18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 573/31/23
провадження № 61-12388св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Фермерське господарство «Спас-2007», Білопільська міська рада Сумської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Спас-2007», Білопільської міської ради Сумської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, визнання відсутнім права оренди земельних ділянок
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Даценка Артура Миколайовича на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її земельними ділянками сільськогосподарського призначення площею 4,201 га, кадастровий номер 5920684900:03:004:0118, площею 4,3429 га кадастровий номер 5920684900:02:001:0132, площею 4,2407 га, кадастровий номер 5920684900:03:004:0116 шляхом зобов'язання Фермерського господарства «Спас-2007» (далі - ФГ «Спас-2007») повернути їх в її розпорядження; визнати відсутнім право оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 4,201 га, кадастровий номер 5920684900:03:004:0118, площею 4,3429 га кадастровий номер 5920684900:02:001:0132, площею 4,2407 га, кадастровий номер 5920684900:03:004:0116, зареєстроване за ФГ «Спас-2007».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що їй на праві власності належать земельні ділянки площею 4,26 га, кадастровий номер 5920684900:03:004:0118, площею 4,3429 га кадастровий номер, площею 5920684900:02:001:0132, площею 4,2407 га, кадастровий номер 5920684900:03:004:0116, які розташована на території на території Білопільської об'єднаної територіальної громади Рівненського району Рівненської області.
25 листопада 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на належні їй земельні ділянки зареєстровано право оренди за ФГ «Спас-2007»)на підставі договорів оренди від 29 грудня 2017 року, від 21 грудня 2017 року та від 18 грудня 2017 року і в подальшому було зареєстровано перехід права оренди на зазначену земельну ділянку до ФГ «Спас-2007», при цьому жодних договорів між нею і ФГ «Спас-2007» не укладалося.
ФГ «Спас-2007» користується належними їй земельними ділянками, чим порушує її право на користування та розпорядження належним їй майном.
У зв'язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Білопільський районний суд Сумської області рішенням від 29 січня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. При цьому суд виходив з того, що з огляду на те, що оспорювані договори виконувалися обома сторонами, зокрема ФГ «Спас-2007» користувалося земельними ділянками і сплачувало за це орендну плату, а ОСОБА_1 приймала платежі, тобто їх дії свідчать про те, що договори фактично були укладені. З огляду н це суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, суд вказав на те, що Білопільська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Сумський апеляційний суд постановою від 06 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Даценком А. М., залишив без задоволення. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Даценко А. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що висновком експертів за результатами проведення комплексної почеркознавчої та технічної експертизи від 21 квітня 2023 року № 304/849-853 підтверджено, що позивачка не підписувала всі три договори оренди земельних ділянок, отже, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а право оренди виникає виключно на підставі укладеного в письмові формі договору оренди земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
09 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Встановлено, що 25 червня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою передала справу № 456/252/22 за касаційною скаргою Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), відступу від висновку об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) та у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), від висновку Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 910/14543/23, в частині того, що єдиним належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт можна спростувати не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, - шляхом викладення у мотивувальній частині судового рішення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок та/або скасування відповідного речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, залежно від установлених обставин. Вважає, що відмова в задоволенні позову з підстав обрання неефективного способу захисту та вказівка на необхідність застосування іншого «не передбаченого законом» способу - про визнання відсутнім права оренди, рішення за наслідками задоволення якого не підлягає примусовому виконанню, не тільки не приведе до реального поновлення прав власника земельної ділянки, а фактично зумовить необхідність ініціювання нових судових процесів, не сприяє принципу процесуальної економії та своєчасному захисту порушених прав позивача і створює ризики зловживання правами з боку орендарів, які є більш сильною стороною орендних правовідносин порівняно з власниками земельних ділянок - фізичними особами. Судова практика щодо повернення майна власнику, яке вибуло з його володіння на підставі правочину з підробленим підписом, була та є сталою десятки років. Наразі у згаданих постановах Великої Палати Верховного Суду, об'єднаної палати Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду, від висновків у яких має намір відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, не наведено переконливих мотивів радикальної зміни судової практики та необхідності застосування нового способу захисту, який не передбачений законом та є декларативним.
У судовій практиці Верховного Суду сформувалися два різні підходи щодо належного способу захисту у подібних правовідносинах, які не сприяють розумній передбачуваності судових рішень та створюють загальну атмосферу відсутності правової визначеності.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 29 жовтня 2025 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-75цс25).
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 573/31/23 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Спас-2007», Білопільської міської ради Сумської області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, визнання відсутнім права оренди земельних ділянок за касаційною скаргою адвоката Даценка Артура Миколайовича як представника ОСОБА_1 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 29 січня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов