справа № 752/781/25 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.
провадження № 22-ц/824/12209/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Литвиним Василем Миколайовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
у січні 2025 року директор СП «ЕНЕРОЗБУТ» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - Лопатін К.О. звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив суд:
стягнути з відповідачів на користь підприємства заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 21 036,45 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 619,81 грн, 3% річних у розмірі 473,75 грн; заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 61 136,93 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 707,54 грн, 3% річних у розмірі 1 376,84 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 404,31 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 339,13 грн, 3% річних у розмірі 99,19 грн;; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 63 242,33 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 869,66 грн, 3% річних у розмірі 1 424,25 грн;; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з теплової енергії у розмірі 25 614,29 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 925,63 грн, 3% річних у розмірі 553,22 грн, пеня у розмірі 465,15 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 50 682,81 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 414,83 грн, 3% річних у розмірі 821,41 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 065,03 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 294,30 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позову вказав, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18, відповідно до яких ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з урахуванням оплат. Перелік договорів, споживачів та сум грошових зобов'язань, право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
Позивач прийняв право вимоги до відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 82 173,38 грн та прийняв право вимоги будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 10 квітня 2018 року №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.
Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.
Позивач вказує, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 , яка під'єднана до внутрішньо будинкової системи теплопостачання, а отже є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які постачає позивач.
Відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилися, проте своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01 листопада 2024 року становить 158 815,82 грн, з яких: за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 4 404,31 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 63 242,33 грн; за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 25 614,29 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 50 682,81 грн.
У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачам на вказану заборгованість 3% річних та інфляційні втрати, а також пеню.
Оскільки відповідачі продовжують ухилятися від виконання своїх зобов'язань і не погашають заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідачка ОСОБА_1 подала суду відзив, в якому заперечувала проти позовних вимог. Зазначила, що позивачем не було враховано платіж на суму 245,27 грн. за заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та платіж на суму 457,90 грн. за заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води. Також 23 січня 2025 року вона сплатила 1 144,81 грн. за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії.
Просила суд застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог, які нараховані до 01 травня 2018 року за послуги з центрального опалення у розмірі 21 036,45 грн. та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 61 136,93 грн., з урахуванням нарахованої інфляції на складову боргу та трьох відсотків річних. Також просила суд застосувати строки позовної давності щодо позовних вимог, які нараховані з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з центрального опалення у розмірі 4 404,31 грн. та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 63 242,33 грн.
Позивач заперечував проти застосування строків позовної давності.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 21 036,45 грн, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 473,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 619,81 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 61 136,93 грн, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 1 376,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 707,54 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 4 404,31 грн, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 99,19 грн та інфляційні втрати в розмірі 339,13 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 63 242,33 грн, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 1 424,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 869,66 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25 614,29 грн, нараховану на суму заборгованості пеню у розмірі 465,15 грн та нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 553,22 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 925,63 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 50 682,81 грн, нараховану на суму заборгованості пеню у розмірі 821,41 грн та нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 959,61 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 414,83 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , окремо з кожного, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати у розмірі 944,99 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Литвин Василь Миколайович 26 травня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 21 036,45 грн, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 473,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 619,81 грн; заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 61 136,93 грн, нараховані на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних у розмірі 1 376,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 707,54 грн, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.
З позиції апелянта, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно не застосував наслідки спливу строку позовної давності, хоча представник відповідача належним чином та у строк заявив про сплив позовної давності до вимог, нарахованих до 01 травня 2018 року та за період 01 травня 2018 року - 31 жовтня 2021 року.
Суд необґрунтовано застосував норми про зупинення перебігу строків давності у зв'язку з воєнним станом та карантином до вимог, щодо яких позовна давність сплила до введення цих обставин.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Литвиним Василем Миколайовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судове засідання апелянтка не з'явилася, про розгляд справи повідомлена в установленому законом порядку. 10 листопада 2025 року адвокат Литвин В.М. в її інтересах подав заяву про розгляд справи без участі. Вказав, що доводи апеляційної скарги підтримує та просив її задовольнити.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з відділу з питань реєстрації місця проживання/ перебування фізичних осіб Голосіївської РДА за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 з 20 листопада 1986 року; ОСОБА_4 з 07 серпня 2003 року; ОСОБА_1 з 16 лютого 1989 року; ОСОБА_3 з 06 травня 2001 року.
На підставі договору №602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».
Відповідно до Витягу (Додатку №1 до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року до позивача перейшло право вимоги за квартирою АДРЕСА_1 , у розмірі 21 036, 45 грн - заборгованість за послуги з центрального опалення та у розмірі 61 136, 93 грн - заборгованість за послуги з подачі гарячої води.
Надання послуг відповідачу здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року (4511).
Відповідно до п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загального боргу.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємство, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Відтак з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, та може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , до 01 травня 2018 року обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 21 036,45 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 473,75 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 619,81 грн.
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , до 01 травня 2018 року обліковується заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 61 136,93 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 1 376,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 707,54 грн.
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2024 року обліковується заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 4 404,31 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 99,19 грн та інфляційні втрати в розмірі 339,13 грн.
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2024 року обліковується заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 63 242,33 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 1 424,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 869,66 грн.
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року обліковується заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25 614,29 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 553,22 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 925,63 грн та пеня у розмірі 465,15 грн.
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року обліковується заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 50 682,81 грн, на яку нараховані 3% річних у розмірі 959,61 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 414,83 грн та пеня у розмірі 821,41 грн.
Згідно з розрахунком за адресою: АДРЕСА_2 , з 01 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року обліковується заборгованість за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 065,03 грн. та за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 291,30 грн.
09 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплатила на користь позивача 245,27 грн призначення платежу: абонентське обслуговування теплова енергія, АДРЕСА_2 .
09 лютого 2022 року ОСОБА_1 сплатила на користь позивача 457,90 грн призначення платежу: абонентське обслуговування гаряча вода, АДРЕСА_2 .
23 січня 2025 року ОСОБА_1 сплатила на користь позивача 1 144,81 грн, призначення платежу: абонентське обслуговування теплова енергія, АДРЕСА_2 .
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції вважав доведеним, що позивач належним чином виконує свої зобов'язання шляхом надання відповідачам послуг з централізованого опалення та послуг з водовідведення та гарячої води, а відповідачі у свою чергу порушують свої зобов'язання та умови перед позивачем, внаслідок неналежного виконання зобов'язань у них виникла заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання а також за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Наданий позивачем розрахунок заборгованості стороною відповідачів в ході розгляду справи спростовано не було, як і не надано доказів належної сплати за надані житлово-комунальні послуги. Враховуючи, що позивачем не було враховано та не було включено у розрахунок заборгованості за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води сплату заборгованості ОСОБА_1 , суд позовні вимоги задовольнив частково.
Вирішуючи заяву апелянтки про застосування строків позовної давності місцевий суд врахував положення пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК за якими строки позовної давності зупинялися під час карантину, встановленого з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню COVID-19 та воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Крім того, суд вказував, що про наявність порушення своїх прав та необхідність їх захисту в судовому порядку КП «Київтеплоенерго» стало відомо після укладення договору №602-18 про відступлення права вимоги від 11 жовтня 2018 року, тому суд відхилив посилання ОСОБА_1 щодо спливу позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до 509 ЦК України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, відповідачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від них виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
На підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач прийняв від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» право вимоги до споживачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, яка виникла станом на 01 травня 2018 року та прийняв право вимоги до відповідачів будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Звертаючись до суду з позовом, представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» вказував, що за договором про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги до відповідачів з оплати послуг спожитих до 01 травня 2018 року з централізованого опалення у розмірі 21 036,45 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 61 136,93 грн.
Однак, наявність такої заборгованості у відповідачів жодним належним та допустимим доказом не підтверджується, оскільки до суду позивачем надано розрахунки заборгованості за спожиті відповідачами послуги починаючи з травня 2018 року. Наявні у матеріалах справи розрахунки інфляційної складової та 3% річних за період з січня по жовтень 2024 року не містять інформацію про період за який у відповідачів утворилася заборгованість з централізованого опалення на суму 21 036,45 грн та з централізованого постачання гарячої води на суму 61 136,93 грн, а отже, не може бути доказом існування такої заборгованості.
Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, місцевий суд на вказані обставини уваги не звернув і належним чином не дослідив фактичні обставини справи, тому дійшов помилкового висновку про їх доведеність.
Крім того, оскільки вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення інфляційних втрат на 3% відсотків річних на заборгованість за період до 01 травня 2018 року є похідними, позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.
Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності апеляційний суд зауважує наступне.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У цій справі, за встановлених вище обставин, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, нарахованих на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних та інфляційних втрат, відсутні, оскільки, у даній справі апеляційний суд прийшов до висновку про їх необґрунтованість та недоведеність, що в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині по суті спору.
Отже, за результатами апеляційного перегляду, колегія суддів встановила, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи частково знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки відповідачі про розгляд справи були повідомлені належним чином, це відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, нарахованих на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних та інфляційних втрат, та ухвалення нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позов КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підлягає задоволенню частково (63,41%), слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи по 6,82 грн та судовий збір по 592,48 грн, а всього по 599,30 грн.
З ОСОБА_1 на користь позивача також належить стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи - 6,82 грн. та судовий збір 592,48 грн. Проте, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь апелянтки підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453,44 грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України остаточно шляхом взаємозарахування слід стягнути з КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 854,14 грн (1 453,44 грн - 592,48 грн).
Щодо заяви ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Наявність договірних відносин між адвокатом Литвином В.М. та ОСОБА_1 підтверджується договором №Ф-ХМЧ про надання професійної правничої допомоги від 10 липня 2023 року.
У розділі 3 Договору, сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі, визначеному додатком до цього договору.
У додатках до Договору сторони узгодили види та вартість адвокатських послуг:
збір доказової бази, ознайомлення та правовий аналіз документів/ відомостей, що стосуються даної справи та необхідні для надання консультації/ роз'яснення клієнту та підготовки обґрунтування позиції клієнта у судовому провадженні - 100 грн;
написання апеляційної скарги - 2 400,00 грн;
надання усної консультації, роз'яснень, пояснень та рекомендацій, а також узгодження подальших дій по справі - 1 000,00 грн.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги на суму 3 500,00 грн.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення щодо зменшення заявленого ОСОБА_1 розміру витрат на професійну правничу допомогу від КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на адресу суду не надходило.
Колегія суддів проаналізувала надані представником ОСОБА_1 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням відсутності заперечень позивача, приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в сумі 3 500,00 грн за рахунок позивача КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», оскільки заявлений до стягнення розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Литвином Василем Миколайовичем - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, нарахованих на суму заборгованості за період з 01 січня 2024 року по 31 жовтня 2024 року 3% річних та інфляційних втрат - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог у цій частині.
Змінити розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5) судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 6,82 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 592,48 грн, а всього 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5) судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 6,82 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 592,48 грн, а всього 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5) судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 6,82 грн, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 592,48 грн, а всього 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень) 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5) судові витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 6 (шість гривень) 82 коп.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 854 (вісімсот п'ятдесят чотири гривні) 14 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот гривень) 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова