справа № 758/9741/20 головуючий у суді І інстанції Гребенюк В.В.
провадження № 22-ц/824/15283/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської ради поданою представником - ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Баліна Павла Павловича, третя особа гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан,
у серпні 2020 року Київська міська рада звернулася до Подільського районного суду місті Києва із вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 16 липня 2021 року, просила:
визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Баліна П.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 квітня 2016 року №29257124 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 902263080000, за ОСОБА_2 ;
зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 41,5 кв.м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Балін П.П. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 квітня 2016 року №29257124, яким за ОСОБА_2 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 .
Позивач як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ОСОБА_2 чи іншим особам у власність чи користування не приймав, документи, що посвідчують право користування ним відсутні. Отже ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі не належних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розрібні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження від 31 січня 2020 року №20-0050-07. Дані факти свідчать про намагання ОСОБА_2 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
В частині вимог про неправомірність дій та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора позивач зазначає, що всупереч пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстратором не зроблено обов'язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за ОСОБА_2 зазначеного об'єкта нерухомого майна.
В частині вимог про самочинне будівництво, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан позивач зазначає, що право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29 жовтня 2019 року повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою в АДРЕСА_1 , не проводилась реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 в ГБК «Вікторія». Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 січня 2020 року повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалось та не реєструвалось. Отже, вважає, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню. Таким чином особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власний кошт.
У відзиві на позов від 02 березня 2021 року ОСОБА_2 заперечив проти позову з наступних підстав. Належний відповідачу гараж був збудований господарчим способом в 1990 році на території автостоянки на АДРЕСА_1 . Відповідач є членом гаражного автокооперативу «Вікторія» з 1997 року. Відповідно до п. 10 розпорядження Київського міського голови «Про погодження місць розташування об'єктів» №969-МГ від 03 серпня 2001 року гаражному автокооперативу «Вікторія» Шевченківського району, за умови виконання п. 10.1. цього розпорядження, погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,45 га.
Рішенням Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « Вікторія » на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» №342/9830 від 23 жовтня 2013 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « Вікторія » на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою.
Ураховуючи вищевказані обставини щодо прийняття відповідних рішень виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів, з подальшим прийняттям розпорядження Київським міським головою і прийняттям відповідного рішення Київською міською радою, твердження позивача у позовній заяві про те, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні відповідачу, ні іншим особам у власність чи користування не приймала - не відповідають дійсним обставинам справи. Таким чином, гараж не є самочинним та самовільним будівництвом.
Крім того, відповідач вказав на пропуск строку позовної давності, зазначивши, що рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно було прийняте 14 квітня 2016 року.
Рішенням Подільського районного суду місті Києва від 10 липня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду, представник Київської міської ради - Грицаєнко Роман Михайлович 05 серпня 2025 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення Подільського районного суду місті Києва від 10 липня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Київська міська рада як єдиний розпорядник земель комунальної власності м. Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво об'єкта нерухомого майна ані ОСОБА_2 , ані будь-якій іншій особі у власність чи в користування не приймала. ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Зазначає, що державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Баліним П.П. прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 14 квітня 2016 року №29257124 на підставі неналежних документів, та, відповідно, з порушенням порядку реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно. Крім того, матеріали справи не містять документів, які підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Звертає увагу на те, що гараж на вказаній земельній ділянці був побудований ще до створення гаражного автокооперативу «Вікторія», а відтак, Закон СРСР від 26 травня 1988 року №8998-11 «Про кооперацію в СРСР» не може бути застосований до Гаражного кооперативу «Вікторія». Також зазначає, що у гаражного автокооперативу «Вікторія» відсутнє право на користування земельною ділянкою. Посилання у судовому рішенні на те, що гаражному автокооперативу «Вікторія» було відведено вищевказану земельну ділянку, і як наслідок, останнє має право на користування земельною ділянкою є абсолютно безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені будь-якими належними доказами. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення гаражного кооперативу «Вікторія» до Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду за адресою: АДРЕСА_1 . Внаслідок прийняття рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 за відсутності повного пакету документів, передбаченого законодавством, неправомірно зареєстровано право власності на об'єкт самочинного будівництва, який знаходиться на земельній ділянці, яка належить Київській міській раді, чим порушено право територіальної громади міста Києва. Наголошує на тому, що Верховним Судом в постанові від 01 лютого 2023 року у справі №204/1053/20 вказано, що коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об'єктів, зокрема і самочинного будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2025 року поновлено Київській міській раді строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради поданою представником - ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Баліна Павла Павловича, третя особа гаражний кооператив «Вікторія», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
16 вересня 2025 року представниця ОСОБА_2 - адвокатка Корнієнко О.О. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила проти її задоволення, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Доводи відзиву мотивувала обставинами на які відповідач посилався у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
07 жовтня 2025 року представниця ОСОБА_2 - адвокатка Корнієнко О.О. подала заяву про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів Третьої судової палати Касаційного суду справи №758/8502/20.
Зазначила, що у проваджені Великої палати Верховного Суду розглядаються об'єднані справи щодо правової позиції із аналогічними вимогами позивача до інших відповідачів, а саме справи за наступними номерами: 758/5622/20, 758/3718/20, 758/4672/20, №758/13250/20, №758/10803/20, 758/8497/20, №758/8502/20, що розглядаються на сьогодні в Касаційному цивільному суді Верховного Суду.
У провадженні Верховного Суду перебуває щонайменше 8 цивільних справ за позовами Київської міської ради до власників гаражів та державних реєстраторів/ приватний нотаріусів, які здійснювали державну реєстрацію права власності, про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан.Аналіз матеріалів справи та доданих до клопотання матеріалів дозволяє зробити висновок, що правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі №758/8502/20, яка перебуває на розгляді Верховного Суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду, постановленою у судовому засіданні 11 листопада 2025 року, відмовлено у задоволенні клопотання представниці ОСОБА_2 - адвокатки Корнієнко О.О. про зупинення провадження у справі з нижченаведених мотивів.
Статтею 252 ЦПК України визначені випадки, у яких суд має право зупинити провадження у справі.
Так, відповідно до пункту до пункту 10 частини 1 статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об'єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду, та прийняття ними справи до свого провадження. Така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України). Такий висновок зроблений Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 грудня 2024 року в справі №354/971/21, від 10 вересня 2025 року у справі №334/4889/24.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень справа №758/8502/20 перебуває на розгляді Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, а не в складі палати, об'єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Більш того, Верховний Суд уже неодноразово висловлював правову позицію у справах за позовом Київської міської ради щодо ГК «Вікторія», у тому числі в наведеній відповідачем №758/5622/20 (постанова від 30 квітня 2025 року).
У судове засідання представник апелянта Київської міської ради не з'явився, 10 листопада 2025 року Кукрєєва К.Е. в інтересах апелянта подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника у судовому засіданні в іншій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Виходячи з наведеного, апеляційний суд у межах своїх повноважень дійшов висновку про визнання причини неявки представника Київської міської ради в судове засідання такою, що не доведена належними та допустимими доказами, а отже є неповажною. Зокрема, представником не наведено обставин неможливості приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також не надано доказів на підтвердження відсутності у Київській міській раді інших працівників, які за своїми службовими/ посадовими обов'язками можуть представляти її інтереси у судах. Таким чином, з огляду на належне повідомлення про судове засідання учасника справи, з урахуванням висновків Верховного суду у справі №752/8103/13-ц від 10 жовтня 2024 року, категорії справи, та строку її розгляду, колегія суддів ухвалила проводити розгляд справи по суті на підставі наявних у справі доказів.
У судове засідання інші учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції (а.с.33-36, 55 т.3), заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03 жовтня 1985 року виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів було прийняте рішення №985 «Про будівництво в ХІІ п'ятилітці зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам, на замовлення Київської міської ради добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» у відповідності з рішенням виконкому міськради від 17 серпня 1985 року №516 «Про заходи щодо розвитку послуг з ремонту будинків, будівництву споруд для садівничих товариств, гаражів та інших будов за замовленням населення у 1986-1990 роках і в період до 2000 року», згідно з яким планувалося будівництво НОМЕР_3 гаражів.
На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1988 року №316 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по АДРЕСА_1 до 500 місць.
Згідно з п. 4.2. рішення №316 від 31 березня 1988 року, виконавчим органом місцевої ради було вирішено зобов'язати забудовника межі земельних ділянок, які відводяться цим рішенням, визначити в ГоловАПУ виконкому міськради після погодження та затвердження в установленому порядку проектної документації.
Розпорядженням Київського міського голови від 03 серпня 2001 року №969-МГ «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражному автокооперативу «Вікторія» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гаражний автокооператив «Вікторія» (м. Київ, проспект Правди, 39) був зареєстрований 04 червня 1997 року.
10 квітня 2003 року ГК «Вікторія» звернулось до Київської міської державної адміністрації з заявою Вх. №13949, у якій просило зареєструвати земельну ділянку з кадастровим №91066005 за ГК «Вікторія».
19 листопада 2012 року ГК «Вікторія» звернулось до позивача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Вх. №К-20559.
У подальшому, на підставі рішення позивача від 23 жовтня 2013 року №342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «Вікторія» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» гаражному автокооперативу « Вікторія » було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
Згідно з планом-схемою до дозволу на розроблення проекту землеустрою від 09 листопада 2012 року №к-20559 наведені наступні відомості щодо земельної ділянки: обліковий код 91:066:005к, юридична особа Гаражний автокооператив «Вікторія», адреса земельної ділянки - АДРЕСА_1 , вид землекористування - короткострокова оренда на 5 років, цільове призначення земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки, орієнтовний розмір 1,45 га.
Згідно з витягом з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельними ресурсами під кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає: 14 548 кв.м.
ОСОБА_2 є членом ГК «Вікторія».
14 квітня 2016 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Баліним П.П. було прийнято рішення №29257124 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким право приватної власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач 1 є власником гаражу № НОМЕР_1 (ряд № НОМЕР_2 ), за адресою: м. Київ, «Вікторія» гаражний автокооператив (Подільський р-н), гараж НОМЕР_1 , адреса ГК: проспект Правди 39, загальною площею 41,5 кв.м.
В матеріалах справи наявний технічний паспорт Київського МБТІ на гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 , в якому міститься план за поверхами, експлікація внутрішніх площ та характеристика будинку, господарських будівель та споруд.
Відповідно до Довідки ГК «Вікторія» №32 від 17 березня 2016 року ОСОБА_2 є членом ГК «Вікторія» згідно рішення загальних зборів №2 від 05 червня 1990 року та власником гаражу № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 площею 41,5 кв.м., який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 1990 року.
У листі Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №057/934 від 27 січня 2020 року зазначено, що департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражні бокси) за адресою АДРЕСА_1 .
31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код: 91:066:0005).
За результатами обстеження складено Акт обстеження земельної ділянки №20-0050-07. Останнє проводилось на підставі Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25 вересня 2003 року.
За результатами вказаного обстеження земельної ділянки було встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) на АДРЕСА_1 згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « Вікторія »; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно- розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
У листі Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №064-176 від 18 січня 2023 року зазначено, що департамент з 19 листопада 2020 року не надавав доручення щодо демонтажу об'єктів, у тому числі шлагбаумів, огорож та гаражів по просп. правди, 39-41.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що фактично рішення Київської міської ради 31 березня 1988 року №316 про відведення земельної ділянки та зобов'язання забудовників завершити до 1990 року організацію відкритої автостоянки, будівництво та здачу в експлуатацію зблокованих одно-дво поверхових кооперативних гаражів на 300 машиномісць на проспекті Правди, одночасно було й рішенням про відведення земельних ділянок під розташування гаражів та автостоянок за адресами, зазначеними у переліку до нього, у тому числі й по АДРЕСА_1 . Отже, у справі встановлений факт вжиття заходів по оформленню спірної земельної ділянки за гаражно-будівельним кооперативом та його можливість претендувати на отримання цієї ділянки для здійснення своєї діяльності, а тому відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення з боку члена кооперативу, а відтак, і бути підставою для застосування щодо члену кооперативу, а не самого кооперативу, приписів статті 212 ЗК України. Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів під кадастровим номером № 8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 547,93 кв.м. Водночас, на даний час процес оформлення вказаної земельної ділянки не завершений. Суд вважав, що непослідовність дій органів публічної влади в цьому аспекті суперечать принципу «належного врядування», який передбачає, що коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Отже, ГК «Вікторія» з 1988 року є користувачем земельної ділянки площею 1,4548 га (обліковий код 91:066:0005) на АДРЕСА_1 , для обслуговування існуючих гаражів та автостоянки. Користування зазначеною ділянкою є безперервним та відкритим, а докази зворотного, зокрема будь-яких порушень законодавства щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням не зафіксовано.
Враховуючи вищевикладене, суд відхилив доводи позивача про те, що жодних рішень про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 під будівництво гаражів не видавалося та, що ОСОБА_2 самочинно здійснив будівництво гаражу. Також, оскільки позивачем не надано остаточного рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні зазначеної земельної ділянки, суд вважав відсутніми підстави стверджувати, що Київська міська рада заперечує проти здійсненого будівництва у 1990 році. Поруч з цим, позивачем не наведено жодного обґрунтування тієї обставини, що державна реєстрація права власності на збудований та введений в експлуатацію гараж в 1990 році на відведеній у 1988 році для цієї мети земельній ділянці порушує його права та охоронювані законом інтереси. Матеріали справи не містять також будь-яких доказів своєчасного реагування контролюючими органами за використанням і охороною земель у місті Києві з даного приводу.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 статті 317 ЦК України).
В ч.ч. 1 та 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 9 ЗК України розпорядження землями комунальної власності у місті Києві, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування віднесено до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
В ч. 1 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
За положеннями ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з положеннями ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
За обставинами справи, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25 вересня 2003 року, проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «Вікторія» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження №20-0050-07 від 31 січня 2020 року.
За положеннями ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки.
Особа, яка здійснила самочинне будівництво об'єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку статті 331 ЦК України.
Згідно ч.1 статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч.1 статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Згідно з ч. 4 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ч.7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Відповідно до ч.1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований гараж пл. 41,5 кв.м., та який згідно технічної документації ідентифікується як гараж (бокс) № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що гаражний автокооператив «Вікторія» з 1988 року є користувачем земельної ділянки площею 1,4548 га (обліковий код 91:066:0005) на АДРЕСА_1 . Створено кооператив для обслуговування існуючих гаражів та автостоянки і вказаний автокооператив набув право користування зазначеною земельною ділянкою на підставі рішення виконкому Київської міської ради №985 від 03 жовтня 1986 року. Рішенням виконкому Київської міської ради №316 від 31 березня 1988 року було відведено земельну ділянку та зобов'язано забудовників завершити до 1990 року організацію відкритої автостоянки та здачу в експлуатацію зблокованих одно- та двоповерхових кооперативних гаражів на 300 машиномісць. На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1988 року №316 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по АДРЕСА_1 до 500. Розпорядженням Київського міського голови від 03 серпня 2001 року №969-г було погоджено місце розташування автостоянки та приєднано об'єкт до інженерних мереж.
Висновки суду першої інстанції про те, що гаражному автокооперативу «Вікторія» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га згідно з розпорядженням Київського міського голови №969-мг від 03 серпня 2001 року «Про погодження місць розташування об'єктів» та, що в подальшому на підставі рішення Київської міської ради №342/9830 від 23 жовтня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « Вікторія » на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою орієнтовною площею 1,45 га для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки, є необґрунтованими.
Так, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гаражний автокооператив «Вікторія» не є правонаступником організації, якій надавалась в користування земельна ділянка в 1986 році для організації відкритої стоянки та будівництва зблокованих кооперативних гаражів.
Згідно з наведеними нормами Земельного кодексу України, розпорядження Київського міського голови та рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не є рішеннями про передачу конкретної земельної ділянки у користування чи у власність гаражному автокооперативу «Вікторія». Договори оренди земельної ділянки з гаражним автокооперативом «Вікторія» не укладалися, а рішення про передачу у користування чи у власність земельної ділянки конкретним фізичним особам, у тому числі ОСОБА_2 , Київською міською радою не приймалися.
При цьому, довідка гаражного кооперативу не може бути належним доказом щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію. У вказаній довідці Гаражного автокооперативу «Вікторія» міститься інформація, що гараж побудований у 1988 році, коли за твердженням відповідача законодавство взагалі не регулювало питання виділення земельної ділянки під гаражно-будівельні кооперативи, однак в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні, достатні та допустимі докази, на підтвердження будівництва гаражу до 1988 року, крім довідки самого Гаражного автокооперативу «Вікторія».
Земельна ділянка, на якій розташований Гаражний автокооператив «Вікторія», зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА під кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 548 кв.м.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки №20-0050-07 від 31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що земельна ділянка площею 1, 4548 га (обліковий код: 91:066:0005) згідно з даними міського земельного кадастру обліковується за гаражним автокооперативом « Вікторія »; Київська міська рада не приймала рішень за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі (надання) зазначеної земельної ділянки в користування (власність); інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня; зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, в її межах розташовано індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони.
З урахуванням наведеного, розпорядження Київського міського голови від 03 серпня 2001 №969-мг «Про погодження місць розташування об'єктів» та рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу « Вікторія » на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки», у розумінні норм діючого законодавства не є рішеннями про передачу конкретної земельної ділянки у користування чи у власність гаражному автокооперативу «Вікторія».
Отже, спірна земельна ділянка, на якій був збудований гараж, не була відведена відповідачу - ОСОБА_2 відповідно до порядку, встановленого законом для будівництва таких об'єктів нерухомого майна, а тому він не може на законних підставах набути право власності на відповідний об'єкт будівництва відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 статті 376 ЦК України.
При цьому, здійснюючи державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_2 на підставі довідки ГК «Вікторія» про виплату паю державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Балін П.П. не перевірив наявність у ГК «Вікторія» прав на земельну ділянку, на якій знаходиться гараж, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що у відповідача у встановленому законом порядку виникло право користування земельною ділянкою.
З урахуванням закріпленого ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України принципу цілісності земельної ділянки та споруди або будівлі, на якій вона знаходиться, реєстрація права власності за ОСОБА_2 на гараж (бокс) № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , є порушенням права власності на земельну ділянку територіальної громади м. Києва.
За таких фактичних обставин, належним способом захисту прав власності Київської міської ради, як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови, яку позивач вважає самочинною, відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. Належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №461/3490/18, у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №569/11522/19.
Оскільки, судом встановлено, що за відповідачем ОСОБА_2 з порушенням вимог закону зареєстровано право власності на спірний гараж та він займає земельну ділянку, на якій цей гараж розташований безпідставно, обґрунтованими є й похідні вимоги позивача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки орієнтовною площею 41,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, з приведенням її у придатний для використання стан.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на те, що будівництво гаражів на території нинішнього Гаражного автокооперативу «Вікторія» здійснювалося з наданням усіх необхідних дозвільних документів та на відведеній для цього земельній ділянці, оскільки суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких посилань. Надані відповідачами копії документів, в тому числі і рішень Київської міської ради, не є доказами передачі у користування чи у власність Гаражному автокооперативу «Вікторія» конкретної земельної ділянки.
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання ОСОБА_2 на не надання позивачем належних доказів суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення його права власності на гараж, так як позов Київської міської ради направлений на захист прав територіальної громади м. Києва на земельну ділянку, що вказує на наявність суспільного інтересу.
Зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку переслідує легітимну мету, забезпечення контролю за використанням комунальних земель за цільовим призначенням. Таке втручання є пропорційним і відповідає критеріям законності та передбачуваності, визначеним у практиці ЄСПЛ. Зокрема, у рішеннях у справах «Кузнєцов та інші проти російської федерації», «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» підкреслено, що ігнорування доводів сторони або відсутність мотивів у рішенні становить порушення статті 6 Конвенції.
Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном ОСОБА_2 колегія суддів враховує, що втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
За обставинами цієї справи, ОСОБА_2 оглянувши документи, які стали підставою для державної реєстрації спірного гаражу, мав проявити розумну обачність та перевірити наявність речових прав у гаражного кооперативу на земельну ділянку на якій розташовано об'єкт нерухомості, та, за необхідності, отримавши правову допомогу, мав би врахувати ці обставини при набутті у власність будівлі.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, не встановив усіх істотних обставин справи, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 щодо звільнення спірної земельної ділянки. Формальний підхід суду суперечить завданню ефективного правосуддя та захисту прав учасників процесу.
Оскільки, апеляційним судом встановлено, що за відповідачем ОСОБА_2 з порушенням вимог закону зареєстровано право власності на спірний гараж та він займає земельну ділянку, на якій цей гараж розташований безпідставно суд не вбачає підстав для визнання такого втручання не виправданим.
В той же час, місцевий суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Київської міської ради, заявлених до державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Баліна П.П., виходячи з наступного.
Згідно з ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного суду від 19 січня 2021 року у справі №227/5540/18.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд правомірно відмовив у позові до такого відповідача, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39)).
Вирішуючи заяву ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог Київської міської ради, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України)
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Згідно усталеної практики Верховного Суду, вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (див., зокрема, постанови від 29 вересня 2020 року у справі №648/533/16-ц, від 09 серпня 2023 року у справі №922/1832/19).
Оскільки різновидом негаторного позову є позовні вимоги про знесення самочинного будівництва, до вимог Київської міської ради строки позовної давності не застосовуються.
Отже, за результатами апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні рішення суду, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій частково не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи, що позовні вимоги Київської міської ради до відповідача ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі, на користь Київської міської ради підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 4 204,00 грн та за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 6 306,00 грн, а всього 10 510 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради подану представником - Грицаєнком Романом Михайловичем - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року в частині позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 41,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , код ділянки 91:066:0005, привівши її у придатний для використання стан.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Київської міської ради до державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Баліна Павла Павловича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Київської міської ради (місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 204,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306,00 грн, а всього 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова