12.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2742/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Іванова О.Г.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 (суддя Золотарьова Я.С.)
у справі № 904/2742/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС"
про стягнення попередньої оплати
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" та просило суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором поставки від 01.11.2021 № 1101-221 у розмірі 8 317 200,00 грн та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23 затверджено мирову угоду, зокрема на умовах, зазначених в резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 у справі №904/2742/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі № 904/2742/23 відмовлено повністю.
17.03.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" повторно надійшла заява про зміну способу та порядку виконання ухвали від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/2742/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі № 904/2742/23 - відмовлено повністю.
Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі № 904/2742/23 - скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» задовольнити; змінити спосіб та порядок виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23, постановивши ухвалу, якою замість зобов'язання ТОВ «КВМШ ПЛЮС» усунути недоліки Обладнання та передати його на користь ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО: стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2б, офіс, 8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) 8 317 200 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч двісті) гривень 00 грн.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, встановленим обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- причиною звернення ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" із даною заявою були нові підстави, виявлені в ході примусового виконання ухвали про затвердження Мирової угоди, а саме відсутність Обладнання, яке ТОВ "КВМШ ПЛЮС" повинно передати ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО";
- при постановленні ухвали судом першої інстанції проігноровано принцип обов'язковості виконання судових рішень, що закріплені в Конституції України, ГПК України та Законі України «Про виконавче провадження»;
- суд зазначив, що мирова угода виходить за межі предмета спору (передача Обладнання, на відміну від стягнення попередньої оплати), однак, суд в оскаржуваній ухвалі суперечить своїй же позиції, викладеній в ухвалі про затвердження мирової угоди від 09.04.2024, в якій суд встановив, що при затвердженні мирової угоди суд вона відповідає предмету спору. В будь-якому разі, предметом захисту відповідно до Мирової угоди, затвердженої судом, є також і майнові інтереси позивача (Стягувача);
- суд, відмовившись досліджувати докази щодо визначення вартості Обладнання у наявному стані (без усунутих недоліків), інших доказів, долучених до позову, фактично відмовив у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;
- заява Стягувача про зміну способу та порядку судового рішення повністю відповідає завданням судочинства, є ефективним засобом захисту порушеного права та повністю узгоджується зі статтею 331 ГПК України;
- посилання ж суду першої інстанції відносно того, що нові докази, які були долучені до цієї заяви: акт державного виконавця від 25.03.2025, лист оцінювача, постанова про накладення штрафу від 27.03.2025, постанова про призначення виконавчих дій від 13.03.2025 також не доводять неможливість виконання ухвали суду, а лише доводять, на думку суду, складність виконання судового рішення, яка не тотожна поняттю «неможливість виконання судового рішення», не грунтуються на статті 331 ГПК України.
- Боржник, підписавши Мирову угоду, не виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки сторонами не підписана видаткова накладна щодо постачання, необхідність підписання якої сторони погодили у Мировій угоді.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
04.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, наголосивши на наявності підстав для її задоволення.
Учасники справи своїм правом на подання відзиву не скористалися.
За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 12.11.2025 брав участь представник позивача (апелянта). Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не проінформував.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні 22.10.2025 вже оголошувалася перерва та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити його заяву про зміну способу та порядку виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі №904/2742/23.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити задовольнити виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати за договором поставки від 01.11.2021 № 1101-221 у розмірі 8 317 200,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС", зокрема, на таких умовах:
« 1. Сторони домовились, що протягом 40 календарних днів з моменту затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/2742/23 - Відповідач зобов'язується передати Позивачу Обладнання перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками (якщо про це зазначено в Акті).
2. Сторони домовились, що позовні вимоги Позивача у розмірі 8 317 200,00 грн. в рамках справи №904/2742/23 вважаються повністю задоволеними і Позивач не матиме жодних претензій до Відповідача, його учасників, засновників, працівників, посадових осіб, з моменту здійснення поставки (передачі) Відповідачем Обладнання до Позивача згідно з п.1 цієї Мирової угоди. Датою передачі сторони домовились вважати дату, що зазначена в видатковій накладній.
3. Сторони погодились, що з моменту підписання цієї Мирової угоди, затвердження її Господарським судом Дніпропетровської області по справі №904/2742/23 та виконання умов цієї Мирової угоди - договірні правовідносини між Сторонами за Договором поставки №1101-221 від 01.11.2021 р, Специфікаціями та іншими додатками, документами до такого Договору, та всі інші зобов'язання, включаючи відповідальність, які прямо чи опосередковано пов'язані з таким Договором, документами до такого Договору - припиняються (відсутні), і у Сторін відсутні один до одної будь-які претензії, матеріальні та немайнові вимоги з приводу такого Договору, документів до такого Договору…
5. Сторони підтверджують, що однаково розуміють значення і умови цієї Мирової угоди, що ці умови Мирової угоди відповідають реальному волевиявленню та інтересам Сторін.
6. Сторони підтверджують, що ані в процесі укладення цієї Мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця Мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав і обов'язків Сторін, а умови цієї Мирової угоди не суперечать законодавству України, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб…
8. Сторони заявляють, що правові наслідки укладення Мирової угоди, зокрема які передбачені ст.129, 130, 192, 193, 230, 327 ГПК України їм відомі.
10. Сторони, керуючись статтями 192, 193 Господарського процесуального кодексу України, звертаються до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про затвердження цієї Мирової угоди. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження даної Мирової угоди є виконавчим документом»
Провадження у справі № 904/2742/23 закрито.
28.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" надійшла заява про зміну способу та порядку виконання ухвали від 09.04.2024 у справі №904/2742/23.
Обґрунтовуючи вимоги поданої заявник, заявник посилається на Постанову Державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 13.09.2024 у ВП 76041119 з виконання ухвали суду від 09.04.2024.
Цією ж постановою вирішено зобов'язати ТОВ "КВМШ ПЛЮС" передати ТОВ "АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО" обладнання, перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024 р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками.
За твердженням позивача відповідач - ТОВ "КВМШ ПЛЮС" недоліки, зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р., не усунув, що підтверджується актами державного виконавця від 03.10.2024 та від 17.10.2024. Також в межах виконавчого провадження складено акти державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.10.2024 та від 17.10.2024, відповідно до яких Обладнання зберігається за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ландау, 2Б.
Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.12.2024 вдруге відкрито виконавче провадження (номер ВП - 76625496) щодо виконання Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23.
Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.02.2025 вирішено призначити проведення виконавчих дій на 11.03.2025, о 14:00 год, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау, буд. 2Б, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, для перевірки здійснення поставки (передачі) ТОВ "КВМШ ПЛЮС" до ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" згідно з п. 1 Мирової угоди, а саме: обладнання, що зазначено а Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13 лютого 2024 з усуненими недоліками. Найменування обладнання: віброживильник ПАП - 0,95*2 в кількості - 8 од., укриття віброживильника в кількості - 4 од., затвор бункерний добавок та окатишів правий Д 259176-2СБ в кількості - 4 од., затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177 - 2СБ в Реєстраційний номер виконавчого провадження: 76625496 кількості - 4 од.. 2. Зобов'язати керівника ТОВ "КВМШ ПЛЮС" та представника ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" бути присутніми при проведенні виконавчих дій.
Відповідно до акту державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.03.2025 майно, яке належало передати, відсутнє за адресами: вул. Степана Тільги, 5, вул. Ландау, 2Б, у м. Кривому Розі. Керівник ТОВ «КВМШ ПЛЮС» Учитель С.О. на телефонні дзвінки не відповідав.
Постановою державного виконавця від 13.03.2025 на ТОВ «КВМШ ПЛЮС» накладено штраф.
За таких обставин, позивач наголошує про відсутність Обладнання, яке ТОВ "КВМШ ПЛЮС" повинно передати ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО".
Для забезпечення об'єктивності визначення вартості Обладнання, що є предметом Мирової угоди, ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" залучило суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006», із яким укладено договір на проведення оцінки майна №07/2024/99 від 29.10.2024.
Відповідно до пункту 1.1 даного Договору Замовник доручає, а Оцінювач приймає на себе зобов'язання здійснити оцінку ринкової вартості промислового обладнання для використання її результатів при вирішенні майнового спору між суб'єктами господарювання, а саме: - віброживильник ПВП-0,95х2 з укриттям, 4 шт.; - віброживильник ПВП-0,95х2 з укриттям недоукомплектований мотор-вібраторами KVM-15-06-002, 4 шт.; - затвор бункерний добавок та окатишів правий Д 259176-2СБ, 4 шт.; - затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177-2СБ, 4 шт.
За результатами проведеної оцінки майна ТОВ «Земля Плюс 2006» складено звіт про незалежну оцінку вартості промислового обладнання №9479/01 від 01.11.2024, відповідно до якого загальна ринкова вартість об'єкта оцінки станом на 29.10.2024 становить 3 496 988,00 грн. (з ПДВ).
Різниця між 8 317 200, 00 грн. попередньої оплати за Договором поставки №1101-221 від 01.11.2021 та Специфікаціями до них, та 3 496 988,00 грн. (з ПДВ). ринкової вартості Обладнання у наявному стані (відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності) складає: 8 317 200, 00 грн. - 3 496 988,00 грн. = 4 820 212,00 грн.
Викладене свідчить про те, що виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23 в даній редакції (у зв'язку із ухиленням Боржника від виконання зобов'язання та відсутністю Обладнання), є неможливим.
За таких обставин заявник просить суд змінити спосіб та порядок виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23, постановивши ухвалу, якою замість зобов'язання ТОВ «КВМШ ПЛЮС» усунути недоліки Обладнання та передати його на користь ТОВ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО:
- стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КВМШ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 32410750; юридична адреса: 03195, Україна, місто Київ, провулок Лі Павла, будинок, 2б, офіс, 8) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО» (Південне шосе,буд.78а, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 43173964) 8 317 200 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч двісті) гривень 00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі №904/2742/23 не підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Предметом даного спору є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором поставки від 01.11.2021 № 1101-221 у розмірі 8 317 200,00 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРІНГ ТА БУДІВНИЦТВО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 вказала, що з аналізу наведених приписів ГПК України вбачається, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
Велика Палата у вказаній справі також дійшла висновку, що на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Відповідно до статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Зокрема, сторонами було врегульовано спір шляхом взяття Відповідачем на себе зобов'язань передати Позивачу Обладнання перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками (якщо про це зазначено в Акті) протягом 40 календарних днів з моменту затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/2742/23.
Слід зазначити, що мирова угода за своєю суттю це домовленість сторін, яку суд затверджує. На відміну від звичайного договору мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 та у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 914/3014/20, від 12.05.2021 у справі № 910/11213/20.
Як правило така домовленість має стосуватись предмету спору, але закон надає можливість сторонам вийти за межі позовних вимог, що й зробили сторони у цій справі, оскільки предметом позову було повернення попередньої оплати за договором, а мировою угодою було передбачено передачу обладнання з усуненням відповідачем недоліків такого обладнання.
У такий спосіб мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов'язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов'язанням з метою врегулювання такого спору.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №911/427/19.
При цьому правові наслідки укладення мирової угоди та її затвердження сторонам були відомі і зрозумілі.
Для виконання мирової угоди відповідач мав здійснити дві дії - усунути недоліки обладнання та передати це майно, проте свого обов'язку з передачі позивачу обладнання в належному стані в обумовлений строк не виконав.
Відповідно до статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Колегія суддів також зауважує, що Мирова угода підпадає під ознаки зобов'язання у цивільно-правовому розумінні з усіма наслідками, що з цього випливають.
У разі ухилення однією зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 22.03.2023 у справі № 916/1932/20, від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20.
Отже, за наявності зазначеної умови будь-які вимоги про спонукання до виконання мирової угоди не підлягають розгляду в судах.
Однак, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України “Про виконавче провадження», то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, суд видає наказ (див. постанову Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 911/1070/20).
У даному випадку ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024, якою затверджено мирову угоду між сторонами, відповідає вимогам, що ставляться до виконавчого документу.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Мирової угоди, позивач застосував заходи примусового виконання ухвали про її затвердження.
13.09.2024 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Збітнєвою Катериною Володимирівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76041119 за ухвалою про затвердження мирової угоди № 904/2742/23 від 09.04.2024. У постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
03.10.2024 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Збітнєвою Катериною Володимирівною винесено постанову по виконавчому провадженню № 76041119 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн на користь держави, у зв'язку із невиконанням мирової угоди без поважних причин у встановлений виконавцем строк. У постанові зазначено, що державним виконавцем був здійснений вихід за адресою знаходження майна для здійснення перевірки виконання боржником мирової угоди. Умови угоди не виконані. Майно не передано.
21.10.2024 старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бубернак Тетяною Володимирівною винесено постанову по виконавчому провадженню № 76041119 про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн на користь держави, у зв'язку із невиконанням мирової угоди. У постанові зазначено, що державним виконавцем був здійснений вихід за адресою знаходження майна для здійснення перевірки виконання боржником мирової угоди. Умови угоди не виконані. Майно не передано.
28.10.2024 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Збітнєвою Катериною Володимирівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 76041119 у зв'язку із невиконанням мирової угоди без поважних причин. У постанові зазначено, що державним виконавцем 28.10.2024 надіслано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Відповідно до правової позиції зазначеної у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/1478/15:
«… під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені. Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду».
Тобто під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
З постанов державного виконавця від 03.10.2024, 21.10.2024, 28.10.2024 вбачається, що державний виконавець дійшов висновку про невиконання відповідачем мирової угоди без поважних причин, оскільки обладнання не було передано позивачу. Внаслідок цього на відповідача було покладено штраф та виконавче провадження було закрито.
Матеріалами справи підтверджується, що в межах виконавчого провадження складено акти державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03.10.2024 та від 17.10.2024, відповідно до яких Обладнання зберігається за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ландау, 2Б .
Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.12.2024 вдруге відкрито виконавче провадження (номер ВП - 76625496) щодо виконання Ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23.
Постановою державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.02.2025 вирішено призначити проведення виконавчих дій на 11.03.2025, о 14:00 год, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ландау, буд. 2Б, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, для перевірки здійснення поставки (передачі) ТОВ "КВМШ ПЛЮС" до ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" згідно з п. 1 Мирової угоди, а саме: обладнання, що зазначено а Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13 лютого 2024 з усуненими недоліками. Найменування обладнання: віброживильник ПАП - 0,95*2 в кількості - 8 од., укриття віброживильника в кількості - 4 од., затвор бункерний добавок та окатишів правий Д 259176-2СБ в кількості - 4 од., затвор бункерний добавок та окатишів лівий Д 259177 - 2СБ в Реєстраційний номер виконавчого провадження: 76625496 кількості - 4 од. Зобов'язати керівника ТОВ "КВМШ ПЛЮС" та представника ТОВ "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" бути присутніми при проведенні виконавчих дій.
Відповідно до акта державного виконавця Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 11.03.2025 майно, яке належало передати, відсутнє за адресами: вул. Степана Тільги, 5, вул. Ландау, 2Б, у м. Кривому Розі. Керівник ТОВ «КВМШ ПЛЮС» Учитель С.О. на телефонні дзвінки не відповідав.
Постановою державного виконавця від 13.03.2025 на ТОВ «КВМШ ПЛЮС» вкотре накладено штраф.
Тобто судом констатовано, що спірне обладнання не було передано відповідачем позивачу з усуненими недоліками протягом 40 календарних днів з моменту затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/2742/23.
У заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі 904/2742/23) Стягувач просив: стягнути із боржника (ТОВ "КВМШ ПЛЮС") вартість відсутнього Обладнання у розмірі 3 496 988,00 грн. (з ПДВ) "КВМШ ПЛЮС") 4 820 212,00 грн. ; 2) стягнути із боржника (ТОВ (чотири мільйони вісімсот двадцять тисяч) гривень 00 копійок (з урахуванням ПДВ), що складає різницю між 8 317 200, 00 грн. попередньої оплати за Договором поставки №1101-221 від 01.11.2021 та Специфікаціями до них, та 3 496 988,00 грн. оціночної вартості Обладнання у наявному стані.
Ухвалою Господарського суду від 19.11.2024 у справі 904/2742/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛД ІНЖИНІРИНГ ТА БУДІВНИЦТВО" про зміну способу та порядку виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 по справі №904/2742/23 відмовлено повністю.
У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 703/2714/19 наведено висновок, відповідно до якого припинення судового спору між сторонами у спосіб укладення мирової угоди, за умови його затвердження судом шляхом постановлення ухвали із закриттям провадження у справі, не передбачає права сторони змінювати правовідношення шляхом зобов'язання внесення змін до мирової угоди та виключає можливість у подальшому в судовому порядку змінювати мирову угоду шляхом ухвалення іншого судового рішення про внесення змін до раніше затвердженої мирової угоди (див. також постанову Верховного Суду від 09.01.2024 у справі № 908/1276/21 (908/921/22)).
Тобто внесення змін до укладеної мирової угоди, затвердженої судом, зокрема, щодо заміни способу врегулювання спору, не передбачено.
Водночас, колегія суддів враховує, що предметом спору у справі № 904/2742/23 було стягнення попередньої оплати у розмірі 8 317 200,00 грн.
При цьому у п. 2 Мирової угоди відповідач фактично визнав обґрунтованість таких вимог, що витікають з недоліків Обладнання, а також їх розмір.
Постановляючи оскаржувану ухвалу господарський суд зазначив, що мирова угода виходить за межі предмета спору (передача Обладнання, на відміну від стягнення попередньої оплати), однак, в ухвалі про затвердження мирової угоди від 09.04.2024 суд дійшов висновку, що остання відповідає предмету спору. Зокрема, суд встановив, що: «Зміст наданої сторонами мирової угоди свідчить про те, що вона стосується прав та обов'язків сторін щодо предмету спору та у повному обсягу його врегульовує. Характер та сутність домовленості про врегулювання спору не суперечить чинному законодавству; Мирова угода не порушує прав та інтересів інших осіб, форма волевиявлення сторін щодо врегулювання спору мировою угодою відповідає вимогам статті 192 Господарського процесуального кодексу України; особи, які підписали текст мирової угоди, мають необхідний обсяг повноважень.
За змістом п. 2 Мирової угоди Сторони домовились, що позовні вимоги Позивача у розмірі 8 317 200,00 грн. в рамках справи №904/2742/23 вважаються повністю задоволеними і Позивач не матиме жодних претензій до Відповідача, його учасників, засновників, працівників, посадових осіб, з моменту здійснення поставки (передачі) Відповідачем Обладнання до Позивача згідно з п.1 цієї Мирової угоди. Датою передачі сторони домовились вважати дату, що зазначена в видатковій накладній.
Отже, усі претензії за договором поставки припиняються не лише з моменту затвердження Мирової угоди, а й з моменту її виконання, доказом чого є підписання накладної.
Водночас, в матеріалах справи відсутня підписана сторонами накладна на поставку обладнання (із усунутими недоліками).
Відповідачем не представлено суду доказів виконання умов Мирової угоди, як і об'єктивних перешкод, що унеможливили її виконання у визначеній в ній строк.
Апеляційний суд наголошує, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, затвердження мирової угоди) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. По своїй суті застосування конструкції “мирової угоди» всупереч її призначенню та/або на шкоду кредитору є нерозумним та недопустимим. (див. постанову Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 759/6865/19).
Судом приймається до уваги, що виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23 відкривалося двічі, а саме: ВП № 76041119 (відкрито 13.09.2024); ВП №76625496 (відкрито 05.12.2024), яке триває і на даний час у зв'язку із відсутністю Обладнання, недоліки якого мав усунути Боржник, та яке в подальшому повинен передати Стягувачу.
Відповідно до відомостей із Автоматизованої системи виконавчих проваджень, до яких Стягувач має доступ за допомогою введення ідентифікатору доступу, станом на 04.11.2025 15:14 виконавче провадження 76625496 є відкритим, що свідчить про те, що Боржником не усунуті недоліки Обладнання та не передано його Стягувачу в ході примусового виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23.
Таким чином, суд констатує, що Боржником фактично не була виконана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23.
Необхідно зазначити, що справедливість, добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Боржник, підписавши Мирову угоду, не виконав взяті на себе зобов'язання, оскільки сторонами не підписана видаткова накладна щодо постачання, необхідність підписання якої сторони погодили у Мировій угоді.
Разом з тим, статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру».
Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 “Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (див. рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Відтак, обов'язковість виконання будь-якого судового рішення, що набрало законної сили, є конституційною засадою. У випадку неможливості виконання рішення сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення, а суд - постановити ухвалу про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Як зазначалося вище, Боржником не спростовано відсутності Обладнання, належного для передання за умовами затвердженої судом Мирової угоди, обставини чого є більш вірогідними з огляду на наявні у справі докази, які в достатній мірі про це переконливо свідчать.
Відсутність підписаної накладної на постачання свідчить про відсутність факту належного виконання зобов'язання за ухвалою про затвердження Мирової угоди, а оскільки виконавче провадження було вже закінчено через невжиття боржником особистих заходів в усуненні недоліків обладнання та наразі не може бути доведено до логічного результату, наявні підстави вважати подальшу неможливість такого виконання, тобто повернення Сторонами до відносин, що виникли за Договором поставки.
Таким чином, вищевикладене спростовує висновки суду першої інстанції про недоведеність існування обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення та не надання суду належних та відповідних доказів в підтвердження обставин викладених у заяві.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Також у рішенні у справі «Вучкович та інші проти Сербії» Суд зазначив: «Щоб бути ефективним, засіб правового захисту має бути спроможним безпосередньо виправити оскаржуваний стан справ і має пропонувати розумні перспективи успіху (див. Балог проти Угорщини, № 47940/99, § 30, 20 липня 2004, та Сейдович проти Італії, № 56581/00, § 46, ЄСПЛ 2006-II). Проте існування простих сумнівів щодо перспектив успіху конкретного засобу правового захисту, який не є явно марним, не є вагомою причиною для того, щоб не вичерпати цей шлях відшкодування (див. рішення у справі «Акдівар та інші проти Туреччини», §71, 16 вересня 1996, і «Скоппола проти Італії, № 10249/03, §70, 17 вересня 2009).
За наведеного обґрунтування посилання суду першої інстанції на необхідність звернення до суду із позовом про відшкодування збитків у зв'язку із відсутністю майна не узгоджується з принципами верховенства права, обов'язковості судового рішення та процесуальної економії, а також не відповідає завданням господарського судочинства в частині ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів особи, яка звернулася до суду.
Також, суд першої інстанції залишив поза увагою, що саме поведінка Боржника, зміст якої відображено в актах та постановах державного виконавця, є визначальною при розгляді заяви. Боржником протягом судового розгляду справи не надано доказів усунення недоліків Обладнання, передання якого передбачено Мировою угодою. А в подальшому саме внаслідок дій Боржника щодо розпорядження рухомим майном, яке знаходилося у орендованому ним приміщенні, виявити та передати таке майно не є можливим, що вказує на обґрунтованість доводів заявника про наявність в дійсності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення.
Крім того, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали стаття 331 ГПК України була викладена в редакції Законом № 4094-IX від 21.11.2024. Закон № 4094-IX від 21.11.2024 набрав чинності 19.12.2024.
За змістом абз. 2, 3 статті 331 ГПК України в редакції, що діє з 19.12.2024: «Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Тобто процесуальним законодавством передбачено можливість у випадку тривалого невиконання (протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача зміни способу і порядку виконання такого рішення на стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, що в даному випадку становить вартість внесеної передоплати.
За таких умов, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для зміни порядку виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 та погоджується з доводами апелянта про необхідність заміни виконання обов'язку в натурі на стягнення грошової суми в розмірі суми здійсненої попередньої оплати вартості спірного обладнання, яка відповідає первинно визначеній сумі позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року no. 4436/07, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Ухвалення судом першої інстанції судового рішення про відмову у зміні порядку та способу виконання рішення у цій справі за визначених в оскаржуваній ухвалі підстав є проявом надмірного формалізму та порушує норми процесуального права, що є підставою для його скасування.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувана ухвала - скасуванню і з постановленням нового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 наступним чином:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" (03195, м. Київ, пров. Лі Павла, буд., 2б, офіс, 8; код ЄДРПОУ 32410750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд.78а; код ЄДРПОУ 43173964) 8 317 200 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч двісті) гривень 00 коп.»
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду судового рішення, витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на відповідача стягнувши їх на користь скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232-236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі № 904/2742/23 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/2742/23 скасувати.
Змінити спосіб та порядок виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2024 у справі № 904/2742/23, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «КВМШ ПЛЮС» зобов'язалося протягом 40 календарних днів з моменту затвердження судом Мирової угоди передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" Обладнання, перелік та дані якого зазначені в Акті попереднього огляду по якості обладнання від 13.02.2024р. укладеного між Сторонами, з усуненими недоліками (якщо про це зазначено в Акті), наступним чином:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" (03195, м. Київ, пров. Лі Павла, буд., 2б, офіс, 8; код ЄДРПОУ 32410750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд.78а; код ЄДРПОУ 43173964) 8 317 200 (вісім мільйонів триста сімнадцять тисяч двісті) гривень 00 коп.»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВМШ ПЛЮС" (03195, м. Київ, пров. Лі Павла, буд., 2б, офіс, 8; код ЄДРПОУ 32410750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алд Інжиніринг та Будівництво" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд.78а; код ЄДРПОУ 43173964) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 422,40 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 18.11.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б.Парусніков
Суддя О.Г.Іванов