06.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2948/23(908/3701/23)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Камінська А.А. (на зв'язок не вийшла; акт);
від відповідача-1: ОСОБА_4 (власні засоби);
від відповідача-2: Препелиця Ю.В. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 (суддя Юлдашев О.О., повний текст якої підписаний 24.04.2025) у справі № 908/2948/23(908/3701/23)
за позовом арбітражного керуючого Камінської Анни Анатоліївни, м. Харків
до відповідачів - 1/ ОСОБА_1 , м. Запоріжжя;
2/ Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", м. Київ;
про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023
в межах справи № 908/2948/23
про неплатоспроможність - ОСОБА_1 , м. Запоріжжя
кредитори - 1/ Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", м.Київ
2/ ОСОБА_2
3/ Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС,
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі № 908/2948/23(908/3701/23) заяву позивача про забезпечення позову - задоволено.
Забезпечено позов шляхом:
- накладення арешту на рухоме майно автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS300H, 2016 р.в. номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата видачі документу 15.04.2016, орган, що видав - 8041;
- заборонено АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та будь-яким іншим особами вчиняти дії щодо примусового вилучення у ОСОБА_1 автомобіля - загального легкового універсал-В, марки LEXUS300H, 2016 р.в. номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата видачі документу 15.04.2016, орган, що видав - 8041.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що у період з 19.09.2024 по 06.02.2025 постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23 була такою, що набрала законної сили та дія якої не була зупинена, а дія мораторію на задоволення вимог кредиторів щодо боржника припинилася 25.12.2024. І лише 03.04.2025 постановою КГС ВС було скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024.
При цьому, зупиненням виконання судового рішення (ст. 332 Господарського процесуального кодексу України) у вигляді зупинення дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23, вказана постанова Центрального апеляційного господарського суду не втрачає своєї законної сили, та у зв'язку з цим не відновлює свою дію ухвала Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі №908/2948/23 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Банк звертає увагу, що фактично Арбітражна керуюча Камінська А.А. подала заяву про забезпечення позову 22.04.2025 до 09:00 години ранку (дані з часовими відмітками подання заяви наявні в Електронному суді), тобто до судового засідання призначеного в цій справі на 22.04.2025 (після 12:00 години дня), на якому зокрема було розглянуто питання правонаступництва та за результатом розгляду якого 22.04.2025, вже після подання заяви, судом ухвалою залучено Арбітражну керуючу Камінську А.А. до справи в якості правонаступника Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича. Банк вважає, що в даному випадку Арбітражна керуюча не мала повноважень зокрема на подання заяви про забезпечення позову.
Позов АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у справі №908/2821/24, на яку послався господарський суд, було подано в жовтні 2024 року. Позов банку надійшов до Господарського суду Запорізької області 22.10.2024, тобто у період дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23.
Суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі обставини, за яких позивач просив забезпечити позов, зокрема:
- не дослідив обставини щодо періоду дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23, протягом якого банком правомірно було звернуто стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку;
- не дослідив обставини припинення дії мораторію щодо задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_3 25.12.2024 (навіть із урахуванням ухвали про продовження строку дії мораторію ухвалою від 27.08.2024 у справі №908/2948/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та строку мораторію 120 днів, а не 170 днів як зазначила Арбітражна керуюча у заяві про забезпечення позову), після чого 27.02.2025 ухвалено законне рішення суду у справі №908/2821/24 у відповідності до повноважень суду у цій справі;
- не дослідив обставини щодо поточного стану розгляду справи №908/2821/24, оскарження рішення суду у цій справі ОСОБА_1 , можливість виконання ухваленого судом першої інстанції рішення у цій справі за таких умов.
Суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою, без реальних на те правових підстав, необґрунтовано встановив факт неправомірності дій банку, як наслідок незаконно застосував заходи забезпечення із посиланням на неправомірні дії банку, чим фактично поставив під сумнів рішення суду першої інстанції у справі №908/2821/24.
Застосований захід забезпечення щодо арешту майна та заборони вилучення транспортного засобу у боржника ОСОБА_1 будь-якими особами, у т.ч. банком взагалі не ґрунтується на приписах закону, адже звернення стягнення на предмет застави та вилучення транспортного засобу може виникнути на підставі закону чи на виконання рішення суду, та/або з інших законних підстав. На переконання банку застосування заходу забезпечення у вигляді заборони вилучення фактично взагалі є подвійним застосуванням заходів забезпечення поряд із арештом такого майна і не є співмірним із предметом спору у справі, застосовані заходи забезпечення встановлюють заборону виконання діючих умов договору та закону.
Оскаржувана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодного обґрунтування з приводу того, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірними з позовним вимогами.
Навіть у випадку ухвалення рішення про задоволення позову про визнання договору недійсним, таке рішення суду не підлягає примусовому виконанню, а має інші правові наслідки. Тобто, у даному випадку, відсутні потенційні ризики щодо настання обставин, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду у справі про визнання правочину недійсним.
Також в заяві про забезпечення позову не наведено належного обґрунтування щодо застосованих в оскаржуваній ухвалі заходів забезпечення позову для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Бо в даному випадку позивач - Арбітражний керуючий. При цьому, в справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 кредиторами є - Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» та Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС».
Банк також звертає увагу суду на той факт, що вчинення дій щодо звернення стягнення на предмет застави передбачено умовами договору застави із ОСОБА_1 та приписами Закону України «Про заставу», Цивільного кодексу України. За обставинами цієї справи банк діяв виключно у передбачений законодавством спосіб, згідно встановленого порядку та у межах діючих умов Договору застави із ОСОБА_1 .
Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.05.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 12.05.2025 відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
29.05.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі № 908/2948/23(908/3701/24); розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.08.2025.
11.08.2025 до суду від керуючого реструктуризації арбітражного керуючого Камінської А.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
У зв'язку з перебуванням членів колегії суддів - суддів Кощеєва І.М., Чус О.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 18.08.2025 не відбулося, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.10.2025.
06.10.2025 секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з арбітражним керуючим Камінською А.А. для проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, але арбітражний керуючий на зв'язок не вийшла, про що складено акт.
В судовому засіданні 06.10.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між ОСОБА_3 та АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ЯЛИНІВКА НОВА" за кредитним договором №101121-АЕ від 10.11.2021 було укладено договір застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023 в простій письмовій формі.
Предметом застави за вказаним договором є рухоме майно - автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H (він-код НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ) вартістю 704 031,00 грн. без ПДВ.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2023 у справі №908/2948/23 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі №908/2948/23 відкрито провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 та введено процедуру реструктуризації боргів боржника.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі №908/2948/23.
18.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича до відповідачів - ОСОБА_1 та Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про визнання недійсним договору застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023, для розгляду в межах справи № 908/2948/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18.01.2024 вирішено, зокрема, розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23 задоволено апеляційну скаргу АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі №908/2948/23, відмовлено у відкритті провадження про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Не погодившись з зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2024 відкрито касаційне провадження у справі №908/2948/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2025 зупинено дію постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2025 у справі №908/2948/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.10.2023.
Рішенням суду від 27.02.2025 у справі №908/2821/24 позовну заяву АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" задоволено, звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023, який належить ОСОБА_1 а саме: автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H (він-код НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво НОМЕР_3 від 15.04.2016 видане Центр 8041), за наявності спору про визнання недійсним договору застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023, що є предметом розгляду цієї справи №908/2948/23 (908/3701/23).
Таким чином, у період касаційного оскарження постанови між 19.09.2024 (дата набрання чинності постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024) та 03.04.2025 (дата набрання чинності постанови Верховного Суду від 03.04.2025) АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО", достеменно знаючи про наявність справи про неплатоспроможність, про відкриття касаційного провадження 17.12.2024 з оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, про зупинення дії цієї постанови касаційним судом ухвалою від 06.02.2025, а також про відсутність процесуальних наслідків скасування ухвали про відкриття провадження і відмови у відкриття провадження у справі про банкрутство, про розгляд цієї справи з визнання недійним спірного договору - звернув стягнення на предмет застави на вказаний автомобіль марки LEXUS NX 300H, та не повідомив суду про наявність судового спору щодо договору застави, на підставі якого було звернено стягнення.
22.04.2025 до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, шляхом:
- накладення арешту на рухоме майно автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS300H, 2016 р.в. номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата видачі документу 15.04.2016, орган, що видав - 8041;
- заборони АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та будь-яким іншим особами вчиняти дії щодо примусового вилучення у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) автомобіля - загального легкового універсал-В, марки LEXUS300H, 2016 р.в. номер шасі (кузова, рами, двигуна) НОМЕР_1 , реєстраційний номер (державний номерний знак) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , дата видачі документу 15.04.2016, орган, що видав - 8041.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на автомобіль марки LEXUS NX 300H, шляхом ухвалення рішення суду 27.02.2025 відбулося після зупинення касаційним судом дії постанови Центрального апеляційного господарського суду 06.02.2025, що безумовно було відомо АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" і відображено у самому рішенні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, на відміну від ст. 66 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року) ст. 136 ГПК України підстави для забезпечення позову не обмежує лише утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду, а доповнює такими підставами як ускладнення чи унеможливлення:
- ефективного захисту;
- або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Предметом позову Арбітражного керуючого є немайнова позовна вимога про визнання недійсним договору застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023, подана в межах справи № 908/2948/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Верховний Суд неодноразово наголошував, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень да суду.
З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20 від 13.08.2021, № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.
Заява арбітражного керуючого подана у зв'язку із розглядом справи № 908/2948/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Забезпечення конкурсних інтересів кредиторів є одним із важливих аспектів провадження визначеного нормами Кодексу України з процедур банкрутства.
Матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_3 та АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ЯЛИНІВКА НОВА" за кредитним договором №101121-АЕ від 10.11.2021 було укладено договір застави №240223-ЗАВ від 24.02.2023 в простій письмовій формі.
Предметом застави за вказаним договором є рухоме майно - автомобіль - загальний легковий універсал-В, марки LEXUS NX 300H (він-код НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2 ) вартістю 704 031,00 грн. без ПДВ.
Виходячи із наведених обставин Арбітражний керуючий звернувся до Господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним договір застави № 240223-ЗАВ від 24.02.2023.
Таким чином, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним правочину. Разом з цим, об'єкт правовідносин, з яких виник спір (предмет правочину), становить рухоме майно, передане в заставу за оспорюваним правочином.
При цьому, правовим наслідком недійсності правочину є реституція - повернення сторін у первісний стан, який існував до його укладення, зокрема, повернення переданого на виконання недійсного правочину майна.
Отже, за таких обставин Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" може будь-якої миті звернути стягнення на предмет застави, оскільки підстава для звернення стягнення (невиконання або неналежне виконання основного зобов'язання) може виникнути будь-якої миті (що фактично Банком і було зроблено).
Таким чином, оскільки предметом оскаржуваного договору є належне на праві власності Боржнику рухоме майно, то вжиття заходів забезпечення позову, вжиті оскаржуваною ухвалою безпосередньо пов'язані із предметом позовних вимог.
З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про невідповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати Арбітражний керуючий, позовним вимогам спростовуються матеріалами справи.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За таких обставин, вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення та задоволення законних вимог Позивача, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.
З огляду на викладене господарський суд дійшов правильного висновку щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Колегія суддів зазначає, що накладення арешту на об'єкт рухомого майна - є ефективним та одночасно співмірним заходом забезпечення позову про визнання недійсним договору застави, оскільки у разі задоволення такого позову, Заставодержатель (Банк) не матиме права на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна до завершення розгляду судової справи. При цьому, звернення стягнення на таке майно (у будь-який спосіб) ускладнить чи навіть унеможливить виконання такого судового рішення, а заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.
Та обставина, що Арбітражна керуюча Камінська А.А. подала заяву про забезпечення позову 22.04.2025, тобто, того ж дня, коли було розглянуто питання правонаступництва та за результатом розгляду якого, однак вже після подання заяви, судом ухвалою було залучено Арбітражну керуючу Камінську А.А. до справи в якості правонаступника Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича, не свідчить про відсутність у останньої повноважень на подання заяви про забезпечення позову, оскільки на момент прийняття до розгляду та розгляду по суті цієї заяви Арбітражну керуючу Камінську А.А. вже було залучено до справи в якості правонаступника Арбітражного керуючого Микитьона Віктора Васильовича.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що Позивачем відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено наявність реальної загрози ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.
Колегія суддів вважає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме майно та заборони АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та будь-яким іншим особами вчиняти дії щодо примусового вилучення у ОСОБА_1 автомобіля до вирішення судом спору по суті, з урахуванням попередньої поведінки Банку (звернення стягнення на предмет застави), є співмірними із предметом спору щодо визнання правочину недійсним.
При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дій, спрямованих на припинення права власності, жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідачів (зокрема Банку), адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останніх їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд:
- не дослідив обставини щодо періоду дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23, протягом якого банком правомірно було звернуто стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку;
- не дослідив обставини дії мораторію щодо задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_3 25.12.2024 (навіть із урахуванням ухвали про продовження строку дії мораторію ухвалою від 27.08.2024 у справі №908/2948/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та строку мораторію 120 днів, а не 170 днів як зазначила Арбітражна керуюча у заяві про забезпечення позову;
- позов АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у справі №908/2821/24, на яку послався господарський суд, було подано в жовтні 2024 року. Позов банку надійшов до Господарського суду Запорізької області 22.10.2024, тобто у період дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/2948/23;
- не дослідив обставини щодо поточного стану розгляду справи №908/2821/24, оскарження рішення суду у цій справі ОСОБА_1 , можливість виконання ухваленого судом першої інстанції рішення у цій справі за таких умов,
є безпідставними, оскільки фактично зводяться до незгоди із вжиттям заходів забезпечення вимог кредиторів в порядку ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, тоді як судом вжито заходи забезпечення позову саме в позовному провадженні в порядку ст. ст. 136, 137 ГПК України.
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування заявника апеляційної скарги судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі № 908/2948/23(908/3701/24) - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.04.2025 у справі № 908/2948/23(908/3701/24) - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 18.11.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв