ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.11.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/976/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області, бульвар Лесі Українки, 47, м. Коломия, 78200, в інтересах держави в особі Коломийської міської ради, проспект Михайла Грушевського, буд. 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр", вул. Братів Білоусів, буд. 11, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200
про стягнення 1331069,08 грн, у тому числі 708454,51 грн пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 527759,29 грн - інфляційні втрати та 94855,28 грн сума за користування коштами,
встановив: керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської міської ради з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр" про стягнення 1119027,10 грн, з яких: 595440,00 грн - пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 443569,75 грн - інфляційні втрати та 80017,35 грн - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.08.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
03.10.2025 від керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області до суду надійшла заява (вх. № 8588/25) про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр" 1331069,08 грн, у тому числі 708454,51 грн за наслідками невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 527759,29 грн - інфляційні втрати та 94855,28 грн сума за користування коштами (із розрахунку 3 % річних).
Ухвалою суду від 03.11.2025 заяву керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (вх. №8588/25 від 03.10.2025) про збільшення позовних вимог - прийнято до розгляду, судом постановлено подальший розгляд справи №909/976/25 здійснювати з урахуванням заяви керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області про збільшення позовних вимог.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно п. 3 ч. 1 статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
На території Коломийської міської територіальної громади таким органом, зокрема, є Коломийська міська рада.
У розділі 7 Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Коломиї, затвердженого рішенням Коломийської міської ради від 06.09.2018 № 2930-36/2018-36, вказано:
п. 7.1. Відділ економіки, інвестиційної політики та енергозбереження міської ради, уповноважений здійснювати розрахунок пайової участі у розвитку міста Коломиї.
п. 7.2. Облік оперативних даних, тобто, фактичних надходжень від пайової участі до бюджету розвитку здійснює фінансове управління.
п. 7.3. Головний розпорядник в межах встановлених йому повноважень здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.
п. 7.6. Контроль за використанням коштів здійснюють перший заступник міського голови відповідно до розподілу функціональних повноважень та постійні депутатські комісії міської ради з питань бюджету, інвестицій, соціально-економічного розвитку та зовнішньоекономічних відносин. Звіт про використання коштів Фонду та бюджету розвитку, поданий фінансовим управлінням постійним депутатським комісіям один раз на квартал та бюджетний рік, затверджується міською радою.
Коломийською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 04.06.2025 № 53-1506вих-25 повідомлено Коломийську міську раду про виявлені на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва https://e-construction.gov.ua/ встановлено факти будівництва об'єктів, серед інших і "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Братів Білоусів 11 в м. Коломия, Івано-Франківської області", та про те, що у розділі "Договір про пайову участь" по об'єкту будівництва дані відсутні. Також прокуратурою висловлювалося прохання надати відповідні документи по укладенню договору про пайову участь із замовником, або у разі якщо договір було укладено, однак відповідні внески до бюджету замовником (замовниками) будівництва не було сплачено - надати інформацію про наявну заборгованість щодо їх сплати, у разі ж неукладення відповідного договору - надати інформацію про причини, через які його не було укладено.
Коломийська міська рада листом від 02.07.2025 № 2036-2025/01.5.-29 повідомила, що по об'єкту у м. Коломия, вул. Братів Білоусів, 11, замовник ОК "Файнобуд-центр", документи щодо пайової участі відсутні. Іншої запитуваної прокуратурою інформації міською радою не надано.
Коломийською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" листом від 08.07.2025 № 53-1782вих-25 повторно повідомлено Коломийську міську раду про виявлені порушення та про необхідність стягнення із замовника будівництва ОК "Файнобуд-Центр" до місцевого бюджету суми заборгованості за несплачену пайову участь в інфраструктурі міста Коломия.
Коломийська міська рада листом від 16.07.2025 № 2184-2025/01.5.-42/11 зазначила про те, що міською радою не вживалися заходи щодо стягнення заборгованості пайової участі із замовника об'єкта "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Братів Білоусів, 11 в м. Коломия, Івано-Франківської області" - Обслуговуючий кооператив "Файнобуд-центр», код ЄДРПОУ 41054969.
Вказане свідчить про бездіяльність Коломийської міської ради у даній сфері, адже радою не вжито заходів до усунення порушень указаних інтересів держави, зокрема не пред'явлено до суду позову про стягнення із ОК "Файнобуд-Центр" грошових коштів (пайової участі) до місцевого бюджету.
Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (аналогічні норми містяться у ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні). Згідно зі статтею 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).
Крім того, положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Бюджетом розвитку, згідно норм статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Таким чином, оскільки кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Крім того, порушення у діях відповідача призводить до існування такого становища, за якого одні суб'єкти господарювання сплачують пайові внески, а інші - ухиляються від перерахування коштів до бюджету та, як наслідок, не несуть жодної відповідальності, чим у своє чергу порушуються принцип рівності суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території міста Коломия.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Унаслідок нездійснення Коломийською міською радою належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
На виконання зазначених норм Івано-Франківською обласною прокуратурою повідомлено Коломийську міську раду, зокрема, про прийняте рішення стосовно встановлення представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову листом від 30.07.2025 № 53-1985ВИХ-25.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов до висновку про те, що прокуратурою дотримано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" при поданні даного позову.
Таким чином, за наведених обставин вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Позиція керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області та позивача Коломийської міської ради.
Позов мотивовано тим, що у ОК "Файнобуд-Центр", незважаючи на неукладення у 2019 році договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, з 01.01.2020 був обов'язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до Коломийської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Водночас ОК "Файнобуд-Центр" до Коломийської міської ради не звертався з метою визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та грошові коштипайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту до бюджету не сплачував.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, розмір пайової участі, який забудовник зобов'язаний сплатити до здачі об'єкта в експлуатацію (не пізніше 12.01.2021) становить 708454,51 грн (35422725,6 грн * 2%), тобто 2 відсотки вартості будівництва об'єкта для житлових будинків, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування на підставі п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
За порушення строків виконання зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 527759,29 грн інфляційних втрат та 94855,28 грн 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі направлялася на адресу згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр", вул. Братів Білоусів, буд. 11, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, однак повернулися до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата за адресою місцезнаходження, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
У період з 18.12.2019 по 06.01.2021 Обслуговуючим кооперативом “Файнобуд-Центр» здійснено будівництво об'єкта: "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Братів Білоусів 11 в м. Коломия, Івано-Франківської області".
Виконавчим органом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради зареєстровано документ "повідомлення про початок будівельних робіт" від 18.12.2019 № ІФ 061193522213 (режим доступу: https://e-construction.gov.ua/dabi_history_public_card/view=2860394484682720729).
Код об'єкта, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд: 1121.1. Будинки двоквартирні масової забудови.
У розділі "замовник" даного будівництва зазначено обслуговуючий Кооператив "Файнобуд-Центр", у розділі "Договір про пайову участь" - відомості відсутні.
Як вбачається із Реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта №ІФ101210106684(https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2480546412803130480/optype=100) будівництво об'єкта здійснювалось із 18.12.2019 (дата початку будівництва) до 06.01.2021 (строк введення об'єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію), відомості про замовника - обслуговуючий кооператив "Файнобуд-центр", кошторисна вартість будівництва за проектом - 27304 тис грн, загальна вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, - 29772 тис грн, про пайову участь інформація не зазначена.
За техніко-економічними показниками будівлі (https://econstruction. gov.ua/document_detail_tep/doc_id=2480560041917154512):
кількість поверхів, од: Цоколь+ІV-поверхи;
загальний будівельний об'єм, м3: 13205;
кількість однокімнатних квартир, од: 8;
кількість двокімнатних квартир, од: 24;
кількість трикімнатних квартир, од: 4;
загальна площа квартир у будинку, м2: 2165.5;
загальна площа однокімнатних квартир, м2: 336.4;
загальна площа двокімнатних квартир, м2: 1475.7;
загальна площа трикімнатних квартир, м2: 353.4;
житлова площа приміщень, м2: 1137.2;
житлова площа однокімнатних квартир, м2: 142.1;
житлова площа двокімнатних квартир, м2: 786.0;
житлова площа трикімнатних квартир, м2: 209.1;
площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень, м2: 811.7;
загальна площа нежитлових будівель об'єкта, м2: 546.8 (Нежитлові приміщення
побутового обслуговування).
Отже, обслуговуючий кооператив "Файнобуд-Центр" розпочав будівництво по об'єкту: "Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Братів Білоусів 11 в м.Коломия, Івано-Франківської області" ще 18.12.2019 відповідно до повідомлення про початок будівельних робіт № ІФ 061193522213, за результатом чого об'єкт введено в експлуатацію 06.01.2021 згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта № ІФ 101210106684.
Як вбачається із наданої Коломийською міською радою інформації листом № 2036-2025/01.5.-29/ від 02.07.2025 щодо участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури міста Коломиї, серед інших, у м. Коломия по вул. вул. Братів Білоусів, 11, замовник ОК "Файнобуд-Центр" (41054969), документи щодо пайової участі відсутні.
Як зазначає керівник Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області у позовній заяві у ОК “Файнобуд-Центр», незважаючи на неукладення у 2019 році договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, з 01.01.2020 був обов'язок протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до Коломийської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Водночас ОК "Файнобуд-Центр" до Коломийської міської ради не звертався з метою визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та грошові кошти пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту до бюджету не сплачував.
Як вказано у позовній заяві, враховуючи загальну площу житлового будинку 2977,2 м2, з якої повинна вираховуватися вартість житлового будинку згідно підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих те перехідних положень Закону № 132-ІХ, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 16.12.2020 № 311 «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України“ із 1 жовтня 2020 року по 31 березня 2021 року опосередкована вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку по Івано-Франківській області, становить 11 898 грн, то загальна вартість об'єкта будівництва складає 11 898 грн * 2 977,2 кв.м. (загальна площа квартир у будинку) = 35422725,6 грн.
З урахуванням викладеного, розмір пайової участі, який забудовник зобов'язаний сплатити до здачі об'єкта в експлуатацію (не пізніше 12.01.2021) становить 708454,51 грн (35 422725,6 грн * 2%), тобто 2 відсотки вартості будівництва об'єкта для житлових будинків, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування на підставі п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
За порушення строків виконання зобов'язання за період з 07.01.2021 по 30.06.2025 позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 527759,29 грн інфляційних втрат та 94855,28 грн 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI, відповідно до ст.1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 31.12.2019 року) закріплювався обов'язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Порядок укладення договір пайової участі за вказаною статтею Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід'ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об'єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.
Отже, зі змісту ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачалося, якщо об'єкт будівництва не відносився до переліку об'єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов'язковим через пряму вказівку закону.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, неодноразово зазначав, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено ст.40 Закону №3038-VI, яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
За змістом Закону №132-IX та Прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.
Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.
Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.
Водночас, зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.
Стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, що діяла до 01.01.2020 року) визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Аналіз правової природи цих правовідносин дає підстави для висновку, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення ст.40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" після втрати нею чинності.
Разом з тим, п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.
Наведені вище правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
При цьому, законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення ст.40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (абз. 2 п. 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Отже, у даному випадку, обов'язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами п.2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.
Суд зауважує, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році. Отже, у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп.3, 4 абз.2 п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Наведене свідчить про те, що норми абз.1, 2 п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Судом встановлено, що відповідач, як замовник будівництва до Коломийської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь не звертався, відповідно такий договір між сторонами не укладався, та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем не сплачувались, що свідчить про порушення останнім норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020 була чинною.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання будівельних робіт надається замовнику саме після отримання ним дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно відомостей з Реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта №ІФ101210106684(https://econstruction.gov.ua/document_detail/doc_id=2480546412803130480/optype=100) дата початку будівництва - 18.12.2019, строк введення об'єкта в експлуатацію - 06.01.2021.
На час отримання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт та початку ним відповідного будівництва частина 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Натомість, на момент прийняття в експлуатацію об'єкта відповідача статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон №132-ІХ).
Враховуючи, що будівництво об'єкта розпочалося у грудні 2019 року, тобто до набрання чинності Законом №132- ІХ, відповідач був зобов'язаний у період з початку будівельних робіт і до 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати належні документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об'єкта, та очікувати від органу місцевого самоврядування відповідного розрахунку і примірника договору, чого відповідач не зробив, порушивши імперативну норму ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (зазначена норма була чинною на момент початку побудови об'єкта і до 01.01.2020).
Вже після 01.01.2020 набув чинності Закон №132-ІХ, яким скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Розглядаючи аналогічні судові спори, Касаційний господарський суд (постанови Верховного Суду у подібних правовідносинах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 04.04.2024 у справі №923/1306/21, від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 16.10.2023 у справі №140/5484/21, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23, від 07.11.2024 у справі №910/12561/23, від 03.12.2024 у справі №910/6226/23, від 17.12.2024 у cправі №903/283/24, від 19.02.2025 у справі №903/468/24, від 20.02.2025 у справі №914/3777/23 та від 20.02.2025 у справі №918/618/24) дійшов висновків про те, що під час внесення змін до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення ст. 40 цього Закону на підставі Закону №132-IX) законодавець чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту.
У даному випадку, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не укладався, а відповідні грошові кошти (пайовий внесок) до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону №132-IX не сплачувалися.
Як уже зазначалося, після 01.01.2020 набула чинності норма п. 13 розд. І Закону № 132-ІХ, якою було скасовано обов'язок забудовників укладати договори пайової участі з органами місцевого самоврядування, закріплений у ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому, враховуючи, що під час дії цієї норми договір пайової участі не укладено, отже, правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту до її виключення із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" між сторонами у цій справі не виникли.
Враховуючи наведене, відповідач був зобов'язаний у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 і до введення його в експлуатацію у 2021 року сплатити пайовий внесок.
Аналогічні висновки Верховним Судом викладено у постанові від 19.02.2025 у справі №903/468/24.
Враховуючи вищенаведене, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Крім того, у постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд зробив висновок, що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Законом №132-ІХ обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.
Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування (правова підстава ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Відповідач у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття об'єкта в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Водночас, ключовим і визначальним у цьому спорі, з врахуванням підстави позовних вимог та можливості застосування ст.1212 ЦК України, є саме строк, коли забудовник порушив визначенні законом зобов'язання.
Суд зауважує, що оскільки замовник у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та відповідно самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об'єкту в експлуатацію, а відтак саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена прокурором вимога щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення в сумі 708454,51 грн
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
За прострочення відповідачем грошового зобов'язання за період з 07.01.2021 по 30.06.2025, позивачем заявлено до стягнення 527759,29 грн інфляційних втрат та 94855,28 грн 3% річних.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено їх арифметичну та методологічну правильність. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
За наведених обставин, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Коломийської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр" про стягнення 1331069,08 грн - задовольнити.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр", вул. Братів Білоусів, буд. 11, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 41054969) на користь Коломийської міської ради, проспект Михайла Грушевського, буд. 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203 (ідентифікаційний код 04054334) за реквізитами: UA868999980314030544000009616, отримувач: ГУК в Івано-Франківській області/ТГ м.Коломия/24060300, код ЄДРПОУ 37951998, МФО банку 899998, для зарахування в дохід місцевого бюджету грошові кошти 708454 (сімсот вісім тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн 51 коп. пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 527759 (п'ятсот двадцять сім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн 29 коп. - інфляційних втрат, 94855 (дев'яносто чотири тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 28 коп. 3% річних.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Файнобуд-Центр", вул. Братів Білоусів, буд. 11, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200 (ідентифікаційний код 41054969) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) 15972 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн 83 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.11.2025
Суддя Неверовська Л. М.