12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6386/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025
та ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.05.2025
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит"
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі № 910/6386/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит"
до Київської міської ради
про визнання договору укладеним,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" (далі - ТОВ "Смачного Бон Апетит"; позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання укладеним договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 № 91-6-00578 в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.
Разом із позовною заявою ТОВ "Смачного Бон Апетит" подало заяву, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді (далі - Київська міська рада; Міськрада; відповідач), її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить ТОВ "Смачного Бон Апетит" і розташоване на земельній ділянці площею 0,6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016 за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 1 (Шевченківський район).
На обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивач посилався на те, що він звернувся до господарського суду з позовною заявою про поновлення договору оренди землі, на якій знаходиться належне йому майно (в тому числі, тимчасові споруди), які використовуються ним у господарській діяльності. Стверджує, що він є добросовісним користувачем (орендар) спірної земельної ділянки. Водночас Департаментом територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) були винесені приписи, якими: встановлено порушення позивачем п. 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008, і запропоновано усунути відповідні порушення шляхом надання заяви із документацією на встановлення малої архітектурної форми (далі - МАФ) шлагбаума, огорожі протягом 3-х діб; зазначено, що у разі відсутності дозвільної документації - необхідно демонтувати відповідне майно власними силами і відновити благоустрій; у разі ж невиконання вимог буде вжито заходи згідно із нормами чинного законодавства. Позивач посилається на те, що адекватним і співмірним заходом забезпечення позову є заборона відповідним особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить позивачу і розташоване на спірній земельній ділянці.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2025 (суддя - О.В. Нечай), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 (головуючий суддя - С.А. Гончаров, судді - О.М. Сибіга, О.В. Тищенко), заяву ТОВ "Смачного Бон Апетит" про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Київській міській раді, її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить ТОВ "Смачного Бон Апетит" і розташоване на земельній ділянці площею 0,6015 га з кадастровим номером 80000000000:72:077:0016 за адресою: м. Київ, вул. Вокзальна, 1 (Шевченківський район).
Задовольняючи відповідну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову буде неможливим ефективний захист прав позивача як потенційного орендаря земельної ділянки та власника майна, розміщеного на ній. Зазначили, що обраний позивачем захід забезпечення позову є адекватним, співрозмірним заходом, спрямованим на запобігання можливих порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.
Не погоджуючись із ухваленими у справі рішеннями, Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - Департамент) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
У касаційній скарзі скаржник вказує на таке:
- оскаржувані рішення стосуються прав скаржника; обраний захід забезпечення позову не відповідає предмету спору; не відповідає вимогам співмірності (предметом спору є укладання договору щодо земельної ділянки, а забезпечення позову стосується об'єктів благоустрою - тимчасових споруд, які не є такими, що нерозривно пов'язані із земельною ділянкою); недоведеність заявником неможливості фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову і ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; відповідно до Правил благоустрою міста Києва правовою підставою демонтажу тимчасової споруди є рішення про демонтаж, яке приймається відповідним Департаментом. Водночас, станом на час розгляду цієї заяви рішення про демонтаж (через невиконання відповідних приписів) не приймалось; судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо наявності чи відсутності у позивача дозвільної документації; ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 320/31181/24 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (до подачі позовної заяви), що вказує на можливе зловживання ним процесуальними правами; судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24.04.2025 у справі № 320/17940/24, від 03.07.2019 у справі № 127/220/19, від 19.06.2019 у справі № 201/12570/18, від 19.03.2025 у справі № 300/6853/23, від 14.03.2024 у справі № ЗПП/320/99/23, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 16.04.2024 у справі № 921/186/23.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2025 відкрито провадження за касаційною скаргою Департаменту на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.05.2025 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.10.2025.
14.10.2025 до Верховного Суду від ТОВ "Смачного Бон Апетит" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій. Заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Зважаючи на те, що суддя-доповідач Могил С.К. з 29.09.2025 до 01.10.2025, 19.10.2025 та з 20.10.2025 до 07.11.2025 перебував у відпустці згідно з наказом голови Касаційного господарського суду від 24.09.2025 № 3330/0/6-25 про внесення змін до наказу від 16.09.2025 № 3132/0/6-25, а у період з 02.10.2025 до 18.10.2025 - у відрядженні про що свідчить наказ голови Касаційного господарського суду від 22.09.2025 № 3247/0/6-25, а також те, що 17.10.2025 на запит Верховного Суду від суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/6386/25; з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи № 910/6386/25 у розумний строк у розумінні положень ст. 114 ГПК України, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані постанову апеляційного господарського суду і ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Інститут забезпечення позову регулюється гл. 10 роз. I ГПК України.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову наведений у ст. 137 ГПК України. Так, відповідно до цієї статті позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Велика Палата Верховного Суду, Верховний Суд зазначали таке:
- розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22);
- у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (див. постанову Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18);
- як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22);
- задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій не перевірили доводи та вимоги цієї заяви критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Суди не навели конкретних обставин, які свідчать про намір відповідача провести демонтаж будівель та споруд позивача, а обмежилися лише абстрактним цитування норм закону та усталених правових висновків. Колегія суддів звертає увагу на те, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Проте, вжиті заходи забезпечення позову не є співмірними з позовними вимогами, оскільки, з урахуванням приписів Правил благоустрою міста Києва, демонтаж відповідних споруд може здійснюватися на підставі рішень, зазначених у пп. 13.3.3 п. 13.3 цих Правил. Натомість у заяві про забезпечення позову відсутні посилання на рішення про демонтаж нежитлових будівель чи вчинення відповідачами дій, направлених на демонтаж відповідних споруд. Відповідні рішення не є предметом позовної вимоги. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим ТОВ "Арбо ЛТД" у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч. 2 ст. 150 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України. З огляду на вищезазначене, колегія судів доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі (див. постанову Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № ЗПП/320/99/23);
- суди задовольнили заяву в частині заборони іншим особам вчиняти дії щодо об'єкта торгівельно-побутового призначення, який не є предметом спору в цій справі, разом з тим не навели жодного обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів забезпечення позову із предметом заявлених позовних вимог, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв'язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов'язками інших осіб. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. По суті, суди процитували доводи позивачки в частині її незгоди із діями виконавчого комітету щодо демонтажу об'єкта торгівельно-побутового призначення, які заявниця оскаржувала в інших судових провадженнях, проте не проаналізували як вжиті заходи забезпечення позову в межах цього спору впливають на права та охоронювані законом інтереси як відповідача - Ради, яка є власником спірної земельної ділянки, так і інших осіб, яких стосуються вжиті заходи забезпечення позову щодо об'єкта торгівельно-побутового призначення, який не є предметом розгляду цього спору. Господарські суди попередніх інстанцій частково задовольняючи заяву, не здійснили аналіз яким чином невжиття заявлених позивачкою заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці, та яких конкретно прав та інтересів, ураховуючи заявлені позовні вимоги, а також підстави, яким остання обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не навели фактичних обставин з якими пов'язується поведінка відповідача чи інших осіб, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявниці, за захистом яких вона звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки. Таким чином наведені позивачкою у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту порушених (оспорюваних) прав позивачки в разі задоволення позову (див. постанову Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23).
Здійснивши аналіз норм права, які регулюють забезпечення позову, зокрема, ст.ст. 136, 137 ГПК України, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права, колегія суддів дійшла висновку, що задовольняючи заяву шляхом заборони Київській міській раді, її виконавчому органу та структурним підрозділам, комунальним підприємствам, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії спрямовані на примусове переміщення (демонтаж) майна, що належить ТОВ "Смачного Бон Апетит" і розташоване на земельній ділянці, суди не врахували, що: предметом спору є визнання укладеним договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, тоді як забезпечення позову стосується майна, зокрема тимчасових споруд та елементів благоустрою, які на ній розташовані; у матеріалах справи відсутні докази, що Департаментом приймалося рішення про демонтаж відповідного майна через невиконання вимог відповідних приписів в силу Правил благоустрою м. Києва; суди не навели обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів забезпечення позову із предметом заявлених позовних вимог, зокрема, в частині їх відповідності та взаємозв'язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов'язками інших осіб.
Здійснивши аналіз оскаржуваних рішень, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не навели фактичних обставин з якими пов'язується поведінка відповідача чи інших осіб, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Статтею 311 ГПК України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Оскільки вжиті судами заходи забезпечення позову не є достатньо обґрунтованими, не відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, щодо адекватності, співмірності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову (див. також постанову Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 921/333/23); що судові рішення, які оскаржуються, ухвалені з порушенням вимог ст.ст. 136, 137 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність їх скасування та прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України стягнути з ТОВ "Смачного Бон Апетит" на користь Департаменту 4 844, 80 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 311, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -
Касаційну скаргу Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.05.2025 у справі № 910/6386/25 скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачного Бон Апетит" (код ЄДРПОУ 20049385) на користь Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ 34926981) 4 844, 80 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг.
Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С. К.
Судді: Волковицька Н. О.
Случ О. В.