18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 142/580/21
провадження № 61-2552св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Південь»,
третя особа: приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніна Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Південь», третя особа - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніна Іванівна, про скасування запису про проведення державної реєстрації
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року та на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати запис про державу реєстрацію приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І., номер запису 19233805 від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775 від 28 лютого 2017 року, прав за договором оренди землі б/н від 27 січня 2017 року, додатковою угодою до договору оренди землі б/н від 30 липня 2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки, площею 2,1083 га, кадастровий номер 0523283800:01:001:0359, що розташована на території Яворівської сільської ради Піщанського району Вінницької області.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що на належну їм земельну ділянку зареєстровано право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Підень» (далі - ТОВ «Зернятко-Підень») на підставі договору оренди від 27 січня 2017 року та в подальшому було зареєстровано перехід права оренди на зазначену земельну ділянку до ТОВ «Зернятко-Підень». Водночас жодних договорів та додаткових угод між нею і ТОВ «Зернятко-Підень» не укладалося.
ТОВ «Зернятко-Підень»користується належною їм земельною ділянкою, чим порушує право позивачки на користування та розпорядження належним їй майном.
У зв'язку з цим позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Піщанський районний суд Вінницької області рішенням від 10 лютого 2023 року позов задовольнив. Скасував рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Н. І., номер запису про інше речове право 19233805 від 22 лютого 2017 року, індексний номер 34066775 від 28 лютого 2017 року, договору оренди землі від 27 січня 2017 року б/н, додаткової угоди до договору оренди землі від 30 липня 2018 року б/н. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.
Суди розглядали справу неодноразово.
Вінницький апеляційний суд постановою від 11 травня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Зернятко-Південь» задовольнив частково. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Вінницький апеляційний суд додатковою постановою від 25 травня 2023 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зернятко-Південь» судовий збір у розмірі 1 362,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зернятко-Південь» витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.
Верховний Суд постановою від 20 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2023 року і додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Вінницький апеляційний суд постановою від 16 січня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Зернятко-Південь» задовольнив. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 10 лютого 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, зробивши висновок про неукладеність договору оренди землі та додаткової угоди до нього, врахувавши, що позивачки як власники земельної ділянки не підписували такі угоди, суд першої інстанції обмежив предмет доказування у справі лише встановленням факту підписання договорів не власником земельних ділянок, а іншими особами.
Водночас місцевий суд не врахував що ОСОБА_1 отримувала від нового орендаря - ТОВ «Зернятко-Південь» орендну плату, фактично між сторонами виникли і тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі. У зв'язку з наведеним висновок суду першої інстанції про неукладеність між сторонами договору оренди землі та додаткової угоди до нього і, як наслідок, наявність підстав для повернення земельних ділянок є помилковим.
Вінницький апеляційний суд додатковою постановою від 26 лютого 2024 року заяву ТОВ «Зернятко-Південь» про ухвалення додаткової постанови задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Зернятко-Південь» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткову постанову апеляційний суд мотивував тим, що витрати у заявленій сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв'язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.
Ураховуючи подане позивачкою заперечення щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, складність цієї справи, обсяг наданих під час розгляду справи, критерій розумності розміру понесених стороною витрат, принцип співмірності та справедливості, суд вирішив, що розмір судових витрат є завищеним.
Короткий зміст касаційних скарг та їх узагальнені аргументи
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року та справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, встановивши факт неукладення договору оренди землі та додаткової угоди до нього, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з посиланням на те, що ОСОБА_1 не довела факту неналежності її підпису на договорі оренди землі від 27 січня 2017 року та додатковій угоді від 30 липня 2018 рок, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу касаційну скаргу на додаткову постанову, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витратна правову допомогу відповідача до 8 000,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, також суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справа, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час відповідають критерію реальності таких витрат.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження на постанову Вінницького апеляційного суду від16 січня 2024 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року відкрито касаційне провадження на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року.
05 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Встановлено, що 25 червня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу, якою передала справу № 456/252/22 за касаційною скаргою Приватного підприємства «Приватна агрофірма «Батько і Син» на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 403 ЦПК України для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22), відступу від висновку об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) та у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), від висновку Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2024 року у справі № 910/14543/23, в частині того, що єдиним належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт можна спростувати не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, - шляхом викладення у мотивувальній частині судового рішення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок та/або скасування відповідного речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, залежно від установлених обставин. Вважає, що відмова в задоволенні позову з підстав обрання неефективного способу захисту та вказівка на необхідність застосування іншого «не передбаченого законом» способу - про визнання відсутнім права оренди, рішення за наслідками задоволення якого не підлягає примусовому виконанню, не тільки не приведе до реального поновлення прав власника земельної ділянки, а фактично зумовить необхідність ініціювання нових судових процесів, не сприяє принципу процесуальної економії та своєчасному захисту порушених прав позивача і створює ризики зловживання правами з боку орендарів, які є більш сильною стороною орендних правовідносин порівняно з власниками земельних ділянок - фізичними особами. Судова практика щодо повернення майна власнику, яке вибуло з його володіння на підставі правочину з підробленим підписом, була та є сталою десятки років. Наразі у згаданих постановах Великої Палати Верховного Суду, об'єднаної палати Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду, від висновків у яких має намір відступити колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, не наведено переконливих мотивів радикальної зміни судової практики та необхідності застосування нового способу захисту, який не передбачений законом та є декларативним.
У судовій практиці Верховного Суду сформувалися два різні підходи щодо належного способу захисту у подібних правовідносинах, які не сприяють розумній передбачуваності судових рішень та створюють загальну атмосферу відсутності правової визначеності.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду 29 жовтня 2025 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-75цс25).
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 142/580/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернятко-Південь», третя особа - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Дорошенко Ніна Іванівна, про скасування запису про проведення державної реєстрації за касаційними скаргами ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 січня 2024 року та на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов