справа № 370/3492/24 головуючий у суді І інстанції Сініцина О.С.
провадження № 22-ц/824/15425/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» поданою представником - Клименком Тарасом Васильовичем на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у грудні 2024 року до Макарівського районного суду Київської області звернулася представниця ТОВ «Бізнес Позика» - Сімчук Я.В. із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:
Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2024 року №494670-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями в розмірі 130 290,88 грн., стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, 30 березня 2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір про надання кредиту №494670-КС-001 шляхом обміну електронними повідомленнями, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» відповідно до умов якого, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Окрім того, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 2% за кожен день користування кредитом.
Позивач свої зобов'язання за Договором кредиту виконав, та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті.
Боржник натомість свої зобов'язання за Кредитним договором від 30 березня 2024 року №494670-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 14 листопада 2024 року утворилась заборгованість в розмірі 130 290,88 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 95 790,88 грн, суми прострочених платежів за комісією - 4 500 грн, що стало підставою для звернення до суду.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість у розмірі 78 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 450,20 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ТОВ «Бізнес позика» - адвокат Клименко Тарас Васильович 07 серпня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року змінити - в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» суми прострочених платежів по процентах, а саме: змінити стягнену суму прострочених платежів по процентах з 43 500,00 гривень на нову суму 95 790,88 грн.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у частині часткової відмови у стягненні процентів за користування кредитом, а зазначені висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненню ним процентів, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до вищевказаних норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України); помилковому сприйняттю закону та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування; недостатньому та неповному дослідженню матеріалів справи з метою встановлення всіх дійсних обставин справи.
За умовами укладеного між сторонами договору, загальна сума до сплати по кредиту становила би 78 000,00 грн лише у випадку належного виконання позичальником зобов'язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів.
Однак, боржником не було здійснено жодного платежу на погашення кредиту за Договором №494670-КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов'язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 Договору.
Згідно обов'язкового графіку платежів відповідач мав зробити перший платіж 13 квітня 2024 року у розмірі 6 500,00 грн, однак платіж не був зроблений (як і всі наступні), тому з 14 квітня 2024 року почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 21 квітня 2024 року почалось нарахування процентів за користування кредитом по стандартній процентній ставці - у відповідності до пункту 3.2.2 Договору.
Відповідно, проценти за користування кредитом у загальній сумі 95 790,88 грн включають в себе:
нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15013259% - у сумі 7 590,88 грн у період з 30 березня 2024 року по 20 квітня 2024 р року (включно)
нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% - у сумі 88 200,00 грн у період з 21 квітня 2024 року по 14 вересня 2024 року (включно).
Крім того, з розрахунку видно, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору не нараховувались та не входять до складу позовних вимог, а проценти за користування кредитом після 14 вересня 2024 року не нараховувались.
Отже, розрахунок заборгованості наданий позивачем по кредитному договору №494670-КС-001 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» поданою представником - Клименком Тарасом Васильовичем на рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак ї неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Зокрема, судова повістка-повідомлення була надіслана до електронного кабінету представника апелянта - адвоката Сікорської І.С. та за даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції доставлена 22 жовтня 2024 року та на поштову адресу відповідача за місцем його реєстрації, яка повернулася на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 30 березня 2024 року укладений договір про надання кредиту №494670-КС-001 в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Також відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 2.1 Договору про надання кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених цим договором кредиту та правилами про надання грошових коштів в кредит.
Строк, на який надається кредит 24 тижні (пункт 2.3. Договору); стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000 фіксована (пункт 2.4. Договору); Комісія за надання кредиту становить 4 500 грн (пункт 2.5 Договору); загальний розмір наданого кредиту: 30 000 грн (пункт 2.1. Договору); термін дії Договору: до 14 вересня 2024 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 78 000 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9168,16 процентів.
Сторони в пункті 3.2.3 Договору кредиту, погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення Позичальником платежів.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000 грн, шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_2 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 17 листопада 2024 року №794/11.
Відповідно до інформації наданої АТ «Універсал Банк» від 04 квітня 2025 року №БТ/Е-2251 на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відповідно до якої, здійснювався рух коштів в період з 30 березня 2024 року до 01 вересня 2024 року, що підтверджується довідкою про рух коштів по картці від 02 квітня 2025 року
Зі змісту розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту від 30 березня 2024 року №494670-КС-001, вбачається, що станом на 14 листопада 2024 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 130 290,88 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000 грн; суми прострочених платежів по процентах - 95 790,88 грн, суми прострочених платежів за комісією - 4 500 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі. Відповідач розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредитних коштів, а ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало проценти після закінчення строку дії Кредитного договору. Оскільки відповідач порушив умови кредитного договору, виконавши кредитні зобов'язання не в повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими. Однак, у Графіку розрахунків до Договору про надання кредиту від 30 березня 2024 року №494670-КС-001 зазначено, що загальний розмір кредиту складає 78 000 грн, з яких: 30 000 грн - сума кредиту за договором, проценти за користування - 43 500 грн, комісія за надання кредиту - 4 500 грн. Дата повернення кредиту 14 вересня 2024 року (24 тижні). Отже, строк кредитування за Договором від 30 березня 2024 року № 494670-КС-001 про надання кредиту закінчився 14 вересня 2024 року, а тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору. Вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після узгодженого строку, є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволено на суму 78 000,00 грн.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов'язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору (позики) обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту (позики), в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
У постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 розв'язано виняткову правову проблему щодо меж застосування заходів відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Так, відсотки, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України, - це спеціальний вид відповідальності на відміну від відсотків, які є звичайною платою за користування грошима, у тому числі за договором позики.
Роз'яснено, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною. Не можуть застосовуватися одночасно регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України про відсотки за договором позики та охоронна норма частини 2 статті 625 ЦК України про стягнення інфляційних збитків і 3% річних. Тому до прострочення з боржника стягуються відсотки від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за кредит, а за період після такого прострочення - річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Колегія суддів встановила, що договором №494670-КС-001 про надання кредиту від 30 березня 2024 року сторонами передбачено:
Строк кредиту: 24 тижні.
Стандартну процентну ставку у розмірі 2% в день, фіксована.
Знижену процентну ставку у розмірі 1,15013259 % за кожен день, фіксована.
Комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 30 000,00 грн.
Термін дії Договору: до 14 вересня 2024 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 78 000,00 грн.
У п.3.2.2. Договору сторони узгодили, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.»
В пункті 3.2.3 Договору сторони визначили обов'язковий графік платежів за Договором, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка.
Згідно графіку платежів було погоджено, якщо позичальник сплачує заборгованість згідно графіка платежів (без порушень), то треба сплатити по Договору 78 000,00 грн. з яких по процентах - 43 500,00 грн., оскільки з кожним платежем сума загального боргу на яку нараховується кожного дня проценти зменшується.
Відповідно до п. 3.2.4 Договору, у випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань позичальника, в т.ч з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування кредитом нараховується на фактичний залишок суми кредиту.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано умови кредитного договору щодо строку кредитування та нараховано відсотки за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період з 30 березня 2024 року до 14 вересня 2024 року включно. Після закінчення строку кредитування жодних відсотків, штрафів, пені чи інших стягнень відповідачу не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 95 790,88 грн, з яких:
у період з 30 березня 2024 року до 20 квітня 2024 року нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15013259% - 7 590,88 грн;
у період з 21 квітня 2024 року по 14 вересня 2024 року нараховані за стандартною процентною ставкою 2,00000000% - 88 200,00 грн.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та, у зв'язку з цим неправильне застосування норм матеріального права, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення визначив загальну суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором однією сумою, з метою уникнення ускладнень при виконанні судового рішення, колегія апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 056,00 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» подану представником - Клименком Тарасом Васильовичем - задовольнити частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 липня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) заборгованість за договором №494670-КС-001 про надання кредиту від 30 березня 2024 року у розмірі 130 290 (сто тридцять тисяч двісті дев'яносто гривень) 88 коп., з яких: сума прострочених платежів за тілом кредиту - 30 000,00 грн; сума прострочених платежів по процентах - 95 790,88 грн, сума прострочених платежів за комісією - 4 500,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411) судовий збір за подання позовної заяви 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги 3 633,60 грн, а всього 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова