11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12284/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Варес М. О. (адвокат)
відповідача 1 - не з'явилися
відповідача 2 - Нечваль Я. В. (адвокат)
відповідача 3 - не з'явилися
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з'явилися
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025,
постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та
додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Джміль";
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс";
Товариства з обмеженою відповідальністю "Промікс юа",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"
про визнання недійсними договорів та витребування майнових прав.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол" (далі - ТОВ "Гравітіфол", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Джміль" (далі - ТОВ "Компанія "Джміль", відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" (далі - ТОВ "Спейсикс", відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Промікс юа" (далі - ТОВ "Промікс юа", відповідач 3) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на торговельну марку та витребування майнових прав на торговельну марку, визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1.
1.2. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договір від 25.05.2020 №250520, укладений між позивачем і відповідачем 3, а також договір про передачу у власність виключних майнових прав на торговельну марку від 23.02.2021, укладений між позивачем і відповідачем 1, підписані фінансовим директором ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" з перевищенням повноважень та без надання згоди на його укладення загальними зборами учасників товариства, відтак є недійсними. Оскільки майнові права, зазначені у недійсному договорі, вибули з володіння позивача всупереч його волі, а в подальшому придбані ТОВ "Спейсикс", тому відповідно до статті 388 ЦК України можуть бути витребувані у останнього на законних підставах. Свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_1 видано на підставі заявки ТОВ "Гуд продукт" на основі оспорюваного договору, у зв'язку з чим відповідно до підпункту "в" пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон № 3689-XII) підлягає визнанню недійсним внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 (суддя Босий В.П.) у задоволенні позову ТОВ "Гравітіфол" відмовлено повністю.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 (суддя Босий В.П.) заяву ТОВ "Спейсикс" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гравітіфол" на користь ТОВ "Спейсикс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (колегія суддів: Сотніков С.В., Остапенко О.М., Отрюх Б.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі № 910/12284/24 залишено без змін.
2.4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (колегія суддів: Сотніков С.В., Остапенко О.М., Отрюх Б.В.) заяву ТОВ "Спейсикс" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Гравітіфол" на користь ТОВ "Спейсикс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Гравітіфол" з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; відмовити повністю в задоволенні заяв ТОВ "Спейсикс" про ухвалення додаткових рішень про стягнення витрат на правничу допомогу (у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції).
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Щодо спростування висновків судів першої та апеляційної інстанції про "не обізнаність" ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Промікс юа" із неповноважністю ОСОБА_1 на підписання оскаржуваних договорів та, як наслідок, застосування статті 92 і 241 ЦК України без врахування висновків Верховного Суду, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції при застосуванні норм права в оскаржуваних рішенні від 05.02.2025 та постанові від 20.05.2025 не врахували наступні висновки:
4.3. Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №757/23249/17; Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №906/100/17, 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц, 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц, 12.06.2018 у справі №927/976/17, 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, 14.11.2018 у справі №183/1617/16, 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц, 26.02.2019 у справі №925/1453/16, 02.04.2019 у справі №904/2178/18, 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, 02.10.2019 у справі №910/22198/17, 05.11.2019 у справі №908/2604/18, 15.09.2020 у справі №469/1044/17, 09.06.2021 у справі №911/3039/19, 30.09.2021 у справі №916/3583/20, 23.11.2021 у справі №911/604/19, 07.06.2022 у справі №916/3351/20, 05.07.2022 у справі №910/2958/20, 07.12.2022 у справі №904/6735/20 (624/215/21), 08.02.2023 у справі №915/997/21, 28.03.2023 у справі №911/2446/21, 21.06.2023 у справі №910/506/22, 31.07.2023 у справі №359/9797/21-ц, 19.09.2023 у справі №910/21326/21, 26.09.2023 у справі №910/10699/21, 05.12.2023 у справі №924/92/23, 17.09.2024 у справі №910/14968/22 (910/7825/23), 21.01.2025 у справі №910/1106/24, 14.04.2025 у справі №904/2465/21, 18.06.2025 у справі №917/2108/23.
4.4. Щодо неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права і не врахування висновків Верховного Суду та ухилення від належного дослідження доказів / обставин справи, якими підтверджується недобросовісність поведінки ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Промікс юа", то скаржник зазначає про неврахування висновків Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №826/4717/16, від 16.01.2019 у справі №521/17654/15-ц, від 07.03.2019 у справі №818/3838/15, від 10.04.2019 у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 05.11.2019 у справі №818/6203/13-а, від 19.07.2022 у справі №904/6251/20 (904/316/21).
4.5. Щодо неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права і неврахування висновків Верховного Суду в частині висновків судів про схвалення оскаржуваних правочинів за формою "мовчазної згоди" без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, від 13.03.2024 у справі №757/23249/17, від 16.04.2025 у справі №924/971/23; Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/8794/16, від 14.08.2018 у справі №910/15151/17, від 02.04.2019 у справі №904/2178/18, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 20.07.2021 у справі №911/1605/20, від 11.08.2021 у справі № 910/9108/20, від 30.09.2021 у справі №916/3583/20, від 23.11.2021 у справі № 911/604/19, у постанові від 22.02.2022 у справі №924/658/20, від 05.07.2022 у справі № 910/2958/20, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, від 26.09.2023 у справі №910/10699/21, від 20.04.2023 у справі №911/40/22, від 01.02.2024 у справі №916/3389/22, від 19.03.2024 у справі №910/4293/22, від 30.01.2025 у справі №910/13310/23, від 19.06.2025 у справі №910/686/20, від 24.06.2025 у справі №904/1281/24.
4.6. Щодо неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права в частині висновків, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним (невідповідність змісту порушеного права обраному способу його захисту); в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування та скасування свідоцтва, у зв'язку із їх взаємовиключністю; щодо ухилення судом першої та апеляційної інстанцій від дослідження доказів та підстав для витребування майна у ТОВ "Спейсикс" (надання правової оцінки недобросовісності); в частині невідповідності обраного Товариством способу захисту (витребування торгової марки) змісту порушеного права, у зв'язку із незаявленням позовних вимог до УКРНОІВІ без врахування висновків:
Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №183/1617/16, від 30.05.2018 у справі №923/466/17, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15, від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 01.10.2019 у справі №911/2034/16, від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц, від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, від 10.04.2024 у справі №496/1059/18, від 02.07.2025 у справі №902/122/24;
4.7. Верховного Суду від 17.12.2014 у справі №6-140цс14, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 01.08.2019 у справі №908/439/18, від 30.07.2020 у справі №752/13695/18, від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, від 20.08.2021 у справі №149/2736/20, від 26.01.2022 у справі №750/13341/19, від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 30.11.2022 у справі №522/14900/19, від 14.03.2023 у справі №922/3013/19, від 05.04.2023 у справі №910/20528/21, від 13.09.2023 у справі №754/13529/17, від 22.05.2024 у справі №924/408/21 (924/287/23), від 02.07.2024 у справі №906/283/22, від 01.08.2024 у справі №910/5740/21, від 13.08.2024 у справі №675/401/20.
4.8. Щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення від 26.02.2025 та додаткової постанови від 10.06.2025 скаржник зазначає про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21; Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 23.09.2021 у справі №904/1907/15, від 03.12.2021 у справі №927/237/20.
5. Доводи інших учасників справи. Заяви / клопотання
5.1. У відзивах на касаційну скаргу Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (далі - УКНОІВІ) та ТОВ "Спейсикс" просять Суд залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
5.2. ТОВ "Спейсикс" у відзиві зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 200 000,00 грн і зазначає про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів з дня ухвалення Верховним Судом постанови за результатами розгляду цієї справи.
5.3. До Верховного Суду від ТОВ "Спейсикс" 06.10.2025 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач 2 звертає увагу Суду на неподібність справи, що розглядається, зі справою № 757/23249/17 (на висновки в якій, зокрема, посилається скаржник у своїй касаційній скарзі).
5.4. Відповідач 2 надіслав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі:
- пунктів 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України;
- пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України;
- пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України.
5.5. Позивач 11.11.2025 надіслав до Верховного Суду:
- заяву про правонаступництво ТОВ "Спейсикс" у справі, в якій просив замінити відповідача 2 (ТОВ "Спейсикс") на правонаступника Космогейт ЛТД (COSMOGATE LTD);
- заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити УКНОІВІ здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов'язані з повним або частковим відчуженням прав щодо торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" за свідоцтвом НОМЕР_3, або з наданням ліцензій на використання згаданої торговельної марки, або з відмовою від прав на згадану торговельну марку повністю або частково. Крім того, ТОВ "Гравітіфол" в судовому засіданні 11.11.2025 усно заявив клопотання про відкладення судового засідання. Верховний Суд протокольною ухвалою від 11.11.2025 відмовив у задоволенні зазначених заяв / клопотань позивача з підстав, оголошених у судовому засіданні.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що підстави заявленого позову про визнання недійсними договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку зводяться до того, що вказані правочини всупереч пп. 8 п. 9.10.25 статуту ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" вчинені фінансовим директором позивача з перевищенням повноважень, а саме: без надання загальними зборами учасників товариства згоди на укладення правочину про відчуження прав інтелектуальної власності.
6.2. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", який змінив найменування на ТОВ "Гравітіфол", на підставі заявки від 10.08.2018 № m 2018 18783 зареєстрував та отримав Свідоцтво України № НОМЕР_2 від 25.09.2019 на торговельну марку "" (далі - ТМ" ІНФОРМАЦІЯ_1").
6.3. Торговельна марка зареєстрована для послуг 41 класу МКТП, а саме:
Академії (освіта); викладання; відеознімання; влаштовування і проведення з'їздів; влаштовування і проведення колоквіумів; влаштовування і проведення конференцій; влаштовування і проведення концертів; влаштовування і проведення навчальних форумів з особистою присутністю; влаштовування і проведення практичних занять (навчання); влаштовування і проведення семінарів; влаштовування і проведення симпозіумів; влаштовування конкурсів краси; гімнастичне викладання; готування публікацій за допомогою електронних настільних видавничих засобів; дошкільні навчальні заклади; дресирування тварин; дубльований переклад; екзаменування у навчанні; забезпечування незавантажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; забезпечування спортивним устаткованням; забезпечування устаткованням для відпочинку; забезпечування устаткованням для гольфа; забезпечування устаткованням для казино (азартних ігор); замовляння квитків на видовища; заочні курси; інформування щодо відпочинку; інформування щодо освіти; інформування щодо розваг; кінопокази; культурні, освітні або розважальні послуги, що надаються художніми галереями; мікрофільмування; монтування відеострічок; навчальні послуги, що надаються за допомогою симуляторів; навчання айкідо; навчання з проведення чайної церемонії; навчання індивідуальне; навчання у школах-інтернатах; надавання музейних послуг (презентації, виставки); написання кіносценаріїв; написання пісень; написання сценаріїв, крім призначених на рекламні потреби; написання текстів; організовування балів; організовування видовищ (послуги імпресаріо); організовування виставок на культурні або освітні потреби; організовування конкурсів (освітніх або розважальних); організовування лотерей, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; організовування показів мод на розважальні потреби; організовування розважальних костюмованих заходів; організовування спортивних змагань; освітні послуги; освітні послуги, що надаються школами; переклад мови жестів; планування вечірок (розваги); послуги артистів з розважання; послуги бібліотек з видавання книжок; послуги диск-жокеїв; послуги дискотек; послуги з каліграфії; послуги з макетування, крім призначених на рекламні потреби; послуги з усного перекладу; послуги залів ігрових автоматів; послуги зоопарків; послуги інструкторів (навчання); послуги караоке; послуги кіностудій; послуги клубів (розважальні або освітні); послуги клубів здоров'я (оздоровчі та фітнес-тренування); послуги натурників для художників; послуги нічних клубів (розваги); послуги оркестрів; послуги парків атракціонів; послуги перекладачів; послуги пересувних бібліотек; послуги персональних тренерів (фітнес-тренування); послуги репортерів; послуги спортивних таборів; послуги студій записування; послуги таборів вихідного дня (розважання); послуги театральних кас; послуги фоторепортерів; послуги щодо азартних ігор, за виключенням тих, що надаються в режимі он-лайн; послуги щодо музичного композиціювання; практичне навчання (демонстрування); представляння вистав наживо; представляння естрадних вистав; представляння циркових вистав; проведення альпіністських турів у супроводі гідів; проведення екскурсійних турів; проведення занять з фітнесу; прокат акваріумів хатніх; прокат аудіоапаратури; прокат видовищних декорацій; прокат відеокамер; прокат відеомагнітофонів; прокат відеострічок; прокат звукозаписувачів; прокат іграшок; прокат ігрового обладнання; прокат кіноапаратури; прокат кінофільмів; прокат обладнання для підводного плавання; прокат освітлювальної апаратури для театральних студій або телестудій; прокат радіо- і телевізійних приймачів; прокат спортивних майданчиків; прокат спортивного обладнання, крім транспортних засобів; прокат творів мистецтва; прокат театральних декорацій; прокат тенісних кортів; прокат устатковання для стадіонів; професійна перепідготовка; професійне орієнтування (поради щодо освіти або навчання); публікування книжок, крім електронних; публікування текстів, крім рекламних; радіопередачі розважальні; релігійна освіта; розважальні послуги; створювання видовищ; створювання музичних творів; створювання радіо- і телевізійних програм; створювання фільмів, крім рекламних; субтитрування; театральні постановки; телевізійні передачі розважальні; фізичне виховування; фотографування; хронометраж спортивних подій.
6.4. Судами встановлено, що між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (сторона 1) та ТОВ "Гуд продукт" (сторона 2), яке змінило найменування на ТОВ "Промікс юа", 25.05.2020 укладено договір №250520, відповідно до умов якого сторона 1 передає виключні майнові права на торговельну марку на користь сторони 2 в обсязі, що визначений у додатку № 1 до цього договору.
6.5. У додатку № 1 сторони визначили перелік послуг 41 класу МКТП, для яких зареєстровану торговельну марку, права на які передаються за договором на користь ТОВ "Гуд продукт" та які залишаються за позивачем.
6.6. ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" 29.05.2020 подано заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей стосовно часткової передачі ТОВ "Гуд продукт" права власності на торговельну марку відносно послуг 41 класу МКТП:
"забезпечування незавантажними відеозаписами в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними музичними творами в режимі он-лайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; ігрові послуги, що надаються в режимі он-лайн через комп'ютерну мережу; організовування лотерей в режимі он-лайн; послуги щодо азартних ігор в режимі он-лайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі он-лайн".
6.7. За результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 25.05.2020 № 250520 про передачу прав інтелектуальної власності на торговельну марку Мінекономіки прийнято рішення від 10.07.2020 № 26953 про публікацію в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від власника свідоцтва ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ТОВ "Гуд продукт" стосовно частини послуг 41 класу МКТП: "забезпечування незавантажними відеозаписамив режимі он-лайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними музичними творами в режимі он-лайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; ігрові послуги, що надаються в режимі он-лайн через комп'ютерну мережу; організовування лотерей в режимі он-лайн; послуги щодо азартних ігор в режимі он-лайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі он-лайн" (дата публікації відомостей 10.07.2020 Бюлетень №13).
6.8. Внаслідок вказаної передачі майнових прав ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишилося власником свідоцтва № НОМЕР_2 на торговельну марку щодо іншої частини послуг 41 класу МКТП.
6.9. ТОВ "Гуд продукт" 10.07.2020 видано нове свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку відносно частини послуг 41 класу МКТП, зазначених вище, тобто з переліком послуг, що передбачені договором від 25.05.2020 №250520.
6.10. 10.07.2020 свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, видане позивачу, було змінено шляхом зменшення переліку послуг класу 41 МКТП.
6.11. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (правовласник) та ТОВ "Компанія "Джміль" (правонаступник) 23.02.2021 укладено договір про передачу у власність виключних майнових прав на торговельну марку, відповідно до умов якого правовласник на умовах цього договору передає всі виключні майнові права, які випливають зі свідоцтва України № НОМЕР_2 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" для усіх послуг 41 класу, для яких вона зареєстрована. Правонаступник приймає у власність всі виключні майнові права, які випливають зі свідоцтва України № НОМЕР_2 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1" для усіх послуг 41 класу, для яких вона зареєстрована. Передача прав здійснена за ціною 5 000 грн.
6.12. ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" 02.03.2021 подано до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей стосовно передачі права власності в повному обсязі на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_2 для усіх послуг 41 класу МКТП, для яких її зареєстровано, від власника свідоцтва до ТОВ "Компанія "Джміль".
6.13. За результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 23.02.2021 б/н про передачу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку Укрпатентом прийнято рішення від 28.04.2021 № 28435 про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від власника свідоцтва ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" до ТОВ "Компанія "Джміль" відносно переліку послуг 41 класу МКТП (дата публікації відомостей 28.04.2021 Бюлетень № 17).
6.14. На підставі заяви власника свідоцтва України № НОМЕР_2 на торговельну марку ТОВ "Компанія "Джміль" від 18.10.2021 Укрпатентом до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки внесені відомості про припинення дії вказаного свідоцтва повністю за заявою власника. Ці відомості опубліковані в Бюлетені 10.11.2021 № 45. Отже, вказане свідоцтво України на торговельну марку втратило чинність з 10.11.2021.
6.15. Зі сторони ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" оспорювані договори про передачу майнових прав на торговельну марку підписав фінансовий директор ОСОБА_1 , щодо якого у Єдиному державному реєстрі були зазначені відомості про обмеження повноважень згідно зі статутом товариства.
6.16. Відповідно до пп. 9.10.25 статуту ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" до виключної компетенції зборів учасників належить прийняття рішень про надання згоди на вчинення правочинів, укладення договорів, угод, вчинення інших дій та операцій, або кількох взаємопов'язаних правочинів, договорів, угод інших дій та операцій:
- ціна (вартість) яких перевищує гривневий еквівалент 50000 доларів США;
- спрямованих на отримання та/або надання товариством та/або його дочірніми підприємствами фінансування (кредит, позика, та/або в будь-який іншій формі) та/або будь-яких договорів забезпечення до них;
- щодо придбання, відчуження, передачу в заставу (іпотеку), обтяження або вчинення інших правочинів чи декількох взаємопов'язаних правочинів щодо нерухомого майна товариства (незалежно від його вартості, окрім правочинів щодо оренди товариством нерухомого майна);
- що можуть призвести до виникнення прав третіх осіб на будь-яке майно товариства, вартість якого (незалежно від валюти платежу) перевищує гривневий еквівалент 50 000,00 доларів США;
- за яким товариство виступатиме гарантом, заставо-, іпотекодавцем, поручителем за зобов'язаннями будь-яких третіх осіб;
- щодо відчуження та/або обтяження будь-яким чином будь-яких рухомих та/або нерухомих активів товариства;
- щодо передоручення, пов'язаного з діяльністю товариства;
- щодо розпорядження, в т.ч. відчуження будь-яким способом, нематеріальними активами, в т.ч. об'єктами інтелектуальної власності.
6.17. Пунктом 10.15.1 статуту ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" передбачено, що підписання будь-якого документу, договору (правочину) або платіжного доручення, розпорядження активами (або кількох пов'язаних між собою угод (правочинів, платіжних доручень, інших зобов'язань, розпорядження активами) з однією особою) пов'язаного та спрямованого на реалізацію/виконання рішення зборів учасників з питань, передбачених пп. 9.10.25 статуту - здійснюється спільно Генеральним директором та Фінансовим директором товариства.
6.18. Отже, для підписання спірних договорів Зборами учасників мало бути прийнято рішення про надання згоди на вчинення таких правочинів, а також вони мали бути підписані спільно Генеральним директором та Фінансовим директором Товариства.
6.19. Натомість положеннями пункту 10.18 статуту ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" передбачено, що в разі припинення повноважень або усунення Генерального директора товариства від виконання обов'язків, або з інших причин, збори учасників можуть призначити фінансового директора тимчасово виконувати обов'язки генерального директора товариства, фінансовий директор, призначений в такий спосіб виконуючим обов'язки генерального директора товариства, при представництві товариства та вчиненні правочинів діє в межах повноважень генерального директора товариства.
6.20. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття загальними зборами учасників ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" рішення про надання згоди на вчинення оспорюваних договорів, як і відсутні докази призначення фінансового директора тимчасово виконувати обов'язки генерального директора товариства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_2 при підписанні договорів діяв з перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства.
6.21. Втім суди попередніх інстанцій зазначили про те, що позивач не довів обставин того, що набувачі майнових прав за оспорюваними договорами відповідач 1 та відповідач 3 були обізнані про такі обмеження чи мали можливість дізнатися про обмеження повноважень ОСОБА_2 на підписання договорів.
6.22. У зв'язку з цим суди зазначили про відсутність підстав для висновку, що відповідачі діяли недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знали про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинні були, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, враховуючи, що правомірність правочину презюмується (стаття 204 Цивільного кодексу України), та будучи обізнаними з умовами спірних договорів та статуту, не встановили відсутність повноважень директора на укладення спірних договорів.
6.23. Як встановив суд першої інстанції, в період з 25.05.2020 (дата укладення першого оспорюваного договору) до 17.09.2024 засновниками (учасниками) ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" були ОСОБА_3 та ЛАКІ482 ЛТД (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_3 ). Тобто, у вказаний період фактичний контроль за діяльністю товариством належав ОСОБА_3 , зокрема, останній міг забезпечити участь у загальних зборах учасників товариства та ухвалювати будь-які рішення, віднесені до їх компетенції, в тому числі і призначення директора товариства. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій відхилили та зазначили про безпідставність посилання скаржника на обставини відсутності контролю над товариством та неможливості ОСОБА_3 вчиняти дії з управління товариством до моменту визнання в судовому порядку рішень загальних зборів від 09.08.2019 та від 19.08.2019.
6.24. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання на рішення у справі № 910/4528/24 з огляду на предмет позову - оскарження рішення загальних зборів учасників товариства від 09.08.2019 та від 19.08.2019 про зміну генерального директора ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", є безпідставним, оскільки оспорювані у цій справі правочини укладені фінансовим директором ОСОБА_2 , а не генеральним директором товариства, законність призначення на посаду якого є предметом судового розгляду у вказаній справі.
6.25. Одночасно, відповідно до п. 9.10.6 та 9.10.7 статуту позивача до виключної компетенції зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства.
6.26. Суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виявлені контролюючим органом товариства порушення у діяльності виконавчого органу, зокрема, в частині укладення спірних договорів. Крім того, як під час укладення спірних договорів, так і протягом періоду перебування торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" у власності відповідача 2, у позивача та його учасників, зокрема, ОСОБА_3 не виникало будь-яких сумнівів щодо дійсності спірних договорів, а також були відсутні будь-які претензії щодо використання спірної торговельної марки іншою особою.
6.27. Цей позов поданий у жовтні 2024 року після відчуження ОСОБА_3 своєї частки в статутному капіталі товариства у вересні 2024 року.
6.28. Суди попередніх інстанцій зазначили, що спірна торговельна марка за час володіння нею відповідачем 2 широко використовувалася, що також підтверджується матеріалами справи, а відтак позивач та його учасники не могли бути не обізнані про обставини відчуження торговельної марки на користь відповідачів.
6.29. Тобто, позивач та ОСОБА_3 як учасник самого товариства та кінцевий бенефіціарний власник іншого учасника товариства були обізнані із вибуттям із власності спірної торговельної марки та не були обмежені в можливості захищати свої права та інтереси щодо неї, проте протягом більше чотирьох років не здійснювали жодних дій, спрямованих на визнання спірних договорів недійсними та повернення у власність спірної торговельної марки, що свідчить про схвалення оскаржуваних позивачем правочинів у формі мовчазної згоди.
6.30. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Гравітіфол" про визнання недійсними договорів.
6.31. Суди попередніх інстанцій також зауважили, що станом на час звернення із цим позовом у жовтні 2024 року, дія свідоцтва України № НОМЕР_2 припинена у зв'язку з відмовою від нього, а відповідач 2 є власником свідоцтва України № НОМЕР_1 на торговельну марку "ІНФОРМАЦІЯ_1".
6.32. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребування майнових прав суд першої інстанції зазначив, що оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсними договорів, то їх задоволення залежить від задоволення основних вимог. А суд апеляційної інстанції в розгляді цієї частини позовних вимог зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним.
6.33. Позивачем не враховано, що спірні договори про передачу майнових прав інтелектуальної власності пройшли передбачену законодавством державну реєстрацію, відомості про що внесені до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки та здійснено їх офіційну публікацію.
6.34. За результатами такої державної реєстрації спірних договорів відбулася зміна правовласника за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, разом з тим, позовні вимоги про витребування у відповідачів майнових прав інтелектуальної власності за вказаними свідоцтвами не відновлюють позивача у порушених правах, а задоволення цієї позовної вимоги не призведе до зміни правовласника у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки, а отже, не сприятиме відновленню становища, яке існувало до порушення прав позивача.
6.35. Водночас, позивач не пред'являє жодних позовних вимог до УКРНОІВІ як особи, яка уповноважена здійснювати відповідну реєстрацію прав інтелектуальної власності та вести відповідні реєстри.
6.36. Суди попередніх інстанцій також закцентували на тому, що рішення суду про витребування майнових прав інтелектуальної власності неможливо виконати в натурі, позаяк майнові права не є річчю матеріального світу, не можуть вибути з володіння власника. Таке порушене право інтелектуальної власності суд може захистити шляхом його визнання за позивачем як власником, оскільки відповідачі заперечують будь-яке право позивача на спірну торговельну марку.
6.37. Як вже зазначалося, на підставі пункту 1 статті 18 Закону № 3689-XII до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки були внесені відомості про припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_2 у зв'язку з відмовою від нього власника. Ці відомості опубліковані в Бюлетені 10.11.2021 № 45.
6.38. Тобто майнові права інтелектуальної власності за свідоцтвом України № НОМЕР_2 відносно послуг 41 класу МКТП є нечинними з 10.11.2021.
6.39. Також позивач просить витребувати у ТОВ "Спейсикс" (відповідач 2) майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 щодо послуг 41 класу МКТП та одночасно визнати недійсним повністю вказане свідоцтво на підставі підпункту (в) пункту 1 статті 19 Закону № 3689-XII у зв'язку з видачею свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача.
6.40. Після внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 відносно послуг 41 класу МКТП та здійснення відповідної публікації в Бюлетені майнові права інтелектуальної власності за цим свідоцтвом будуть вважатися нечинними з дати подання заявки № m 2018 18783, тобто з 10.08.2018.
6.41. З огляду на це, одночасне витребування майнових прав інтелектуальної власності за спірним свідоцтвом та припинення цих майнових прав є взаємовиключними діями, що не призведуть до поновлення порушеного права позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення права.
6.42. Слід зазначити, що заявка від 10.08.2018 № m 2018 18783 була подана на реєстрацію та за якою у подальшому видано свідоцтво України № НОМЕР_2 на торговельну марку ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (позивачу), а свідоцтво України № НОМЕР_1 видано 10.07.2020 ТОВ "Гуд продукт" внаслідок передачі прав власника свідоцтва ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до Договору від 25.05.2020 № 250520 (рішення Мінекономіки від 10.07.2020 № 26953) стосовно частини послуг 41 класу МКТП: "забезпечування незавантажними відеозаписами в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними музичними творами в режимі он-лайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; ігрові послуги, що надаються в режимі он-лайн через комп'ютерну мережу; організовування лотерей в режимі он-лайн; послуги щодо азартних ігор в режимі он-лайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі он-лайн" (дата публікації відомостей 10.07.2020 Бюлетень №13), а не внаслідок подання заявки ТОВ "Гуд продукт" (для реєстрації торговельної марки) з порушенням прав позивача.
6.43. Відтак, свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку не може бути визнано недійсним з підстав, визначених пунктом 1 статті 19 Закону № 3689-XII.
6.44. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в позові і в цій частині.
6.45. Щодо додаткового рішення, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначила про те, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат, які підлягають стягненню з позивача з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем 2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру. Разом з тим, позивач не надав суду докази на підтвердження нерозумності вартості послуг адвоката як і не спростував невідповідність обсягу наданих послуг з їх вартістю, що присуджена до відшкодування судом в оскарженому додатковому рішенні суду.
6.46. Додатковою постановою, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених стороною на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про покладення на заявника апеляційної скарги судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем 2 у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 200 грн, з огляду на право суду зменшити розмір витрат, пов'язаних із розглядом справи.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7.3. У зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025, який наявний в матеріалах справи.
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Як зазначено вище, від ТОВ "Спейсикс" до Верховного Суду надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, зокрема, на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України.
8.2. На переконання відповідача 2, ТОВ "Гравітіфол" не сформувало касаційної скарги у підсистемі "Електронний суд". Натомість у вказаній підсистемі позивач сформував документ з назвою "касаційна скарга", яка у розумінні статті 290 ГПК України касаційною скаргою не є. Саму касаційну скаргу додано у форматі Word (у подальшому у форматі PDF) в якості додатку до вказаного сформованого документа.
8.3. Наведене, на думку відповідача 2, свідчить про те, що ТОВ "Гравітіфол" не сформувало та не підписало касаційної скарги відповідно до норм статті 6, 42 ГПК України, пункту 26 Положення, розділу 12 Інструкції користувача.
8.4. За таких обставин відповідач 2 зазначає про те, що у зв'язку з непідписанням касаційної скарги, касаційне провадження у справі підлягає закриттю.
8.5. В контексті зазначеного клопотання Верховний Суд зазначає таке.
8.6. Електронний кабінет є сервісом, який розроблений та запропонований державою всім учасникам судових процесів.
8.7. Суд виходить з того, що у пункті 84 постанови від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що: "з 04.11.2023 (дата набуття змін до абз.1 частини шостої статті 6 ГПК, внесених законом №3424) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет".
8.8. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
8.9. Статтею 5 Закону України від 22.05.2003 №851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
8.10. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа (частини перша - третя статті 6 вищезгаданого Закону).
8.11. Відповідно до пунктів 1, 27 частини першої статті 1 Закону України від 05.10.2017 №2155-VIII "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних; кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
8.12. Згідно з частиною другою статті 18 цього ж Закону у процесі підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки дійсність таких підпису чи печатки підтверджується, за умови:
- використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, установленим частиною другою статті 23 цього Закону;
- видачі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та його чинності на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відповідності значення відкритого ключа його значенню, яке міститься в кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки;
- правильного внесення унікального набору даних, які визначають підписувача чи створювача електронної печатки, до кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки;
- зазначення у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису про використання в ньому псевдоніма (у разі його використання особою на момент створення кваліфікованого електронного підпису);
- підтвердження того, що особистий ключ, який використовувався для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки;
- відсутності порушення цілісності електронних даних, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка;
- дотримання вимог, встановлених частиною першою статті 17-1 цього Закону, на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
8.13. Частина шоста статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачає, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (див. постанову Верховного Суду від 11.02.2025 справі № 240/9440/24).
8.14. ТОВ "Гравітіфол" скористалося своїм правом на подання касаційної скарги з використанням підсистеми "Електронний суд". Крім того, з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що касаційна скарга надіслана ТОВ "Гравітіфол" до Верховного Суду в електронній формі за допомогою ЄСІТС із використанням кваліфікованого електронного підпису та зареєстрована в Верховному Суді 25.07.2025, що зумовлює відхилення клопотання відповідача 2 в зазначеній частині як безпідставного. Крім того, з огляду на зміст позовних вимог підлягає відхиленню довід відповідача 2 в частині того, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню на підставі пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
8.15. У контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить з такого.
8.16. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.17. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.18. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.19. Крім того, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.20. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.21. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що підстави заявленого позову про визнання недійсними договорів про передачу майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку зводяться до того, що вказані правочини всупереч пп. 8 п. 9.10.25 статуту ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" вчинені фінансовим директором позивача з перевищенням повноважень, а саме без надання загальними зборами учасників товариства згоди на укладення правочину про відчуження прав інтелектуальної власності.
8.22. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили, зокрема, з такого:
- відсутність підстав для висновку, що відповідачі діяли недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знали про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинні були, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це, враховуючи, що правомірність правочину презюмується (стаття 204 Цивільного кодексу України), та будучи обізнаними з умовами спірних договорів та статуту, не встановили відсутність повноважень директора на укладення спірних договорів;
- ТОВ "Гравітіфол" шляхом мовчазної згоди та конклюдентних дій (прийняття виконання правочину) схвалило договори, за якими воно відчужило права на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Гуд продукт";
- в період з 25.05.2020 (дата укладення першого оспорюваного договору) до 17.09.2024 засновниками (учасниками) ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" були ОСОБА_3 та ЛАКІ482 ЛТД (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_3 );
- у вказаний період фактичний контроль за діяльністю товариством належав ОСОБА_3 , зокрема, останній міг забезпечити участь у загальних зборах учасників товариства та ухвалювати будь-які рішення, віднесені до їх компетенції, в тому числі і призначення директора товариства;
- колегія суддів відхилила посилання скаржника в апеляційній скарзі на обставини відсутності контролю над товариством та неможливості ОСОБА_3 вчиняти дії з управління товариством до моменту визнання в судовому порядку рішень загальних зборів від 09.08.2019 та від 19.08.2019;
- посилання на рішення у справі № 910/4528/24 з огляду на предмет позову - оскарження рішення загальних зборів учасників товариства від 09.08.2019 та від 19.08.2019 про зміну генерального директора ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", апеляційний господарський суд визнав безпідставними, оскільки оспорювані у цій справі правочини укладені фінансовим директором ОСОБА_2 , а не генеральним директором товариства, законність призначення на посаду якого є предметом судового розгляду у вказаній справі;
- під час укладення спірних договорів, так і протягом періоду перебування торговельної марки "ІНФОРМАЦІЯ_1" у власності відповідача 2, у позивача та його учасників, зокрема, ОСОБА_3 не виникало будь-яких сумнівів щодо дійсності спірних договорів, а також були відсутні будь-які претензії щодо використання спірної торговельної марки іншою особою;
- спірна торговельна марка за час володіння нею відповідачем 2 широко використовувалася у засобах масової інформації, що також підтверджується матеріалами справи, а відтак позивач та його учасники не могли бути необізнаними про обставини відчуження торговельної марки на користь відповідачів;
- позивач та ОСОБА_3 як учасник самого товариства та кінцевий бенефіціарний власник іншого учасника товариства були обізнані із вибуттям із власності спірної торговельної марки та не були обмежені в можливості захищати свої права та інтереси щодо неї, проте протягом більше чотирьох років не здійснювали жодних дій, направлених на визнання спірних договорів недійсними та повернення у власність спірної торговельної марки, що свідчить про схвалення оскаржуваних позивачем правочинів у формі мовчазної згоди.
8.23. Зазначені обставини дали підстави для висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Гравітіфол" про визнання недійсними договорів.
8.24. Щодо інших позовних вимог, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ТОВ "Гравітіфол", обрало неналежний спосіб захисту свого права, оскільки обраний спосіб захисту, у випадку задоволення позову, не призведе до відновлення права ТОВ "Гравітіфол" на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1". Зазначеному висновку слугували такі встановлені обставини:
- 07.12.2020 між ТОВ "Гуд продукт", яке перейменоване на ТОВ "Промікс юа", та ТОВ "Спейсикс" укладено договір про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку №071222020/01, відповідно до якого ТОВ "Спейсикс" отримало виключні майнові права на торговельну марку " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 ;
- ТОВ "Гуд продукт" 08.12.2020 подало до Укрпатенту заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей стосовно передачі права власності в повному обсязі на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 для усіх послуг 41 класу МКТП, для яких її зареєстровано, від власника свідоцтва до ТОВ "Гуд продукт" до ТОВ "Спейсикс";
- за результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 07.12.2020 № 07122020/01 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку Укрпатентом прийнято рішення від 28.12.2020 № 27800 про внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від власника свідоцтва ТОВ "Гуд продукт" до ТОВ "Спейсикс" відносно переліку послуг 41 класу МКТП, для яких вона зареєстрована (дата публікації відомостей 28.12.2020 бюлетень № 24).
8.25. Отже, судами встановлено, що станом на час звернення із цим позовом у жовтні 2024 року, дія свідоцтва України № НОМЕР_2 припинена у зв'язку з відмовою від нього, а відповідач 2 є власником свідоцтва України № НОМЕР_1 на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1".
8.26. Верховний Суд у контексті доводів касаційної скарги і встановлених судами попередніх інстанцій обставин зазначає таке.
8.27. Щодо позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів.
8.28. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (наразі - ТОВ "Гравітіфол") було власником виключних майнових прав інтелектуальної власності ТМ" ІНФОРМАЦІЯ_1" згідно зі свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25.09.2019 № НОМЕР_2.
8.29. Між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ТОВ "Гуд продукт" (наразі - ТОВ "Промікс юа") 25.05.2020 укладено договір про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку № 250520 (далі - Договір № 1) відповідно до якого ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" передало "Гуд продукт" виключні майнові права інтелектуальної власності на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо частини послуг 41 класу МКТП.
8.30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2020 ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" подано заяву та комплект документів про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей стосовно часткової передачі ТОВ "Гуд продукт" права власності на торговельну марку відносно послуг 41 класу МКТП:
"забезпечування незавантажними відеозаписамив режимі он-лайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними музичними творами в режимі он-лайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; ігрові послуги, що надаються в режимі он-лайн через комп'ютерну мережу; організовування лотерей в режимі он-лайн; послуги щодо азартних ігор в режимі он-лайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі он-лайн".
8.31. За результатами розгляду заяви, на підставі Договору від 25.05.2020 № 250520 про передачу прав інтелектуальної власності на торговельну марку Мінекономіки прийнято рішення від 10.07.2020 № 26953 про публікацію в бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки відомостей про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від власника свідоцтва ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" ТОВ "Гуд продукт" стосовно частини послуг 41 класу МКТП: "забезпечування незавантажними відеозаписамив режимі он-лайн; забезпечування незавантажними електронними публікаціями в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними музичними творами в режимі он-лайн; забезпечування незаванатажними телевізійними програмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; забезпечування незавантажними фільмами за допомогою відеосервісів за запитом в режимі он-лайн; ігрові послуги, що надаються в режимі он-лайн через комп'ютерну мережу; організовування лотерей в режимі он-лайн; послуги щодо азартних ігор в режимі он-лайн; публікування електронних книжок та журналів у режимі он-лайн" (дата публікації відомостей 10.07.2020 Бюлетень №13).
8.32. Внаслідок вказаної передачі майнових прав ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" залишилося власником свідоцтва № НОМЕР_2 на торговельну марку щодо іншої частини послуг 41 класу МКТП.
8.33. ТОВ "Гуд Продукт" 10.07.2020 видано нове свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку відносно частини послуг 41 класу МКТП, зазначених вище, тобто з переліком послуг, що передбачені договором №250520 від 25.05.2020.
8.34. 10.07.2020 свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_2, видане позивачу, було змінено шляхом зменшення переліку послуг класу 41 МКТП.
8.35. Надалі виключні майнові права інтелектуальної власності на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1", які засвідчені свідоцтвом № НОМЕР_1 , перейшли від ТОВ "Гуд продукт" до ТОВ "Спейсикс" на підставі договору від 07.12.2020 про передання майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку №071222020/01.
8.36. Між ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та ТОВ "Компанія "Джміль" 23.02.2021 укладено договір про передачу у власність виключних майнових прав на торговельну марку (далі - Договір № 2), відповідно до якого виключні майнові права на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" стосовно переліку товарів і послуг класу 41 МКТП, які залишилися у ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", були передані ТОВ "Компанія "Джміль".
8.37. На підставі заяви про припинення дії свідоцтва на знак для товарів та послуг, направленої ТОВ "Компанія "Джміль" 10.11.2021, було припинено дію свідоцтва № НОМЕР_2 .
8.38. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ОСОБА_2 при підписанні договорів діяв з перевищенням повноважень, передбачених статутом товариства. Втім подальші встановлені судами обставини надали підстави для висновку про те, що ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" як юридична особа, а також в особі загальних зборів учасників, у період з 2020 року до вересня 2024 року шляхом мовчазної згоди здійснило схвалення Договорів № 1 та № 2.
8.39. Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на низку постанов Верховного Суду, які, на переконання скаржника, не було враховано судом при застосував норми права (зокрема, статті 92 і 241 ЦК України).
8.40. Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
8.41. Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
8.42. Стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.
8.43. За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
8.44. При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
8.45. Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволено у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
8.46. На думку скаржника, попередніми судовими інстанціями неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення статті 92, і статті 241 ЦК України та неправильно надано оцінку обставинам справи, зокрема питанню обізнаності контрагентів із повноваженнями особи, яка підписує договір; на обґрунтування підстави касаційного оскарження він посилається на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються визнання правочинів недійсними з підстав перевищення представником юридичної особи повноважень.
8.47. Положення статті 92 в статті 241 ЦК України є загальними у застосуванні щодо цивільних правовідносин, а тому в даному конкретному випадку є неправильним посилання на різні фактичні обставини, встановлені судами у справах, на які посилається скаржник як на підставу неврахування висновків Верховного Суду.
8.48. Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд зазначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.49. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).
8.50. Втім, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій належним чином застосували до спірних правовідносин норми матеріального права щодо схвалення правочинів, а також висновки Верховного Суду, в тому числі й ті, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, встановивши, зокрема, вчинення позивачем дій для державної реєстрації факту часткової передачі ТОВ "Гуд продукт" права власності на торговельну марку відносно послуг 41 класу МКТП , обізнаності із вибуттям із власності спірної торговельної марки в силу її публічного використання відповідачем 2. Враховуючи зазначене, суди дійшли правильних висновків про те, що позивач та його власники не були обмежені в можливості захищати свої права та інтереси, проте протягом більше чотирьох років не здійснювали жодних дій, направлених на визнання спірних договорів недійсними та повернення у власність спірної торговельної марки, що свідчить про схвалення оскаржуваних позивачем правочинів у формі мовчазної згоди. Наведене виключає можливість визнання Договору №1 та Договору №2 недійсними. З огляду на зазначене відсутні й підстави для задоволення клопотання відповідача 2 про закриття касаційного провадження.
8.51. Щодо заявлених позовних вимог про витребування майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвами України № НОМЕР_2, № НОМЕР_1 та визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 .
8.52. Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).
8.53. Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений прав інтелектуальної власності чи обмежений в його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
8.54. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг) (частина перша статті 420 ЦК України).
8.55. Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 ЦК України).
8.56. Торговельна марка - це будь-яке позначення або їх комбінація, які придатні для вирізнення товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (і/або послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. В основу поняття торговельної марки закладено декілька основних характеристик: по-перше, торговельна марка розуміється як позначення, тобто певний символ. Причому цими позначеннями можуть бути зокрема, слова, власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів; по-друге, торговельна марка є таким позначенням, яке здатне вирізнити з маси однорідних товарів (послуг) певні товари (послуги). Основною спрямованістю торговельної марки є "індивідуалізація" товарів та послуг. В цьому проявляється її дистинктивний (розрізняльний) характер, який оцінюється стосовно тих товарів і послуг, для яких торговельна марка реєструється. Тобто, те чи інше позначення, яке здатне породжувати асоціативні образи з певним товаром або послугою (див. постанову Верховного Суду від 17.11.2021 № справи № 757/30424/18).
8.57. Отже, сутність торговельної марки полягає у можливості відрізняти товари і послуги, що надаються різними особами.
8.58. Варто зазначити про те, що суди попередніх інстанцій встановили, що спірна торговельна марка за час володіння нею відповідачем 2 широко використовувалася у засобах масової інформації.
8.59. З огляду на правову сутність торговельної марки умовою належного її використання є використання власником зареєстрованої торговельної марки саме щодо зазначених у свідоцтві товарів і послуг. Отже, її використання асоціюється саме з тією особою, яка почала її використовувати.
8.60. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (частини перша та друга статті 494 ЦК України).
8.61. Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначалось вище, майнові права на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" перейшли до ТОВ "Компанія "Джміль" та ТОВ "Промікс юа".
8.62. Водночас ТОВ "Компанія "Джміль" припинило свої права на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" (тобто майнові права інтелектуальної власності за свідоцтвом України № НОМЕР_2 не чинні з 10.11.2021), а ТОВ "Промікс юа" - відчужило свої права на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь ТОВ "Спейсикс" (добросовісному набувачу, який з моменту набуття права на ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" публічно використовувало ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1", в результаті чого торговельна марка набула свій розрізняльний характер).
8.63. Суд апеляційної інстанції в цій частині дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту прав є неналежним та неефективним. Оскільки позивачем не враховано, що спірні договори про передачу майнових прав інтелектуальної власності пройшли передбачену законодавством державну реєстрацію, відомості про що внесені до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки та здійснено офіційну їх публікацію. За результатами такої державної реєстрації спірних договорів відбулася зміна правовласника за свідоцтвами України № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1, разом з тим позовні вимоги про витребування у відповідачів майнових прав інтелектуальної власності за вказаними свідоцтвами не відновлюють позивача у порушених правах, а задоволення цієї позовної вимоги не призведе до зміни правовласника у Державному реєстрі свідоцтв України на торговельні марки, а отже, не сприятиме відновленню становища, яке існувало до порушення прав позивача.
8.64. Верховний Суд в цій частині зазначає про передчасність висновку суду апеляційної інстанції щодо неналежного та неефективного способу захисту, та погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що зазначені вимоги є похідними в цьому конкретному випадку та залежать від задоволення основних вимог.
8.65. Втім, Суд також звертає увагу на те, що на підставі пункту 1 статті 18 Закону № 3689-XII до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки були внесені відомості про припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_2 у зв'язку з відмовою від нього власника. Ці відомості опубліковані в Бюлетені 10.11.2021 № 45. Тобто майнові права інтелектуальної власності за свідоцтвом України № НОМЕР_2 відносно послуг 41 класу МКТП припинилися, що виключає можливість витребування їх у будь-якої особи. Більш того, дія самої торгівельної марки щодо частини товарів і послуг відповідним чином припинена, що свідчить про припинення її існування.
8.66. Щодо позовної вимоги про витребування у ТОВ "Спейсикс" майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 щодо послуг 41 класу МКТП та одночасно визнання недійсним повністю вказаного свідоцтва на підставі підпункту (в) пункту 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі, зокрема, видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб), то суд апеляційної інстанції в цій частині дійшов правильних висновків про те, що одночасне витребування майнових прав інтелектуальної власності за спірним свідоцтвом та припинення цих майнових прав є взаємовиключними діями, що не призведуть до поновлення порушеного права позивача та відновлення становища, яке існувало до порушення права.
8.67. Крім того, суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що свідоцтво України № НОМЕР_1 видане 10.07.2020 ТОВ "Гуд продукт" внаслідок передачі прав власника свідоцтва ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" відповідно до Договору від 25.05.2020 № 250520, а не внаслідок подання заявки ТОВ "Гуд продукт" (для реєстрації торговельної марки) з порушенням прав позивача. Відтак, свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку не може бути визнано недійсним з підстав, визначених підпунктом (в) пунктом 1 статті 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".
8.68. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, висновків Верховного Суду у справах, які викладені у розділі 4 цієї постанови.
8.69. Натомість цитування скаржником окремих висновків, наведених у зазначених постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, а зміст зазначених скаржником постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
8.70. З урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, що розглядається, зазначені скаржником доводи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених норм матеріального та процесуального права з огляду на підстави оскарження є необґрунтованими, отже, підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
8.71. Основна частина доводів касаційної скарги ґрунтується на позбавленні ОСОБА_3 реальної можливості оскаржити вчинені правочини у зв'язку із підходом "корпоративної завіси", оскільки лише після набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 у справі № 910/4528/24, яким поновлено ОСОБА_3 на посаді керівника ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", ОСОБА_3 як власник відновив контроль над ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1", і лише після цього виникла можливість почати оскаржувати правочини щодо відчуження ТМ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та вчиняти дії щодо повернення прав на вказану торговельну марку у власність ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1".
8.72. Місцевий господарський суд в цій частині зазначив про те, що у суду відсутні сумніви щодо можливості власників позивача здійснювати управління товариством, про що свідчить протокол загальних зборів учасників ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 09.11.2022 №9, відповідно до якого присутні на зборах учасники, а саме: ОСОБА_3 та Компанія ЛАКІ 482 ЛТД в особі представника ОСОБА_4 , вирішили, зокрема, виключити ОСОБА_2 з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань як особу, що може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
8.73. Колегія суддів апеляційної інстанції також відхилила як безпідставні посилання скаржника на обставини відсутності контролю над товариством та неможливості ОСОБА_3 вчиняти дії з управління товариством до моменту визнання в судовому порядку рішень загальних зборів від 09.08.2019 та від 19.08.2019.
8.74. Тобто суди попередніх інстанцій встановили, що позивач та його власники були обізнані із вибуттям із власності спірної торговельної марки та не були обмежені в можливості захищати свої права.
8.75 Твердження у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_3 з 2019 року втратив контроль над ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" та змушений був його поновлювати шляхом звернення до правоохоронних органів та господарського суду - є намаганням скаржника домогтися здійснення переоцінки доказів у суді касаційної інстанції без врахування меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
8.76. Суд також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання скаржника на рішення у справі № 910/4528/24 з огляду на предмет і підстави позову в означеній справі та у справі, що розглядається.
8.77. Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що торгівельна марка має цінність як об'єкт матеріального світу не в силу її реєстрації, а в результаті її використання для позначення відповідних товарів і послуг. Разом з тим, позивачем не зазначається про порушення будь-яких його прав в результаті відчуження марки іншим особам та сплутування з його товарами і послугами через таке відчуження.
8.78. Посилання скаржника на загальні висновки, викладені у постановах Верховного Суду, щодо застосування норм права жодним чином не підтверджують доводів касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, оскільки фактичні обставини у наведених як приклад справах відрізняються від тих, що установлені судами у справі, що розглядається.
8.79. Суд касаційної інстанції зазначає, що аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених скаржником справах, оскільки такі висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами у справі, які формують зміст правовідносин та зумовили ухвалення відповідного рішення.
8.80. Верховний Суд під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, за наведеними у касаційній скарзі доводами не вбачає порушень судом апеляційної інстанції положень господарського процесуального законодавства при вирішенні заяви про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції.
8.81. Щодо іншої заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
8.82. Верховний Суд виходить з того, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
8.83. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19 та від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19.
8.84. Проте, як уже зазначалося, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала підтвердження, а тому й підстави для скасування оскаржуваних рішення і постанови та направлення цієї справи на новий розгляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду також відсутні.
8.85. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.
8.86. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.87. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, наданим сторонами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73- 80, 86, 300 ГПК України.
8.88. Доводи, викладені у відзивах, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тих частинах, які узгоджуються з викладеними у цій постанові міркуваннями.
8.89. Щодо доводів касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення та додаткової постанови, слід зазначити таке.
8.90. Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення статей 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які наведені у розділі 4 цієї постанови.
8.91. Розглянувши доводи скаржника в цій частині, Верховний Суд зазначає таке.
8.92. Суд виходить із того, що право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
8.93. Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
8.94. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
8.95. У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
8.96. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
8.97. Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
8.98. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
8.99. Верховний Суд виходить з того, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
8.100. Як зазначалося вище, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
8.101. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
8.102. Водночас за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
8.103. Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої' допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
8.104. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
8.105. Суд враховує, зокрема, встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що:
- ТОВ "Спейсикс" подало заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якій просило стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000 грн;
- між Адвокатським об'єднанням "АДВОКАТИ НОН-СТОП" (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спейсикс" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги б/н від 07.05.2024 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається в актах наданих послуг до цього договору або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов'язується оплатити надані послуги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
- зі змісту додатка від 10.10.2024 №3 до Договору вбачається, що адвокатське об'єднання прийняло на себе зобов'язання щодо надання клієнту професійної правничої допомоги у справі № 910/12284/24, а також сторони дійшли згоди про те, що гонорар адвокатського об'єднання буде погоджено у додатковій угоді;
- додатковою угодою від 10.10.2024 до додатка від 10.10.2024 №3 до Договору сторони погодили, що гонорар адвокатського об'єднання за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції складає 200 000 грн, який сплачується протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду у справі № 910/12284/24;
- відповідно до акту надання послуг від 06.02.2025 №1 та звіту про обсяг наданих послуг від 06.02.2025 адвокатським об'єднанням надано послуги з підготовки та подання до Господарського суду міста Києва відзиву на позовну заяву, підготовки та подання заперечення та участь у підготовчих/судових засіданнях Господарського суду міста Києва у справі № 910/12284/24 (5 засідань), на що витрачено загалом 27 годин згідно зі звітом про обсяг наданих послуг.
8.106. Суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги правничої допомоги із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим, погодився із доводами позивача про те, що спір у цій справі не був складним, а обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не виходив за межі передбачених процесуальним законодавством прав та обов'язків відповідача, необхідних для захисту його інтересів.
8.107. Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем 2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (пункт 2 частини п'ятої статті 129 ГПК України), у зв'язку з чим поклав на позивача судові витрати відповідача 2 на правову допомогу у розмірі 50 000 грн.
8.108. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться лише узагальнено до висновків, які викладені у постановах Верховного Суду в зазначених скаржником справах, а саме щодо застосування статей 126,129 ГПК.
8.109. У вирішенні наведених доводів Суд, першочергово, враховує те, що суд апеляційної інстанції надавав означеним доводам відповідну оцінку та залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі, що розглядається.
8.110. Апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір витрат, які підлягають стягненню з позивача з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем 2 документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру. Крім того, позивач не надав суду докази на підтвердження нерозумності вартості послуг адвоката як і не спростував невідповідність обсягу наданих послуг з їх вартістю, що присуджена до відшкодуванню судом в оскарженому додатковому рішенні суду.
8.111. Суд також зауважує, що за змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.112. Разом із тим скаржник не навів доводів, які б обґрунтовували неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі, з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України.
8.113. Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, ухвалені за наслідками розгляду справи № 910/12284/24 по суті, залишаються без змін, то з огляду на відсутність доводів скаржника, у чому полягає незаконність оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції, Верховний Суд не має підстав для його скасування.
8.114. Щодо доводів касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного господарського суду, то у вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд враховує встановлені судом апеляційної інстанції, зокрема, подання відповідачем 2 заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у зв'язку із апеляційним розглядом цієї справи та просить стягнути з позивача на користь відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000 грн. На підтвердження надання правових послуг, відповідач 2 подав договір про надання правової допомоги від 07.05.2024 б/н, додаток від 04.03.2025 №5 до вказаного Договору, згідно з яким визначений гонорар в сумі 200 000 грн, акт надання послуг від 23.05.2025 №1, звіт про обсяг наданих послуг б/н від 23.05.2025 та рахунок від 23.05.2025 №1 на суму 200 000 грн.
8.115. Дослідивши подані до заяви докази, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про завищення відповідачем 2 як вартості наданих послуг, так і витраченого часу на надання правничої допомоги. Суд врахував, що адвокат відповідача 2 підготував та подав суду дві заяви по суті справи - відзиви на апеляційні скарги та взяв участь у двох судових засіданнях, отже, мав витратити 6 годин робочого часу в сукупності, позаяк доводи відзиву фактично збігаються із доводами відзиву на позовну заяву. Вартість години роботи адвоката в середньому складає 1 700 грн.
8.116. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених стороною на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про покладення на заявника апеляційної скарги судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем 2 у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 200 грн, з огляду на право суду зменшити розмір витрат, пов'язаних із розглядом справи.
8.117. Зміст оскаржуваної додаткової постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції оцінив розмір заявлених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг.
8.118. Водночас аргументи, викладені у касаційній скарзі, по суті зводяться до незгоди скаржника із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, що однак, не свідчить про неправильне здійснення судом розподілу цих витрат.
8.119. Колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
8.120. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої додаткової постанови врахував ключові обставини, які необхідні під час розгляду заяви про розподіл витрат на правничу допомогу, оцінив витрати у контексті принципів розумності, співмірності, обґрунтованості і дійшов висновку про її часткове задоволення. Водночас доводи скаржника щодо порушення судом норм процесуального права не підтверджуються.
8.121. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги ТОВ "Гравітіфол".
8.122. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.123. Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітіфол" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 910/12284/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова