Справа № 344/3753/25
Провадження № 22-ц/4808/1486/25
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Луганська
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Гриньків Д.В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 13.08.2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір №581358164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 27000 грн.
Відповідно до умов розділу 2 договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід'ємною частиною договору, тексти яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно умов договору грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за договором.
На виконання умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були перераховані на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладанні договору
15.10.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТЛ/4, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним № 581358164 від 13.08.2024.
У зв'язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 87345 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 27 000 грн, заборгованість за процентами - 60345 грн, а також судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року позов ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 581358164 від 13.08.2024 року в сумі: 68 580, 00 грн, з яких: 27 000, 00 грн - тіло кредиту, 41 580, 00 грн - відсотки за користування кредитом, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 901, 95 грн, та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Таліон Плюс» відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу.
Зокрема Реєстри прав вимоги (витяги з них) не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи. Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі ст. 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру.
Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача.
Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що між ним, шляхом відтворення одноразового ідентифікатора підписано договір позики (кредиту), а саме 13.08.2024 №581358164 3 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», оскільки на підтвердження даної обставини позивач надає копію цього договору позики/кредиту без його підпису як позичальника.
Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори у вигляді паперової копії було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб з можливістю ідентифікувати підписантів, що є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Скаржник зазначив, що не укладав договір позики, який долучив позивач до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку та інші умови кредитування.
Скаржник послався , що кредитний договір 13.08.2024 №581358164 укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення процентної ставки на рівні 1,5% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вважає, що за період 13.08.2024 - 09.01.2025 за кредитним договором №581358164 проценти могли бути нараховані лише в розмірі 40500 грн, з яких: - нараховані проценти первісним кредитором з 13.08.2024 по 15.10.2024 в розмірі 17280 грн (27000*1%*64 днів); нараховані проценти позивачем з 16.10.2024 по 09.01.2025 в розмірі 23220 грн (27000*1% *86 днів).
Скаржник зазначив, що матеріали справи не містять належного доказу перерахування йому суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому вважає, що не є доведеним факт укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором.
Вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього 2000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача, оскільки з наявних в матеріалах справи документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 2000,00 грн стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з нього.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено позивачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Таліон Плюс» зазначив, що 5 жовтня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/4, на підтвердження якого надано: договір факторингу № МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року; витяг з реєстру прав вимоги від 15 жовтня 2024 року; платіжна інструкція № 867 від 29 листопада 2024 року.
13.08.2024 року між первісним кредитором та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір відповідно до умов якого, позичальник, ознайомившись з правилами надання грошових коштів, заповнив заяву, самостійно вказавши особисті персональні дані, зокрема, фінансовий номер телефону, електронну адресу, дату народження, реквізити паспорта, інформацію про запис в Єдиному державному демографічному реєстрі, адресу місця реєстрації та проживання, номер банківської карти для здійснення зарахування кредитних коштів. За достовірність та правильність вказаної інформації позичальник несе персональну відповідальність.
Всі данні електронного підпису відповідача: ПІБ, ІНН, одноразовий ідентифікатор, час його направлення первісним кредитором, час введення відповідачем, номер телефону на який отримав відповідач алфавітноцифрову послідовність містяться в договорі на сторінці 27, а інформація про підпис паспорта споживчого кредиту на сторінці 4.
Зазначив, що відповідно до п. 17 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», протягом 240 днів з дня набрання чинності Закону, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Щодо перерахунку коштів, представник позивача зазначив, що первісний кредитор виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 581358164 від 13.08.2024 року у повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі 27000,00 грн, що підтверджується довідкою від платіжної установи ТОВ «Профіт Гід», яке підписане електронним підписом за допомогою КЕП, із змісту якого вбачається, що через платіжний сервіс було успішно проведено транзакцію на зарахування суми 27000,00 грн (опис платежу: Credit transaction ІНН 3707309074 ОСОБА_1 ; Договір (оферта): 581358164 від 13.08.2024).
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 87 345 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 581358164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким позикодавець надав позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 27 000 грн.
ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 27 000 грн в добровільному порядку не повернув, а тому суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 000 грн.
Щодо нарахованих відсотків, суд першої інстанції вважав, що до даних правовідносин застосовується пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Здійснивши перерахунок відсотків, суд дійшов висновку, що розмір нарахованих відсотків у межах такого строку мав би становити 41 580 грн, з яких: 3 240 грн (27000*1,5%*8 днів) за період із 13.08.2024 (дата укладення договору) по 20.08.2024 року (останній день періоду, процентна ставка за яким, у відповідності до вищевказаного закону розраховується в розмірі 1,5 %), 15 120 грн (27000*1%*56дні) за період з 21.08.2024 по 15.10.2024 року (строк розрахунку заборгованості за договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»); 23 220 грн (27000*1%*86днів) за період з 16.10.2024 року (дата початку нарахування ТОВ «Таліон Плюс» відсотків за договором ) по 09.01.2025 року (остання дата розрахунку ТОВ «Таліон Плюс»).
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13.08.2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 581358164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за яким позикодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 27 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
За даним договором відповідач отримав фінансовий кредит в розмірі 27 000 грн у вигляді першого траншу (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 3.1. договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору.
У пункті 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 3.3. договору, для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 4 050 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет.
Відповідно до п. 7.1 договору сторони дійшли згоди, що рекомендована дата дострокового погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 12.09.2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Згідно п. 7.3 договору, кінцева дата повернення кредиту - 12.09.2029 року.
Відповідно до умов п. 8.3. на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора RZPH, відправлено 13.08.2024 року на номер телефону НОМЕР_2 .
У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 13.08.2024 року зазначені персональні дані позичальника ОСОБА_1 , дата укладення договору 13.08.2024 року, сума кредиту 27000 грн, початковий строк дисконтного періоду строк кредиту 30 днів, строк кредитування 1826 днів, номер карти позичальника 4149199386043655.
Факт перерахування коштів підтверджено ТОВ «ПрофітГід», що в рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 року та підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «Профіт Гід» здійснено успішний переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 за кредитним договором №581358164 від 13.08.2024 року та довідкою, складеною директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно із розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 581358164 від 13.08.2024 року сума до сплати станом на 15.10.2024 року складається з 27000 грн - тіло кредиту, 25515 грн - відсотки за користування кредитом, 13500 грн - неустойка.
15.10.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № МВ-ТЛ/4 строк дії якого закінчувався 31.12.2024 року, за умовами якого до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшли права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги. Право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
У витязі з реєстру прав вимоги від 15.10.2024 року під порядковим номером 491 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору581358164, дата кредитного договору 13.08.2024 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 27000грн, заборгованість по відсоткам 25515 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 13500 грн - заборгованість по іншим нарахуванням.
З інформації, наданої АТ КБ «Приват банк» на банківську картку № НОМЕР_4 13.08.2024 року відбулося зарахування коштів в сумі 27000 грн.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено кредитний договір №581358164, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором RZPH.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем надано докази на укладання договору кредитної лінії №58135814 від 13.08.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 27 000 грн, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів.
Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора RZPH, відправленого 13.08.2024 року на номер телефону НОМЕР_2 , що врегульовано розділом 4 даного кредитного договору та відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Враховуючи алгоритм дій, передбачених умовами кредитного договору, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності підписання й укладання договору.
Згідно підтвердження ТОВ «ПрофітГід» встановлено факт перерахування коштів, а саме те, що в рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 року та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «Профіт Гід» здійснено успішний переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 за кредитним договором №581358164 від 13.08.2024 року, а також інформацією наданою АТ КБ «Приват банк» підтверджується те, що на банківську картку № НОМЕР_4 13.08.2024 року відбулося зарахування коштів в сумі 27000 грн.
Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач набув право вимоги за кредитним договором №№58135814 від 13.08.2024 року згідно договору факторингу № МВ-ТЛ/4 до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
У витязі з реєстру прав вимоги від 15.10.2024 року під порядковим номером 491 зазначено боржника ОСОБА_1 , номер кредитного договору581358164, дата кредитного договору 13.08.2024 року, заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 27000 грн, заборгованість по відсоткам 25515 грн, загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) 13500 грн - заборгованість по іншим нарахуванням.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 27 000 грн, в добровільному порядку не повернув, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь кредитора ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 000 грн.
Посилання скаржника на відсутність доказів перерахування грошових коштів на його картковий рахунок спростовується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно якого ТОВ «ПрофітГід» в рамках договору про надання фінансових послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 року та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «Профіт Гід» здійснено успішний переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 (номер якої зазначено в договорі кредитної лінії) за кредитним договором №581358164 від 13.08.2024 року та довідкою, складеною директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також інформацією наданою АТ КБ «Приват банк» про те, що на банківську картку № НОМЕР_4 , 13.08.2024 року відбулося зарахування коштів в сумі 27000 грн на вказану банківську картку.
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів у сумі 27000 грн відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування факту перерахування грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_3 .
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу, з огляду на таке.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Суд бере до уваги належні, сформовані в процесі відступлення права вимоги, що містять дані за кредитним договором, прав кредитора за якими набуває новий кредитор. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2024 року у справі № 2221/2373/12 (провадження № 61-483св23).
Витягом з реєстру прав вимоги від 15.10.2024 року підтверджується факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 581358164.
Проте колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо розрахунку відсотків за користування кредитом, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
За умовами кредитного договору, встановлено, що на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір кредитної лінії № 581358164 був укладений 13 серпня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Суд першої інстанції помилкового застосував до даних правовідносин пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та не перевірив розрахунок заборгованості по процентам відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, п. 8.3 договору кредитної лінії № 581358164 від 13.08.2024 року укладеного між сторонами, щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі - 1,50 % з врахуванням положень ч. 5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.
Отже, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором кредитної лінії № 581358164 від 13.08.2024 року у період з 13.08.2024 року по 09.01.2025 року , становить 40 500, 00 грн (27 000, 00 грн * 1% *150 дні )
В цій частині колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги слушними.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 581358164 від 13 серпня 2024 року в сумі: 67 500, 00 грн, з яких: 27 000, 00 грн - тіло кредиту, 40 500, 00 грн - відсотки за користування кредитом.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028, 00 грн (а.с. 68).
При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4542, 00 грн ( а.с. 165).
Позовну заяву ТОВ «Таліон Плюс» задоволено на 77, 27%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2339,73 грн.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 22,73%, тому з ТОВ «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 032,39 грн.
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» різниця суми судового збору в розмірі 1307,34 грн.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, додаткову угоду №140 до даного договору, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року, платіжну інструкцію про переказ 5000 грн, як оплату за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 року сторони погодили, що адвокатське об'єднання виконало свої зобов'язання у межах договору надання правової допомоги №5 від 02 грудня 2024 року, а саме: підготовка до розгляду справи - час виконання - 4 години, сума 1000 грн, підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості - час виконання 2 години, сума 500 грн, підготовка позовної заяви 10 годин, сума 3500 грн.
Надані позивачем докази на підтвердження факту понесених судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, є належними та достатніми для підтвердження складу та розміру витрат на правову допомогу.
Колегія суддів оцінивши подані стороною позивача докази, враховуючи, складність справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції, та те, що підготовка позовної заяви не потребувало тривалих затрат часу, оскільки судова практика по даній категорії справ є сталою, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції з 5000 грн до 2000 грн.
Колегія суддів враховує положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України та виходить з засад пропорційності, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги ТОВ «Таліон Плюс» задоволено на 77,27% , то сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню у суді першої інстанції становить 1545,40 грн (2000 грн * 77,27%).
Доводи скаржника про відсутність підстав для стягнення з нього витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача, оскільки з наявних в матеріалах справи документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з нього не заслуговує на увагу та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують обсяг наданих адвокатом правничих послуг позивачу по даній справі.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 08 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, 14017, заборгованість за договором кредитної лінії № 581358164 від 13 серпня 2024 року в сумі 67 500, 00 грн, з яких: 27 000, 00 грн - тіло кредиту, 40 500, 00 грн - відсотки за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: вул. Жабинського, 13, м. Чернігів, 14017 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 032,39 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1545,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М. Барков
Є.Є. Мальцева