вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
18.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3804/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 20; ідентифікаційний код 42204320)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (51700, Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 2; ідентифікаційний код 01350073)
про стягнення заборгованості за договором №03/2025 від 03.02.2025 про відступлення права вимоги
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" про стягнення заборгованості у розмірі 324 800,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 03.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Екограніт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" укладено договір про відступлення права вимоги №03/2025, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги заборгованості з відповідача у вказаній сумі.
Позивач наголошує, що про зміну кредитора боржника було повідомлено листом №16/25 від 20.02.2025, а договір укладено у тристоронньому форматі за участю первісного кредитора та боржника, що підтверджує обізнаність останнього із фактом заміни сторони у зобов'язанні.
Сума боргу підтверджується актами звірки взаємних розрахунків за періоди 2021-2024 років. Незважаючи на направлення претензії №21/25 від 14.04.2025, отриманої відповідачем 18.04.2025, заборгованість залишилась непогашеною, а відповіді на претензію не надано.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що відповідач порушив зобов'язання, які повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості 324 800,00 грн та 4 872,00 грн судового збору.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 21.07.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 21.07.2025 вважається врученою відповідачу 23.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 28 на звороті).
Крім того, з метою належного повідомлення відповідача про обставини розгляду справи, господарський суд супровідним листом № 904/3804/25/28100/25 від 20.08.2025, здійснено поштове направлення ухвали суду від 21.07.2025 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (ідентифікаційний код 01350073) за адресою: 51700, Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 2, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, вказана поштова кореспонденція суду, надіслана на юридичну адресу відповідача повернулася на адресу господарського суду з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 47-50).
Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 21.07.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128994789) надіслано судом 22.07.2025, зареєстровано в реєстрі 23.07.2025 та забезпечено надання загального доступу - 24.07.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 21.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (23.07.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 07.08.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 18.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
14.07.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" (далі - позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором №03/2025 від 03.02.2025 про відступлення права вимоги у загальному розмірі 324 800,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 справу №904/3804/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
21.07.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 19.08.2025.
19.08.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
19.08.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче судове засідання на 04.09.2025 о 10:40 год.
04.09.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
У вказаному підготовчому судовому засіданні представник позивача клопотав перед судом про відкладення підготовчого судового засідання з метою подання до суду договору поставки №02/2022 від 27.10.2021. Клопотання судом протокольно задоволено, відкладено підготовче засідання на 18.09.2025.
18.09.2025 у підготовче засідання з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином.
У вказаному підготовчому судовому засіданні представник позивача клопотав про долучення до матеріалів справи договору поставки №02/2022 від 27.10.2021, на підставі якого в подальшому було укладено договір переуступки, що є підставою позову у даній справі.
Суд протокольно задовольнив заяву представника позивача про долучення до матеріалів справи договору поставки №02/2022 від 27.10.2021 (вх. суду №40815/25 від 18.09.2025).
У вказаному підготовчому засіданні обговорені питання, що стосуються виконання завдань підготовчого засідання, передбачених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.
18.09.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 07.10.2025 о 10:30 год
07.10.2025 у судове засідання повноважні представники сторін не з'явилися. Про дату час, та місце судового засідання повідомлені належним чином.
07.10.2025 ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи в межах розумного строку на 05.11.2025 о 15:00 год.
05.11.2025 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача просив суд про долучення оригіналів доказів до матеріалів справи, однак судом було встановлено, що представником попередньо не було здійснено реєстрації даних документів шляхом подання відповідної заяви через систему Електронний суд або через канцелярію суду, у зв'язку із чим судом було оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку з метою надання часу представнику позивача на написання заяви про долучення документів та покладено обов'язок на позивача, щодо подальшої реєстрації представником позивача в канцелярії суду даної заяви разом із додатками.
Відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
05.11.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні в межах розумного строку до 13.11.2025 о 12:00 год.
05.11.2025 від представника позивача до господарського суду надійшла заява (вх. суду №48670/25 від 05.11.2025) про долучення доказів з додатками.
13.11.2025 у судове засідання з'явився повноважний представник позивача. Повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з'явився. Про дату час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 05.11.2025 отримав, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 05.11.2025 була доставлена відповідачу 05.11.2025 о 20:10 год.
У вказаному судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті, обговорені питання, що стосуються розгляду справи по суті, заслухано вступне слово представника позивача та досліджено докази наявні в матеріалах справи.
В судовому засіданні 13.11.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 18.11.2025 о 17:00 годині.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" своїх грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого товару (виконаних робіт, наданих послуг) перед первісним кредитором, право вимоги за якими у подальшому було відступлено позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025.
Унаслідок укладення зазначеного договору позивач набув статусу нового кредитора у зобов'язанні та отримав право вимагати від відповідача погашення заборгованості в сумі 324 800,00 грн, проте відповідач свої обов'язки не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт існування заборгованості відповідача перед первісним кредитором за основним договором.
(2) Факт укладення договору про відступлення права вимоги та його умови.
(3) Факт повідомлення боржника (обізнаності) про зміну кредитора у зобов'язанні.
(4) Факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання перед новим кредитором за договором про відступлення права вимоги.
1. Існування заборгованості відповідача перед первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" - за основним договором.
Із наданих позивачем доказів та положень договору про відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025 вбачається, що первісні договірні зобов'язання між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" виникли на підставі договору поставки №02/2022 від 27.10.2021 (а.с.52-54).
У процесі виконання зазначеного договору відповідач, як покупець, отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Містбуд" товар, однак свої грошові зобов'язання за ним виконав частково, унаслідок чого утворилася непогашена заборгованість перед постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд".
Факт існування цієї заборгованості підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2021 по 26.12.2022 (а.с. 7-8), який підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів".
Отже, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" існувала дійсна грошова заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд", яка стала предметом подальших відступлень права вимоги між суб'єктами господарювання.
2. Факт укладення договору про відступлення права вимоги та його умови.
Із змісту позовної заяви, наданих позивачем доказів та положень договору про відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025 (а.с. 3-5) вбачається, що договірні зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору поставки №02/2022 від 27.10.2021 (а.с. 52- 54), укладеного спочатку між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів", а згодом неодноразово відступленого за ланцюгом угод, а саме:
- договору відступлення права вимоги №06/12 від 01.12.2022 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Містбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбут");
- договору відступлення права вимоги №20/23 від 07.11.2023 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екограніт");
- договору відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екограніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд").
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екограніт", як первісним (попереднім) кредитором, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд", як новим кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів", як боржником, було укладено договір відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025 (далі - договір відступлення-3; а.с. 3-5).
За цим договором первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором поставки № 02/2022 від 27.10.2021 (далі - основний договір), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів", договором про відступлення права вимоги №06/12 від 01.12.2022 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (договір відступлення-1) та договором про відступлення права вимоги № 20/23 від 07.11.2023 укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбут", Товариством з обмеженою відповідальністю "Екограніт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (договір відступлення-2).
Відповідно до пункту 1.2 договору відступлення-3 новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором у сумі 324 800,00 грн.
Згідно із пунктом 1.3. договору відступлення-3 право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 324 800,00 грн підтверджується оригіналами: акту звірки взаємних розрахунків за період 01.11.2021-26.12.2022; акту звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-07.11.2023; акту звірки взаємних розрахунків за 2024 рік які є невід'ємною частиною цього договору і передається первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонами цього договору.
Підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором (пункт 2.1. договору відступлення-3).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України. Порушення зобов'язання є його невиконання або не належне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (пункт 3.1. договору відступлення-3).
Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від нею заходів для належного виконання зобов'язання (пункт 3.2. договору відступлення-3).
Умовами пункту 3.3. договору відступлення-3 передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань відповідно до цього договору. якщо це невиконання або неналежне виконання зумовлено дією обставин непереборної сили.
Первісний кредитор не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань, право на часткову вимогу яких відступається згідно з цим договором (пункт 3.4. договору відступлення-3).
Усі спори, пов'язані із цим договором, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно з чинним законодавством (пункт 3.5. договору відступлення-3).
Новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків у випадку неповідомлення або неналежного повідомлення боржника про часткову заміну кредитора у зобов'язанні та/або невиконання боржником основного зобов'язання (пункт 3.6. договору відступлення-3).
Сума відступлених прав вимоги становить 324 800,00 грн (пункт 4.1. договору відступлення-3).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 5.1. договору відступлення-3).
Після підписання договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу (пункт 5.2. договору відступлення-3).
Сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності за даним договором та за основним договором до п'яти років (пункт 5.3. договору відступлення-3).
За умовами пункту 5.4. договору відступлення-3 зміни до цього договору можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору
Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані сторонами або їх уповноваженими представниками (пункт 5.5. договору відступлення-3).
Судом встановлено, що у вказаному типовому договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
3. Повідомлення боржника (його обізнаність) про зміну кредитора у зобов'язанні
Як убачається з умов договору, правочин про відступлення права вимоги укладено у тристоронньому форматі - за участю первісного (попереднього) кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Екограніт", нового кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" та боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів", який підписав договір від свого імені. Таким чином, факт обізнаності боржника про перехід права вимоги підтверджується підписом боржника на договорі.
Крім того позивач додатково направив боржнику лист №16/25 від 20.02.2025 (а.с. 9-10), яким повторно повідомив про заміну кредитора.
Отже, боржник належним чином повідомлений про відступлення права вимоги, заміну кредитора у зобов'язанні.
4. Невиконання відповідачем грошового зобов'язання перед новим кредитором за договором про відступлення права вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, після укладення договору про відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025, новим кредитором у зобов'язанні стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд", якому перейшло право вимагати від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" - сплати грошової заборгованості в сумі 324 800,00 грн.
Незважаючи на направлення повідомлення №16/25 від 20.02.2025 про заміну кредитора (а.с. 9-10) та претензії №21/25 від 14.04.2025 про оплату заборгованості (а.с. 11-12), відповідач не здійснив оплату боргу у розмірі 324 800,00 грн на користь нового кредитора, чим порушив умови зобов'язання, що існувало на момент укладення договору про відступлення.
Таким чином, відповідач, будучи належним чином повідомленим про заміну кредитора, не виконав свого грошового зобов'язання, що свідчить про порушення вимог статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За умовами частин 1, 2 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 Цивільного кодексу України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 512- 519 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою унаслідок відступлення права вимоги іншій особі. Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Судом встановлено, що договірні зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору поставки №02/2022 від 27.10.2021 (а.с. 52- 54), укладеного спочатку між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів", а згодом неодноразово відступленого за ланцюгом угод, а саме:
- договору відступлення права вимоги №06/12 від 01.12.2022 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Містбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбут");
- договору відступлення права вимоги №20/23 від 07.11.2023 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екограніт");
- договору відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025 (від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екограніт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд").
Згідно із умовами пунктів 1.1-1.3 договору про відступлення права вимоги №03/2025 від 03.02.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екограніт" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" право вимоги до боржника на суму 324 800,00 грн, що належало йому за вказаними правочинами.
На підтвердження права вимоги позивачем надано акти звірки взаємних розрахунків за періоди:
- з 01.11.2021 по 26.12.2022 (а.с. 7-8), який підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "Містбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів";
- з 01.01.2023 по 07.11.2023 (а.с. 6), який підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів";
- за 2024 рік (а.с. 5), який підписано між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екограніт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів".
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" - підписав договір відступлення у тристоронньому форматі, тим самим підтвердивши існування заборгованості перед первісним кредитором та обізнаність із фактом переходу права вимоги до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд".
Сукупність наявних доказів підтверджує існування заборгованості відповідача перед первісним кредитором у сумі 324 800,00 грн, право вимоги щодо якої правомірно перейшло до позивача. Вищевказані документи підписані сторонами без зауважень, що також свідчить про визнання боргу відповідачем.
Попри наявність належних доказів переходу права вимоги та отримання повідомлення, відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань перед новим кредитором і не сплатив суму боргу у розмірі 324 800,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов'язок належного виконання зобов'язання відповідно до умов договору та вимог закону.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової заборгованості у розмірі 324 800,00 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 324 800,00 грн.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" про стягнення заборгованості за договором №03/2025 від 03.02.2025 про відступлення права вимоги - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірський завод залізобетонних виробів" (51700, Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, вулиця Степова, будинок 2; ідентифікаційний код 01350073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтобуд" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 20; ідентифікаційний код 42204320) заборгованості у розмірі 324 800,00 грн (триста двадцять чотири тисячі вісімсот гривень 00 копійок) та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4 872,00 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві гривні).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 ГПК України).
Згідно з частиною 2 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 18.11.2025
Суддя Т.В. Іванова