вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2506/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (08404, Київська обл., м. Переяслав, вул. Михайла Грушевського, буд. 61)
до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Тараса Шевченка, буд. 122)
про стягнення 83616,44 грн. заборгованості за договором № 34 від 31.01.2024 р.,
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (далі - ТОВ "МИЗА", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 83616,44 грн. заборгованості за договором № 34 від 31.01.2024 р., а також понесених судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на поставку відповідачу товару, який останнім не був оплачений, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 83616,44 грн. заборгованості за договором № 34 від 31.01.2024 р.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також заявлене у позовній заяві клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справа за поданою позовною заявою підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалу суду від 11.08.2025 р. було отримано позивачем 11.08.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.
Окрім того, ухвалу суду від 11.08.2025 р. було отримано відповідачем 22.08.2025 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601183303000.
Поряд з цим, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Київської області від 11.08.2025 р. у справі № 911/2506/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
Відзиву на позов або будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору відповідачем до справи подано не було. Водночас, учасники процесу про судовий розгляд справи були повідомлені належно в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
31.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (постачальник) та Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради (замовник) був укладений договір про закупівлю № 34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов?язується протягом 2024 року поставити замовникові товари, зазначені в додатку № 1, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: ДК 021:201515810000-9 «Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби» (хліб пшеничний цільнозерновий).
Згідно з п. 3.1 договору сума цього договору становить 3990000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 655000,00 грн.
За умовами п. 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після надання постачальником накладної на оплату товару або після підписання сторонами акта звірки, або поетапної оплати замовником поставлених товарів. Розрахунок здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок при умові надходження коштів з джерел фінансування з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунку.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов?язків.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору ТОВ "МИЗА" здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 83616,44 грн., що підтверджується видатковими накладними від 09.12.2024 р. № 674442 на суму 829,92 грн., № 674486 на суму 103,74 грн., № 674481 на суму 155,61 грн., № 674334 на суму 778,05 грн., № 674370 на суму 103,74 грн., № 674371 на суму 1141,14 грн., № 674306 на суму 1037,40 грн., № 674403 на суму 881,79 грн., № 674408 на суму 985,53 грн., № 674409 на суму 1659,84 грн., № 674420 на суму 466,83 грн., № 715621 на суму 1143,14 грн., № 674415 на суму 1193,01 грн., № 674372 на суму 1244,88 грн., № 674480 на суму 1452,36 грн., № 674259 на суму 622,44 грн., № 674421 на суму 1659,84 грн., № 674487 на суму 881,79 грн., № 674373 на суму 1659,84 грн., № 674422 на суму 726,18 грн., № 674424 на суму 1244,88 грн., № 674467 на суму 1037,40 грн., № 674428 на суму 1348,62 грн., № 674429 на суму 1452,36 грн., № 674321 на суму 1867,32 грн., № 674430 на суму 829,92 грн., № 674468 на суму 1193,01 грн., № 674434 на суму 1037,40 грн., № 674436 на суму 1296,75 грн., № 674438 на суму 363,09 грн., № 674374 на суму 829,92 грн., № 674410 на суму 570,57 грн., № 674380 на суму 726,18 грн., № 674385 на суму 1193,01 грн., № 674401 на суму 570,57 грн., № 674305 на суму 414,96 грн., № 674466 на суму 103,74 грн., № 674477 на суму 155,61 грн., № 674471 на суму 207,48 грн., № 674474 на суму 311,22 грн., від 11.12.2024 р. № 675150 на суму 363,09 грн., № 675081 на суму 103,74 грн., № 675075 на суму 103,74 грн., № 675200 на суму 414,96 грн., № 675210 на суму 155,61 грн., № 675092 на суму 518,70 грн., № 675093 на суму 518,70 грн., № 675211 на суму 207,48 грн., № 675212 на суму 674,31 грн., № 675234 на суму 778,05 грн., № 675213 на суму 259,35 грн., № 675214 на суму 778,05 грн., № 675215 на суму 414,96 грн., № 675216 на суму 622,44 грн., № 675201 на суму 674,31 грн., № 675217 на суму 311,22 грн., № 675257 на суму 726,18 грн., № 675218 на суму 570,57 грн., № 675219 на суму 829,92 грн., № 675220 на суму 259,35 грн., № 675221 на суму 622,44 грн., № 675222 на суму 311,22 грн., № 675223 на суму 726,18 грн., № 675224 на суму 726,18 грн., № 675091 на суму 985,53 грн., № 675225 на суму 363,09 грн., № 675226 на суму 726,18 грн., № 675227 на суму 778,05 грн., № 675228 на суму 674,31 грн., № 675229 на суму 207,48 грн., № 675204 на суму 466,83 грн., № 675205 на суму 207,48 грн., № 675206 на суму 207,48 грн., № 675207 на суму 466,83 грн., від 12.12.2024 р. № 675503 на суму 778,05 грн., № 675412 на суму 103,74 грн., № 675427 на суму 726,18 грн., № 675482 на суму 1037,40 грн., № 675428 на суму 985,53 грн., № 675470 на суму 622,44 грн., № 675471 на суму 985,53 грн., № 675498 на суму 1296,75 грн., № 675517 на суму 259,35 грн., № 675483 на суму 570,57 грн., № 675484 на суму 985,53 грн., № 675499 на суму 1037,40 грн., № 675507 на суму 1348,62 грн., № 675441 на суму 570,57 грн., № 675485 на суму 1348,62 грн., № 675486 на суму 726,18 грн., № 675487 на суму 1659,84 грн., № 675488 на суму 466,83 грн., № 675472 на суму 1296,75 грн., № 675489 на суму 829,92 грн., № 675429 на суму 1296,75 грн., № 675490 на суму 933,66 грн., № 675465 на суму 1711,71 грн., № 675491 на суму 570,57 грн., № 675500 на суму 881,79 грн., № 675501 на суму 1037,40 грн., № 675492 на суму 1348,62 грн., № 675502 на суму 363,09 грн., № 675497 на суму 933,66 грн., № 675466 на суму 622,44 грн., № 675467 на суму 518,70 грн., № 675468 на суму 985,53 грн. , № 675469 на суму 622,44 грн., № 675414 на суму 363,09 грн., № 675423 на суму 103,74 грн., № 675426 на суму 207,48 грн., № 675411 на суму 363,09 грн., № 675208 на суму 311,22 грн., № 675209 на суму 259,35 грн., № 675077 на суму 103,74 грн., № 675080 на суму 207,48 грн., підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до акту звіряння взаємних розрахунків за грудень 2024 р., підписаного сторонами та скріпленого печатками, копія якого міститься в матеріалах справи, станом на 31.12.2024 р. в Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради наявна заборгованість перед ТОВ "МИЗА" у розмірі 83616,44 грн.
Зазначені обставині відповідачем не заперечено та не спростовано.
17.06.2025 р. ТОВ «МИЗА» звернулося до Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради з вимогою № 101 про оплату заборгованості за договором № 34 від 31.01.2024 р. у сумі 83616,44 грн.
01.07.2025 р. Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради на вимогу ТОВ «МИЗА» № 101 від 17.06.2025 р. надало відповідь № 638/01-31, в якій зазначило, що борги минулих років не можуть бути відшкодовані плановими призначеннями цього року та що це питання може бути вирішене на підставі відповідного рішення суду.
Отже, станом на час звернення позивача до суду, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Отже, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Як слідує з позову, відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів здійснення оплати поставленого товару суду не надав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час прийняття рішення у даній справі сума основного боргу становить 83616,44 грн.
Також, суд вважає за необхідне відзначити, що частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Крім того, Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 р. у справі "Бакалов проти України" було зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справі № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 911/4249/16.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
З огляду на викладене, суд констатує, що наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "МИЗА" підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти і науки Білоцерківської міської ради (09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Тараса Шевченка, буд. 122, код 02143809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (08404, Київська обл., м. Переяслав, вул. Михайла Грушевського, буд. 61, код 38888259) 83616 (вісімдесят три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 44 коп. заборгованості, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складене 19.11.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна