18 листопада 2025 року
м. Київ
справа №160/6400/25
адміністративне провадження №К/990/47081/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів: Стеценка С. Г., Тацій Л. В.
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, і
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 належну індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнт збільшення за 2020-2023 роки, у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року, у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року, у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року, у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 5652 грн 81 коп. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 з 01 березня 2021 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 21 травня 2020 року.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 26 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 позовні вимоги задовольнив частково:
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197;.
- зобов'язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснити з 27 серпня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 27 серпня 2024 року;
- визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796;
- зобов'язав ГУ ПФУ здійснити з 01 березня 2024 року індексацію пенсії позивачу із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2024 року.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2021 року по 26 серпня 2024 року залишив без розгляду.
ОСОБА_1 не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і 22 жовтня 2025 року через свого представника Смушкова Андрія Павловича за допомогою підсистеми «Електронний суд» вперше подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повернув скаржниці.
16 листопада 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Смушкова А. П. за допомогою підсистеми «Електронний суд» вдруге подала касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржниця перелічує судові рішення, які просить переглянути в порядку касаційного оскарження, стисло викладає зміст оскаржених рішень, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та підставами касаційного оскарження судових рішень визначає норми, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини четвертої (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду ; нема висновку Верховного Суду, який би сформулював правничу позицію про те, як мають застосовуватися норми права в подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Під час вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 332 КАС України після реєстрації касаційної скарги і передання її судді-доповідачу у строки, передбачені правилами цієї частини статті, останній з'ясовує, чи касаційна скарга оформлена відповідно до вимог встановлених статтею 330 цього Кодексу, , а якщо ні, то чи є підстави для застосування правил статті 169 цього Кодексу.
Частина друга статті 332 КАС України встановлює, що касаційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. .
За статтею 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків подання касаційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій він не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та/або обов'язки).
Зі змісту касаційної скарги та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції по суті Третій апеляційний адміністративний суд свою постанову виніс 24 вересня 2025 року. Нову касаційну скаргу на це рішення скаржниця сформувала в підсистемі «Електронний суд» 16 листопада 2025 року. Касаційна скарга зареєстрована в суді 17 листопада 2025 року.
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. Заяву про поновлення пропущеного строку скаржниця не подала.
Описані обставини розкривають причини неможливості прийняття судом касаційної скарги ОСОБА_1 про перегляд судових рішень і заразом показують дії для виправлення ситуації, пов'язаної з недотриманням строку звернення до касаційного суду. Зокрема, скаржниця має подати заяву про поновлення строку касаційної скарги із зазначенням поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.
Приписи цих статей визначають, що суд, коли виявить, що касаційна скарга подана без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки скарги, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
З огляду на викладені вище обставини та міркування, на виконання вимог частини другої статті 332 та статті 169 КАС України касаційну скаргу треба залишити без руху і надати скаржниці строк для усунення її недоліків (вад).
За правилами частини шостої статті 332 цього Кодексу питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. .
Касаційна скарга буде повернута скаржнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).
Керуючись статтями, 169, 330, частинами другою, шостою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 залишити без руху.
Надати скаржниці ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій