Іменем України
18 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 397/169/24
провадження № 22-ц/4809/1332/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О.Л., Письменний О. А.
за участю секретаря - Соловйової І.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року (суддя Дубровська Н.М.), -
Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов
Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - ТОВ «Глобал Спліт») звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість заборгованість за кредитним договором № 1/4161806 від 06 серпня 2021 року у розмірі 164 237,67 грн.
В обґрунтування вимог зазначено, що 06 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (АТ «Креді Агріколь Банк», Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 1/4161806 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн строком на 72 місяці з 06 серпня 2021 року по 05 серпня 2027року, а Позичальник зобов'язався сплачувати платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно відповідно до Графіку. Сторони Кредитного договору погодили, що Позичальник повинен сплачувати щомісячно проценти в розмірі 15 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (для списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором та комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,35 % від суми кредиту.
29 серпня 2023 між АТ «Креді Агріколь Бнак» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» (далі - ТОВ «Глобал Спліт») укладено договір №4-2023 про відступлення прав вимог, у тому числі - до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором.
15 вересня 2023 Банком було надіслано відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «Глобал Спліт».
Ствердужується, що внаслідок невиконання умов Кредитного договору у відповідача станом на 08 лютого 2024 року виникла заборгованість у загальному розмірі 164 237,00 грн, яка складається із строкової заборгованості у сумі 74 579,12 грн, простроченої заборгованості у сумі 19 849,30 грн, нарахованих відсотків у сумі 354,11 грн, прострочених відсотків у сумі 22 455,14 грн, простроченої комісії у сумі 44650,00 грн та комісії у сумі 2 350,00 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до поданого до суду першої інстанції відзиву відповідач просить позовну заяву залишити без задоволення. Зазначає, що позивачем не дотримано спеціального порядку з'явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів за споживчим кредитом, а тому він не має право на даний час вимагати повернення всієї суми кредиту достроково. На думку відповідача, матеріали справи не містять копії вимоги про дострокове погашення споживчого кредиту за Кредитним договором, немає доказів направлення такої вимоги Позичальнику, а відтак, у суду відсутня підстава для задоволення позову щодо дострокового стягнення коштів за таким договором. Щодо стягнення заборгованості по простроченій комісії в розмірі 44 650,00 грн та нарахованій поточній комісії у розмірі 2 350,00 грн вважає, що необхідно враховувати ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», за якою умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. На переконання відповідача, оскільки пп. 1.4.2. Кредитного договору на Позичальника покладено обов'язок сплачувати Банку комісійну винагороду, вказані умови договору суперечать вимогам чинного законодавства та є нікчемними. Звертає увагу, що Банком з Позичальника отримано безпідставно за нікчемними умовами Кредитного договору комісію за обслуговування кредиту у розмірі 11750,00 грн, а тому вказана сума коштів має бути спрямована на погашення боргу за простроченим тілом кредиту. Вказує, що оскільки Банком не було дотримано вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», зазначене свідчить про передчасність заявленого позову, його безпідставність та необґрунтованість (а.с. 105-109 том 1).
Відповідно до додаткових пояснень позивач зазначає, що аргументи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, не відповідають дійсності та не спростовують докази, наведені у позовній заяви. Щодо вимоги про дострокове повернення коштів за споживчим кредитом вказує, що Банком 15 вересня 2023 року направлено Позичальнику повідомлення про відступлення прав вимоги за Кредитним договором позивачу, у якому зазначено розмір заборгованості та реквізити, на які має бути сплачена заборгованість по кредиту. Стверджує, що направлення цього повідомлення і є досудовим урегулюванням спору. Зауважує, що у зв'язку з порушенням Позичальником умов Кредитного договору, позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та умов договору використав право достроково вимагати стягнення заборгованості, пред'явивши позов до суду. Щодо заборгованості по простроченій комісії посилається на Закон України «Про споживче кредитування», яким безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Звертає увагу, що укладаючи Кредитний договір Позичальник погодився з його умовами та зобов'язався їх виконувати належним чином. Також Кредитний договір не був визнаний недійсним у судовому порядку. З огляду на положення законодавства України, чинного на час укладення Кредитного договору, вважає законним право кредитора встановлювати, зокрема, комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включається до загальних витрат за споживчим кредитом (а.с. 116-120 том 1).
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 1/4161806 від 06 серпня 2021 року у розмірі 117 237,67 грн; у частині стягнення комісій та прострочених комісій відмовлено; здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково вимоги позову, суд першої інстанції вважав, що Банком були вжиті заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу повідомлення, в якому зазначалося про необхідність сплати боргу на реквізити ТОВ «Глобал Спліт».
Суд погодився з наданим позивачем розрахунком заборгованості позивача за Кредитним договором у частині строкового і простроченого тіла кредиту та строкових і прострочених відстоків за користування кредитом.
Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по комісії та нарахованій простроченій комісії, суд виходить з того, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Зауважив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Виходячи із принципів справедливості та добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Враховуючи те, що відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги Банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.4.2 Кредитного договору є нікчемними.
Місцевий суд вважав встановленим факт переходу права вимоги до відповідача від АТ «Креді Агріколь Банк» до ТОВ «Глобал Спліт».
Враховуючи викладені обставини, суд виснував, що відповідач свої зобов'язання у строки та на умовах, встановлених Кредитним договором не виконує, тому сума строкової та простроченої заборгованості, відсотки, у тому числі прострочені, підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов підлягає частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Частково не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року у даній справі у частині задоволення позову скасувати та постановити нове рішення у цій частині, яким у задоволенні позову відмовити. У частині щодо відмови у стягненні комісій та прострочених комісій рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, щорішення суду першої інстанції у частині задоволення позову вважає незаконним та необґрунтованим. Вказує, що судом першої інстанції не були враховані доводи відповідача, що позивачем не дотримано спеціального порядку пред'явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів за споживчим кредитом.
Наполягає на тому, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Оскільки закон встановлює необхідність обов'язкового досудового врегулювання, то при зверненні до суду позивач мав довести факт виконання цієї вимоги закону. Стверджує, що повідомлення АТ «Креді Агріколь Банк» стосувалося інформації про відступлення права вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» і жодних вимог щодо дострокового повернення заборгованості та про зміну строку кредитування у ньому не заявлялось. Звертає увагу, що матеріали справи не містять копії вимоги про дострокове погашення споживчого кредиту за кредитним договором, немає доказів направлення такої вимоги позичальнику, а відтак, у суду була відсутня підстава для задоволення позову щодо дострокового стягнення коштів за таким договором.
Також вважає, що судом першої інстанції безпідставно взяті до уваги надані позивачем копію Правил надання споживчого кредиту в ПАТ Креді Агріколь Банк та на умовах страхування життя Позичальника, в редакції які діють з 21 липня 2021 року та копію списку №22967 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, оскільки такі докази подані з порушення встановленого процесуальним законом порядку.
Крім того, зазначає, що на виконання нікчемних умов кредитного договору Банком утримано з Позичальника платежі по комісії за обслуговування кредиту у загальній сумі 11750,00 грн. Відповідач у суді першої інстанції вказував, що ця сума коштів могла би бути спрямована на погашення боргу за тілом кредиту, однак, вказаним доводам суд не надав жодної оцінки, безпідставно залишивши їх поза увагою.
Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу
У поданому до суду апеляційної інстанції відзиві позивач вважає, що апеляційна скарга ґрунтується на хибних твердженнях, а підстави та аргументи, викладені у скарзі, не відповідають дійсності, а отже, заявлені вимоги не підлягають задоволенню. Стверджує, що направлене відповідачу повідомлення,у сукупності з умовами Договору та Правилами, які відомі та зрозумілі Позичальнику, за своїм змістом виступає як повідомлення про відступлення права вимоги, так і досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості. До того ж, наголошує, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. На переконання позивача, встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Звертає увагу, що ТОВ «Глобал Спліт» направляло Повідомлення/Вимогу на відому адресу реєстрації Сірого- ОСОБА_2 в с.Косівка Олександрійського району Кіровоградської області, що відповідає адресі боржника, зазначеній в бовідці про реєстрацію, яка міститься в матеріалах справи. Зауважкє, законом чітко не встановлено обов'язок Кредитора направляти письмові повідомлення/вимоги саме листом з описом вкладення.
Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються подання доказів, наполягає, що позивач діяв в межах чинного законодавства, не порушуючи жодних процесуальних норм та приписів.
Стосовно суми сплаченої комісії, вказує, що платежі, які були здійснені відповідачем за власною ініціативою та внесені на рахунки Кредитодавця є визнаною ним частиною боргу (а.с. 223-229 том 1).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 04 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 даній справі залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строку усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою апеляційного суду від 08 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно з ухвалою апеляційного суду від 23 липня 2025 року підготовчі дії у справі закінчено; справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду у Кропивницькому апеляційному суді на 11 год. 00 хв 18 вересня 2025 року.
Протокольною ухвалою від 18 вересня 2025 року апеляційний розгляд спраив відкладено на 12 год. 30 хв. 16 жовтня 2025 року.
У відповідності до вимог процесуального закону учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 17-22 том 2).
У судовому засіданні 16 жовтня 2025 року, заслухавши пояснення представника позивача та скаржника, апеляційний суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що проголошення судового рішення у справі відбудеться 18 листопада 2025 року о 12 год. 50 хв.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» із заявою-анкетою від 06 серпня 2021 року 2021 №0100143-06082021-002 з метою отримання кредитних коштів, в якій надав свої персональні дані, необхідні для ідентифікації, просив надати кредит на таких умовах: сума кредиту - 100000,00 грн; строк кредиту - 72 місяці; графік погашення ануїтет; ставка 15,00% річних; комісійна винагорода 2,35% (без зазначення умов нарахування); ціль кредиту поточні потреби. (а.с. 8 том 1).
06 серпня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений Кредитний договір №1/4161806 (далі - Кредитний договір, а.с. 9- 13, 59-62 том 1), за умовами п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 100000,00 грн строком на 72 місяці(в) - з 06 серпня 2021 року до 05 серпня 2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток №1 до Договору, що є його невід'ємною частиною), як День повернення кредиту.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається Позичальнику на споживчі потреби шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .
У пп. 1.4.1 Кредитного договору його сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку процентну винагороду щомісячно, у розмірі 15,00% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.
Згідно з пп. 1.4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору. Підписанням договору Позичальник замовляє у Банку супровідні послуги з обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: послуги з розрахунку суми чергового та наступних платежів, списання та зарахування коштів з метою погашення заборгованості, розрахунково-касове обслуговування заборгованості за договором та надання інформаційно-консультаційних послуг, під якими розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через систему дистанційного обслуговування в режимі 24/7 та через довідковий центр Банку, інформування Позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування Позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.
Відповідно до пп. 1.4.3 п. 1.4 ст. 1 Кредитного договору протягом строку дії договору розмір процентів та комісії залишається незмінним, крім випадків внесення змін до договору за згодою сторін в порядку, визначеному п. 5.8 договору.
На підставі п. 2.6 Кредитного договору Банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про Позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку Банк вважатиме доцільною.
В силу положень п.п. 4.1, 4.2 Кредитного договору Банк має право залучити до врегулювання простроченої заборгованості колекторську компанію. Банк має право звертатись до третіх осіб у порядку та на умовах, передбачених ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», з метою інформування Позичальника про необхідність виконання ним зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 4.7 Кредитного договору сторони домовились збільшити строк позовної давності за вимогами, що випливають з договору, та встановити його тривалістю 10 років.
Згідно з п. 5.5 Кредитного договору шляхом підписання договору Позичальник підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору; умови договору йому зрозумілі; з Правилами і Тарифами Банку, що є чинними на дату укладення договору і розміщені на офіційному сайті Банку, ознайомлений, приймає та погоджується; йому до укладення договору Банком надано інформацію, яка визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В усьому іншому, що не передбачено договором, сторони керуються правилами та чинним законодавством України (п. 5.6 Кредитного договору).
Відповідно до п. 5.10 Кредитного договору договір укладається шляхом приєднання, складається з публічної частини (правил) та індивідуальної частини (цього договору), підписанням якої Позичальник приєднується до договору в цілому.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 5.7 Кредитного договору).
Позивачем стверджується та відповідачем не заперечується, що Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу у користування кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі та на погоджених у Кредитному договорі умовах.
З виписки з рахунку Позичальника за період з 06 серпня 2021 року по 15 вересня 2023 року вбачається, що відповідач частково погашав заборгованість по кредиту, зокрема, у рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту сплатив: 06 вересня 2021 року - 2350,00 грн; 06 жовтня 2021 року - 2350,00 грн; 05 листопада 2021 року - 2350,00 грн; 06 грудня 2021 року - 2350,00 грн; 06 січня 2022 року - 2350,00 грн, всього у розмірі 11750,00 грн (а.с. 71-78 том 1).
На підставі договору про відступлення прав вимоги від 29 серпня 2023 року №4-2023, укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт», позивач набув права вимоги до боржників, наведених у реєстрі прав вимог № 1, у тому числі - до відповідача за Кредитним договором (а.с. 63-70, 24-58 том 1).
Позивачем стверджується, що 15 вересня 2023 року Банком на адресу відповідача: АДРЕСА_1 направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором № 4-2023 від 29 серпня 2023 року. Крім того, за змістом повідомлення, на виконання умов договору про відступлення прав вимоги Банк повідомляє про необхідність перерахувати кошти в сумі 164237,67 грн, що відповідає розміру поточних зобов'язань Позичальника за Кредитним договором зі сплати залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту), нарахованих процентів за користування кредитом та комісії, на користь Нового кредитора за вказаними у повідомленні реквізитами (а.с. 18, 126-129 том 1).
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором, яка станом на 08 лютого 2024 року складає 164237,67 грн, яка складається із: строкової заборгованості у сумі 74579,12 грн, простроченої заборгованості у сумі 19 849,30 грн, нарахованих відсотків у сумі 354,11 грн, прострочених відсотків у сумі 22 455,14 грн, простроченої комісії у сумі 44650,00 грн та комісії у сумі 2350,00 грн.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
Виходячи з положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та вимог апеляційної скарги відповідача, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року підлягає перегляду в апеляційному порядку лише у частині задоволених позовних вимог. Разом з тим, оскаржуване судове рішення у частині вирішення вимог позову про стягнення з відповідача комісії за Кредитним договором апеляційному перегляду не підлягає.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції у даній справі в оскаржуваній частині наведеним вище вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі.
Так, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 175 ЦПК України, позивачем були вжиті заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення Банком повідомлення Позичальнику, в якому зазначалося про необхідність сплати боргу на реквізити Нового кредитора - ТОВ «Глобал Спліт», враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).
Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
Положеннями ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи ст.ст. 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.
При цьому слід звернути увагу, що з 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», яким врегульовано в тому числі і питання дострокового повернення споживчого кредиту (ст. 16 Закону).
Починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов'язання, відповідно до вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 755/11307/17 та від 22 жовтня 2025 року № 766/2926/23 щодо застосування ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».
Доводи позивача щодо наявності права дострокового стягнення, передбаченого Правилами надання банківських послуг, апеляційний суд відхиляє з огляду на чітко встановлену ЗУ «Про споживче кредитування» процедуру.
На переконання апеляційного суду, у відповідача не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за Кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Позичальник одержав вимогу Банку про дострокове повернення кредиту.
Так, повідомлення боржника та/або іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що вони одержали або мали одержати повідомлення, але не одержали його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 752/11645/19.
Проте надані позивачем у даній справі докази, а саме - копія списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих за № 22967 не підтверджує надсилання відповідачу саме досудової вимоги про виконання зобов'язання за Кредитним договором, оскільки зі змісту вказаного списку не можливо встановити, які саме документи були надіслані відповідачу та чи отримані ці документи останнім.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 521/19118/14-ц, від 10 лютого 2021 року у справі № 288/1595/13, від 21 вересня 2022 року у справі № 751/11211/16-ц.
Колегією суддів взято до уваги, що заява-анкета, заповнення якої Позичальником передувало укладенню Кредитного договору, містила іншу, аніж адреса місця реєстрації відповідача, фактичну адресу проживання останнього, а саме: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, доказів направлення повідомлення про необхідність сплати заборгованості за Кредитним договором на вказану Позичальником адресу його фактичного проживання матеріали справи не містять.
За викладеного, на переконання колегії суддів, за Кредитним договором не настав термін виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, оскільки Банк не дотримався встановленого законодавством порядку дострокового повернення коштів.
Однак, на вказані обставини суд першої інстанції безпідставно уваги не звернув.
Не зважаючи на те, що у боржника не виникло обов'язку дострокового повернення кредиту, з останнього на користь позивача підлягає стягненню прострочена заборгованість, яка виникла на час звернення останнього до суду.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 0907/2-5003/2011.
Таким чином наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості за Кредитним договором.
Водночас, апеляційним судом взято до уваги, що на виконання умов Кредитного договору, які місцевим судом визнано нікчемними, відповідачем було сплачено комісію у загальному розмірі 11750,00 грн.
Апеляційний суд вважає підставними доводи апеляційної скарги, що зазначені кошти мають бути зараховані у рахунок погашення простроченої заборгованості відповідача по тілу кредиту за Кредитним договором.
Разом з тим, суд відхиляє твердження позивача про те, що сплата відповідачем комісії за Кредитним договором є добровільним виконанням ним відповідного зобов'язання, оскільки нікчемний договір чи певна його умова є такими з моменту укладення договору. До того ж, матеріали не містять доказів того, що відповідачем вносились кошти, спрямовані на часткове погашення заборгованості за Кредитнми договором із чітким зазначенням призначення їх зарахування - погашення заборгованості з комісії.
За викладеного, є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позову про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 30 554,44 грн, а саме: простроченого тіла кредиту у сумі 8 099,30 грн (19 849,30 грн - 11 750,00 грн) та прострочених відсотків у сумі 22 455,14 грн.
У задоволенні вимог про стягнення строкової заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками позивачу належить відмовити з підстав, наведених вище.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, арішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - зміні з викладнням його мотивувальної та резолютивної частин в реакції цієї постанови.
Відповідно до ч. 13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з наведеної процесуальної вимоги, апеляційним судом здійснено розподіл судових витрат сторін пропорційно задоволеним вимогам позову та апеляційної скарги.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року в оскаржуваній частині та в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши другий та четвертий абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» суму заборгованості за кредитним договором №1/4161806 від 06 серпня 2021 року у розмірі 30 554,44 грн, з яких: 8 099,30 грн - прострочені платежі по тілу кредиту, 22 455,14 грн - прострочені платежі по відоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 575,32 грн.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2688,86 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний