ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/9333/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр
будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд»
до Окаянченко Ізабелли Олександрівни
про 74.587,50 грн та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном
шляхом його повернення
Представники сторін: не викликались
Суть спору:
28.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» до Окаянченко Ізабелли Олександрівни про стягнення 74.587,50 грн, з яких 54.112,50 грн пені та 20.475,00 грн штрафу та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном шляхом його повернення на адресу позивача, а саме автомобіль 2217-404-ЗНГ (держ. номер НОМЕР_1 ) у початковій (на момент передачі в ремонт) комплектності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним. 29.12.2021 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг з ремонту легкового автомобіля № УЗ/ЦБМЕС-21609/Ю. Позивачем було передано відповідачу легковий автомобіль 2217-404-ЗНГ, що підтверджується актом передачі в ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів від 07.02.2022. За умовами договору відповідач мав надати послуги не пізніше 30.06.2022. Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором у визначений строк не виконав, у зв'язку з чим позивач 07.11.2022 направив лист-претензію № 3628 з вимогою надати інформацію про стан виконання договору, яка залишена без відповіді. Враховуючи бездіяльність відповідача та незаконне заволодіння майном, позивач звернувся до суду з вищевказаними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9333/25 від 04.08.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
20.08.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про вступ у справу як представника.
26.08.2025 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2025 відкрито провадження у справі № 910/9333/25; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610278925349 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, 06.10.2025 конверт разом з ухвалою від 02.09.2025 (номер відправлення 0610278925349) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 29.09.2025 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).
З огляду на викладене, день (29.09.2025) невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 02.09.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
28.10.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про заміну неналежного відповідача, а саме Фізичну особу-підприємця Окаянченко Ізабеллу Олександрівну на фізичну особу Окаянченко Ізабеллу Олександрівну .
30.10.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про залишення без розгляду поданої ним заяви про заміну неналежного відповідача.
Суд, враховуючи дану заяву, вважає за можливе не розглядати подану позивачем заяву про заміну неналежного відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
29.12.2021 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Окаянченко Ізабеллою Олександрівною (виконавець, відповідач) було укладено договір № УЗ/ЦБМЕС-21609/Ю про надання послуги з ремонту автомобіля 2217-404-ЗНГ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання власними силами та своїми засобами надати послуги з ремонту автомобіля 2217-404-ЗНГ (надалі - послуги) у відповідності до Технічного завдання (додаток № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною).
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не здійснено ремонту легкового автомобіля та не повернено його позивачу, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення такого майна позивачу та про стягнення з відповідача 54.112,50 грн пені та 20.475,00 грн штрафу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці
Предметом розгляду за даним позовом є стягнення штрафних санкцій та повернення майна на підставі договору, укладеного фізичною особою-підприємцем.
30.11.2022 фізична особа-підприємець Окаянченко Ізабелла Олександрівна, яка є виконавцем за договором про надання послуги втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності.
З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 відповідно до суб'єктного складу учасників та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у боржника із втратою його статусу як ФОП не припинились і підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного на момент виникнення спірних правовдіносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами.
Додатковою угодою № 1 від 30.12.2021 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 30.06.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно з п. 2.1 договору вартість послуг за цим договором визначається згідно калькуляції (додаток № 2, який є невід'ємною частиною договору), і складає 292.500,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 договору місце надання послуг: виконання ремонтних робіт автомобіля замовника здійснюється виконавцем на станції технічного обслуговування виконавця за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Лохвицька, 42.
Згідно з п. 4.2 договору надання послуги проводиться протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на надання послуги та є підтвердженням готовності замовника до отримання послуги.
Отже, відповідач мав виконати ремонт автомобіля у строк до 30.06.2022.
В матеріалах справи наявна рознарядка № 298 від 26.01.2022, з якої вбачається, що виробничий структурний підрозділ «Львівська дирекція» надає на виконання послуг з ремонту автомобіля ГАЗ-2217-404-3НГ державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску. Виконання послуг з ремонту по договору № УЗ/ЦБМЕС-21609Ю від 29.12.2021 (зі змінами та доповненнями згідно додаткової угоди № УЗ/ЦБМЕС-21609/Ю-д-І від 30.12.2021) на суму 292.500,00 грн (без ПДВ) передбачено в термін до 30.06.2022.
Відповідно до п. 4.6 договору передача автомобіля 2217-404-ЗНГ в ремонт здійснюється на території замовника за участю представників виконавця. Фактичний стан автомобіля відображається в акті передавання-приймання автомобіля його складових частин (систем) для надання послуг з ремонту. Виконання ремонтних робіт автомобіля замовника здійснюється виконавцем на станції технічного обслуговування виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами складено акт передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів № б/н, відповідно до якого позивач передав відповідачу в плановий ремонт автомобіль ГАЗ 2217-404-ЗНГ з 07.02.2022.
Позивач зазначає, що відповідачем не здійснено виконання зобов'язання з надання послуг (ремонту автомобіль ГАЗ 2217-404-ЗНГ) за договором у встановлений строк. Також, відповідачем здійснюються дії, направлені на перешкоджання позивачу у користуванні майном за договором та не здійснено повернення автомобілю ГАЗ 2217-404-ЗНГ.
У зв'язку із закінченням строку дії договору та відсутності відомостей про виконання договору позивач звернувся до відповідача з листом № 3628 від 07.11.2022, в якому вимагав терміново надати інформацію про стан виконання договору, а також на виконання п. 4.15 та 4.18 договору надати документи, що підтверджують якість використаних при ремонті вузлів, деталей та матеріалів та всі демонтовані в процесі ремонту деталі та вузли обладнання для оприбуткування. Окрім наведеного, на виконання п 4.8 договору, просив вказати час та дату для прибуття представників замовника на місце надання послуг, з метою контролю якості та повноти обсягів наданих послуг. У разі залишення цього листа без відповіді, Акціонерне товариство «Українська залізниця», як замовник за договором направить своїх повноважних представників разом із правоохоронними органами, для контролю якості та повноти обсягів наданих послуг, які прибудуть на місце надання послуг 21.11.2022 об 11.00 год.
Даний лист направлено відповідачу 07.11.2022 рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист за № 7901831250898.
Згідно з п. 5.3.1 договору виконавець зобов'язується своїм персоналом, матеріалами та засобами надати послуги в обсязі та строки, передбачені умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк зобов'язання щодо ремонту автомобіля не здійснив, та є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6.3 договору за порушення виконавцем строків надання послуг, передбачених договором, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо строку надання послуг.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У наведеному у позовній заяві розрахунку позивачем здійснено нарахування пені та штрафу наступним чином:
Пені 292.500.00 грн х 0.1% х 185 днів прострочки = 54.112,50 грн.
Штрафу 292.500,00 грн х 7% = 20.475,00 грн.
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 54.112,50 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Оскільки мало місце прострочення виконання робіт понад 30 днів, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 20.475,00 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Жодних доказів виконання відповідачем зобов'язання з надання послуг (ремонту автомобіля 2217-404-ЗНГ) за укладеним між сторонами спору договором або повернення відповідачем позивачу майна за таким договором сторонами спору до суду не подано.
Таким чином, позовна вимога про усунення перешкод у користуванні майном за договором шляхом повернення такого майна позивачу є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Окаянченко Ізабелли Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61; код ЄДРПОУ 41149437) 54.112 (п'ятдесят чотири тисячі сто дванадцять) грн 50 коп. пені, 20.475 (двадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 00 коп штрафу та 6.056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Зобов'язати Окаянченко Ізабеллу Олександрівну ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) усунути перешкоди у користуванні майном шляхом повернення на адресу Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61; код ЄДРПОУ 41149437), а саме автомобіль 2217-404-3111 (держ. номер НОМЕР_1 ), отриманий за договором про надання послуг УЗ/ЦБМЕС- 21609/Ю від 29.12.2021 у початковій (на момент передачі в ремонт) комплектності шляхом його повернення за рахунок та силами Окаянченко Ізабелли Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова