на нову роботу, внаслідок чого позивач могла забезпечувати свій рівень життя.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з наказом КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської районної ради Харківської області №3-к від 16 травня 2018 року, ОСОБА_1 призначено на посаду практичного психолога 0,5 ставки КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської районної ради Харківської області за сумісництвом з 16 травня 2018 року, оплатою за фактично відпрацьовані години ( т. 1 а.с. 7).
Відповідно до наказу КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №15-к від 04 листопада 2021 року, ОСОБА_1 переведено з посади практичного психолога на посаду фахівця ( консультанта) інклюзивно - ресурсного центру з 03 листопада 2021 року (т. 1 а.с. 91).
Наказом КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №3-К від 15.01.2024 ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: відмову бути присутньою на нараді 25.12.2023 року, невиконання своєчасно і в повному обсязі посадових інструкцій, відмова і ігнорування наказів директора.
Актом від 31 січня 2025 року складеним фахівцями КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Перець Н.О., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зафіксовано відсутність на робочому місці ОСОБА_1 згідно з графіком роботи з 11:30 до 16:00.
Згідно з наказом КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №4 від 01 лютого 2024 року « Про проведення службового розслідування», відповідно до акту « Про відсутність на робочому місці фахівця ( консультанта) Н.Смородської» від 31 січня 2024 року №1, проведено службове розслідування з метою перевірки факту відсутності фахівця ( консультанта) Н.Смородської на робочому місці в КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області в період з 01 лютого 2024 року до 12 лютого 2024 року ( т. 1 а.с. 137).
З Акту службового розслідування від 12 лютого 2024 року , убачається, що на виконання наказу директора КУ «Богодухівський ІРЦ» «Пропроведення службового розслідування» від 01.02.2024 року №4 комісією у складі фахівця(консультанта) Богодухівського ІРЦ ОСОБА_5 ; фахівця (консультанта) Богодухівського ОСОБА_6 ; фахівця (консультанта) Богодухівського ІРЦ ОСОБА_7 ; начальника відділу освіти ОСОБА_8 (за згодою) проведено службове розслідування за фактом відсутності на робочому місці 31 січня 2024 року ОСОБА_9 та складено Акт службового розслідування від 12 лютого 2024 року. Комісією зроблено висновок, що фахівець (консультант) ОСОБА_1 31 січня 2024 року дійсно була відсутня на своєму робочому місці в КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» протягом всього робочого часу, а саме з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. без поважних причин та попередження керівника, що додатково підтверджується поясненнями всіх працівників установи. Зазначене є прямим порушенням трудової дисципліни Правил внутрішнього трудового розпорядку та ст. 139 Кодексу законів про працю України: «Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. ОСОБА_10 відмовилася надати будь-яке пояснення про причини відсутності на робочому місці 31 січня 2024 року, про що складено відповідний акт. Таким чином комісія вважає, що фахівець-консультант (практичний психолог) КУ «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 порушила трудову дисципліну, а саме допустила прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поваж них причин. Крім того, Комісія констатує, що до ОСОБА_9 раніше застосовувались дисциплінарні стягнення, які на теперішній час не зняті, а саме: 1. наказом від 15 січня 2024 року №3-К оголошено догану; 2. наказом від 16 січня 2024 року №5-К оголошено догану. Враховуючи всі обставини, за результатами проведеного службового розслідування Комісія рекомендує директору КУ «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Олені Ружинській, розглянути питання про звільнення фахівця ОСОБА_9 за п. 3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України:«систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення ( т. 1 а.с. 9-10).
Відповідно до наказу КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №13-к від 14 лютого 2024 року «Про звільнення фахівця ( консультанта) інклюзивно - ресурсного центру Наталії Смородської», ОСОБА_1 , фахівця ( консультанта) КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області , звільнено з 15 лютого 2024 року за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України: систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення» (т. 1 а.с.8).
З вказаним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено 14 лютого 2024 року, що підтверджується її особистим підписом на екземплярі, при цьому було зроблено запис, що з даним наказом не згодна, оскільки він є безпідставним та незаконним. Будь - яких порушень трудової дисципліни чи інших порушень нею не допускалось. Також повідомляє, що вказаний наказ буде оскаржено до суду ( т. 1 а.с.116 - зворот).
Звертаючись, до суду із вказаним позовом, позивачка наголошувала, що 31 січня 2024 року була на робочому місці, але коли прибула на роботу журналу обліку приходу на роботу не було, тому вона не мала змоги поставити підпис. Оскаржуваний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ньому не зазначено, який саме дисциплінарний проступок та коли вчинила позивач, а також які конкретні норми права нею було порушено. Водночас наказ лише цитує загальні формулювання, які містяться в нормах чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно зі ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Щодо оскарження наказу №16-К від 14.02.2024 року судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку КУ «Богодухівський ІРЦ» Богодухівської міської ради Харківської області, схвалених зборами трудового колективу КУ «Богодухівський ІРЦ» Богодухівської міської ради Харківської області, протокол №2 від 31 травня 2023 року, передбачено: п. 2.8. Припинення трудового договору може мати місце лише на підставах, передбачених чинним законодавством.
Розділом 3 вказаних Правил передбачено, зокрема: працівники Богодухівського ІРЦ зобов'язані: починати і закінчувати роботу відповідно до режиму роботи, встановленого у Богодухівському ІРЦ, а сумісникам відповідно до їх затвердженого графіку роботи; виконувати своєчасно і в повному обсязі посадових інструкцій, забезпечувати необхідну якість виконуваних робіт; виконувати накази директора Богодухівського ІРЦ, інструкції та інші локальні нормативні акти; вживати заходів до негайного усунення причин і умов, перешкоджаючих або ускладнюючих нормальну роботу, негайно інформувати про це директора Богодухівського ІРЦ; раціонально використовувати комп'ютерну і іншу оргтехніку, дбайливо ставитися до майна Богодухівського ІРЦ, ефективно використовувати матеріали, електроенергію і інші матеріальні ресурси; дотримуватись встановленого порядку зберігання конфіденційної інформації, документів і матеріальних цінностей; увалено ставитися до колег, сприяти формуванню нормального психологічного мікроклімату в колективі; дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку; виконувати свої посадові обов'язки, передбачені Посадовою інструкцією.
Розділом 7 вказаних Правил передбачено відповідальність за порушення трудової дисципліни, а саме: п. 7.1. працівник несе відповідальність за порушення трудової дисципліни, у тому числі за: систематичне невиконання або неналежне виконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і цими Правилами; прогул ( у тому числі відсутність на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня ( безперервно чи загалом) без поважних причин ( п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України); 7.3. до застосування дисциплінарного стягнення від порушника необхідно взяти пояснення у письмовій формі. Відмова працівника від дачі пояснень не може бути перешкодою для застосування стягнення».
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
Наказом КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №3-К від 15.01.2024 ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме: відмову бути присутньою на нараді 25.12.2023 року, невиконання своєчасно і в повному обсязі посадових інструкцій, відмова і ігнорування наказів директора.
Наказом КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №3-к від 15 січня 2024 року та наказом КУ « Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №5-к від 16 січня 2024 року ОСОБА_1 було оголошено догану.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 02 липня 2024 року, скасовано накази директора КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Ружинської О.В. №3-К від 15січня 2024 року «Про оголошення догани ОСОБА_11 » та №5-К від 16 січня 2024 року «Про оголошення суворої догани ОСОБА_11 ».
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 02 липня 2024 року в частині скасування наказу директора КУ «Богодухівський інклюзивно ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області №3-К від 15.01.2024 «Про оголошення догани ОСОБА_1 » скасовано, та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Таким чином Наказ №3-К про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності з приводу неявки на оголошені збори залишений в силі.
Згідно акту №1 від 31 січня 2024 року складеного працівниками КУ «Богодухівський ІРЦ» «Про відсутність на робочому місці» ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці після 11:15, 31.01.2024.
Наказом директора КУ «Богодухівський ІРЦ» О .Ружинською «Про проведення службового розслідування» від 01.02.2024 року №4 ініційовано проведення службової перевірки стосовно відсутності на робочому місці ОСОБА_1 31.01.2024 року.
Актом службового розслідування від 12 лютого 2024 року , встановлено, комісією у складі фахівця(консультанта) Богодухівського ІРЦ ОСОБА_5 ; фахівця (консультанта) Богодухівського ОСОБА_6 ; фахівця (консультанта) Богодухівського ІРЦ ОСОБА_7 ; начальника відділу освіти ОСОБА_8 (за згодою) проведено службове розслідування за фактом відсутності на робочому місці 31 січня 2024 року ОСОБА_9 та зроблено висновок, що фахівець (консультант) ОСОБА_1 31 січня 2024 року дійсно була відсутня на своєму робочому місці в КУ «Богодухівський інклюзивно - ресурсний центр» протягом всього робочого часу, а саме з 11 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. без поважних причин та попередження керівника, що додатково підтверджується поясненнями всіх працівників установи. Зазначене є прямим порушенням трудової дисципліни Правил внутрішнього трудового розпорядку та ст. 139 Кодексу законів про працю України: «Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу,додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охоронупраці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. ОСОБА_10 відмовилася надати будь-яке пояснення про причини відсутності на робочому місці 31 січня 2024 року, про що складено відповідний акт. Таким чином комісія вважає, що фахівець-консультант (практичний психолог) КУ«Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області ОСОБА_1 порушила трудову дисципліну, а саме допустила прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Крім того, Комісія констатує, що до ОСОБА_9 раніше застосовувались дисциплінарні стягнення, які на теперішній час не зняті, а саме: 1. наказом від 15 січня 2024 року №3-К оголошено догану; 2. наказом від 16 січня 2024 року №5-К оголошено догану. Враховуючи всі обставини, за результатами проведеного службового розслідування Комісія рекомендує директору КУ «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області Олені Ружинській, розглянути питання про звільнення фахівця ОСОБА_9 за п. 3 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України:«систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення» ( т. 1 а.с. 9-10).
Згідно ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1, 2 ст.77ЦПКУкраїни належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статей 77-80ЦПКУкраїни докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми.
Статтею 79ЦПКУкраїни передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80ЦПКУкраїни достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що 31 січня 2024 року ОСОБА_12 була відсутня на робочому місці згідно з графіком роботи з 11.30 год. до 16.00 год.
Посилання представника позивач на те, що ОСОБА_12 31.01.2025 року виконувала свої посадові обов'язки, надавала допомогу «онлайн», згідно з графіком, не підтверджено належними та допустимими доказами.
Як убачається з журналу обліку консультацій, 31.01.2025 року працівниками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 надавались консультації згідно графіку роботи.
Щодо доводів позовної заяви про те, що ОСОБА_17 прийшла 310.12024 року о 11.15 зайшла до установи, залишила свої особисті речі у кабінеті вчителів, не свідчить про те, що позивачка перебувала на робочому місці протягом всього робочого дня та виконувала свої посадові обов'язки.
Крім того, ОСОБА_17 не поставила підпису в журналі реєстрації приходу на роботу і виходу з роботи працівників, та в журналі обліку робочого часу.
Доказів того, що позивачці чинили перешкоди у доступі до робочого місця або щодо відсутності журналу обліку виходу на роботу, матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження факту присутності ОСОБА_1 на робочому місці 31 січня 2024 року або виконання нею службових обов'язків поза межами робочого місця у зазначений час.
Також, оскільки ОСОБА_17 була притягнута до дисциплінарної відповідальності наказом №3-л від 15.01.2024 року, який був чинним, та вчинила повторне дисциплінарне порушення, а отже наявне систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Доводи позивача про порушення її прав у зв'язку із ненаданням можливості надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці 31.01.2024 року, спростовуються актом від 01.02.2024 року «Про відмову від надання пояснень ОСОБА_18 », акт складено та підписано фахівцями центру Перець Н.О., ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 (а.с.144 т.1).
Такий доказ є належним та допустимим. Зазначений акт складений працівниками установи, де працювала позивачка, які уповноважені були на проведення службового розслідування причин відсутності ОСОБА_1 на роботі.
Доказів на спростування фактів, встановлених при проведенні перевірки, а саме факту відсутності на робочому місці та невиконання без поважних причин трудових обов'язків у зазначений час, позивачкою суду не надано.
З огляду на те, що наказом №3-К від 15.01.2024 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, повторне вчинення нею дисциплінарного проступку 31 січня 2024 року слід вважати систематичним невиконанням обов'язків, покладених трудовим договором, що є підставою для його розірвання за ініціативою власника або уповноваженого ним органу відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП.
Оскільки підставою для звільнення позивача з роботи 14 лютого 2024 року стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов'язків, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 15 січня 2020 року, після чого вона вчинила новий проступок, тому у відповідача були підстави для її звільнення за порушення трудової дисципліни.
Факт наявності неприязних стосунків із директором, на які посилається позивач, не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, накладеного з дотриманням вимог закону.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, дійшовши помилкових висновків про недотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні позивача з роботи.
Підстав для визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування і поновлення позивача на роботі не вбачається.
Згідно норм ч. 2 ст. 235 КЗпП України стягується одночасно із ухваленням рішення про поновлення незаконно звільненого працівника, та підстави стягнення "середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі", який за нормами ст. 236 КЗпП України стягується за період затримки виконання рішення уповноваженого органу про поновлення на роботі.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Судова колегія вважає, що вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі, тому не підлягають задоволенню, оскільки не встановлено порушення трудових прав позивачки.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У зв'язку із скасуванням рішення суду першої інстанції додаткове рішення також підлягає скасуванню.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 55 Конституції України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону).
Статтею 5 Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, згідно з п. 9 ч. 1 даної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позову, а ОСОБА_1 згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за вимогами про поновлення на роботі, відповідно до вищенаведених правил та положень ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України належить провести розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме, Комунальному підприємству «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за вимогами про поновлення на роботі у розмірі 1816,80 грн. Стягненню зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області підлягає судовий збір у сумі 3633,20 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки у задоволенні позову позивачці відмовлено, підстави для задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Маленко Олександра Васильовича про стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині.
Керуючись ст. ст.367,368,369,376,379,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області задовольнити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Маленко Олександра Васильовича залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 29 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Додаткове рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 15 травня 2025 року скасувати.
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Маленко Олександра Васильовича про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області судовий збір у сумі 3633,20 грн.
Компенсувати Комунальному підприємству «Богодухівський інклюзивно-ресурсний центр» Богодухівської міської ради Харківської області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 18.11.2025