13 листопада 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/16423/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
за участі позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Кокошка О. Б.
від 14 січня 2025 року
у цивільній справі № 752/19874/24 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМАДЕО ПРАВО»,
третя особа: ОСОБА_2 ,
про визнання неналежним виконання договору про надання юридичних послуг та стягнення матеріальної і моральної шкоди,
В серпні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що звернувся до ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» з метою отримання юридичної допомоги та уклав з товариством 04.03.2023 договір про надання юридичних послуг № 0403202306, вид економічної діяльності якого, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, «69.10 діяльність у сфері права». На виконання умов договору відповідачем було підготовлено та направлено позови до суду від 21.04.2023 (справа № 759/7239/23) та 22.01.2024 (справа № 759/1619/24), кожен з яких згідно рішення суду було пред'явлено до неналежного відповідача.
Позивач вказував, що незадоволений якістю послуг наданих ТОВ «АМАДЕО ПРАВО», оскільки вони не призвели до очікуваного результату та вважає, що відповідно до договору надані послуги є неналежними, оскільки відповідач надав позивачу неякісні юридичні послуги представляючи його інтереси щодо захисту порушеного права на відшкодування завданих майнових збитків залиттям квартири внаслідок ліквідації пожежі.
З метою досудового врегулювання спору, ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» претензію про неналежне виконання робіт та розірвання договору від 05.06.2024, яка отримана відповідачем 06.06.2024, проте залишена без реагування. Будь яких заходів з метою врегулювання спору відповідачем не здійснено.
Вказуючи на те, що відповідачем було надано позивачу неякісні та неналежні юридичні послуги, які супроводжувались додатковими витратами для здійснення захисту своїх порушених прав, внаслідок чого ОСОБА_1 нанесено матеріальні збитки, а безвідповідальність та непрофесійність відповідача спрямована у перешкоджанні вільним користуванням житлом, в якому відсутні належні житлові умови, оскільки питання про відшкодування шкоди наразі на стадії вирішення. Завдання моральної шкоди виразилося у моральних стражданнях, перенесеному стресі внаслідок зайвих судових проваджень. Завдану моральну шкоду позивач оцінює з урахуванням 100% від завданого майнового збитку у розмірі 46 423,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати неналежним виконання договору про надання юридичних послуг від 04.03.2024 № 0403202306 ТОВ «АМАДЕО ПРАВО», стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 8 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 46 423,00 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що Відповідач, ТОВ «АМАДЕО ПРАВО», не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором від 04.03.2023 № 0403202306 про надання юридичних послуг. Апелянт вважає, що Відповідач, попри здійснення діяльності у сфері права (КВЕД «69.10 діяльність у сфері права»), підготував позови (справи № 759/7239/23 та № 759/1619/24), у задоволенні яких було відмовлено через пред'явлення вимог до неналежного відповідача. Апелянт підкреслює, що цей факт є свідченням неякісних та непрофесійних послуг. Апелянт зауважує, що лише після укладення Договору з іншим виконавцем (ТОВ «Leegl» від 21.02.2024 № 21022402) було визначено належного відповідача, і його вимоги були задоволені (справа № 759/1619/24), що остаточно доводить безвідповідальність та некомпетентність Відповідача.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково обґрунтував відмову у позові посиланням лише на п. 5.2 Договору (про не гарантування результату) та на те, що предметом було тільки складання документів, не взявши до уваги п. 2.3.1 Договору. Цей пункт надавав відповідачу право самостійно визначати стратегію та тактику надання послуг. Апелянт наполягає на тому, що він, не маючи юридичних знань, повністю покладався на компетентність відповідача, і відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду (від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18), відповідач мав забезпечити належний процес та якість позову. Апелянт зауважує, що неналежне виконання послуг призвело до його моральних страждань та матеріальної шкоди.
Крім того, апелянт вказує на суттєві порушення норм процесуального права з боку суду першої інстанції. Апелянт звертає увагу, що відповідач не надіслав йому копію свого відзиву про, що апелянт повідомляв суд заявою від 25.11.2024. Також Апелянт просив суд звернути увагу на неналежне підписання Відповідачем Відзиву (підпис перед текстом), посилаючись на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 по справі № 930/191/23. Апелянт вважає, що суд першої інстанції виправдав ці дії Відповідача, що свідчить про упередженість.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа ОСОБА_2 підтримує доводи апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував на неналежне надання ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» юридичних послуг за договором, посилаюсь на відмову суду у задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про відшкодування шкоди та про відмову суду у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Святошинське РУ ГУ ДСНС в м. Києві, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про відшкодування шкоди. Позивач вказує, що підставою відмови у задоволенні позову слугувало пред'явлення позову до неналежних відповідачів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» був укладений Договір про надання юридичних послуг, предметом якого була підготовка процесуальних документів, а саме позову до суду. Встановивши, що відповідач підготував позов до суду та передав його позивачу, про що свідчить підписаний обома сторонами Акт приймання-передачі від 15.03.2023, де позивач зазначив, що претензій щодо наданих послуг немає, суд дійшов висновку про належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Оскільки суд не встановив неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо підготовки документів, він констатував відсутність правових підстав для стягнення матеріальної шкоди у розмірі сплаченої винагороди. Враховуючи відсутність протиправної поведінки та вини відповідача у неналежному виконанні договору, суд також дійшов висновку про відсутність елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із таким висновком з огляду на наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судом встановлено, що 04.03.2023 між ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання юридичних послуг №0403202306.
Згідно п. п. 1.1., 1.2 п. 1 Договору виконавець зобов'язується, за дорученням замовника, надати юридичні послуги, зазначені у п. 1.2 цього договору, для чого зобов'язується вчинити юридичні та інші пов'язані з ними дії в обсязі, обумовленому у цьому договорі. Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні юридичні послуги: підготовка процесуальних документів, а саме: «позов до суду».
Сторони обумовили, що виконавець зобов'язаний підготувати проекти документів, зазначених у п. 1.2 Договору протягом 10 днів з моменту надання замовником необхідних відомостей та документів (п. п. 2.1.3 п. 2 Договору).
Послуги вважаються наданими з моменту підписання сторонами акта про надання юридичних послуг (п. п. 3.1. п. 3 Договору).
Умовами п. п. 4.1. п. 4 Договору сторони встановили, що вартість послуг, вказаних у п. 1.2 цього договору, становить 8 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.2. Договору виконавець не гарантує розгляд справи державними, судовими та іншими органами свідомо на користь замовника, оскільки це не входить до компетенції виконавця.
Отже спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку з виконанням договору про надання послуг.
Загальні положення про договори з надання послуг регулюються главою 63 ЦК України, положення якої можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язань (частина 2 статті 901 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що становить зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже, порушення зобов'язання.
Отже, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Натомість невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які становлять зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). У разі неналежного виконання боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які становлять зміст договору або визначені законом.
Аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 902/502/20, від 06 липня 2022 року у cправі № 902/1162/20.
Правові наслідки порушення зобов'язання визначено у статті 611 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
У статті 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Водночас потерпіла особа має довести наявність та розмір збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, наслідком такої протиправної поведінки.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).
Судом встановлено, що предметом укладеного між сторонами договору про надання юридичних послуг є підготовка процесуальних документів, а саме: позову до суду.
15.03.2023 ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» та ОСОБА_1 складено та підписано Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за Договором №0403202306 від 04.03.2023, а саме відповідач передав, а позивач прийняв наступне: позов до суду. Загальна вартість послуг становить 8 000,00 грн. Послуги надані замовнику у повному обсязі, замовник претензій щодо наданих послуг немає. Умови договору № 0403202306 від 04.03.2023 виконано повністю та фактично.
Вказаний Акт містить підписи виконавця та замовника (а.с. 45).
Отже, встановивши надання замовнику юридичних послуг з підготовки процесуальних документів, а саме - позову до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належне виконання ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» своїх зобов'язань, що обумовлені сторонами Договору про надання юридичних послуг.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Посилання позивача на те, що він не отримав результат, який очікував отримати, не свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору. Ключовим доказом належного виконання є підписаний обома сторонами Акт приймання-передачі від 15.03.2023, де позивач підтвердив відсутність претензій щодо наданої послуги. Факт підписання такого Акту за відсутності доказів його недійсності чи підписання під тиском, свідчить про прийняття послуги як якісної та виконаної у повному обсязі, що виключає можливість подальшого посилання на неналежне виконання. Отже, відповідач повністю виконав предмет Договору № 0403202306, про що свідчить підпис позивача в акті-приймання передачі від 15.03.2023.
Крім того, доводи позивача ґрунтуються на тому, що суди відмовили у задоволенні позовів у справах № 759/7239/23 та № 759/1619/24 через пред'явлення позову до неналежних відповідачів. Проте, позивачем не доведено, що позов, підготовлений відповідачем за спірним договором, стосується саме цих судових справ, позивачем у яких виступала третя особа ОСОБА_2 , а не сам ОСОБА_1 . Відсутність доказів, які б пов'язували підготовлений відповідачем позов із судовими рішеннями про відмову у позові, свідчить про недоведеність позивачем причинного зв'язку між діями ТОВ «АМАДЕО ПРАВО» та заявленими збитками, що є обов'язковою умовою для притягнення до цивільно-правової відповідальності (ст. 906 ЦК України).
Укладаючи договір сторони обумовили у п. п. 5.2 п. 5 Договору, що виконавець не гарантує розгляд справи державними, судовими та іншими органами свідомо на користь замовника, оскільки це не входить до компетенції виконавця. Таким чином, позитивний результат розгляду справи не був предметом договору чи гарантією виконавця, а неналежне виконання договірних зобов'язань (підготовки позову) позивачем не доведено.
Таким чином, враховуючи відсутність встановлення судом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання юридичних послуг щодо повного та належного виконання обумовлених договором послуг, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору з відповідачем, суд дійшов висновку обґрунтованого про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн, сплачених ним на виконання умов укладеного договору, та як наслідок, відсутність підстав для стягнення моральної шкоди.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 18 листопада 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
Б. Б. Левенець
В. В. Саліхов