Справа № 346/3882/25
Провадження № 22-ц/4808/1559/25
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач Луганська
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Баркова В.М., Девляшевського В.А.,
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит -Капітал»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 року, ухвалене в складі судді Васильковського В.В.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 21.02.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №3222029, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 6000 грн, на умовах, визначених кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.
27.05.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №69-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі і до відповідача.
Позивач зазначив, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 20700, 00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6000, 00 грн; заборгованість за процентами - 13500, 00 грн; заборгованість за комісією - 1200, 00 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року у розмірі 20700 грн, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3222029 від 21.02.2021 року в сумі 19 500, 00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 року в частині стягнення 13 500 грн відсотків, 8000 грн витрат на правничу допомогу та ухвалити у справі нове рішення, яким зменшити суму стягнення до розміру, що складається з тіла кредиту 6000 грн, розумних відсотків, судового збору та зменшених витрат на правничу допомогу не більше 2000 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд незаконно стягнув відсотки у розмірі 13500 грн, що становить понад 225% від тіла кредиту та є такими, що порушують ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», принцип справедливості, добросовісності та розумності.
Зазначає, що суд розглянув справу у спрощеному провадженні без виклику сторін, чим порушив право на участь у процесі та подання заперечень, передбачених ст.43,128 ЦПК України.
Скаржник вважає неспівмірними витрати на правничу допомогу, крім того, посилається, що відсутні належні докази фактичної сплати таких коштів.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим. Відповідач не повернув кошти до 23.03.2021 року, строк кредитування збільшувався на 1 день кожен раз коли позичальник продовжував користуватись кредитними коштами та загалом не перевищувало 60 днів як передбачено умовами договору. Пунктом 2.3.1.1 договору передбачена пролонгація на пільгових умовах за меншою процентною ставкою, але відповідач нею не скористався. В кредитному договорі № 3222029 від 21.02.2021 року зазначено, що позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника. Дані умови чітко прописані у кредитному договорі № 3222029 від 21.02.2021 року, що є підтвердженням того, що позичальник надає свою згоду на укладення кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід'ємною частиною договору.
Щодо витрат на правничу допомогу, зазначив, що позивач надав усі необхідні докази. Сума та вид виконаної роботи є співмірними та відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг, час витрачений на підготовку позову та вчинення супутніх дій є достатнім, співмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 20 700 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Із змісту апеляційної скарги позивача вбачається, що рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 року оскаржується відповідачем в частині стягненні процентів, витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга не містить доводів, щодо оскарження рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року за тілом кредиту 6000 грн та в частині відмови у стягненні комісії, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення процентів та витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 13500, 00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що 21.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3222029 в електронній формі, за яким останній отримав кредит у сумі 6000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
Умовами Кредитного договору № 3222029 від 21.02.2021 року визначена процентна ставка - 5 % за кожен день користування кредитом.Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів підлягають задоволенню, та дійшов висновку про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору 2422 грн, правничої допомоги у розмірі 8000 грн.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 21.02.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3222029, згідно з умовами якого відповідач отримав 6000, 00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені кредитним договором, що підтверджується графіком платежів; паспортом споживчого кредиту № 3222029, анкетою-заявою № 3222029.
ОСОБА_1 підписано акцепт (договір) із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: J66327, 21.02.2021 року, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 12.06.2025 року.
ТОВ «Мілоан» 21.02.2021 року здійснило на банківський рахунок ОСОБА_1 грошовий переказ у сумі - 6 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 40074655 від 21.02.2021 року
До ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», перейшло право вимоги за кредитним договором № 3222029, що підтверджується договором відступлення прав вимоги № 69-МЛ від 27.05.2021 року укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», та витягом з Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №33222029 від 21.02.2021 року, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів. За умовами вказаного кредитного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 6000, 00 грн.
Згідно договору про відступлення прав вимоги №69-МЛ від 27 травня 2021 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року. Ці обставини не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 6000, 00 грн.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.
Звертаючись до суду позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №3222029 від 21.02.2021 станом на 27.05.2021 року у розмірі 20700 грн, з яких: 6000,00 грн тіло кредиту, 13500, 00 грн нараховані проценти за період з 21.02.2021 року по 22.05.2021 року, комісія у розмірі 1200 грн.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно пункту 1.3 договору про споживчий кредит №3222029 кредит надається строком на 30 днів з 21 лютого 2021 року (строк кредитування).
Пунктом 1.4 договору сторонами визначено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 23.03.2021 року.
Згідно п.1.5.2 проценти за користування кредитом 2700 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Розділом 2 договору встановлено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1 6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, встановлених договором.
Згідно п. 2.3.1 кредитного договору, продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту згідно умов договору.
У заяві-анкеті (для отримання кредиту) зазначено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 30 днів.
У графіку платежів додатку №1 до кредитного договору зазначено кількість днів на який надано кредит - 30, та суму процентів 2700, 00 грн.
Позивачем не надано суду доказів пролонгації кредитного договору відповідно до умов п.2.3.1.1 кредитного договору, за таких обставин у первісного кредитора були відсутні підстави для нарахування процентів поза межами строку кредитування встановленого п.1.3 договору.
Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 6000 грн слід проводити із відсоткової ставки 1,5%, яка обмежується 30 днями та їх загальний розмір становить 2700 грн (6000 грн х 1,5% х 30 днів).
Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та помилково дійшов висновку про стягнення відсотків поза межами строку кредитування.
Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи справи ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 20700 грн.
Частиною 2 статті 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно п.1 ч.1. ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи малозначні справи.
Згідно статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 277 ЦПК України).
Згідно ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу на 04.09.2025 року. Суд встановив, що вказана справа є малозначною, тому відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України її слід розглядати за правилами спрощеного провадження. Суд, з урахуванням положень ч.5 статті 279 ЦПК України, дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у зв'язку з відсутністю клопотання про інше.
Клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження до суду не надходило.
Предметом позовної заяви позивача є стягнення заборгованості у розмірі 20700 грн. З врахуванням положень ЦПК України справа є малозначною та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загальної позовного провадження, а тому суд першої інстанції з врахування вимог ст.ст. 274, 277 ЦПК України дійшов до вірного висновку про доцільність розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлень сторін.
01 серпня 2025 року копію ухвали Коломийського міськрайонного суду від 01 серпня 2025 року направлено сторонам для відома.
Копія ухвали Коломийського міськрайонного суду від 01 серпня 2025 року направлялась на адресу відповідача на АДРЕСА_1 , яка є його зареєстрованим місцем реєстрації (а.с.34)
Вказане судове рішення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пункту 4 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученим судове рішення вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Аналогічний висновок зазначений у постанові Веховного Суду від 24.03.2025 року у справі №706/208/15-ц.
Твердження скаржника про неналежне повідомлення щодо місця та часу розгляду справи є безпідставними та не можуть бути враховані судом. Надіслана ухвала суду була направлені за зареєстрованою адресою відповідача, однак повернулися з відміткою про відсутність адресата. Враховуючи викладене, суд вважає доводи скаржника в цій частині не заслуговують на увагу.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року, слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року за період з 22 лютого 2021 року по 23 березня 2021 року у розмірі 8700 грн, з яких 6000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 2700 грн заборгованість за процентами.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» судовий збір у розмірі 2422,4 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15669 від 21.07.2025 (а.с.5).
При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6966-ZQU5-R12E від 30.09.2025 року (а.с. 51).
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» задоволено на 42%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» підлягав стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1017 грн
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 68 %, позивача на користь скаржника підлягав би стягненню судовий збір у розмірі 2470, 84 грн.
З урахуванням ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал»на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1453,84 грн.
З урахуванням зазначеного оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору підлягає зміні.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5ст. 137 ЦПК України).
Отже, в силу приписів наведених вище норм для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
В позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» просило стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 06.05.2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет». Пунктом 2.3 вказаного договору вартість наданих послуг за 1 справу складає 7000 грн; акт №2441 наданих послуг, відповідно до яких сума наданих послуг складає 7000 грн; детальний опис наданих послуг у справі: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год, погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год 30 хв, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год 30 хв, усього 6 год 30 хв.
Між тим, суд першої інстанції не дав оцінки вказаним доказам та помилково дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн, оскільки такий розмір не підтверджується матеріалами справи. Позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Колегія суддів не приймає заперечення скаржника щодо неспівмірності вказаних витрат, оскільки таку заяву не було подано під час розгляду справи у суді першої інстанції.
З урахуванням принципу пропорційності задоволення позовних вимог позивача з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2940, 00 грн (42% від 7000,00 грн), тому оскражуване рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає зміні.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, додатковій постанові Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі № 638/2757/19 ), тому доводи скаржника про те, що відсутні докази сплати понесених витрат позивачем на правничу допомогу не заслуговують на увагу.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
РішенняКоломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2025 року в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року у розмірі 19500, 00 грн, судового збору у розмірі 2242, 40 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236,юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 2 заборгованість за кредитним договором №3222029 від 21.02.2021 року у розмірі 8700, 00 грн, яка складається з 6000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 2700 грн заборгованість за процентами; витрати на правничу допомогу у розмірі 2940, 00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236,юридична адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 2 на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,84 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: В.М.Барков
В.А. Девляшевський