справа № 759/5571/23 головуючий у суді І інстанції Петренко Н.О.
провадження № 22-ц/824/15112/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Кирієнко Вірою Володимирівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року, апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представницею - адвокаткою Раковець Ольгою Олегівною та за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» поданою представником - адвокатом Юрченком Юрієм Борисовичем на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У березні 2023 ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОК «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , у якому з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10 квітня 2025 року, остаточно просив суд:
стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОК «Обчислювач-12» грошові кошти у сумі 77 400 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, та 20 000,00 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивував тим, що 05 липня 2021 року сталося залиття квартири №116 через ремонтні роботи в квартирі №120 , яка знаходиться поверхом вище над квартирою №116 . Власником квартири №120 є ОСОБА_1 .
Позивач неодноразово звертався до Голови Правління ОК «Обчислювач-12» з вимогою скласти Акт про залиття квартири №116 . У зв'язку з бездіяльністю Правління, 18 листопада 2022 року було складено інформаційну довідку-акт щодо залиття квартири №116 . Згідно акту, причина залиття полягала в тому, що в квартирі №120 проводились роботи з заміни радіаторів опалення. Майстром, найнятим власниками квартири №120 , не було завершено монтаж радіаторів. Під час планової перевірки системи ЦО на герметичність, штатним сантехніком ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_3 без попередньої перевірки щодо встановлення заглушок на радіаторах у квартирі №120 було відкрито подачу носія системи, внаслідок чого вода пішла з радіаторів у квартирі №120 і сталося затоплення квартири №116 .
За результатами оціночних послуг, наданих 06 січня 2023 року ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки», ринкова вартість проведення відновлювального ремонту квартири №116 становить 113 537,92 грн.
Додатково, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву від 22 травня 2023 року заперечила свою провину в залитті квартири №116 . На її думку, наданий позивачем висновок про вартість проведення відновлювального ремонту квартири №116 не відповідає вимогам нормативно-правових актів. Зазначає, що ні її, ні майстра не попередили про планову перевірку центрального опалення. Стверджує, що намагалася вирішити ситуацію в досудовому порядку, але дійти згоди з позивачем не вдалося.
Також заперечила проти належності «Інформаційної довідки-акту щодо залиття квартири №116 від 18 листопада 2022 року, оскільки такий документ не передбачений Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій. Крім того, акт складено через значний проміжок часу після залиття, і ОСОБА_1 не була присутня при його складанні, а її підпис на документі відсутній. Посилається на те, що ОК «Обчислювач-12» був поінформований про ремонтні роботи, і його штатний сантехнік зобов'язувався поінформувати власників про подачу води в систему, але не зробив цього.
ОСОБА_1 також не погоджується з наданим позивачем Висновком про вартість проведення відновлювального ремонту, вказуючи на відсутність ідентифікації матеріалів, що були пошкоджені, що, на її думку, завищує вартість збитку.
Щодо моральної шкоди, заперечила проти її стягнення, оскільки не вбачає своєї провини в залитті квартири.
У відзиві на позовну заяву від 19 червня 2023 року представник відповідача ОК «Обчислювач-12» Юрченко Ю.Б. заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОК «Обчислювач-12» не вчиняв безпосередньо дії чи ремонтні роботи, які б стали прямою та основною причиною залиття квартири №116 .
Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, обов'язок складання акту про залиття квартири покладений на ОК «Обчислювач-12» як на балансоутримувача будинку, що ним своєчасно зроблено не було. При цьому позивач самостійно неодноразово звертався до ОК «Обчислювач-12» щодо необхідності скласти акт, що було здійснено 18 листопада 2022 року. Сам складений документ - інформаційна довідка-акт - відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, і містить всю необхідну інформацію.
Позивач також зазначив, що з часу залиття квартири і до проведення оцінки збитків він не здійснював жодних ремонтних робіт, що підтверджується ідентичними наслідками пошкоджень на фото, зроблених ОСОБА_1 , та на фото, зроблених оцінювачем. Позивач наголошує, що остання не спростувала належними доказами неправомірність наявного Висновку про вартість відновлювального ремонту, а також не надала інших доказів на підтвердження іншої вартості матеріальних збитків.
Щодо вини, представник позивача посилається на презумпцію вини в деліктних зобов'язаннях, а також на те, що цивільний кодекс зобов'язує власника утримувати майно. Також було зазначено, що відповідальність за утримання санітарно-технічних приладів у належному стані покладено саме на власника квартири, що підтверджується практикою Верховного Суду.
Представник позивача також звернув увагу на надані ОК «Обчислювач-12» докази, а саме - скріншоти переписок, зазначивши, що роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки не містить електронного підпису, тому такі докази не є належними.
Таким чином, внаслідок неузгодженості дій ОСОБА_1 як власниці квартири №120 , яка здійснювала ремонт, та найманих працівників ОК «Обчислювач-12» відбулося затоплення квартири №116 .
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 77 400,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної із залиттям квартири АДРЕСА_1 , грошові кошти у сумі 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, судовий збір у розмірі 1 335, 00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог до ОК «Обчислювач-12» - відмовлено.
02 липня 2025 року представниця позивача ОСОБА_2 - адвоката Раковець О.О., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на визначення вартості відновлювального ремонту у сумі 6 000,00 гривень та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у сумі 23 898,00 гривень.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року задоволено заяву представниці позивача ОСОБА_2 - адвокати Раковець О.О., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 29 898,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - витрати на визначення вартості відновлювального ремонту; 23 898,00 грн - витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи.
АО «Пасльон і Юрченко», як представник ОК «Обчислювач-12», звернулося до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що ОК «Обчислювач-12» були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 450,00 гривень.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року задоволено частково заяву АО «Пасльон і Юрченко», як представника ОК «Обчислювач-12», стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОК «Обчислювач-12» суму витрат, пов'язаних із оплатою правничої допомоги, у розмірі 10 000,00 грн.
Не погодившись із додатковим рішенням суду від 10 липня 2025 року, представниця ОСОБА_2 - адвокатка Раковець Ольга Олегівна 31 липня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та повернути без розгляду заяву АО «Пасльон і Юрченко», як представника ОК «Обчислювач-12» про ухвалення додаткового рішення.
Посилається на те, що ОК «Обчислювач-12» в порушення вимог ч. 6 ст. 14 ЦПК України не має зареєстрованого електронного кабінету, тому суд мав повернути його заяву про ухвалення додаткового рішення на підставі абз. 2 ч. 4 ст. 183 ЦПК України.
Також, у своїх заявах по суті справи відповідач не вказував орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, частково надавав документи на підтвердження понесених витрат вже після прийняття рішення по справі, що унеможливило надання апелянтом завчасного спростування та витрат до суду.
Не погодившись із рішенням суду від 30 червня 2025 року, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Кирієнко Віра Володимирівна 11 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до доводів апеляційної скарги місцевий суд фактично проігнорував, що працівник кооперативу - сантехнік ОСОБА_4 - особисто виконував дії, які безпосередньо передували залиттю квартири. Саме йому було відомо про ремонтні роботи, і саме на нього покладався обов'язок запобігти подачі води до завершення робіт. Незважаючи на це, суд не встановив, чи діяв ОСОБА_4 як представник кооперативу в межах своїх посадових обов'язків, та не оцінив, чи саме його бездіяльність стала безпосередньою причиною аварійної ситуації.
В матеріалах справи міститься листування у месенджері «Вайбер» між апелянткою та головою правління кооперативу, в якому останню було попереджено про проведення робіт та необхідність перекриття подачі води. Незважаючи на наявність таких повідомлень, суд не надав їм належної оцінки. Ні Статут, ні внутрішні положення кооперативу не встановлюють форми, у якій має здійснюватися таке попередження, тому твердження кооперативу про «неписьмову форму» є юридично неспроможними.
Суд також не дослідив, чи саме дії співробітника кооперативу стали безпосередньою причиною залиття, незалежно від стану ремонтних робіт, які на той момент здійснювалися у квартирі ОСОБА_1 .
У своїх поясненнях представники ОК «Обчислювач-12» посилалися на те, що кооператив не був повідомлений про проведення ремонтних робіт у квартирі №120 , а тому не несе жодної відповідальності за їх наслідки, зокрема за залиття квартири №116 . Проте така позиція є безпідставною, суперечить доказам у справі та є завідомо хибною.
У матеріалах справи міститься Інформаційна довідка-акт щодо залиття квартири №116 , у якій прямо зазначено, що власники квартири №120 повідомили штатного сантехніка ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_5 про заплановані ремонтні роботи з опалення (радіаторів). Крім того, зі слів власників квартири №120 , саме цей сантехнік узяв на себе зобов'язання попередити їх про час подачі води в систему після завершення робіт, але не виконав обіцяного.
З огляду на зазначене, відповідне повідомлення обслуговуючому кооперативу фактично відбулося, а тому саме на представника кооперативу покладається відповідальність за забезпечення належного технічного супроводу та дотримання процедур, передбачених чинними будівельними нормами та правилами експлуатації інженерних мереж.
Невиконання обов'язків із безпечного випробування систем призвело до ситуації, коли після подачі води одразу ж відбулося затоплення квартири №116 . Відсутність будь-яких технічних заходів з боку кооперативу підтверджує не лише його недбалість, а й пряму причино-наслідкову залежність між діями (та бездіяльністю) кооперативу і настанням шкоди.
Водночас твердження ОК «Обчислювач-12» про свою необізнаність не узгоджуються з тим фактом, що для відновлення водопостачання у стояку необхідне технічне втручання саме з боку представників кооперативу, які мають доступ до засувок, загального контролю та є відповідальними за пуск води після проведення будь-яких робіт у багатоквартирному будинку.
Отже, відсутність відповідних дій з боку сантехніка як уповноваженої особи кооперативу, а також відсутність документального підтвердження технічного огляду та випробування системи перед подачею води свідчать про порушення кооперативом своїх прямих обов'язків, що, відповідно, є підставою для притягнення його до відповідальності в межах спірних правовідносин.
Суд першої інстанції не встановив, на кого саме покладено відповідальність за подачу теплоносія в систему опалення в умовах незавершеного ремонту. З огляду на те, що кооператив виконує функції експлуатуючої організації, яка здійснює технічний нагляд та обслуговування інженерних мереж, саме на нього покладається обов'язок з дотримання правил технічної експлуатації та безпечного запуску системи опалення. Водночас, суд безпідставно обмежився констатацією факту незавершеного ремонту без встановлення, чи мав власник квартири обов'язок запобігти подачі води до системи опалення, чи такий обов'язок покладався виключно на кооператив як технічного виконавця відповідних робіт.
Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення без належного та повного з'ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема, в частині встановлення наявності моральної шкоди у позивача. У матеріалах справи відсутній будь-який доказ того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю завдала позивачеві моральну шкоду. Водночас суд дійшов висновку про наявність такої шкоди та визначив її розмір, що суперечить засадам належного доказування та об'єктивного розгляду справи.
Позивач не надав жодного підтвердження того, що зазнав будь-яких душевних страждань, емоційного болю чи інших немайнових втрат, а також не обґрунтував, у чому саме полягала шкода, яка нібито була йому завдана. Суд не встановив, чи звертався позивач за медичною допомогою, психологічною підтримкою, чи мав будь-які обмеження у способі життя або втрати в особистій, соціальній чи професійній сферах. У справі не досліджено, чи мали місце негативні зміни у стані здоров'я позивача, тривожні симптоми, депресивні прояви або інші наслідки, які могли б свідчити про заподіяну моральну шкоду.
Крім того, суд не встановив жодних об'єктивних критеріїв для визначення тривалості, інтенсивності чи глибини таких страждань, не навів аналізу причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 та моральним станом позивача. Рішення фактично базується виключно на суб'єктивному твердженні позивача без будь-якої доказової бази, що прямо суперечить вимогам процесуального закону щодо обов'язковості доведення обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог.
Не погодившись із додатковим рішенням суду від 10 липня 2025 року, представник ОК «Обчислювач-12» - адвокат Юрченко Юрій Борисович 14 серпня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОК «Обчислювач-12» витрати на правничу допомогу у розмірі 35 450,00 грн.
Посилається на те, що ОК «Обчислювач-12» надав суду усі документи, які підтверджують його витрати на правничу допомогу, однак місцевий суд не в повній мірі дослідив такі докази та не навів мотивів та правових підстав для зменшення суми правничої допомоги. Також, стороною позивача не заявлялося клопотань чи заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею- адвокаткою Кирієнко Вірою Володимирівною на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач - 12» поданою представником- адвокатом Юрченком Юрієм Борисовичем на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 поданою представницею- адвокаткою Раковець Ольгою Олегівною на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
23 вересня 2025 року представниця ОСОБА_2 - адвокатка Раковець О.О. подала відзив на апеляційну скаргу ОК «Обчислювач-12», в якому заперечила проти її задоволення.
23 вересня 2025 року представниця ОСОБА_2 - адвокатка Раковець О.О. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечила проти її задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_2 - адвокатка Раковець Ольга Олегівна доводи своєї апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити. Заперечила проти задоволення апеляційних скарги ОК «Обчислювач-12» та ОСОБА_1 з підстав, наведених у відзивах на апеляційні скарги.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку. Адвокатка Кирієнко В.В. діючи в її інтересах, 10 листопада 2025 року подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні у м. Житомирі у день судового засідання. До клопотання долучила копію квитка на автобус та наказу про відрядженнявід 10 листопада 2025 року.
У судове засідання представник ОК «Обчислювач-12» не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку. Адвокат Юрченко Ю.Б. діючи в його інтересах, 11 листопада 2025 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю у слідчих діях у м. Біла Церква. Докази на підтвердження зазначених обставин до клопотання не долучено.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Виходячи з наведеного, апеляційний суд у межах своїх повноважень дійшов висновку про визнання причини неявки представників Чоловської О.В. та ОК «Обчислювач-12» в судове засідання неповажною. Зокрема, неявка у судове засідання представника ОК «Обчислювач-12» не доведена належними та допустимими доказами, також представниками не наведено обставин неможливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Той факт, що представники відповідачів надали перевагу представництву інтересів інших клієнтів, а не Чоловської О.В. та ОК «Обчислювач-12», не може бути достатньою та об'єктивною підставою для відкладення розгляду справи. Таким чином, з огляду на належне повідомлення про судове засідання учасників справи, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №752/8103/13-ц від 24 жовтня 2025 року, категорії справи, та строку її розгляду, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з нижченаведених мотивів.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22 листопада 2007 року.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_1 .
До матеріалів справи долучено інформаційну довідку-акт щодо залиття квартири №116 від 18 листопада 2022 року, складену комісією у складі голови правління ОК «Обчислювач-12», слюсаря-сантехніка та власників квартири №116 . Цей документ підтверджує факт залиття квартири №116 , що сталося 5 липня 2021 року, і зазначає, що причиною інциденту стала незавершеність монтажу радіаторів опалення у квартирі №120 , де проводились ремонтні роботи, а також дії штатного сантехніка ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_6 , який без попередження відкрив подачу води в систему. В акті також вказано, що акт затоплення своєчасно не складався, і комісія не надає інформації щодо розміру збитків.
За результатами оціночних послуг, наданих ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки» 06 січня 2023 року, ринкова вартість відновлювального ремонту квартири №116 становила 113 537,92 грн.
На підставі ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2023 року у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2025 року №25839/23-42, вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення наслідків залиття становить 77 400 грн.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог до ОСОБА_1 місцевий суд встановив доведеним, що витік води стався з її квартири внаслідок незавершених ремонтних робіт із заміни радіаторів опалення. ОСОБА_1 , як власник квартири, несе відповідальність за належне утримання свого майна та за наслідки проведення ремонтних робіт, у тому числі за дії найнятих нею осіб (майстра). Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності попередження про подачу води не звільняють її від відповідальності, оскільки першопричиною залиття була саме незавершеність робіт системи опалення, що знаходилась під її контролем, як власника. Оскільки відповідачка не довела відсутності своєї вини у спричиненні шкоди, майнова шкода у розмірі 77 400,00 грн підлягає стягненню з неї. Також, враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, зниження якості проживання, небажання відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що в рахунок відшкодування моральної шкоди достатнім і необхідним буде стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
В той же час, суд не встановив доведеним, що ОК «Обчислювач-12» безпосередньо вчиняв ремонтні роботи або інші дії, які б прямо призвели до витоку води з радіаторів у квартирі №120 . Основна причина залиття полягала у незавершенності монтажу радіаторів опалення, які є частиною внутрішньоквартирної системи опалення, відповідальність за стан та належне утримання якої покладається на власника квартири ( ОСОБА_1 ). Дії сантехніка, хоча й були чинником, що спричинив витік води, відбулися в умовах, створених незавершеними ремонтними роботами в квартирі ОСОБА_1 , тому основна відповідальність за шкоду лежить на власнику, що допустив незавершені роботи у своїй квартирі.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Частиною другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Зобов'язання щодо відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала на підставі частини першої статті 1166 ЦК України. Для покладення на особу-правопорушника відповідальності за заподіяну майнову шкоду необхідна наявність складу цивільного правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина особи, яка завдала шкоду.
Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, та за принципом змагальності сторін доводяться особою, яка звертається із відповідними вимогами.
Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Тобто цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину. Подібний висновок містить постанова Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі №214/7462/20.
Факт залиття квартири АДРЕСА_1 підтверджено Інформаційною довідкою-актом, який складено 18 листопада 2022 року за участі представників ОК «Обчислювач-12», власника та мешканки квартири №116 .
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт (додатком 4 до Правил встановлено форму акта).
Акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; у присутності зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін.
В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов'язків. Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності необхідно оцінювати поведінку суб'єкта права як добросовісної або недобросовісної.
Інформаційна довідка-акт щодо залиття за своїм змістом та суттю повністю відповідає вимогам до таких актів, з урахуванням того, що обов'язкового складення акту безпосередньо у момент залиття Правила не вимагають, а учасниками справи не заперечується факт тривалого зволікання ОК «Обчислювач-12» з фіксацією факту залиття квартири позивача, а тому не може бути підставою для не прийняття її як доказу у справі.
Так, відповідно до Інформаційної довідки-акту причиною залиття слугувало наступне: в квартирі №120 , що знаходиться вище на 1 поверх проводилися роботи з заміни радіаторів опалення. На об'єкті працював майстер (прораб) найнятий власниками квартири №120 самостійно, з якими ОК «Обчислювач-12» не мав і не має жодних стосунків. Майстром (прорабом) на момент залиття не завершено монтаж радіаторів. Про те, що власники квартири №120 проводять такі ремонтні роботи було проінформовано штатного сантехніка ОК «Обчислювач-12» і зі слів власників квартири №120 штатний сантехнік ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_4 зобов'язався поінформувати власників про подачу води в систему з метою уникнення аварійних ситуацій, але не зробив цього. Під час планового проведення КП «Київтеплоенерго» перевірки системи ЦО на герметичність, штатним сантехніком ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_7 без попередньої перевірки чи встановлено заглушки на радіаторах в квартирі №120 було відкрито подачу носія системи, у зв'язку з чим вода пішла з радіаторів в квартирі №120 і сталося затоплення квартири №116 .
Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року №71 « Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж» до включення системи опалення в експлуатацію після ремонту, модернізації чи монтажу, а також не менше ніж один раз на 5 років здійснюється її теплове випробування на рівномірність прогрівання опалювальних приладів та визначення фактичних теплових втрат. У процесі теплових випробувань потрібно виконати налагодження і регулювання системи. Випробування здійснюються спеціалізованою організацією. Результати випробувань оформляють актом. Температура теплоносія під час теплового випробування повинна відповідати зовнішнім температурам згідно з температурним графіком. Розрахункові шайби та сопла елеваторів пломбуються з оформленням акта збереження пломб. Новоприєднані системи гарячого водопостачання або системи після ремонту перевіряються на щільність робочим тиском плюс 0,5 МПа (5 кгс/кв.см), але не більше ніж 1 МПа (10 кгс/ кв.см). (пункти 7.7.23-7.7.25)
У зв'язку з наведеним, висновок місцевого суду про те, що витік води стався з квартири ОСОБА_1 внаслідок незавершених ремонтних робіт із заміни радіаторів опалення, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується змістом Інформаційної довідки-акту, тому за відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями ОСОБА_1 та залиттям квартири ОСОБА_2 неправомірним є покладення обов'язку з відшкодування шкоди на цього відповідача.
Згідно матеріалів справи, залиття квартири №116 , яка належить ОСОБА_2 згідно Інформаційної довідки-акту відбулося не з причин незавершеності монтажу радіаторів опалення ОСОБА_1 , а у зв'язку з тим, що під час планового проведення перевірки систем централізованого опалення на герметичність штатним сантехніком ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_3 , попередженим про проведення ремонтних робіт у квартирі №120 було відкрито подачу носія системи без попередньої перевірки чи встановлено заглушки на радіаторах в квартирі №120 .
Апеляційний суд зауважує, що саме по собі проведення ремонту радіаторів опалення у літній період часу (подія відбулася 05 липня 2021 року) поза межами опалювального сезону, коли система опалення не заповнена водою не могло призвести до затоплення за жодних обставин. Поряд з цим, саме дії працівника ОК «Обчислювач-12», повідомленого про проведення ремонтних робіт (що підтверджено довідкою-актом самого ОК «Обчислювач-12», складеним навіть за відсутності власника квартири №120 , тобто без його пояснень відібраних офіційно під час складення такого акту), а саме «штатним сантехніком ОК «Обчислювач-12» ОСОБА_7 без попередньої перевірки чи встановлено заглушки на радіаторах в квартирі №120 було відкрито подачу носія системи, у зв'язку з чим вода пішла з радіаторів в квартирі №120 і сталося затоплення квартири №116 .». Тобто причинно-наслідковий зв'язок є саме між діями/бездіяльністю працівника ОК та залиттям квартири ОСОБА_2 .
Отже, у даному випадку саме з боку працівника ОК «Обчислювач-12» є протиправне, винне діяння як заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить усі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
За правилами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
За висновком судової будівельно-технічної експертизи №25839/23-42 від 09 січня 2025 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт для усунення наслідків залиття квартири позивача становить 77 400,00 грн.
Встановивши відсутність доказів, які б безперечно свідчили про відсутність трудових відносин між ОК «Обчислювач-12» та ОСОБА_8 , колегія суддів доходить висновку про те, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 77 400,00 грн. завданої позивачу залиттям квартири необхідно покласти на ОК «Обчислювач-12».
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У п. п. 5, 9 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивача, з вини відповідача ОК «Обчислювач-12» внаслідок якого було пошкоджено його майно, також це залиття спричинило у позивача негативні зміни у звичайних умовах життя, що зумовлено проживанням в квартирі, яка має незадовільний стан, відновленням пошкодженого майна.
З огляду на те, що внаслідок залиття квартири з вини ОК «Обчислювач-12» позивач зазнав душевних страждань, колегія суддів, враховуючи вимоги розумності і справедливості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, а також з урахуванням інших встановлених обставин, які мають істотне значення, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири визначений судом першої інстанції у сумі 10 0000, 00 грн. є достатнім та співмірним.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОК «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири та про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .
Щодо додаткових рішень Святошинського районного суду міста Києва від 09 та 10 липня 2025 року
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Тож оскільки за результатами перегляду рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року колегія суддів дійшла висновку про необхідність його скасування, то й додаткові рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 та 10 липня 2025 року також слід скасувати, а подані заяви щодо їх ухвалення розглянути у порядку перерозподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_2 (89,73%), з ОК «Обчислювач-12» на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 874,00 грн.
Відповідно до ч. 6, 8, 9 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (п. 148).
Оскільки під час розгляду справи та ухвалення судового рішення суд врахував як доказ висновок судової будівельно-технічної експертизи №25839/23-42 від 09 січня 2025 року, за рахунок ОК «Обчислювач-12» підлягають відшкодуванню витрати позивача за проведення експертизи у розмірі 23 898,00 грн, проте витрати ОСОБА_2 на складання висновку про вартість проведення відновлювального ремонту на суму 6 000,00 грн апеляційний суд залишає за позивачем, оскільки вказаний доказ судом не враховано.
Щодо заяви ОСОБА_2 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн з яких 15 000,00 за розгляд справи судом першої інстанції та 12 000,00 грн за розгляд справи апеляційним судом колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Наявність договірних відносин між адвокатом Раковець О.О. та ОСОБА_2 підтверджується договором №23/02-23 про надання правової допомоги від 23 березня 2023 року та додатковими угодами до нього.
Зокрема, у додатковій угоді №1 сторони визначили, що правнича допомога надається адвокатом щодо захисту та представництва інтересів позивача щодо залиття його квартири; вартість послуг адвоката становить: 3 000,00 грн за участь у судовому засіданні незалежно від його тривалості та способу участі, 3 000,00 грн за підготовку заяв по суті справи незалежно від об'єму, кількості додатків та способу подачі; 500,00 грн за подачу адвокатського запиту для отримання інформації чи копій документів.
Відповідно до Акту наданих послуг №1 від 19 травня 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв послуги на суму 15 000,00 грн, з яких:
підготовка, формування та подання позовної заяви - 3 000,00 грн;
підготовка, формування та подання відповіді на відзив - 3 000,00 грн;
підготовка, формування та подання відповіді на відзив - 3 000,00 грн;
участь у судових засіданнях 26 вересня 2023 року та 22 травня 2025 року - 6 000,00 грн.
Відповідно до Акту наданих послуг №2 від 25 червня 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв послуги на суму 3 000,00 грн, з яких:
участь у судовому засіданні 30 червня 2025 року - 3 000,00 грн.
Відповідно до Акту наданих послуг №3 від 05 листопада 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв послуги на суму 12 000,00 грн, з яких:
підготовка, формування та подання апеляційної скарги - 3 000,00 грн;
підготовка, формування та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн;
підготовка, формування та подання відзиву на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн;
участь у судовому засіданні 11 листопада 2025 року - 3 000,00 грн.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги на суму 30 000,00 грн.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення щодо зменшення заявленого ОСОБА_2 розміру витрат на професійну правничу допомогу від ОК «Обчислювач-12» на адресу суду не надходило.
Колегія суддів проаналізувала надані представницею Лазаренка В.Г. докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням відсутності заперечень відповідача, приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000,00 грн за рахунок відповідача ОК «Обчислювач-12», оскільки заявлений до стягнення розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Кирієнко Вірою Володимирівною - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» (код ЄДРПОУ 24367917, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ореста Васкула, буд. 49) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 77 400 (сімдесят сім тисяч чотириста гривень) 00 коп. та моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч гривень) 00 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2025 року - скасувати.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року - скасувати.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представницею - адвокаткою Раковець Ольгою Олегівною - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач - 12» подану представником - адвокатом Юрченком Юрієм Борисовичем - задовольнити частково.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» (код ЄДРПОУ 24367917, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ореста Васкула, буд. 49) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 874 (вісімсот сімдесят чотири гривні) 00 коп. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 23 898 (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень) 00 гривень.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Обчислювач-12» (код ЄДРПОУ 24367917, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ореста Васкула, буд. 49) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000 (двадцять сім тисяч гривень) 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 602 (одна тисяча шістсот дві гривні) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова