ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.10.2025Справа № 910/8426/25
За позовом Акціонерного товариства «Оксі Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн»
про звернення стягнення на предмет застави
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участі представників сторін
від позивача Коваленко О.Д., адвокат за довіреністю від 01.01.2025
від відповідача Самарцев Я.Ю., ордер серії АА № 15910567 від 28.08.2025
від третьої особи не з'явився
07.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оксі Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет», в якій просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024 у розмірі 2.596.986,30 грн, яка складається з 2.500.000,00 грн заборгованість по строковому кредиту, 50.958,90 грн заборгованість по строкових процентах, 46.027,40 грн звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 щодо отримання грошових коштів за договором поставки № 10 від 01.08.2023, який укладено 26.08.2024 між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Пертикор Вайн» шляхом стягнення 276.000,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Банком та ТОВ «Петрікор Вайн» (Первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024. Згідно з умовами зазначеного договору, Первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги грошових коштів на загальну суму 276.000,00 грн, що виникло на підставі договору поставки від 01.08.2023, сторонами якого є Первісний кредитор та ТОВ «Хай Маркет». Відповідно до п. 3 договору відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024 у разі порушення будь-якого зобов'язання, що забезпечене заставою згідно з договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 у Заставодержателя (Новий кредитор) виникає право звернення стягнення на предмет застави. 01.04.2025 Банком було направлено на адресу боржника ТОВ «Петрікор Вайн» вимогу щодо повного дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, яку боржник не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 2.596.986,30 грн. Первісним кредитором було порушено умови п. 4.2.3. кредитного договору щодо своєчасного здійснення сплати новому кредиторові (АТ «ОКСІ Банк») як кредитодавцеві нарахованих процентів за користуванням кредитом, що передбачені умовами кредитного договору. У зв'язку з цим Новий кредитор як заставодержатель за договором застави набув право на звернення стягнення на предмет застави. Позивач листом № 1030-337 від 02.04.2025 повідомив боржника (ТОВ «Хай Маркет») про необхідність виконання зобов'язань за договором поставки на користь нового кредитора. Однак боржник не вжив жодних заходів для врегулювання заборгованості. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8426/25 від 14.07.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
21.07.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8426/25; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.08.2025; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн».
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 04.08.2025 о 18:27 год., що підтверджується наявним у справі відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 20.08.2025 включно.
07.08.2025 від представника позивача - адвоката Коваленко О.Д. до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/8426/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8426/25 від 13.08.2025 заяву представника Акціонерного товариства «Оксі Банк» про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/8426/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Відповідач та третя особа у підготовче засідання 26.08.2025 не з'явились.
26.08.2025 у підготовчому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 16.09.2025.
29.08.2025 від представника відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справі як представника та надання доступу до матеріалів справи в електронному вигляді.
03.09.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.
11.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8426/25 від 12.09.2025 відзив на позовну заяву повернуто без розгляду.
12.09.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач у відзиві підтверджує укладення із ТОВ «Петрікор Вайн» договору поставки № 10 від 01.08.2023. Так само відповідач не спростовує доводи позовної заяви в частині отримання від цього товариства товарів, за які він має здійснити відповідну оплату у сумі 276.000,00 грн. Відповідачем на підтвердження того, що поставка повинна бути зменшена на 32.393,69 грн надані копії актів повернення товарів. Позивач звертає увагу суду, що копії зазначених актів не мають зазначення представників сторін (відповідача, ТОВ «Петрікор Вайн»), не мають їхніх підписів, з огляду на що вони не мають знак документів. Таким чином, зменшення суми 276.000,00 грн на 32.393,69 грн до суми 243.606,31 грн, як про це стверджує відповідач, не доведена належними та допустимим доказами. Твердження відповідача про те, що договір відступлення права вимоги майнових прав від 26.08.2024, укладений між позивачем та ТОВ «Петрікор Вайн» є нікчемним з посиланням на ст. 516 Цивільного кодексу України вважає хибним. Так, нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, про що прямо зазначено у ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України. Між тим, стаття 516 Цивільного Кодексу України, на яку здійснено посилання у відзиві на позовну заяву не встановлює недійсність правочину, за яким відбулося відступлення права вимоги без згоди іншої сторони правочину. Зазначає, що первісним кредитором було порушено умови п. 4.2.3 кредитного договору, у зв'язку з чим новий кредитор як заставодержатель за договором застави набув право на звернення стягнення на предмет застави за договором застави шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення, в тому числі шляхом здійснення уступки прав вимоги, внаслідок чого, враховуючи настання відкладальних умов, які передбачені абзацом 1 та 2 п. 3 основного договору, до нового кредитора перейшло право вимоги коштів від боржника за контрактом на загальну суму 276.000,00 грн, яке полягає у праві нового кредитора отримати від боржника грошові кошти за контрактом в обсязі, що складає 276.000,00 грн. Таким чином, після набуття за основним договором Новим кредитором права вимоги коштів до боржника за контрактом новим постачальником за контрактом є Акціонерне товариства «Оксі Банк». Позивач вважає, що відзив на позовну заяву, поданий відповідачем із пропуском встановленого судом строку, підлягає поверненню відповідачеві з вирішенням справи за наявними матеріалами.
Третя особа у підготовче засідання 16.09.2025 не з'явилась.
16.09.2025 у підготовчому засіданні, у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.09.2025.
23.09.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить поновити пропущений строк на подачу відзиву та долучити даний відзив до матеріалів справи.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що пунктом 9.8. договору поставки № 10 від 01.08.2023 передбачено, що права та обов'язки, що виникають за цим договором, не можна передавати третім сторонам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору. Згоду передбачену п. 9.8. договору поставки, відповідач ТОВ «Хай Маркет» (покупець) не надавав. Більше того, позивач не надав суду дану згоду, як доказ на який сам же посилається у позові. Оскільки постачальник (ТОВ «Петрікор Вайн») не виконав умову договору поставки, щодо отримання письмової згоди сторони на передачу своїх прав та обов'язків третій особі, а саме у покупця ТОВ «Хай Маркет», відповідач вважає, що договір відступлення права вимоги між позивачем (АТ «Оксі Банк») та третьою особою (ТОВ «Петрікор Вайн») є нікчемним, оскільки третя особа не мала на момент укладення кредитного договору та договору застави про перехід прав вимоги за договором поставки, необхідного обсягу прав та обов'язків для укладення таких договорів. Також зазначає, що уповноважені працівники відповідача протягом року не можуть зв'язатись із третьою собою за для повернення товарів у яких вийшов термін зберігання. Враховуючи акти повернення постачальнику товарів, сума яку покупець (ТОВ «Хай Маркет») повинен сплатити постачальнику (ТОВ «Петрікор Вайн») на виконання договору поставки повинна бути зменшена на 32.393,69. Тобто сума заборгованості покупця перед постачальником дорівнює 243.606,31 грн.
23.09.2025 у підготовчому засіданні, судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного строку для подачі відзиву на позов та про залучення відповідного відзиву до матеріалів справи.
Третя особа у підготовче засідання 23.09.2025 не з'явилась.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/8426/25 від 23.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/8426/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
Позивач в судовому засіданні 14.10.2025 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 14.10.2025 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
Третя особа в судове засідання 14.10.2025 не з'явилась.
14.10.2025 у судовому засіданні у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 28.10.2025.
Третя особа в судове засідання 28.10.2025 не з'явилась.
В судовому засіданні 05.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
01.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (далі - постачальник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 10 (далі - договір поставки).
Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари постачальника на умовах цього договору згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору.
09.08.2024 між Акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - кредитодавець, Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (далі - позичальник, третя особа) укладено кредитний договір з відкриттям відновлювальної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає грошові кошти (відкриває відкличну кредитну лінію) (далі - кредит) позичальнику в розмірі 2.500.000,00 грн (далі - ліміт кредитної лінії) на строк із 09.08.2024 по 07.08.2025 (включно), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити фіксовану кредитну процентну ставку у розмірі 24% річних, а також комісії на умова, передбачених договором. Кредит надається на поповнення обігових коштів.
Приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.08.2024 між Акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - заставодержатель, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (далі - заставодавець, третя особа) укладено договір застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 щодо отримання грошових коштів за договором поставки № 10 від 01.08.2023 (далі - договір застави).
Також 26.08.2024 між Акціонерним товариством «Оксі Банк» (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (далі - сторона-2) укладено договір відступлення права вимоги майнових прав (далі - договір відступлення).
Відповідно до п. 1 договору відступлення сторона-2 передає, (відступає), а сторона-1 приймає на себе права сторони-2, як кредитора за зобов'язанням, а саме: 1.1. право вимоги коштів на загальну суму 276.000,00 грн за договором поставки № 10 від 01.08,2023 (надалі контракт), укладеним між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет» (код ЄДРПОУ 44636875) (далі - боржник), які полягають у праві отримати від боржника грошові кошти за контрактом в обсязі, що складає 276.000,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що позичальником порушено зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором, у зв'язку з цим у позивача виникло право звернення стягнення заборгованості на кошти відповідача.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046 - 1053 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 9.1 кредитного договору він набуває чинності та є укладеним з дати його підписання сторонами/уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 2.1 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в АТ «Оксі Банк».
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору днем надання кредиту вважається день оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку або перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника.
З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та 09.08.2024 надав третій особі кредит у розмірі 2.500.000,00 грн (підтверджується випискою по особовим рахункам за період з 09.08.2024 по 01.04.2025).
Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний своєчасно здійснювати сплату кредитодавцеві нарахованих процентів за користування кредитом та комісійної винагороди в порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 5.1 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитодавцем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, процентної ставки, передбаченої п. 1.1. договору. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. (Метод визначення днів для нарахування процентів «факт/факт»).
Відповідно до п. 5.2 кредитного договору сплата позичальником процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше п'ятого календарного дня місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту, на рахунок кредитодавця.
Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом понад строк, вказаний у пункті 1.1. договору, процентна ставка збільшується на 10 (десять) процентних пунктів по відношенню до процентної ставки, вказаної в п. 1.1 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач звернувся до третьої особи з вимогою № 1030-327 від 01.04.2025 про усунення порушення умов кредитного договору, в якій вимагав повного дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та сплати всіх платежів за кредитним договором; повідомив, що станом на 01.04.2025 заборгованість позичальника перед Банком складає 2.596.986,30 грн, з яких 2.500.000.00 грн боргу по строковому кредиту, 50.958,90 грн боргу по строкових процентах, 46.027,40 грн боргу по прострочених процентах; вимагав у 10-денний строк з моменту отримання даної вимоги виконати всі зобов'язання позичальника за кредитним договором.
Дана вимога надіслана третій особі 01.04.2025 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 7901900060915 від 01.04.2025.
Однак, дана вимога позичальником не виконана.
Судом встановлено, що третя особа (позичальник) взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом 01.04.2025 виникла заборгованість третьої особи перед позивачем, яка становить 2.596.986,30 грн, з яких 2.500.000.00 грн боргу по строковому кредиту, 50.958,90 грн боргу по строкових процентах, 46.027,40 грн боргу по прострочених процентах .
Позивач також звернувся до третьої особи з повідомленням № 1030-341 від 02.04.2025 про звернення стягнення на предмет застави, в якому повідомив, що до Банку перейшли майнові права, що є предметами застави, зокрема, за договором застави № 41/24-ВКЛ-МП-1 від 26.08.2024.
Дане повідомлення надіслано третій особі 02.04.2025 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 7901900092752 від 02.04.2025.
Відповідно до п. 1.1 договору застави заставодавець передає в заставу майнові права, зазначені в п. 1.4. цього договору (далі - предмет застави). За домовленістю сторін, станом на дату укладення цього договору, вартість предмету застави складає 276.000,00 грн.
Згідно з п. 1.2 договору застави заставою забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрікор Вайн» (код ЄДРПОУ 44509310 ) (далі - позичальник) за кредитним договором з відкриттям відновлюваної кредитної лінії № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024 (надалі - кредитний договір), укладеним між заставодержателем та позичальником, з урахуванням можливих змін та доповнень до кредитного договору та цього договору, зокрема: повернення кредиту в сумі 2.500.000,00 грн не пізніше 07.08.2025; процентів в розмірі 24% річних; комісії в розмірі, визначеному в кредитному договорі.
Відповідно до п. 1.4 договору застави предметом застави за цим договором є: майнові права заставодавця за договором поставки № 10 від 01.08.2023 (надалі - контракт), укладеним між заставодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет» (код ЄДРПОУ 44636875), які полягають у праві вимоги грошових коштів, що виникає у заставодавця за контрактом з ТОВ «Хай Маркет» (боржник за контрактом) ), що складаються із сум оплати за поставлений заставодавцем товар (алкогольну продукцію в асортименті) в розмірі 276.000,00 грн за відвантажену алкогольну продукцію в асортименті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1030-476/61 від 16.05.2025, в якій вимагав протягом 10-днів з моменту отримання цієї вимоги здійснити повний розрахунок за договором поставки № 10 від 01.08.2023 в розмірі 276.000,00 грн на користь Банку.
Дана вимога надіслана відповідачу 16.05.2025 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.05.2025.
Згідно з п. 2.1.1 договору застави у разі порушення будь-якого зобов'язання, яке забезпечене заставою за цим договором, зокрема, порушення будь-якого зобов'язання заставодавця за цим договором та/або будь-якого зобов'язання позичальника за кредитним договором, заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, а у разі невиконання цієї вимоги - задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, в т.ч. шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до п. 2.4.6 договору застави при одержанні від боржника за контрактом в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя протягом двох робочих днів з дати отримання такої вимоги заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою за цим договором.
За умовами п. 3.1 договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави y разі порушення будь-якого зобов'язання, яке забезпечене заставою за цим договором, зокрема порушення будь-якого зобов'язання заставодавця за цим договором та/або будь-якого зобов'язання позичальника за кредитним договором.
Згідно з п. 3.2. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється: шляхом застосування позасудових засобів звернення стягнення, в тому числі шляхом здійснення уступки права вимоги; на підставі рішення суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
За приписами статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)..
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, та не надано доказів виконання третьою особою своїх зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору.
Судом встановлено, що позичальником свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів всупереч положень кредитного договору виконано не було, внаслідок чого у позивача за договором застави виникло право звернути стягнення на предмет застави.
Оскільки в заставу майнових прав на кошти за договором поставки входить саме право вимоги оплати, яке виникає внаслідок виконання договору поставки, необхідним є з'ясування чи існує борг, на який передається право вимоги, а також чи є інші умови договору поставки, які можуть вплинути на суму боргу.
Пунктом 3.7 договору поставки визначено, що оплата за товар здійснюється протягом 7 календарних днів від дати реалізації товару за умови, що постачальник належним чином виконав вимоги п. 3.6.
Згідно з п. 3.6 договору поставки обов'язковою умовою для сплати поставленого товару є наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку відповідної накладної (видаткової та товарно-транспортної), зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідність цін в накладній діючій Специфікації. При відсутності одного з зазначених документів, а також в разі їх неналежного оформлення, наявності розбіжностей у відомостях чи даних, постачальник повинен надати відсутні документи або привести документи відповідність до чинного законодавства України та вимог цього договору протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки.
Відповідач у відзиві не заперечує ту обставину, що ним отримано від постачальника товар на суму 276.000,00 грн, однак вважає, що товар в сумі 32.393,69 грн підлягає поверненню постачальнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а тому підтвердив, що має заборгованість перед постачальником в розмірі 243.606,31 грн.
Згідно з п. 2.5.1 договору поставки постачальник за цим договором поставляє покупцю товари із залишковим терміном придатності з дня поставки щонайменше 2/3 від загального терміну придатності. У випадку якщо залишковий термін придатності товару становить менше вищевказаного терміну покупець має право не приймати даний товар.
За умовами п. 4.3 договору поставки право повернути товари постачальникові надається покупцеві у випадку закінчення терміну реалізації (продажу) та/або терміну (строку) придатності товару.
Подані відповідачем накладні про повернення постачальнику товару на загальну суму 32.393,69 грн, а саме № 18 від 27.08.2025 на суму 13.956,90 грн, № 13136 від 27.08.2025 на суму 2.118,66 грн, № 13145 від 27.08.2025 на суму 3.133,91 грн, № 13168 від 28.08.2025 на суму 2.689,98 грн, № 13174 від 28.08.2025 на суму 1.267,44 грн, № 13175 від 28.08.2025 на суму 3.444,78 грн, № 13187 від 28.08.2025 на суму 5.782,02 грн не підписані та не скріплені печатками ні покупця, ні постачальника, а отже не є належними доказами, що підтверджують проведення господарської операції щодо повернення товару на вказану суму.
Суд відзначає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування, що наведений у вказаних накладних товар був поставлений саме на виконання договору поставки № 10 від 01.08.2023, оскільки в них відсутнє посилання на відповідний договір; не доведено, що у нього закінчився термін зберігання.
Отже, відповідачем не доведено належними засобами доказування, що заборгованість перед постачальником за договором поставки підлягає зменшенню та становить 243.606,31 грн.
Згідно статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Умовами п. 9.8 договору поставки сторони визначили, що права та обов'язки, що виникають за цим договором, не можна передавати третім сторонам без попередньої письмової згоди іншої сторони.
Доказів того, що покупцем надано письмову згоду постачальнику на передачу прав та обов'язків за договором поставки не подано.
Отже, з огляду на умови п. 9.8 договору поставки, суд приходить до висновку, що договір відступлення в даному випадку укладений всупереч умові договору, яка забороняє передачу прав.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову Акціонерного товариства «Оксі Банк».
У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) «Проніна проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 238-240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 41/24-ВКЛ від 09.08.2024 у розмірі 2.596.986,30 грн, яка складається з 2.500.000,00 грн заборгованість по строковому кредиту, 50.958,90 грн заборгованість по строкових процентах, 46.027,40 грн заборгованість по прострочених процентах звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави майнових прав № 41/24-ВКЛ-МП-1 щодо отримання грошових коштів за договором поставки № 10 від 01.08.2023, який укладено 26.08.2024 між Акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пертикор Вайн» шляхом стягнення 276.000,00 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет» на користь Акціонерного товариства «Оксі Банк».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет» (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 13/6, кв. 4, код ЄДРПОУ 44636875) на користь Акціонерного товариства «Оксі Банк» (79019, м. Львів, вул. Газова, 17, код ЄДРПОУ 09306278) 4.140 (чотири тисячі сто сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 18.11.2025.
Суддя В.В.Сівакова