79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" листопада 2025 р. Справа №909/126/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісозаготівельна компанія "КАРЛІС"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 (повне рішення складено 16.04.2025, суддя Михайлишин В.В.)
у справі №909/126/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮСП ПАНЕЛЬ", м. Тернопіль,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісозаготівельна компанія "КАРЛІС", м. Тисмениця,
про стягнення заборгованості за договором на транспортне обслуговування в сумі 23025, 63 грн
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області 10.02.2025 поступила позовна заява ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» до ТОВ «Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС» про стягнення заборгованості за договором перевезення в сумі 23 025,63 грн.
Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем зобов'язань, які виникли на підставі договору на транспортне обслуговування №2 від 22.06.2024 та заявки на перевезення вантажу від 26.06.2024 в частині неналежного здійснення оплати за надані послуги перевезення, що призвело до виникнення боргу в сумі 23 025,63 грн.
Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечив вказавши, що експедитором умови заявки виконано неналежним чином, оскільки вантаж прибув у пункт розвантаження в пошкодженому вигляді внаслідок чого замовник відмовився від прийняття вантажу та виставив відповідачу рекламацію на суму 575,34 Євро, а сам вантаж в подальшому доставлено до місця призначення, відтак вважає, що відсутні підстави для оплати позивачу послуг перевезення в сумі 23025,63 грн.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подана була зустрічна позовна заява до ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» про стягнення збитків в сумі 25 787,41 грн, яка ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 повернута заявнику (Т-1, а.с.91-93).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2025 року у справі №909/126/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС» на користь ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» - 23 025,63 грн заборгованості за договором на транспортне обслуговування та 2422,40 грн судового збору.
При винесенні рішення судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови договору щодо перевезення продукції на підставі заявки від 26.06.2024: дров в ящиках/52 ящика 1.0RM/порода: бук/23,5 т/85к.; 12-16 штук ременів; Маршрут: м. Тисмениця кв.1332 СС Almere, Нідерланди по CMR. Пункт завантаження м. Тисмениця, вул. Височана 19, Івано-Франківська область. Пункт розвантаження: 1332 СС Almere, Нідерланди по CMR. Марка автомобіля, держ. номер: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що підтверджується копією міжнародної ТТН/CMR №00398. Встановлено, що відповідач частково розрахувався за послуги, заборгувавши лише 23025,63 грн, підставність заявлення до стягнення яких не спростовано належними і допустимими доказами, відповідно до чого позов задоволено.
Відповідач - ТОВ «Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Скаржник в обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд не з'ясував усіх обставин справи, що є обов'язковим відповідно до ст. ст. 86, 236 ГПК України, а саме - чітко не визначена особа-вантажоодержувач, недосліджені стан вантажу до та після перевезення в пункт розвантаження та пункт переадресації, згода та причини переадресації вантажу, маршрут; чітко не розмежовані пункт розвантаження та пункт переадресації, а також дії осіб у відповідних пунктах. Також, вважає, що проігноровано рекламацію та неналежний стан вантажу, безпідставно відмовлено в призначенні експертизи. Також, невірно оцінено докази та помилково застосовано ст. 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів до пункту переадресації вантажу. Щодо повернення зустрічного позову зазначає, що суд формально повернув позов, чим фактично позбавив відповідача ефективного способу захисту.
Відповідно до викладеного, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у справі №909/126/25; направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» та стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги.
Позивач - ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» не скористався правом, встановленим ст. 263 ГПК України, для подання відзиву.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи №909/126/25 в порядку письмового провадження без виклику представників сторін в судове засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 05.05.2025), які наявні в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у ній докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила такі обставини:
22.06.2024 між ТОВ "ЮСП ПАНЕЛЬ" (Експедитор) та ТОВ "Лісозаготівельна компанія "КАРЛІС" (Замовник) укладено договір на транспортне обслуговування №2 (а.с.10 - 11), згідно п.1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньоукраїнському сполученні відповідно до узгоджених сторонами заявок. Сторони домовились, що за даним договором замовник може доручити виконавцю організувати страхування вантажу за рахунок замовника, та інші додаткові послуги, що вказуються в заявці.
Пунктом 1.2. договору, встановлено, що узгоджена сторонами заявка є невід'ємною частиною цього договору. Погодження заявки між сторонами відбувається попередньо шляхом надсилання один одному затвердженої сторонами копії за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти, або при прямій її передачі представникові сторони та має юридичну силу оригіналу. За фактом здійснення перевезення, сторони надсилають належним чином оформлену заявку разом із іншими документами, які стосуються кожного окремого перевезення.
Як вказує позивач, відповідно до заявки на перевезення вантажу від 26.06.2024 (а.с.11 зворот), ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» здійснювалось перевезення дров у 52 ящиках маршрутом м. Тисмениця - Альмере, Нідерланди (кв. 1332 CC Almere Netherlands) по CMR. В умовах заявки перевезення вантажу вказувалось, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за стан вантажу та його збереження під час перевезення. Водій зобов'язаний звірити фактичну кількість і якість вантажу із відповідними записами у супроводжуючих документах, за недостачу вантажу перевізник несе матеріальну відповідальність з моменту прийому його для перевезення.
Згідно п.15 заявки на перевезення вантажу, вартість перевезення становить 1 900, 00 Євро та перераховується по курсу НБУ на дату розвантаження в гривні на розрахунковий рахунок. Оплата здійснюється по розвантаженню на підставі оригіналів документів.
Таким чином, як вказує позивач, на виконання вищевказаної заявки ним було здійснено перевезення вантажу за обумовленим маршрутом, що підтверджується митною декларацією в пункт розмитнення Форст, Німеччина, повідомлення від Logstilservice24 за запитом відповідача, що не спростовується відповідачем в документах під час досудового врегулювання спору.
Також, звертає увагу на те, що податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних - №17 від 03.07.2024 (а.с.23-24).
Сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків за договором транспортного обслуговування №2 від 22.06.2024, згідно з яким сума заборгованості ТОВ «Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС» на користь ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» станом на 31.01.2025 складає 23025,63 грн (а.с.18)
Позивач стверджує, що на підтвердження фактичного здійснення перевезення ТОВ «Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС» частково оплатила ТОВ «ЮСП ПАНЕЛЬ» рахунок на оплату від 03.07.2024, в підтвердження чого посилається на платіжну інструкцію №1184 від 26.08.2024 на суму 60 000,00 грн, де в призначенні платежу вказано «оплата за перевезення вантажу за маршрутом м. Тисмениця - 1332 СС Almere, Netherlands згідно рахунку №730 від 03.07.2024».
03.09.2024, зважаючи на наявну заборгованість та невиконання у повному обсязі відповідачем свого грошового зобов'язання перед позивачем, останнім надіслано на адресу відповідача претензію за №39 про сплату заборгованості за заявкою від 26.06.2024 на перевезення вантажу (а.с.14).
Згідно відповіді на претензію за №32 від 13.09.2024 відповідач запропонував вирішити спір у досудовому порядку, шляхом залучення за кошт позивача належного експерта Торгово-промислової палати, при цьому відхиляючи аргументи позивача про наявність боргу (а.с.15-16).
В свою чергу, позивач у листі щодо відповіді на претензію №55 від 18.09.2024 зазначив про те, що відповідач жодним чином не довів та документально не підтвердив аргументи, на які він посилається, тому позивач наполягає на належному виконанні відповідачем свого зобов'язання (а.с.16 зворот-17).
Дане стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх інтересів.
З врахуванням викладених обставин справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши наявні матеріали справи та подані сторонами докази в апеляційному провадженні, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке:
У відповідності до вимог частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).
В свою чергу, договір, відповідно до статті 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частин 1-2 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносаментом або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналась України встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Крім цього, ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено перелік даних, які повинна містити вантажна накладна, а відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції - вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умові цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Згідно вимог статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його виконання. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
26.06.2024 між сторонами укладено заявку на перевезення вантажу: дров в ящиках/52 ящика 1.0RM/порода: бук/23,5 т/85к.; 12-16 штук ременів. Маршрут: м. Тисмениця кв.1332 СС Almere, Нідерланди по CMR. Пункт завантаження м. Тисмениця, вул. Височана 19, Івано-Франківська область. Пункт розвантаження: 1332 СС Almere, Нідерланди по CMR. Марка автомобіля, держ. номер: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
У відповідності до положень п. 5.7. договору встановлено, що виконавець несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 року, Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України, виконавець відшкодовує замовнику вартість ремонту вантажу або повну вартість вантажу, якщо вантаж не підлягає ремонту, якщо вантаж зазнав пошкоджень внаслідок неправильного закріплення чи перевезення вантажу.
Виконавець несе повну матеріальну відповідальність перед замовником за будь-які збитки, які можуть бути завдані відсутністю, недостатністю чи невчасним поданням транспортних засобів до перевезення вантажу відповідно до погодженої сторонами заявки (п.5.8. договору).
Пунктом 8.7. договору встановлено, що при виконанні міжнародних перевезень за даним договором використовуються правила Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, підписаної в Женеві 19 травня 1956 року та Протоколу до КДПВ 1978 року, Митної конвенції МДП, Конвенції про перевезення небезпечних вантажів (АDR), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ESTR), а також вимоги міжурядових угод про міжнародні автомобільні перевезення.
Згідно положень ст. 14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12. Незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.
Відповідач вказав у відзиві на позов про те, що вантажоотримувач Logistikservice24 Pavlo Vyshnevetskyi повністю відмовився від прийому вантажу, про що були повідомлені всі учасники перевезення. В ході перемовин і пошуку компромісів позивачу були запропоновані варіанти: повернення вантажу в Україну, обстеження експертами з метою встановлення винної сторони або поставка вантажу в місце, що має виробничі потужності для його відновлення та ремонту. За згодою всіх сторін вантаж був переадресований, доставлений і розвантажений в пункті H.N. Post en Zonen, Galgkad 6, 3133KN Vaardingen.
Відтак, як вірно встановлено судом першої інстанції, товар, за згодою відповідача та у відповідності до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, був переадресований, доставлений і розвантажений в пункті розвантаження: H.N. Post en Zonen, Galgkad 6, 3133KN Vaardingen, що підтверджується наявною товаро транспортною накладною CMR №00398.
З даної міжнародної товарно-транспортної накладної №00398 вбачається, що у графі 24 "вантаж одержано/місце" міститься підпис та печатка вантажоодержувача про отримання товару останнім без зауважень.
Згідно вимог ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відтак, з врахуванням даного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що міжнародною товарно-транспортною накладною підтверджується факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором на транспортне обслуговування №2 від 22.06.2024 та заявкою на перевезення вантажу від 26.06.2024.
Крім цього, слід відмітити, що позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату за №730 від 03.07.2024 та акт надання послуг П240703/006 від 03.07.2024 на суму 83 025,63 грн (а.с.12 зворот - 13) і відповідачем частково здійснено оплату за автоперевезення вантажу за маршрутом м. Тисмениця - кв. 1332 Almere, Netherlands згідно рахунку №730 від 03.07.2024 в сумі 60 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1184 від 26.08.2024 (а.с.13 зворот).
Відповідач, як в суді першої так і апеляційної інстанцій вказує на те, що 07.08.2024 на адресу ТОВ "Лісозаготівельна компанія "КАРЛІС" від покупця Logistikservice24 Pavlo Vyshnevetskyi надійшла рекламація про недотримання умов доставки товару, в якій зазначено, що дрова колоті, доставлені в місце розвантаження частково в розсипаному стані, частково укладені поліна висунулись за межі ящика. 21 ящик втратив правильну форму, перекосився на бік, цвяхи та елементи кріплення послабились, потребують ремонту. 6 ящиків мали пошкоджені елементи, що унеможливлювало продаж без заміни тари та перепакування дров. Дистриб'ютор, розташований в пункті 1332 СС Almere, Нідерланди, відмовився від приймання такого товару. Зважаючи на якість самого товару та за згодою сторін, поставку товару прийняв інший дистриб'ютор в пункті H.N. Post en Zonen, Galgkad 6, 3133KN Vaardingen. Вартість ремонтних робіт та перепакування склала 570, 34 євро.
Як зауважує, відповідач, враховуючи, що позивач не виконав свою частину договірних зобов'язань, а саме: доставити вантаж вантажоодержувачу в неушкодженому вигляді у вказаний в заявці на перевезення пункт розвантаження, відповідач призупинив виконання своєї частини зобов'язань - повної оплати послуг експедитора з перевезення вантажу, до моменту повного виконання позивачем своєї частини договірних зобов'язань, тобто компенсування відповідачеві збитків у розмірі 575, 34 Євро, що за курсом продажу Євро дорівнює 25787,41 грн, або довести за допомогою незалежної експертизи провину відповідача в частині неякісного пакування вантажу, тому в останнього відсутній обов'язок оплати спірної заборгованості в розмірі 23 025, 63 грн.
З цього приводу судом першої інстанції чітко вказано про те, що такі твердження ним оцінено критично і з посиланням на ст. 30 Конвенції, вказано, що така чітко регламентує, що коли вантажоодержувачем було встановлено пошкодження вантажу, то така обставина мала бути зафіксована в момент розвантаження (відображена в CMR та/або направлена перевізнику іншим способом) але, не пізніше семиденного строку, з моменту завершення перевезення.
Як встановлено матеріалами та обставинами справи, спірне перевезення було завершене позивачем 03.07.2024 і накладна не містить будь-яких заяв одержувача H.N. Post en Zonen, Galgkad 6, 3133KN Vaardingen про пошкодження вантажу, що свідчить про відсутність будь-яких претензій до перевізника. Даного відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.
Також, суд першої інстанції вірно відмітив, про те, що будь-якої письмової претензії з приводу пошкодження вантажу в межах семиденного строку перевізнику вантажоодержувачем, зазначеним у товаротранспортній накладній CMR № 00398, а саме - H.N. Post en Zonen, Galgkad 6, 3133KN Vaardingen, зроблено не було.
Рекламація направлена на адресу відповідача 07.08.2024 - більш ніж через місяць, тобто поза межами семиденного строку, визначеного статтею 30 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, та від покупця Logistikservice24 Pavlo Vyshnevetskyi, який як стверджують обидві сторони відмовився від приймання вантажу.
З врахуванням викладеного, судом першої інстанції вірно відмічено про те, що є незрозумілим яким чином третя особа Logistikservice24 Pavlo Vyshnevetskyi причетна до ремонтних робіт вантажу, якого не приймала та, на підставі чого останнім виставлено рекламацію на суму 575, 34 Євро.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів своєчасного та належного, в розумінні статті 30 Конвенції, повідомлення вантажоодержувача вантажу перевізнику про невідповідності вантажу умовам перевезення та вимогам до якості.
Відтак, заява відповідача про заподіяну шкоду виходить за межі предмету даного спору і могла б бути розглянута судом, виключно, в межах зустрічного (чи окремого) позову.
В процесі розгляду справи відповідачем було заявлено зустрічний позов до позивача, однак ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 повернуто таку, з огляду на те, що така заява подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, відповідно до чого, відповідач не позбавлений права на подання такого позову в загальному порядку.
Щодо твердження скаржника про те, що судом першої інстанції проігноровано рекламацію та неналежний стан вантажу, а відтак безпідставно відмовлено в призначені експертизи, такому дано оцінку в оспорюваному рішенні. Судова колегія зазначає, що з огляду на встановлені обставини даної справи призначення експертизи є не доцільним, оскільки є незрозумілим яким чином третя особа Logistikservice24 Pavlo Vyshnevetskyi (не учасник даної справи) причетна до ремонтних робіт вантажу, якого не приймала та на підставі чого останнім виставлено рекламацію на суму 575, 34 Євро.
З огляду на вказані обставини, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду як такого, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права та з повним дослідженням матеріалів та обставин справи, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому таке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ «Лісозаготівельна компанія «КАРЛІС» відмовити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.04.2025 у справі №909/126/25 залишити без змін.
Судові витрати покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повна постанова складена 19.11.2025.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
М.Б. Желік