вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2380/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР"
про стягнення 3 034 344, 58 грн,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Кравець О.І.;
від відповідача: Лук'янчук А.В.; Пономаренко О.С.;
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР" про стягнення 3 034 344, 58 грн, з яких: 1 135 860, 66 грн штраф, 1 897 548, 17 грн збитки та 935, 78 грн 3% річних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.524, 533-535, 549, 611, 612, 625, 663 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №К2407-0447 від 11.09.2023, в частині повної та своєчасної поставки товару, в зв'язку з чим позивачу завдано збитків.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд накласти арешт на усе належне відповідачу рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми позовних вимог та понесених позивачем судових витрат під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції у загальному розмірі 3 280 491, 67 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2380/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2025.
26.08.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.
У підготовче засідання 26.08.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання в справі №911/2380/25 на 21.10.2025.
29.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у нього відсутня копія позовної заяви з додатками, а ознайомився з матеріалами справи через свого представника лише 12.09.2025, тому 15 денний строк на подання заперечень, пояснень та документально підтверджених доводів, з врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України, вважає 29.09.2025. Також зазначає, що відзив подається у встановлений судом та процесуальним законом строк. Крім цього, в прохальній частині відзиву просить поновити строк на подання відзиву та долучити його до матеріалів справи.
06.10.2025 від позивача надійшли відповідь на відзив та клопотання, в якому останній просив залишити без розгляду відзив на позовну заяву.
21.10.2025 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.
У підготовче засідання 21.10.2025 з'явились представники сторін. Суд протокольними ухвалами залишив без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв'язку із пропуском встановленого пунктом 5 ухвали Господарського суду Київської області від 26.08.2025 п'ятиденного строку для подання до суду заяв з процесуальних питань та залишив без розгляду відзив на позовну заяву, з підстав зазначених в ухвалі суду.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025.
04.11.2025 від відповідача надійшли заява про врегулювання спору за участю судді та письмові пояснення, в яких міститься клопотання про зменшення штрафних санкцій до справедливих розмірів, в обґрунтування якого зазначає, що основною метою неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Просив суд взяти до уваги, зокрема, що покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища та як наслідок неплатоспроможність останнього, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару через знищення урожаю 2024 року.
У судове засідання 04.11.2025 з'явилися представники сторін. Представником позивача заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засідання для ознайомлення із клопотанням відповідача про врегулювання спору за участю судді. Судом протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 11.11.2025.
05.11.2025 від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень та долучених до них доказів.
У судове засідання 11.11.2025 з'явилися представники сторін. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді. Також судом у засіданні поставлено на обговорення клопотання позивача про залишення без розгляду додаткових пояснень відповідача та долучених до них доказів, так, суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду пояснення відповідача в частині викладених ним пояснень по суті заявлених позовних вимог та в частині клопотання про зменшення штрафних санкцій, в іншій частині пояснення відповідача та долучені до них докази суд до розгляду не прийняв.
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.11.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 11.11.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
15.07.2024 між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір поставки №К2407-0447 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити й передати, а покупець зобов'язується, оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - кукурудзу 3-го класу (далі - товар), код товару згідно з УКТ ЗЕД - 1005, насипом відповідно до умов дійсного договору.
Згідно із п.1.3. договору постачальник гарантує, що він є сільгоспвиробником та/або товар було придбано в сільгоспвиробника (перший та посередник), та/або товар було придбано в першого посередника (другий посередник), та інформація щодо сільгоспвиробника та посередників, зазначена в додатку до цього договору, є правдивою.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили кількість товару - 603,860 метричних тонн +/- за вибором постачальника (згідно даних отриманих при зважуванні товару під час вивантаження у пункті призначення). Вага є остаточною згідно з даними, отриманими при зважуванні товару під час вивантаження в пункті призначення.
Ціна товару за дійсним договором за 1 метричну тонну становить 5 500, 00 грн плюс 770, 00, разом 6 270, 00 грн.
У пункті 5.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати товар на умовах DAT (поставка на терміналі) - ТОВ “Термінал “Боріваж», 67550, Україна, Одеська обл., Лиманський р-н, смт. Нові Біляри, вул. Морська, будинок 1, корпус А (далі - термінал), що є пунктом призначення за умовами цього договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до “Інкотермс» 2010 року, в частині, що не суперечить положенням цього договору.
Відповідно до п.5.2. договору товар, повинен бути поставлений автомобільним транспортом, відповідно до показників якості й у кількості, згідно розділів 2 та 3 цього договору, у період з 15.07.2024 по 30.11.2024. Датою поставки є дата приймання товару в пункті призначення: коли товар переданий в розпорядження покупця після прибуття та вивантаження з транспорту на терміналі.
Згідно із п.7.1. договору за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, що встановлена умовами цього договору та діючим законодавством України. Збитки та упущена вигода за цим договором стягуються в повній сумі понад штрафні санкції.
Пунктом 7.3. сторони погодили, що за несвоєчасну поставку товару за дійсним договором постачальник зобов'язується сплатити покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. Прострочення поставки понад 7 (сім) календарних днів вважається непостачанням товару, в такому/випадку застосовуються санкції, визначені в п.7.4. договору.
Відповідно до п.7.4. договору за непостачання/недопостачання товару за дійсним договором постачальник зобов'язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 30% від загальної вартості непоставленого товару за договором.
Окрім штрафу, як вказано вище, за непоставку/недопоставку товару за цим договором постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцеві всі збитки, в т.ч., але не обмежуючись, які поніс покупець в зв'язку із заміною непоставленого/недопоставленого постачальником об'єму товару з метою подальшого експорту шляхом укладання договору (ів) поставки такого ж товару з третьою особою (в т.ч., але не обмежуючись, витрати на логістику, простій судна в порту в зв'язку з заміною постачальника тощо), і різницю між ціною товару за цим договором і ціною товару придбаного у третьої особи. При цьому, вартість купівлі товару у третьої особи за договором поставки не може перевищувати максимальну межу ринкової ціни в день укладення такого договору (належним підтвердженням меж ринкової ціни є довідка, отримана від ТОВ “АГЕНЦІЯ УКРАГРОКОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 40336724). Якщо ціна за договором з третьою особою перевищує максимальну межу ринкової ціни, то для розрахунку різниці ціни для цього пункту договору береться максимальна межа ринкової ціни в день підписання договору з третьою особою. Відшкодування зазначених збитків і різниці між ціною товару за цим договором і ціною товару, придбаного в третьої особи, здійснюється продавцем впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання постачальником письмової вимоги від покупця (під.7.4.1. п.7.4. договору).
У пункті 7.5. сторони погодили, що постачальник несе відповідальність за якість поставленого товару. Якщо при прийманні Товару за якістю покупець виявить, що він не відповідає умовам цього договору (розділ 2), він має право отримати від постачальника взамін таку саму кількість товару належної якості протягом вказаного в цьому договорі строку поставки.
Згідно із п.8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором у випадках, коли це відбулося в результаті дії форс-мажору, а саме: пожеж, повеней, землетрусів, інших стихійних лих, промислових і транспортних безладь, не викликаних втручанням сторін, а також страйків, масових звільнень, блокади, воєнних дій, цивільних і промислових безладь, актів уряду або інших органів влади, які прямо вплинули негативним чином на здатність сторін здійснювати свої права й обов'язки за цим договором.
Відповідно до пп.8.2., 8.3 договору сторона, що не має можливості виконати свої зобов'язання за цим договором, повинна проінформувати іншу сторону про таку неможливість негайно, але не пізніше 1-го дня, з моменту настання або припинення таких обставин. Неповідомлення або не своєчасне повідомлення про настання форс-мажору позбавляє сторону права посилатись на форс-мажор як на підставу невиконання своїх зобов'язань в майбутньому. Договір продовжує свою дію протягом дії форс-мажору, за винятком, якщо покупець не повідомив постачальника про одностороннє розірвання договору шляхом направлення відповідного повідомлення. У такому разі, договір вважається розірваним з дати отримання повідомлення, якщо інше не буде вказано в повідомленні. Належним доказом існування форс-мажору є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України.
Цей договір набуває чинності з дати підписання, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.10.1. договору).
Доказів поставки товару на виконання умов договору матеріали справи не містять.
Для заміни непоставленого відповідачем товару позивач придбав у третіх осіб аналогічний товар у загальній кількості 603, 2 т на загальну суму 5 683 750, 34 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, рахунками, видатковими накладними та платіжними інструкціями (т.1 а.с. 18-156).
Листом за вих. №03/3/25 від 05.06.2025 ТОВ “АГЕНЦІЯ УКРАГРОКОНСАЛТ» повідомила рівень середніх розрахункових цін на ринку України на кукурудзу 3 класу, урожай 2024 року, станом на 02.12.2024: 9 000,00 грн - 9 500,00 за тонну, 03.12.2024: 8 900, 00 грн - 9 400, 00 грн за тонну, 05.12.2024: 9 100, 00 грн - 9 600, 00 грн за тону та 06.12.2024: 9 100, 00 грн - 9 600, 00 грн за тонну.
09.07.2025 позивач направлено відповідачу претензію (вимогу) про сплату штрафних санкції та відшкодування збитків за вих.№20587 від 07.07.2025, у якій на підставі п.7.4. договору, в зв'язку із не поставкою товару просив сплатити штраф у розмірі 1 135 860, 66 грн. Крім цього, зазначив, що на заміну непоставленого товару позивач придбав у третіх осіб аналогічний товар за вищою цінною аніж було погоджено з відповідачем, а тому позивачем понесено збитки в розмірі різниці погодженої ціни товару з відповідачем та фактично оплаченої третім особам, а саме у сумі 1 897 548, 14 грн, тому керуючись під.7.4.1. п. 7.4. договору просив сплатити понесені збитки.
Вказана претензія отримана відповідачем 12.07.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0101911841291.
Відповіді на претензію чи доказів сплати відповідачем сум грошових коштів, зазначених в ній, матеріали справи не містять.
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №К2407-0447 від 11.09.2023, щодо повної та своєчасної поставки товару, а тому позивач просить стягнути з відповідача 1 135 860, 66 грн 30% штрафу, 1 897 548, 17 грн понесених збитків та 935, 78 грн 3% річних.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.5.2. договору товар, повинен бути поставлений у період з 15.07.2024 по 30.11.2024.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів поставки товару матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.
У зв'язку із порушенням відповідачем свого зобов'язання за договором щодо поставки товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 135 860, 66 грн 30% штрафу та 1 897 548, 17 грн понесених позивачем збитків.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки та відшкодування збитків.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 7.4. договору сторони погодили, що за непостачання/недопостачання товару за дійсним договором постачальник зобов'язується сплатити покупцеві штраф у розмірі 30% від загальної вартості непоставленого товару за договором.
Окрім штрафу, як вказано вище, за непоставку/недопоставку товару за цим договором постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцеві всі збитки, в т.ч., але не обмежуючись, які поніс покупець в зв'язку із заміною непоставленого/недопоставленого постачальником об'єму товару з метою подальшого експорту шляхом укладання договору (ів) поставки такого ж товару з третьою особою (в т.ч., але не обмежуючись, витрати на логістику, простій судна в порту в зв'язку з заміною постачальника тощо), і різницю між ціною товару за цим договором і ціною товару придбаного у третьої особи. При цьому, вартість купівлі товару у третьої особи за договором поставки не може перевищувати максимальну межу ринкової ціни в день укладення такого договору (належним підтвердженням меж ринкової ціни є довідка, отримана від ТОВ “АГЕНЦІЯ УКРАГРОКОНСАЛТ» (код ЄДРПОУ 40336724). Якщо ціна за договором з третьою особою перевищує максимальну межу ринкової ціни, то для розрахунку різниці ціни для цього пункту договору береться максимальна межа ринкової ціни в день підписання договору з третьою особою. Відшкодування зазначених збитків і різниці між ціною товару за цим договором і ціною товару, придбаного в третьої особи, здійснюється продавцем впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання постачальником письмової вимоги від покупця (під.7.4.1. п.7.4. договору).
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.
Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.
У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
09.07.2025 позивач направлено відповідачу претензію (вимогу) про сплату штрафних санкції та відшкодування збитків за вих.№20587 від 07.07.2025, у якій на підставі п.7.4. договору, в зв'язку із не поставкою товару просив сплатити штраф у розмірі 1 135 860, 66 грн. Крім цього, зазначив, що на заміну непоставленого товару позивач придбав у третіх осіб аналогічний товар за вищою цінною аніж було погоджено з відповідачем, а тому позивачем понесено збитки в розмірі різниці погодженої ціни товару з відповідачем та фактично оплаченої третім особам, а саме у сумі 1 897 548, 14 грн, тому керуючись під.7.4.1. п. 7.4. договору просив сплатити понесені збитки.
Вказана претензія отримана відповідачем 12.07.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0101911841291.
Відповіді на претензію чи доказів сплати відповідачем сум грошових коштів, зазначених в ній, матеріали справи не містять.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% штрафу в розмірі 1 135 860, 66 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися в ухваленні нею неправомірного рішення або неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Звертаючись із позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача
Враховуючи викладені вищи обставини, матеріалами справи підтверджена протиправна поведінка відповідача, яка полягає в невиконанні взятих на себе за договором зобов'язань щодо поставки товару.
Для заміни непоставленого відповідачем товару позивач придбав у третіх осіб аналогічний товар у загальній кількості 603, 2 т на загальну суму 5 683 750, 34 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки, рахунками, видатковими накладними та платіжними інструкціями (т.1 а.с. 18-156).
Так, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді не поставки товару за договором, діяв неправомірно, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді різниці погодженої ціни товару, який мав бути поставленим відповідачем та фактично оплаченої вартості поставленого третіми особами товару на заміну непоставленого відповідачем, а саме у розмірі 1 897 548, 14 грн (5 683 750, 34 грн - 3 786 202, 20 грн (6 270, 00 грн (ціна 1 метричної тонни згідно договору) * 603,860 метричних тонн (кількість товару, який мав бути поставлений відповідачем)).
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 897 548, 14 грн понесених збитків, у зв'язку із невиконанням останнім взятих на себе зобов'язань за договором, підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 935, 78 грн за період з 16.07.2025 по 21.07.2025, нарахованих у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем понесених позивачем збитків.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. договору сторони погодили, що відшкодування зазначених збитків і різниці між ціною товару за цим договором і ціною товару, придбаного в третьої особи, здійснюється продавцем впродовж 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання постачальником письмової вимоги від покупця.
Як встановлено судом вище, вимога отримана відповідачем 12.07.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №0101911841291, а тому строк оплати (3 банківських дні) настав 16.07.2025.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок з 3% річних у сумі 935, 78 грн за період з 16.07.2025 по 21.07.2025, суд зазначає, що він виконаний невірно оскільки позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних, у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 17.07.2025 по 21.07.2025, обмежуючись сумами та періодом визначеним позивачем.
Так, за розрахунком суду розмір 3% річних за період з 17.07.2025 по 21.07.2025 складає 779, 81 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.
Водночас, відповідачем, з посиланням на ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу до справедливих розмірів.
Законодавством України передбачено право суду на зменшення розміру неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 наголосила, що, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд має право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У постанові від 19.01.2024 в справі № 911/2269/22 Верховний Суд зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини в кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки суд, застосовуючи дискрецію для розв'язання цього питання, щоразу виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України й ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та які суд має досліджувати й оцінювати в порядку ст. ст. 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Індивідуальний характер підстав, якими в конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого він її зменшує, підводять до висновку про відсутність універсального максимального й мінімального розміру, на який неустойку може бути зменшено, а це водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Штрафні санкції у формі неустойки (штраф, пеня) слугують належним засобом захисту інтересів кредитора від неналежного виконання зобов'язань боржником. Однак, неустойка не може бути каральною санкцією для боржника, оскільки повинна мати тільки компенсаційний характер.
Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач посилається на те, покладення надмірного фінансового тягаря на відповідача може призвести до погіршення його матеріального становища та як наслідок неплатоспроможності останнього, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки товару через знищення урожаю 2024 року.
Судом враховано, що судом у повному розмірі стягнуто понесені позивачем збитки, в зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, останній є українським виробником зернових культур, заявлений розмір штрафу має каральний характер, а не компенсаційний, стягнення штрафу в повному обсязі може поставити відповідача - агровиборника в скрутне фінансове становище, що в свою чергу повпливає на своєчасну посівну/збиральну компанію, забезпечення працівників роботою, більше того в умовах воєнного стану, та стабільність поставок сількогосподарської продукції.
Беручи до уваги наведені вище обставини та враховуючи ситуацію в країні, суд вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 90%, задля уникнення невиправдано обтяжливого фінансового навантаження на відповідача.
У зв'язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу підлягає задоволенню та з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 113 586, 07 грн (1 135 860, 66 грн - 90%).
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 897 548, 17 грн збитків, 113 586, 07 грн штрафу та 779, 81 грн 3% річних.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР" про стягнення 3 034 344, 58 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРУБІЖ АГРО ЦЕНТР" (07445, Київська область, Броварський район, село Кулажинці, вулиця Центральна, будинок 4, ідентифікаційний код 40413520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА" (01001, місто Київ, площа Спортивна, БЦ "ГУЛІВЕР", будинок 1-А, поверх 15, ідентифікаційний код 30307207) 1 897 548 (один мільйон вісімсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот сорок вісім) грн 14 коп. збитків, 113 586 (сто тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн 07 коп. штрафу, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн 81 коп. 3% річних та 45 512 (сорок п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн 83 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 19.11.2025.
Суддя В.М. Антонова