Рішення від 11.11.2025 по справі 911/2000/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2000/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ,

2) Приватний нотаріус Трофименко Єлізавета Василівна,

3) Державний реєстратор Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області Іванцок Евеліна Янівна,

4) Державний реєстратор Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяна Миколаївна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 5) Міністерство юстиції України,

6) ОСОБА_2

про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування незаконних реєстраційних дій,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Будкевич В.А.;

від відповідача: Слюсаренко Д. А.;

від третьої особи-1: ОСОБА_1.;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

від третьої особи-5: не з'явився;

від третьої особи-6: не з'явився;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 , 2) Приватний нотаріус Трофименко Єлізавета Василівна, 3) Державний реєстратор Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області Іванцок Евеліна Янівна, 4) Державний реєстратор Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяна Миколаївна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 5) Міністерство юстиції України, 6) ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» право власності на майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати реєстраційні дії на підставі яких майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перейшов у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес», за такими реквізитами: індексний номер рішення: 79116808; дата: 27.05.2025 10:27:03; Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України; реєстратор Чекригін Олександр Валерійович.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку із невиконанням відповідачем та ОСОБА_2 договору позики грошових від 07.04.2016, договору поруки від 16.04.2019 та іпотечного договору від 10.12.2019, який зареєстрований в реєстрі за №2515, ОСОБА_1 задоволено забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником (іпотекодавцем) якого був відповідач.

У подальшому спірний майновий комплекс внесено до статутного капіталу позивача та відповідно останнім зареєстровано право власності на цей майновий комплекс.

У березні 2025 року, тобто через 5 років після зазначених подій, відповідач звернувся із скаргою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на реєстраційні дії приватного нотаріуса Трофименко Є.В. щодо майнового комплексу. Листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 12704/11104-22-25/15.6 від 15.04.2025 скаржнику було відмовлено у задоволенні вимог у повному обсязі.

У квітні 2025 року відповідач звернувся із повторною скаргою з майже аналогічних підстав до Офісу протидії рейдерства Міністерства юстиції України, у якій відповідач вказав неправдиву інформацію - про те, що дізнався про реєстраційні дії щодо майнового комплексу лише 29.04.2025.

Так, хоча, зокрема відповідачем було пропущено строк на звернення зі скаргою, який поновленню не підлягає, наказом Міністерства юстиції України №1446/5 від 27.05.2025 скасовано низку реєстраційних, зокрема щодо реєстрації права власності на спірний майновий комплекс за позивачем.

Позивач вважає, що його протиправно позбавили права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а тому, єдиним законним та ефективним способом захисту прав може стати лише витребування майна з чужого незаконного володіння, поєднаний з вимогами про визнання права власності та скасування незаконної реєстраційної дії, вчиненої на виконання протиправного наказу Міністерства юстиції №1446/5 від 27.05.2025.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що іпотечний договір був підписаний його колишнім директором всупереч інтересам товариства, без належного погодження, з перевищенням повноважень та діючи на власний розсуд, тому 30.05.2025 відповідач звернулось до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним договору іпотеки, який укладений 10.12.2019 та зареєстрований в реєстрі за №2514, з моменту його укладення.

Крім того, загальні збори відповідача не приймали жодних рішень, які б оформлювались протоколом №18 від 15.04.2019 щодо майнового комплексу, та, відповідно, не надавали згоду генеральному директору ОСОБА_4. на укладання правочину, що перевищує 1 000 000, 00 грн.

Так 12.02.2025 на посаду директора було призначено ОСОБА_3 , який після вступу на посаду розпочав перевірку матеріального стану виробничого майна товариства, видавши наказ про проведення інвентаризаційної перевірки. 29.04.2025 в межах здійснення перевірки наявного в товариства майна, ОСОБА_3 отримав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майновий комплекс. Зокрема з інформаційної довідки директор товариства дізнався про те, що у відповідності до відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс вибув з володіння відповідача та був незаконно зареєстрованим за позивачем.

Укладення зазначеного іпотечного договору та подальше звернення стягнення на предмет іпотеки були навмисно приховані позивачем у змові з колишнім директором відповідача ОСОБА_4 , що позбавило відповідача можливості своєчасно виявити порушення та захистити свої права на майновий комплекс.

В подальшому 29.04.2024 відповідач звернувся до Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції із скаргою на дії державного реєстратора.

У наказі Міністерства юстиції України зазначено, що колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийнято за наявності підстав для зупинення розгляду заяви, визначеної пунктом 1 частини першої статті 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного рішення1 та оскаржуваного рішення), а також за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав, визначеної пунктами 4, 8 частини першої статті 24 Закону, оскільки для такої державної реєстрації заявником не було подано документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником - ОСОБА_5 письмової вимоги іпотекодержателя ОСОБА_1 , а тому подані документи не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_1 на комплекс.

Правомірність дій Міністерства юстиції України під час прийняття наказу на даний час є предметом розгляду справи №910/8089/25, яка перебуває у проваджені Господарського суду міста Києва.

ОСОБА_1 не направив повідомлення про намір звернути стягнення на предмет застави, а тому і не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки.

3. Стислий виклад пояснень третіх осіб

Міністерства юстиції України подано пояснення щодо позову, в яких просить відмовити у задоволені позову в частині скасування реєстраційних дій від 27.05.2025 № 79116808.

ОСОБА_1 також подано пояснення, в яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Інші треті особи своїм правом на подання пояснень не скористалися.

4. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2000/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.07.2025.

11.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 22.07.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2025 відкладено підготовче засідання на 12.08.2025, залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 (далі - третя особа-1), Приватного нотаріуса Трофименко Єлізавету Василівну (далі - третя особа-2), Державного реєстратора Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області Іванцок Евеліну Янівну (далі - третя особа-3); Державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяну Миколаївну (далі - третя особа-4) та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України (далі - третя особа-5); ОСОБА_2 (далі - третя особа-6).

07.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

07.08.2025 від третьої особи-5 надійшли пояснення.

08.08.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями в цивільній справі №359/6389/25, що перебуває в провадження Бориспільського міськрайонного суду Київської області та господарській справі №910/8089/25, що перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

12.08.2025 від третьої особи-2 на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.

12.08.2025 від позивача надійшов оригінальний примірник відповіді на відзив.

У підготовче засідання 12.08.2025 з'явились представники сторін, треті особи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Суд протокольною ухвалою оголосив перерву у підготовчому засіданні до 19.08.2025.

13.08.2025 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження в справі.

18.08.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких містить клопотання про поновлення строку на їх подання.

19.08.2025 від третьої особи-5 надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

19.08.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення щодо заперечень на клопотання про зупинення провадження в справі.

У підготовче засідання 19.08.2025 з'явилися представники сторін, треті особи у засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Судом протокольною ухвалою продовжено строк на подання заперечення на відповідь на відзив та долучено подані відповідачем заперечення до матеріалів справи, також прокольною ухвалою залишено без розгляду додаткові пояснення відповідача щодо заперечень на клопотання про зупинення провадження в справі. Крім цього, суд, із урахуванням думки представників сторін, прокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовими рішеннями в цивільній справі №359/6389/25, що перебуває в провадження Бориспільського міськрайонного суду Київської області та господарській справі №910/8089/25, що перебуває в провадженні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.10.2025та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.

21.08.2025 від третьої особи-5 надійшло клопотання про долучення доказів направлення поданих раніше пояснень іншим учасникам справи.

13.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №320/44713/25, що перебуває в провадженні Київського окружного адміністративного суду.

14.10.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 14.10.2025 з'явилися представники сторін, треті особи у засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Суд протокольними ухвалами залишив без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження в справі та залишив без розгляду додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження в справі, у зв'язку із пропуском строку встановленого пунктом 8 ухвали Господарського суду Київської області від 19.08.2025 для подання до суду заяв з процесуальних питань. Крім цього, судом повторно витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025.

14.10.2025 від позивача надійшли заперечення на повторне клопотання відповідача про зупинення провадження в справі.

20.10.2025 від третьої особи-5 на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для доручення їх до матеріалів справи разом із клопотанням про поновлення строку на їх подання.

28.10.2025 від Виконавчого комітету Бориспілької міської ради Київської області на виконання вимог ухвали суду надійшла копія реєстраційної справи №938938632105.

29.10.2025 від Виконавчого комітету Бориспілької міської ради Київської області надійшла заява.

У судове засідання 04.11.2025 з'явилися представники сторін і третя особа-1, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи-5 про поновлення строку на подання доказів витребуваних ухвалою суду від 19.08.2025, оскільки такі докази витребувані повторно ухвалою суду від 14.10.2025 та подані третьою особою-5 у встановлений нею строк, тому вказані докази долучені до матеріалів справи. Судом протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2025.

06.11.2025 від Виконавчого комітету Бориспілької міської ради Київської області надійшов лист.

11.11.2025 від позивача надійшов текст промови в судових дебатах.

У судове засідання 11.11.2025 з'явилися представники сторін і третя особа-1, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи у встановлені законодавством строки реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2025 надали пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2025 надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.11.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07.04.2016 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики грошових коштів, відповідно до п.1. якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 25 000 000, 00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму грошових коштів визначених цим договором.

У пунктів 3,6 вказаного договору сторони погодили, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю суму позики на першу пред'явлену письмову вимогу позикодавця. Факт проведення повного розрахунку між сторонами за цим договором підтверджується розпискою позикодавця.

Розпискою від 07.04.2016 ОСОБА_5 підтвердив отримання грошових коштів від ОСОБА_1 в сумі 25 000 000, 00 грн, яка складена в присутності двох свідків.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) від 16.05.2018, оформленим протоколом №14, вирішено: обрати на посаду генерального директора ОСОБА_4 з 18.05.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькою С.П. 16.05.2018 та зареєстрований в реєстрі за №375-380.

18.05.2016 ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938938632105, номер запису про право власності: 14808156.

13.03.2019 ОСОБА_5 отримано вимогу ОСОБА_1 від 12.03.2019 про повернення коштів у сумі 25 000 000, 00 грн не пізніше 30 днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується підписом на вказаній вимозі.

Рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) від 15.04.2019, оформлених протоколом №18, вирішено:

- з метою забезпечення виконання зобов'язань взятих на себе учасником товариства ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 07.04.2016, на умовах: отримання грошової суми у розмірі 25 000 000, 00 грн, оформити договір поруки між ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» та ОСОБА_1 ;

- з метою забезпечення виконання зобов'язань взятих на себе товариством за ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 07.04.2016 оформити договір іпотеки та передати ОСОБА_1 майно товариства, а саме: комплекс нежитлових приміщень, до якого входить адміністративний корпус, літ. A-З; будівля лабораторії та відділу реалізації, літ.Б; формувальний цех, бетонозмішувальний вузол, літ.В, Г; арматурний цех , літ. Д; склад цементу, літ. Е; склад цементу, літ. К; гараж, літ. Л; склад ППМ, літ.О; цех, літ.П ; склад, літ.Р; водонапірна башта, літ. С; столярний цех, літ.Т; вагова, літ.У; прохідна, літ.Ф ; КНС, літ.Х; замощення №1, електроцех, літ. Ж; цех хімдомішок, літ. 3; пресова, літ.М, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- уповноважити генерального директора товариства, ОСОБА_4 , з правом передачі повноважень за довіреністю третій особі, укласти договір поруки, іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є: комплекс нежитлових приміщень, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938938632105, з правом визначення умов договору, в тому числі: оціночної вартості предмета іпотеки; способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ст.36, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання товариством договору позики та умов договору іпотеки; укладати інші правочини, пов'язані з цим іпотечним договором, в тому числі, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, підписувати документи, спрямовані на реалізацію/виконання прав та обов'язків за укладеними договорами на умовах, визначених рішенням цих загальних зборів учасників товариства, виконувати всі інші дії, необхідні для реалізації цього рішення загальних зборів учасників товариства.

16.04.2019 між ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (поручитель) та ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до пп.1., 2 якого поручитель поручається перед кредитором за виконанням ОСОБА_5 (боржником) свого обов'язку за договором позики грошових коштів укладеним між кредитором і боржником у простій письмовій формі 07.04.2016 в розмірі 25 000 000, 00 грн. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

16.05.2019 ОСОБА_5 отримано вимогу ОСОБА_1 від 16.05.2019 про повернення коштів у сумі 25 000 000, 00 грн не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується підписом на вказаній вимозі.

Також у матеріалах справи міститься письмова вимога ОСОБА_1 від 20.05.2019, у якій останній просить погасити заборгованість за вказаним вище договором позики в 30-ти денний строк з дня її отримання, у випадку не погашення вказаної заборгованості буде звернено стягнення на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

10.12.2019 між ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержалеть) укладено іпотечний договір, який зареєстрований в реєстрі за №2515 (далі - договір іпотеки), відповідно до п.1. якого іпотекодавцем забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_5 (боржника) на підставі договору позики грошових коштiв, укладеного у простiй письмовiй формi 07.04.2016 мiж боржником та іпотекодержателем (далi - основний договiр або основне зобов'язання).

У пункті 2. договору іпотеки сторонами погоджено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання:

2.1. Боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю суму позики (грошові кошти) в розмірі 25 000 000, 00 грн, що були передані іпотеко держателем;

2.2. Строк повернення позики - відповідно до умов, визначених основним договором;

2.3. Місце повернення суми позики - за місцем проживання іпотекодержателя за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із п.3. договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язання боржника за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку належний йому на праві власності комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938938632105 (далі - предмет іпотеки).

Опис предмета іпотеки: комплекс нерухомого майна, загальною площею 9876,3 кв.м, що складається з: адміністративного корпусу «A-З» площею 1014,9 кв.м, будівлі лабораторії та відділу реалізації «Б» площею 253,9 кв.м, формувального цеху, бетонозмішувального вузла «В», «Г» площею 3210,8 кв.м, арматурного цеху «Д» площею 2824,7 кв.м, складу цементу «Е» площею 64,1 кв.м, складу цементу «К» площею 61,3 кв.м, гаражу «Л» площею 465,9 кв.м, складу ППМ «О» площею 15,3 кв.м, цеху «П» площею 464,6 кв.м, складу «Р» площею 532,1 кв.м, водонапірної башти «С» площею 14,0 кв.м, столярного цеху «Т» площею 552,2 кв.м, вагової «У» площею 9,8 кв.м, прохідної «Ф» площею 6,7 кв.м, КНС «X» площею 36,5 кв.м., замощення №1, електроцеху «Ж» площею 186,6 кв.., цеху хімдомішок «З» площею 136,1 кв.м, пресової «М» площею 26,8 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться на земельних ділянках, що знаходяться у користуванні іпотекодавця, форма власності - комунальна.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що посвідчено свідоцтвом, виданим 18.05.2016 Наконечною Ю.О., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №66, дублікат якого, що має силу оригіналу, виданий 06 грудня 2019 року Наконечною Ю.О., приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №316; державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 18.05.2016, номер запису про право власності: 14808156. Сторони оцінюють предмет іпотеки на суму 25 000 000, 00 грн (пп.4., 5 договору іпотеки).

Відповідно до п.12. договору іпотеки в разі порушення боржником основного зобов'язання та/або іпотекодавцем зобов'язань, встановлених договором іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання боржником основного договору, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Сторони визначили наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя серед зазначених належіть іпотеко держателю (п.16. договору іпотеки).

Згідно із п.16.1. договору іпотеки в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Сторони дійшли згоди, що будь-яка кореспонденція на ім'я однієї з сторін договору, боржника або третіх осіб має надсилатися на адресу місцезнаходження/місця проживання (щодо сторін та боржника - на адресу, вказану в цьому договорі) листом. Така кореспонденція вважатиметься отриманою адресатом через три календарні дні з моменту надходження на відділення поштового зв'язку, що обслуговує зазначену адресу, незалежно від того, чи отримав її адресат та незалежно від причин неотримання. Так, достатнім доказом отримання боржником та/або іпотекодавцем кореспонденції, в тому числі письмової вимоги, іпотекодержателя, та/або його представника за довіреністю, та/або нотаріуса, має сприйматися будь-який документ, що підтвердить її надходження до зазначеного поштового відділення. Повернення поштового листа, зворотного повідомлення або отримання іншого поштового документу, згідно з яким адресат не знаходиться/не проживає за визначеною адресою, або який повернувся з відміткою «за закінченням строку зберігання», має сприйматися достатнім доказом обміну повідомленнями та доказом невиконання боржником вимоги про повернення суми позики, відмови іпотекодавця від виконання зобов'язань за цим договором та виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 17. договору іпотеки встановлено, що на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником та/або іпотекодавцем основного зобов'язання сторони домовилися про передачу іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. В такому випадку цей договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документом, що підтверджує перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

10.12.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50136263 від 10.12.2019, приватного нотаріуса Трофименко Єлізавети Василівни, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область здійснено державну реєстрацію іпотеки щодо спірного об'єкта нерухомого майна №938938632105.

Відомості про суб'єктів: Іпотекодержатель: ОСОБА_1 Іпотекодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес", код ЄДРПОУ: 40087050, країна реєстрації: Україна, додаткові відомості: Майновий поручитель Боржник: ОСОБА_5 .

Опис предмета іпотеки: комплекс нерухомого майна, загальною площею 9876,3 кв.м., що складається з: адміністративного корпусу «А-3» площею 1014,9 кв.м., будівлі лабораторії та відділу реалізації «Б» площею 253,9 кв.м., формувального цеху, бетонозмішувального вузла «В», «Г» площею 3210,8 кв.м., арматурного цеху «Д» площею 2824,7 кв.м., складу цементу «Е» площею 64,1 кв.м., складу цементу «К» площею 61,3 кв.м., гаражу «Л» площею 465,9 кв.м., складу ППМ «О» площею 15,3 кв.м., цеху «П» площею 464,6 кв.м., складу «Р» площею 532,1 кв.м., водонапірної башти «С» площею 14,0 кв.м., столярного цеху «Т» площею 552,2 кв.м., вагової «У» площею 9,8 кв.м., прохідної «Ф» площею 6,7 кв.м., КНС «X» площею 36,5 кв.м., замощення № 1, електроцеху «Ж» площею 186,6 кв.м., цеху хімдомішок «З» площею 136,1 кв.м., пресової «М» площею 26,8 кв.м.

10.12.2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50137263 від 10.12.2019 приватного нотаріуса Трофименко Єлізавети Василівни, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область було зареєстровано обтяження щодо заборони відчуження нерухомого майна в зв'язку з посвідченням 10.12.2019 іпотечного договору, зареєстровано в реєстрі за №2514.

Документи, подані для державної реєстрації: іпотечний договір, серія та номер: 2514, виданий 10.12.2019, видавник: Трофименко Є.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, заборона на нерухоме майно, накладена 10.12.2019 Трофименко Є.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2515.

Заявою (повідомленням про порушення основного зобов'язання-вимога про усунення порушень) від 13.12.2019, яка зареєстрована а реєстрі за №2561, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про зобов'язання повернути суму позики в розмірі 25 000 000, 00 грн на його першу пред'явлену вимогу. Зазначає, що ним пред'являлись вимоги про повернення суми позики 12.03.2019, 16.05.2019, 20.05.2019, проте станом на 13.12.2019 сума позики не повернута, тому із посиланням на ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та договору іпотеки вимагав виконання порушеного зобов'язання у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги. Попереджав, що в разі невиконання вимоги має намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також заявою (повідомленням про порушення основного зобов'язання-вимога про усунення порушень) від 13.12.2019, яка зареєстрована а реєстрі за №2565, ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» про порушення ОСОБА_5 зобов'язань за вказаним вище договором позики та не повернення суми позики, тому із посиланням на ст.35 ЗУ «Про іпотеку» та договору іпотеки вимагав виконання порушеного ОСОБА_5 зобов'язання у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги. Попереджав, що в разі невиконання вимоги має намір звернути стягнення на предмет іпотеки.

31.01.2020 приватним нотаріусом Трофименко Є.В. видано свідоцтво, яке зареєстроване в реєстрі за №145, у якому зазначено, зокрема, що заяву ОСОБА_1 із вимогою про повернення суми позики та в разі невиконання зобов'язань із повернення грошових коштів намір про звернення стягнення на предмет іпотеки передана ОСОБА_5 . Заява передана поштою із зворотним повідомленням та повернута органом поштового зв'язку 23.01.2020 у зв'язку із закінчення терміну зберігання.

Також 31.01.2020 приватним нотаріусом Трофименко Є.В. видано свідоцтво, яке зареєстроване в реєстрі за №144, у якому зазначено, зокрема, що заяву ОСОБА_1 із вимогою про повернення суми позики та в разі невиконання зобов'язань із повернення грошових коштів намір про звернення стягнення на предмет іпотеки передана ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес». Заява передана поштою із зворотним повідомленням та отримана адресатом 24.12.2019.

Відповідно до висновку про вартість об'єкта оцінки від 20.02.2020, складеного ФОП Ломонос Н.Л., ринкова вартість спірного об'єкту нерухомого майна складає 27 400 000, 00 грн.

02.03.2020 на підставі рішення державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяни Миколаївни, індексний номер: 51490106 від 05.03.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірний об'єкта нерухомого майна №938938632105.

Документи подані для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер: 2514, виданий 10.12.2019, видавник: Трофименко С.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу; свідоцтво про передачу заяви, серія та номер: 145, виданий 31.01.2020, видавник: Трофименко С.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу; свідоцтво про передачу заяви, серія та номер: 144, виданий 31.01.2020. видавник: Трофименко С.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу; заява (повідомлення про порушення основного зобов'язання-вимога про усунення порушення) - нотаріально засвідчена копія, серія та номер: 2565, виданий 13.12.2019, видавник: Трофименко Є.В., приватний нотаріус Харківського міською нотаріального округу; заява (повідомлення про порушення основного зобов'язання-вимога про усунення порушення) - нотаріально засвідчена копія, серія та помер: 2561, виданий 13.12.2019, видавник: Трофименко Є.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.

16.03.2020 рішенням №1/2020 єдиного засновника ТОВ «КБ Білдінг Груп» (позивач у даній справі) створено шляхом заснування юридичної особи ТОВ «КБ Білдінг Груп», визначено статутний капітал товариства у розмірі 27 400 000, 00 грн, який буде сформований за рахунок спірного майна, власником якого є ОСОБА_1 (100% частки в статутному капіталі).

17.03.2020 на підставі рішень приватного нотаріуса Трофименко Єлізавети Василівни, Харківського міського нотаріального округу, Харківської області індексний номер: 51654997 та індексний номер рішення: 51653177 нотаріусом припинено іпотеку та знято заборону відчуження нерухомою майна відповідно до Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до акта приймання-передачі майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна) до статутного капіталу ТОВ «КБ Білдінг Груп» (позивач у даній справі) від 17.03.2020 ОСОБА_1 передав, а ТОВ «КБ Білдінг Груп» прийняло, як внесок до статутного капіталу спірний об'єкта нерухомого майна.

02.07.2020 на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області Іванцок Евеліни Янівни індексний номер рішення 53000045 від 07.07.2020 за ТОВ «КБ Білдінг Груп» (позивач у даній справі) зареєстровано право власності на спірний об'єкта нерухомого майна №938938632105.

Документи подані для державної реєстрації: рішення єдиного засновника ТОВ «КБ Білдінг Груп», серія та номер: 1/2020, виданий 16.03.2020, видавник: Засновник ТОВ «КБ Білдінг Груп»; акт приймання-передачі у власність юридичної особи як внесок (внесення майна) до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданий 17.03.2020, видавник: ОСОБА_1 , ТОВ «КБ Білдінг Груп».

27.09.2021 між ТОВ «КБ Білдінг Груп» (позивач у даній справі) та Бориспільською міською радою укладено договір оренди землі, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №110-2021, відповідно до якого ТОВ «КБ Білдінг Груп» надано на умовах оренди строком на 10 років земельні ділянки площею 3,2209 га (кадастровий номер 3210500000:06:005:0004), площею 0,71га (кадастровий номер 3210500000:06:002:0006), площею 4,9004 га (кадастровий номер 3210500000:06:002:0004), площею 0,049 га (кадастровий номер 3210500000:06:002:0005) у Київській області в місті Бориспіль по вулиці Запорізька, 14, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вулиці Запорізька,14 у місті Бориспіль.

19.03.2025 ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) подано до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) скаргу на дотримання приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій, яка зареєстрована за №5964/9-25, в якій зазначено, що незаконні дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізаветою Василівною призвели до того, що право власності на майновий комплекс було незаконно зареєстроване за третіми особами.

Також у скарзі зазначено, що 12.02.2025 на посаду директора ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» було призначено ОСОБА_3., який після вступу на посаду розпочав перевірку матеріального стану виробничого майна товариства, видавши наказ про проведення інвентаризаційної перевірки. 13.02.2025 ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської В.П. щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майновий комплекс. З інформаційної довідки директор дізнався про те, що у відповідності до відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс є зареєстрованим за ТОВ «КБ Білдінг груп» (позивач у даній справі).

Відповідно до прохальної частини скарги відповідач просив: провести позапланову перевірку приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізавети Василівни, враховуючи обставини, викладені у даній заяві; у випадку виявлення незаконних дій під час провадження нотаріальної діяльності приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізаветою Василівною - звернутися до правоохоронних органів; анулювати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізаветою Василівною; анулювати доступ приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізаветою Василівною до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Листом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих.№12704/11104-22-25/15.6 від 15.04.2025 відповідачу було повідомлено про результати перевірки та зазначено, що порушень приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій не виявлено.

29.04.2025 ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) подано до Міністерства юстиції України скаргу, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.04.2025 за № СК-1603-25, на рішення та дії державного реєстратора, в якій ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» просило:

- провести перевірку та скасувати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, Київська область Іванцок Евеліни Янівни індексний номер рішення 53000045 від 07.07.2020;

- провести перевірку та скасувати рішення державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрація Київської області Хоменко Тетяни Миколаївни індексний номер рішення 51490106 від 05.03.2020;

- провести перевірку та скасувати рішення приватного нотаріуса Трофименко Єлізавети Василівни, Харківський міський нотаріальний округ індексний номер рішення 50136263 від 10.12.2019.

Скарга обґрунтована тим, що на думку відповідача 10.12.2019 приватний нотаріус Трофименко Єлізавета Василівна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл. всупереч чинному на момент проведення реєстраційних дій законодавству, прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний, номер: 50136263 від 10.12.2019 17:58:50, яким зареєструвала щодо майнового комплексу іпотеку, а саме іпотечний договір серія та номер: 2514, виданий 10.12.2019, видавник: Трофименко Є.В., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу.

У скарзі також зазначено, що оскаржувані реєстраційні дії були проведені в період грудень 2019 року та липень 2020 року, проте ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» дізналося про них та про своє порушене право лише у квітні 2025 року. Так 12.02.2025 на посаду директора товариства призначено ОСОБА_3., який після вступу на посаду розпочав перевірку матеріального стану виробничого майна товариства, видавши наказ про проведення інвентаризаційної перевірки. Наказом №1202/2025-1 від 12.02.2025 призначено інвентаризаційну комісію. В процесі проведення інвентаризації майна, директор товариства отримав бухгалтерську довідку станом на 14.04.2025, з якої вбачається, що серед іншого, за основними засобами Товариства обліковується майновий комплекс. 29.04.2025 в межах здійснення перевірки наявного в товариства майна, ОСОБА_3. звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської В.П. щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майновий комплекс. 29.04.2025 протоколом інвентаризаційної комісії прийнято рішення щодо проведення додаткової перевірки для з'ясування підстав розбіжності між бухгалтерськими даними та записами в державних реєстрах та вжиття необхідних заходів для відновлення реєстрації майнового комплексу за товариством.

16.05.2025 ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України подано пояснення в яких, зокрема повідомлено про наявну відмову Територіального Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №12704/11104-22-25/15.6 від 15.04.2025 в задоволені скарги ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» з тих самих підстав, що і скарга подана 29.04.2025 та про наявність суперечливих відомостей щодо того, коли відповідач дізнався про своє порушене правою

Наказом Міністерства юстиції України №1446/5 від 27.05.2025 скаргу ТОВ «Будівельний комбінат «ПРОГРЕС» від 29.04.2025 задоволено частково, визнано прийнятим з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 05.03.2020 №51490106 державного реєстратора Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяни Миколаївни, визнано прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 17.03.2020 №№ 51654997, 51653177 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізавети Василівни, визнано прийнятим з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення від 07.07.2020 №53000045 державного реєстратор Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області Іванцок Евеліни Янівни, в іншій частині вимог відмовлено в зв'язку з тим, що рішення від 10.12.2019 № 50136263 приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізавети Василівни відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав.

На підставі зазначеного наказу Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, реєстратор Чекригін Олександр Валерійович прийняв рішення індексний номер рішення: 79116808, дата: 27.05.2025, яким скасовано відповіді записи в реєстрі та на підставі якого спірний майновий комплекс повернувся у власність відповідача (відновлення попереднього становища).

Відповідно до висновку про вартість майна від 20.05.2025 складеного ТОВ «Офіс з оцінки нерухомого майна» вартість спірного майна складає 22 416 666, 67 грн.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

За змістом ст.4 ГПК України підтверджується, що процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Так, позивач просить суд визнати за ним право власності на майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14, витребувати його з чужого незаконного володіння відповідача та скасувати реєстраційні дії на підставі яких цей майновий комплекс перейшов у власність відповідача.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми:

(1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер;

(2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями;

(3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах.

Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання в право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:

- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції є, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. Водночас відсутність такого порушення є тоді, коли дотримані всі три критерії.

Отже, повинне існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява N 29979/04), "Кривенький проти України" від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява N 43768/07)).

У питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Заходи захисту, на які посилається ЄСПЛ, стосуються не лише втручання держави, а й приватних осіб, і можуть мати превентивний або виправний характер.

Так, ЄСПЛ встановив, що навіть у "горизонтальних" відносинах (тобто у відносинах, заснованими на юридичній рівності між їх учасниками) можуть бути застосовані міркування про суспільний інтерес, які передбачають накладення певних зобов'язань на державу. Тобто відповідні заходи, необхідні для захисту права власності, можуть бути застосовані у справах, пов'язаних із судовими процесами між особами чи компаніями (див. справи "Zolotas v. Greece (no. 2), 2013, § 39; Saraз and Others v. Turkey, 2021, § 70).

Коли справа стосується звичайних економічних відносин між приватними сторонами, такі позитивні зобов'язання є більш обмеженими. Тому стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не може тлумачитися як така, що накладає на Договірні держави будь-які загальні зобов'язання покривати борги приватних осіб.

Аналіз змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить про те, що зазначена норма не містить чітких процедурних вимог або зобов'язань процесуального характеру, що стосуються як державних органів, так і у справах між приватними сторонами. Якщо втручання у право на мирне володіння "майном" вчинене приватною особою, то для держави виникає позитивне зобов'язання забезпечити у своїй правовій системі відповідні процедури, щоб майнові права були достатньо захищені законом і щоб існували ефективні засоби правового захисту, за допомогою яких "жертва втручання" може відстояти свої права.

Так, ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов'язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (див. справи "Kotov v. Russia" [ВП], 2012, § 114; "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54).

Отже, незалежно від суб'єкта звернення до суду (чи це фізична, чи юридична особа), держава повинна забезпечувати таким особам можливість захистити свої права, в тому числі, і шляхом надання можливості звернення до суду з відповідним позовом. При цьому суд повинен забезпечити розгляд такого позову з дотриманням відповідних матеріальних та процесуальних норм, якими передбачено захист відповідного права заявника-позивача.

З огляду на приписи ч.1 ст.9 Конституції України, ст. 10 ЦК України Конвенція є частиною національного законодавства, а тому принципи, проголошені у Конвенції, підлягають застосуванню національними судами.

Крім того, будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, яка кореспондується із ст. 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ЦК України одним зі способів захисту порушених прав передбачено віндикацію.

Так, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного безпосередньо із власником договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Для застосування п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.

Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми. Волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК країни) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язане із встановленням двох основних обставин - наявності волі у власника (позивача, який витребував майно) та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Разом з тим, положеннями зазначеної норми не зазначено наслідки у випадку, якщо за встановлених обставинами справи одночасно встановлено і відсутність волі у власника під час вибуття з його володіння майна і наявність добросовісного оплатного набуття права власності відповідачем-володільцем спірного майна.

Зміст ст. 388 ЦК України (в редакції статті, чинній на момент подання позову у цій справі) дає підстави для висновку про те, що єдиною безумовною підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову до добросовісного відповідача є продаж спірного майна у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Водночас безумовною підставою для задоволення віндикаційного позову власника до добросовісного набувача спірного майна є отримання такого майна добросовісним набувачем безоплатно. При цьому в контексті вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавлення добросовісного власника власності (незалежно від оплатності/безоплатності) можливе лише у випадку здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов'язковому з'ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за платним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч. 1-3 ст. 388 ЦК України).

Крім того, власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (див. висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі N 922/614/19, від 22.01.2020 у справі N 910/1809/18, 14.11.2018 у справі N 183/1617/16).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16, від 02.07.2019 у справі N 48/340, від 28.01.2020 у справі N 50/311-б, від 16.06.2020 у справі N 372/266/15-ц).

Водночас, з урахуванням положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, саме по собі відібрання від однієї приватної особи майна на користь іншої приватної особи не є виправданим втручанням у право власності за відсутності суспільного інтересу (див. постанову Верховного Суду від 22.12.2021 у справі N 902/1706/13 (902/958/20)).

Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі N 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі N 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі N 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі N 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі N 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі N 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі N 908/976/19 (пункт 5.66)).

Тому, з урахуванням наявного правового регулювання, у разі витребування спірного майна від добросовісного набувача на користь власника, суди, при застосуванні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні досліджувати обставини справи на предмет наявності легітимної мети при витребуванні спірного майна, а також досліджувати обставини справи на предмет чи відповідні дії є пропорційними легітимній меті втручання у право власності відповідача.

Крім того, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з'ясувати та перевірити, зокрема факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

При цьому незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

Суд встановив, що учасниками цієї справи було вчинено низку правочинів щодо спірного нерухомого майна.

Так, 07.04.2016 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник) укладено договір позики грошових коштів, відповідно до п.1. якого позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти в сумі 25 000 000, 00 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму грошових коштів визначених цим договором.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина перша статті 625 ЦК України).

Доказів повернення ОСОБА_5 ОСОБА_1 коштів у сумі 25 000 000, 00 грн матеріали справи не містять.

У подальшому 16.04.2019 між відповідачем та ОСОБА_1 (кредитор) укладено договір поруки, відповідно до пп.1., 2 якого поручитель поручається перед кредитором за виконанням ОСОБА_5 (боржником) свого обов'язку за договором позики грошових коштів укладеним між кредитором і боржником у простій письмовій формі 07.04.2016 в розмірі 25 000 000, 00 грн. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Судом встановлено, що 10.12.2019 між відповідачем (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержалеть) укладено іпотечний договір, який зареєстрований в реєстрі за №2515 (далі - договір іпотеки), відповідно до п.1. якого іпотекодавцем забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_5 (боржника) на підставі договору позики грошових коштiв, укладеного у простiй письмовiй формi 07.04.2016 мiж боржником та іпотекодержателем (далi - основний договiр або основне зобов'язання).

Боржник зобов'язаний повернути іпотекодержателю суму позики (грошові кошти) в розмірі 25 000 000, 00 грн, що були передані іпотеко держателем. Строк повернення позики - відповідно до умов, визначених основним договором (пп.2.1., 2.2. договору іпотеки).

Згідно із п.3. договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язання боржника за основним договором іпотекодавець передає в іпотеку належний йому на праві власності комплекс, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, 14, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 938938632105 (далі - предмет іпотеки).

Суд зазначає, що посилання відповідача, що договір був підписаний його колишнім директором всупереч інтересам товариства, без належного погодження, з перевищенням повноважень, діючи на власний розсуд та загальні збори відповідача не приймали жодних рішень, які б оформлювались протоколом №18 від 15.04.2019 щодо майнового комплексу, та, відповідно, не надавали згоду генеральному директору ОСОБА_4. на укладання правочину, що перевищує 1 000 000, 00 грн є безпідставними та необґрунтованими, зводяться лише до намагань відповідача уникнути виконання взятих на себе зобов'язань зо договором іпотеки.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У матеріалах справи наявне рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) від 16.05.2018, оформлене протоколом №14, яким вирішено: обрати на посаду генерального директора ОСОБА_4 з 18.05.2018, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нумеріцькрю С.П. 16.05.2018 та зареєстрований в реєстрі за №375-380.

Крім цього, рішеннями загальних зборів учасників ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) від 15.04.2019, оформлених протоколом №18, вирішено:

- з метою забезпечення виконання зобов'язань взятих на себе учасником товариства ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 07.04.2016, на умовах: отримання грошової суми у розмірі 25 000 000, 00 грн, оформити договір поруки між ТОВ Будівельний комбінат «Прогрес» та ОСОБА_1 ;

Статті 1, 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладання договору) визначають, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Отже, в даному випадку виникла іпотека на підставі вказаного вище договору іпотеки укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем.

Доказів виконання боржником чи іпотекодавцем основного зобов'язання матеріали справи не містять.

Згідно із частинами першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" (тут і надалі в редакції чинній на момент здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки) в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону

У статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Згідно із ст.37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Якщо іпотекодавець вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки ), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. Водночас іпотекодавець повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням його прав (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі N 914/2350/18).

Доказів оскарження рішення про реєстраці. Права власності іпотеко держателя на спірне майно матеріали справи не містять.

Натомість, 19.03.2025 ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) подано до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) скаргу на дотримання приватним нотаріусом порядку вчинення нотаріальних дій, яка зареєстрована за №5964/9-25, в якій зазначено, що незаконні дії приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Трофименко Єлізаветою Василівною призвели до того, що право власності на майновий комплекс було незаконно зареєстроване за третіми особами.

У подальшому 29.04.2025 ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) знову подано до Міністерства юстиції України скаргу, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.04.2025 за № СК-1603-25, на рішення та дії державного реєстратора.

У скарзі також зазначено, що оскаржувані реєстраційні дії були проведені у період грудня 2019 та липня 2020 року, проте ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» дізналося про них та про своє порушене право лише у квітні 2025 року. Так 12.02.2025 на посаду директора товариства призначено ОСОБА_3., який після вступу на посаду розпочав перевірку матеріального стану виробничого майна товариства, видавши наказ про проведення інвентаризаційної перевірки. Наказом №1202/2025-1 від 12.02.2025 призначено інвентаризаційну комісію. В процесі проведення інвентаризації майна, директор товариства отримав бухгалтерську довідку станом на 14.04.2025, з якої вбачається, що серед іншого, за основними засобами Товариства обліковується майновий комплекс. 29.04.2025 в межах здійснення перевірки наявного в товариства майна, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської В.П. щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майновий комплекс. 29.04.2025 протоколом інвентаризаційної комісії прийнято рішення щодо проведення додаткової перевірки для з'ясування підстав розбіжності між бухгалтерськими даними та записами в державних реєстрах та вжиття необхідних заходів для відновлення реєстрації майнового комплексу за товариством.

Відповідно до абз. 1 ч. 3, 4 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і надалі в редакції чинній на момент розгляду скарги від 29.04.2025) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав. Поновлення строку подання скарги не допускається.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч.10 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до п. 5 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції" № 1128 від 25.12.2015 (далі Порядок № 1128) Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін'юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Згідно п. 6 Порядку № 1128 якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін'юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня її реєстрації приймає мотивоване рішення про відмову в задоволенні такої скарги на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту чи відповідного територіального органу, погодженої відповідно заступником Міністра чи заступником керівника територіального органу Мін'юсту.

Для відмови у скарзі на підставі пропуску строків на оскарження, Мін'юст має мати беззаперечні докази порушення цього строку, оскільки в іншому випадку матиме місце безпідставна відмова скарзі, яка буде ґрунтуватися лише на припущеннях.

За загальним правилом строк звернення обчислюється з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав (у даному випадку - про рішення державного реєстратора). При цьому "могла" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа могла дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Подібні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 у справі N 910/16665/21, від 06.07.2018 у справі N 826/3442/17 та від 30.03.2021 у справі N 400/1825/20, від 22.05.2024 у справі N 910/7586/22, від 26.11.2024 у справі N 910/9087/23.

16.05.2025 ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України подано пояснення в яких, зокрема, повідомлено про наявну відмову Територіального Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №12704/11104-22-25/15.6 від 15.04.2025 в задоволені скарги ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» з тих самих підстав, що і скарга подана 29.04.2025, також повідомлено про пропуску cтpoків звернення зi скаргою, оскільки скарги містять дві різні дати коли скаржник дізнався щодо порушення його прав.

Так, у скарзі від 19.03.2025, яка зареєстрована за №5964/9-25, відповідачем зазначено, що 13.02.2025 його директор звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської В.П. щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майновий комплекс. З інформаційної довідки директор дізнався про те, що у відповідності до відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно майновий комплекс є зареєстрованим за ТОВ «КБ Білдінг груп» (позивач у даній справі).

У той же час у скарзі від 29.04.2025, яка зареєстрована за № СК-1603-25, відповідач зазначає, що директор товариства отримав бухгалтерську довідку станом на 14.04.2025, з якої вбачається, за основними засобами товариства обліковується майновий комплекс. 29.04.2025 в межах здійснення перевірки наявного в товариства майна, ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Камінської В.П. щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майновий комплекс. 29.04.2025 протоколом інвентаризаційної комісії прийнято рішення щодо проведення додаткової перевірки для з'ясування підстав розбіжності між бухгалтерськими даними та записами в державних реєстрах та вжиття необхідних заходів для відновлення реєстрації майнового комплексу за товариством.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Отже, враховуючи, відомості зазначені самим відповідачем у скарзі від 19.03.2025, яка зареєстрована за №5964/9-25, останній дізнався, що спірний майновий комплекс є зареєстрованим за ТОВ «КБ Білдінг груп» (позивач у даній справі) - 13.02.2025.

Крім цього, судом враховано, що відповідач взагалі не цікавився своїм майном 5 років, так, суд зауважує, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки, зокрема не обмежує власника перевіряти інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власного майна, більше того, враховуючи існування договору іпотеки.

Отже, керуючись положеннями абзацами 5, 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", скарга відповідача від 29.04.2025 повинна була бути залишена без розгляду по суті, а тому Міністерство юстиції України всупереч приписам вказаним закону прийняло рішення по суті вказаної скарги, а саме наказ №1446/5 від 27.05.2025.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про скасування реєстраційних дій здійснених на підставі вказаного наказу від №1446/5 від 27.05.2025, з такими реквізитами: індексний номер рішення: 79116808, дата: 27.05.2025 підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу, що за загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.

Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Мін'юсту є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.

Мін'юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.

Тобто Мін'юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.

Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)].

Якщо ж позивач (особа, яку було позбавлено володіння майном на користь попереднього володільця на підставі наказу Мін'юсту) вважає такий наказ незаконним, то інтерес позивача полягає у поверненні володіння майном шляхом державної реєстрації за собою права власності на це майно. Судове рішення про визнання наказу Мін'юсту незаконним чи про скасування наказу само собою не може бути підставою для такої реєстрації, оскільки вона (реєстрація) має наслідком не тільки введення позивача у володіння майном, а й одночасно позбавлення володіння актуального володільця.

Отже, для ухвалення судового рішення, яке є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем, необхідно встановити, що право власності і досі зареєстроване за скаржником, чия скарга була задоволена наказом Мін'юсту. Цю обставину суд установлює під час розгляду справи за позовною вимогою до такого скаржника про витребування майна з його володіння.

Саме така вимога відповідає належному способу захисту прав позивача, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем [постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)], незалежно від того, чи таке витребування відбувається в порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) [постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)].

Враховуючи викладене вище, та в його сукупності, зокрема відсутності доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес» (відповідач у даній справі) чи ОСОБА_2 основного зобов'язання, на умовах договору іпотеки, наявності повідомлення останніх про усунення порушення за основним зобов'язанням, звернення стягнення ОСОБА_1 на спірне майно та передачу його в статутний капітал позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про витребування від відповідача на користь позивача спірного майнового комплексу підлягає задоволенню.

При цьому суд повторно зауважує, що у випадку коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога про визнання права власності чи будь-які інші вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними, а тому суд відмовляє у задоволені вимоги позивача про визнання за ним право власності на спірний майновий комплекс.

Наявності рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є достатньою підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) ОСОБА_1 ; 2) Приватний нотаріус Трофименко Єлізавета Василівна; 3) Державний реєстратор Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області Іванцок Евеліна Янівна; 4) Державний реєстратор Макарівської районної державної адміністрації Київської області Хоменко Тетяна Миколаївна, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 5) Міністерство юстиції України; 6) ОСОБА_2 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування незаконних реєстраційних дій задовольнити частково.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес» (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 56, ідентифікаційний код 40087050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» (61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 8, ідентифікаційний код 43567963) майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14.

3. Скасувати реєстраційні дії на підставі яких майновий комплекс з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна №938938632105, розташованого за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, 14, перейшов у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес», з такими реквізитами: індексний номер рішення: 79116808; Дата: 27.05.2025 10:27:03; Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України; Реєстратор Чекригін Олександр Валерійович

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний комбінат «Прогрес» (02175, місто Київ, Харківське шосе, будинок 56, ідентифікаційний код 40087050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КБ Білдінг Груп» (61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 8, ідентифікаційний код 43567963) 406 528 (чотириста шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 19.11.2025.

Суддя В.М. Антонова

Попередній документ

131881231

Наступний документ

131881233

Інформація про рішення:

№ рішення:	131881232
№ справи:	911/2000/25
Дата рішення:	11.11.2025
Дата публікації:	20.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про приватну власність, з них; щодо визнання права власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (04.11.2025)
Дата надходження:	17.06.2025
Предмет позову:	ЕС: Визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування незаконних реєстраційних дій

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

22.07.2025 14:10	Господарський суд Київської області
12.08.2025 14:20	Господарський суд Київської області
19.08.2025 14:30	Господарський суд Київської області
14.10.2025 14:50	Господарський суд Київської області
04.11.2025 14:10	Господарський суд Київської області
11.11.2025 14:50	Господарський суд Київської області