18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №380/1899/25
адміністративне провадження № К/990/44502/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №380/1899/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року як місяця підвищення доходів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця січня 2008 року як місяця підвищення доходів;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2019 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2019 року з урахуванням положень абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування вимог абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, під час нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2019 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 17 липня 2019 року з урахуванням положень абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн витрат на правничу допомогу. В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/1899/25 залишено без руху. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги, а саме необхідно надіслати до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригінал документу про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн. Також в ухвалі роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення вказаного недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) така буде їй повернута.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/1899/25 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві ІНФОРМАЦІЯ_1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/1899/25 залишено без руху. Встановлено ІНФОРМАЦІЯ_1 десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Також в ухвалі роз'яснено особі, яка подає апеляційну скаргу, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження ІНФОРМАЦІЯ_1. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/1899/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
30 жовтня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №380/1899/25. Заявник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З матеріалів касаційної скарги та відомостей з Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що підставою для залишення апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/1899/25 без руху суд апеляційної інстанції зазначив про пропуск строку звернення до суду з апеляційною скаргою, у зв'язку з чим запропоновав апелянту подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Щодо доводів відповідача про відсутність коштів на сплату судового збору, що на думку скаржника, є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, то суд апеляційної інстанції зазначив, що усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що певною мірою діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Апеляційний суд зауважив, що скаржник утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.
Тому, суд апеляційної інстанції відхилив посилання на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору судом, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму '»послаблення'» у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд, обмежене фінансування не є поважною причиною пропуску строку на оскарження чи підставою для продовження (поновлення) процесуального строку.
Також, апеляційний суд указав про те, що скаржником не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Також апеляційний суд, з посиланням на позицію, викладеної у постанова Верховного Суду від 15 лютого 2024 року в справі № 520/23523/21, зауважив, що за усталеною практикою Верховного Суду самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами добросовісної поведінки сторони під час провадження щодо першої скарги та повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. В даному випадку під час залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк відповідач не вжив жодних заходів для усунення недоліків.
Хоча КАС України і надає учасникам справи право на апеляційне оскарження судових рішень протягом тридцяти днів з дня його проголошення, проте, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження при зверненні з апеляційною скаргою повторно важливе значення мають тривалість часу, що минув з дати отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, та дії, що вживались апелянтом протягом цього часу.
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що з моменту формування платіжної інструкції про сплату судового збору (03 липня 2025 року) і до подання апеляційної скарги повторно (21 серпня 2025 року) минуло більше місяця часу.
При цьому скаржник ні в апеляційній скарзі, ні у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження не навів поважних причин, які перешкоджали апелянту звернутись з апеляційною скаргою повторно одразу після отримання документа про сплату судового збору.
Наведені обставини свідчать, що скаржник не вжив у максимально стислі строки заходів щодо подання апеляційної скарги повторно.
Разом з цим, згідно пунктом 2 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет.
Однак скаржником до апеляційної скарги, поданої в електронній формі, не долучено підтвердження направлення апеляційної скарги та документів, що до неї додаються в паперовій формі листом з описом вкладення іншим учасникам справи, у яких відсутній електронний кабінет (опис вкладення, квитанція та поштова накладна).
Отже скаржником повторно подано апеляційну скаргу, яка містить недоліки форми та змісту.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
На виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянт надіслав заяву про поновлення строку подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі № 380/1899/25.
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зауважив, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Крім цього, поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.
Згідно частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
З огляду на приписи статті 44 КАС України відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що органи, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а тому вважає, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо оформлення апеляційної скарги і як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.
Також, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що апелянтом вже подавалася апеляційна скарга на оскаржуване рішення. Однак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку з відсутністю сплати судового збору.
Відтак, враховуючи дату повернення апеляційної скарги, 23 червня 2025 року, та дату звернення до суду з апеляційною скаргою, 21 серпня 2025 року, апеляційний суд зазначив, що скаржником не було подано апеляційну скаргу у найкоротший термін.
Також апеляційним судом зазначено, що скаржник в поданій до апеляційного суду заяві, не навів інших поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження, як цього вимагала ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року.
Враховуючи, що відповідачем не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року, зокрема, не наведено інших поважних причин значного пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та як наслідок відмовив у відкритті апеляційного провадження у цій справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у зв'язку з недоведеністю позивачем обставин, що перешкоджали ІНФОРМАЦІЯ_1 звернутись до апеляційного суду в межах строку, встановленого процесуальним законом, та становили об'єктивно непереборні перешкоди для цього. А тому, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права. При цьому, заявник у касаційній скарзі не спростував висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надав доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №380/1899/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Ж.М. Мельник-Томенко