ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1078/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Олійника Віталія Івановича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"
про стягнення заборгованості в сумі 114 076,13 грн, з них: 72 000,00 грн - заборгованості з орендних платежів, 2119,08 грн - заборгованості з компенсації комунальних платежів, 36000,00 грн - неустойки, 3607,90 грн - пені, 349,15 грн - 3% річних
за участю:
від позивача: Марчак Ярослав Петрович
установив: Фізична особа - підприємець Олійник Віталій Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 114076,13 грн, з них: 72 000,00 грн - заборгованість з орендних платежів, 2119,08 грн - заборгованість з компенсації комунальних платежів, 36 000,00 грн - неустойки, 3607,90 грн - пені, 349,15 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 в результаті чого утворилась заборгованість зі сплати орендних та комунальних платежів з червня по липень 2025 року. Разом з тим, посилається на те, що відповідач не повернув орендоване нежитлове приміщення в добровільному порядку після ухваленого судом рішення про розірвання договору оренди, внаслідок чого просить стягнути 36000,00 грн неустойки. За прострочення сплати орендних платежів здійснив нарахування відповідачу пені, 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 651, 785 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка від 07.11.2025 про доставку електронного листа (ухвали суду від 05.11.2025) в його електронний кабінет. Клопотань про відкладення розгляд справи суду не подав.
У письмовому поясненні (вх.№17902/25 від 31.10.2025) відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що орендоване приміщення ним звільнено ще в липні 2025 року. Стверджує, що Акт приватного виконавця від 15.08.2025 про виселення відповідача в добровільному порядку, складений без участі понятих, а особа, зазначена в акті зі сторони боржника - ОСОБА_1., не є уповноваженою особою відповідача. Тому вважає, що підстави для стягнення неустойки в розмірі 36 000,00 грн немає.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що 03.09.2021 Фізична особа-підприємець Олійник Віталій Іванович (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (по договору - орендар/по справі - відповідач) уклали Договір оренди нерухомого майна №15/19 (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 90 (дев'яносто) кв.м., що знаходиться за адресою: місто Калуш, проспект Лесі Українки, будинок 27а (далі - об'єкт оренди), який належить орендодавцю на праві власності.
Відповідно до п.1.2 Договору об'єкт оренди передається з метою здійснення підприємницької діяльності з медичної практики.
Згідно з п.2.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди, з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі об'єкта оренди.
Акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками cторін, є доказом фактичної передачі об'єкта оренди. Підписання акта прийому-передачі не спричиняє передачу орендарю право власності на об'єкт оренди, протягом терміну дії цього Договору орендар здійснює лише право користування об'єктом оренди (п.2.2. Договору).
Повернення орендарем об'єкта оренди здійснюється в 5-ти денний термін з дня закінчення строку дії Договору або з дня його розірвання. Перед поверненням об'єкта оренди cторони проводять його загальний огляд та перевіряють його технічний стан (п.2.3. Договору).
Факт повернення об'єкта оренди та його належний технічний стан підтверджується шляхом підписанням сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди (п.2.4. Договору).
Обов'язок зі складання Акта прийому-передачі покладається на сторону, яка передає чи повертає об'єкт оренди (п.2.5. Договору).
Відповідно до п.3.1. Договору сторони встановили, що розмір орендної плати за об'єкт оренди становить 400,00грн (чотириста гривень) за 1 кв.м. (один квадратний метр) за один місяць. Загальна сума орендної плати становить 36 000,00грн (тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) в місяць. Розмір орендної плати може бути змінений лише за згодою сторін, яка оформляється у вигляді додаткової угоди до даного Договору.
Згідно з п.3.3. Договору компенсація оплати за електроенергію, газ воду та теплопостачання, комунальні платежі здійснюються орендарем відповідно до показників лічильників та виставлених рахунків. Будь яких інших платежів, крім визначених п.3.1. та п.3.3. не передбачено.
В п.3.4. Договору сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату до 20 числа поточного місяця за поточний місяць на підставі виставлених рахунків. У випадку неотримання орендарем рахунку до 20 числа поточного місяця включно, сплата орендарем орендної плати відтерміновується до моменту виставлення орендодавцем та отримання орендарем рахунку.
Відповідно до п.п.4.1.2. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Згідно з п. 6.2. Договору у випадку прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати більше одного місяця, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, що діяла на період прострочення платежу.
Відповідно до п.8.1. Договору термін дії Договору оренди становить тридцять п'ять місяців з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця до закінчення строку дії даного Договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором ( п.8.5. Договору).
Відповідно до п.7.3. Договору сторони погодили, що термін використання об'єкта оренди припиняється у випадку дострокового припинення договору.
На виконання п. 2.1. Договору 03.09.2021 сторони підписали акт приймання - передачі приміщень, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 90 (дев'яносто) кв.м., що знаходиться за адресою: місто Калуш, проспект Лесі Українки, будинок 27а, з метою здійснення підприємницької діяльності з медичної практики. В п.3. цього акта вказано, що приміщення надається орендарю в справному технічному стані, належному до експлуатації.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025 у справі 909/623/25 , яке набрало законної сили 01.08.2025, Договір оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 розірвано; ухвалено виселити відповідача з об'єкта оренди; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендних та комунальних платежів по травень 2025 року ( включно), пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості.
07.08.2025 позивач звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду у справі №909/623/25 до органів примусового виконання судових рішень - приватного виконавця.
07.08.2025 приватним виконавцем Витвицьким В.В. відкрито виконавче провадження, винесено постанову ВП 78805520 від 07.08.2025 про примусове виконання наказу №909/623/25 від 06.08.2025 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс".
15.08.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Витвицьким Володимиром Васильовичем складено Акт, яким встановлено факт виселення відповідача з орендованого приміщення. Акт складено за участю представника боржника, про що свідчить його підпис, який скріплений печаткою ТОВ "Медекс Плюс".
На виконання умов Договору позивачем направлено відповідачу рахунки на сплату орендних платежів та компенсацію комунальних платежів за період червень-липень 2025 року, про що свідчить витяг про доставку- із електронного кабінету позивача.Відповідач в порушення умов договору, сплату коштів не здійснив.
Предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 114 076,13 грн, з них: 72 000,00 грн - заборгованості з орендних платежів за період використання об'єкта оренди з червня по липень 2025 року, 2119,08 грн - заборгованості з компенсації комунальних платежів за період з червня по липень 2025 року, 3607,90 грн - пені та 349,15 грн - 3% річних за прострочення сплати орендних платежів та стягнення неустойки в розмірі 36 000,00 грн за користування нежитловим приміщенням після розірвання договору оренди.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Згідно з приписами статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір №15/19 оренди нерухомого майна від 03.09.2021, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частинами 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 599 Цивільного кодексу України обумовлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач доказів сплати коштів в сумі 72 000,00 грн за користування орендованим майном та доказів сплати компенсації комунальних платежів в розмірі 2 119,08 грн за період червень-липень 2025 року , що виникли на підставі Договору оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 не надав , а отже, позовні вимоги в частині стягнення 72000,00 грн орендних платежів та 2119,08 грн компенсації комунальних платежів є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох відсотків річних виступає способом захисту майнового права та інтересу на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів, позивач здійснив нарахування 3 607,90 грн пені та 349,15 грн 3% річних, які є арифметично правильними та узгоджуються з п. 6.2 Договору та нормами закону.
У відповідності до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025 у справі №909/623/25, яке набрало законної сили 01.08.2025 Договір оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 розірвано.
Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Як узгоджено сторонами в пунктах 2.3.-2.5. Договору оренди нерухомого майна №15/19 від 03.09.2021 орендар зобовязаний повернути орендодавцю об'єкт оренди за актом прийому-передачі (повернення)- з дня розірвання договору у 5- ти денний термін , так само визначено і обов'язок відповідача зі складання Акта прийому-передачі.Відповідач будь яких доказів складання акту чи дати повернення нежитлового приміщення не надав.
Факт звільнення відповідачем орендованого приміщення встановлено приватним виконавцем 15.08.2025 при примусовому виконання рішення у справі №909/623/25, про що складено Акт в присутності представника відповідача , з наявністю його підпису, а підпис скріплений печаткою ТОВ "Медекс Плюс".
Тому у відповідь відповідачу на те, що Акт державного виконавця від 15.08.2025 є недостовірним доказом виселення відповідача саме 15.08.2025, оскільки складений без участі понятих та у присутності особи зі сторони відповідача - ОСОБА_1., яка не є його уповноваженою особою , суд зазначає , що відтиск печатки товариства на підписі останнього наділяє його відповідними організаційно-розпорядчими функціями зі сторони ТОВ "Медекс Плюс", а у відповідності до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" обов'язкова участь понятих повинна бути у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій.
Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання такого обов'язку, спеціальною нормою цивільного законодавства - частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном). Така санкція розглядається, як законна неустойка і застосовується незалежно від її погодження сторонами у договорі найму (оренди).
Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
За наведеного , зважаючи на те , що твердження відповідача про самостійне звільнення приміщення не доведено перед судом будь- яким доказом та враховуючи п.6.1 Договору, яким сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України - суд приходить до висновку про правомірність застосування до відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час неправомірного користування об'єктом оренди у період з 01.08.2025 (набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили) по 15.08.2025 (складення акту про повернення орендованого майна).
За наведеного позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73-79, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Фізичної особи-підприємця Олійника Віталія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 114 076,13 грн, з них: 72 000,00 грн - заборгованості з орендних платежів, 2119,08 грн - заборгованості з компенсації комунальних платежів, 36 000,00 грн - неустойки, 3607,90 грн - пені, 349,15 грн - 3% річних - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" (вул. Військових Ветеранів, 10, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76019, код 37409493) на користь Фізичної особи - підприємця Олійника Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 114 076,13 грн, з них: 72 000,00 грн - заборгованості з орендних платежів, 2119,08 грн - заборгованості з компенсації комунальних платежів, 36 000,00 грн - неустойки, 3607,90 грн - пені, 349,15 грн - 3% річних та 2422,40 грн - судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 19.11.2025.
Суддя С. М. Кобецька