17 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9198/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльова С. І., Андрієнка В. В., Шапрана В. В.
від 15 вересня 2025 року
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
1. Короткий зміст процесуальних обставин справи.
У липні 2025 року Фізична особа-підприємець Бараненко Володимир Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), його структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна (малих архітектурних форм: кіосків, споруд, павільйонів, на які укладені договори пайової участі в утриманні об'єктів благоустрою: № № 02116, 02121, 02124, 02129, 02131, 02135, 02518, 07666, 01664, 01665, 02040, 01666, 02045, 02048, 02052, 02059, 02063, 02065, 02067, 02073, 02399, 02402, 02404, 02408, 02409, 02413, 02416, 06497, 07663, 07707, 2159, 2165, 2166, 2169, 2171, 2173, 2174, 2187, 2304, 2306, 2312, 2319, 2320, 2323, 2357, 2360, 2374, 2376, 2378, 2384, 2388, 2391, 2396, 2421, 2424, 2428, 2432, 2435, 2439, 2441, 2444, 2447, 2452, 2457, 2459, 2463, 2474, 2479, 2482, 2487, 2494, 2504, 2505, 2509, 2511, 2514, 6470, 6478, 6479, 6480, 6483, 6486, 7684, 7686, 7691, 7706, 7717-25/29), що належить Фізичній особі - підприємцю Бараненко Володимиру Юрійовичу та розташовані за адресою: м. Київ, проспект Свободи, 22 та м. Київ, проспект Свободи, 26-А (Подільський район).
Господарський суд міста Києва ухвалою від 24 липня 2025 року у справі № 910/9198/25 повернув заяву Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви з доданими до неї документами заявнику без розгляду на підставі частин другої та четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява підписана особою (адвокатом Калько Д. О.), яка не є належним представником позивача, не надала суду доказів на підтвердження повноважень адвоката на представництво позивача в суді, передбачених частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України, а наданий такою особою договір про надання правової (правничої) допомоги не є підтверджуючим документом повноважень адвоката в господарському процесі.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 липня 2025 року у справі № 910/9198/25, представник Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича адвокат Калько Дмитро Олексійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу місцевого господарського суду, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15 вересня 2025 року повернув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича на ухвалу Господарського суду м. Києва від 24 липня 2025 року у справі № 910/9198/25 з доданими документами заявникові на підставі частини четвертої статті 174, пункту 1 частини третьої статті 258, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки представник позивача не надав суду документи, що посвідчують його повноваження, ні разом з апеляційною скаргою, ні після спливу встановленого судом скаржнику строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а в справі такі докази відсутні.
За висновком суду апеляційної інстанції заявник при поданні апеляційної скарги не додав до її матеріалів довіреності або ордеру, що посвідчують його повноваження представника позивача на підписання та подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду, а надання ним лише договору про надання правової (правничої) допомоги на підтвердження повноважень адвоката на підписання апеляційної скарги не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 60 та статті 77 Господарського процесуального кодексу України щодо допустимих доказів на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів клієнта в суді.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
Представник позивача адвокат Калько Д. О. не погодився із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції та звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року про повернення апеляційної скарги, а справу № 910/9198/25 направити до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті заяви Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича про вжиття заходів забезпечення позову.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підставу касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали неправильно застосував статтю 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, викладені у постановах від 17 грудня 2018 року у справі № 308/8995/17, від 17 січня 2019 року у справі № 809/1092/18, від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24.
За твердженням скаржника повноваження адвоката Калька Д. О. як представника позивача підтверджуються укладеним між ним та позивачем договором на професійну правничу допомогу, який відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є належним документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги, а також свідоцтвом про право на заняття адвокатської діяльності серії КВ № 6075 від 26 квітня 2018 року, виданим головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І. В.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з урахуванням вимог законодавства та обставин справи, а касаційна скарга є безпідставною та такою, що не ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи та діючому законодавстві, постанови Верховного Суду, на які послався скаржник, є нерелевантними для цієї справи.
Позиція Верховного Суду
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі та відповідачем у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства.
Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Як встановив суд апеляційної інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 липня 2025 року у цій справі, підписана представником позивача адвокатом Кальком Дмитром Олексійовичем.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11 серпня 2025 року у цій справі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24 липня 2025 року залишив без руху, оскільки в порушення пункту 1 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги не додано довіреності або ордеру, що посвідчують повноваження представника на підписання та подання апеляційної скарги. Зазначеною ухвалою суд апеляційної інстанції надав скаржнику строк для усунення виявлених недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2025 року представник позивача адвокат Калько Д. О. подав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначив про те, що його повноваження адвоката, як представника позивача у цій справі, підтверджуються договором про надання правової (правничої) допомоги відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Дослідивши доводи представника позивача, наведені у зазначеній заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник не усунув недоліки поданої апеляційної скарги, оскільки не надав суду передбачені частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження його повноважень представника позивача на підписання та подання апеляційної скарги, а саме: довіреність або ордер. Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у адвоката Калька Д. О. права на підписання та подання апеляційної скарги, оскільки надання представником позивача лише договору про надання правової (правничої) допомоги не узгоджується з положеннями частини четвертої статті 60 та статті 77 Господарського процесуального кодексу України щодо допустимих доказів на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів клієнта в суді.
Однак, Верховний Суд вважає зазначені висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням та порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами четвертою, восьмою статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У господарському судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору про надання правничої допомоги відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
При цьому, відсутність у частині четвертій статті 60 Господарського процесуального кодексу України вказівки на договір про надання правничої допомоги не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв'язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
За відсутності у суду відомостей про те, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
Близький за змістом правовий висновок Верховного Суду міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24 та стосується застосування статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також положень частини першої статті 58, частини першої статті 60 та частин четвертої, сьомої статті 64 Цивільного процесуального кодексу України, зміст яких є аналогічним до змісту положень, закріплених у частині першій статті 56, частині першій статті 58 та частинах четвертій, восьмій статті 60 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, Верховний Суд у наведеній постанові від 20 січня 2025 року у справі № 761/5870/24, на яку обґрунтовано послався скаржник, виснував, що договір про надання правничої допомоги та чинне свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю є належним підтвердженням повноважень адвоката на представництво інтересів учасника справи в суді навіть за відсутності належним чином оформленого ордера (пункт 42 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 лютого 2025 року у справі № 910/7914/24).
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, суд апеляційні інстанції не врахував наведені вище висновки Верховного Суду, залишив поза увагою те, що до апеляційної скарги представник позивача додав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6075 від 26 квітня 2018 року, видане головою Ради адвокатів міста Києва Рафальською І. В., не надав оцінку цьому свідоцтву, зокрема у сукупності з таким доданим до апеляційної скарги доказом, як договір про надання правової (правничої) допомоги № 09/09-1 від 09 вересня 2024 року, не з' ясував з достовірністю чи є зазначене свідоцтво дійсним.
З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у адвоката Калька Д. О. права на підписання та подання апеляційної скарги від імені позивача у цій справі та про ненадання суду належних доказів на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача в суді є передчасними, оскільки зроблений без урахування та дослідження усіх наданих позивачем доказів та без урахування зазначених вище висновків Верховного Суду.
Із зазначеного випливає, що Північний апеляційний господарський суд передчасно повернув апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бараненка В. Ю., подану адвокатом Кальком Д. О., без розгляду, що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи встановлені судом касаційної інстанції обставини неправильного застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали від 15 вересня 2025 року про повернення апеляційної скарги позивача, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
При цьому, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, оскільки справа № 910/9198/25 за результатом касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції підлягає передачі до апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а не для розгляду по суті, як просить скаржник.
8. Судові витрати.
Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що ухвала апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а справа передається до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, однак при цьому суд касаційної інстанції не ухвалює нове рішення у справі, розподіл судових витрат у справі, зокрема судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює апеляційний господарський суд, який приймає рішення за результатами розгляду, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бараненка Володимира Юрійовича задовольнити частково.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15 вересня 2025 року у справі № 910/9198/25 скасувати.
3. Справу № 910/9198/25 передати до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй