Справа № 560/9833/25
іменем України
14 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д.
за участю:секретаря судового засідання Задворної В.М. представника позивача - Ткачука Б. М. представників відповідача - Бачук В. І., Добрянського Р. М.,
розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ДЕЙ ЕНД НАЙТ» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
Приватне підприємство «ДЕЙ ЕНД НАЙТ» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.05.2025 №0114800705 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені на суму 2870176 грн 38 коп., прийнятого Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області.
Позовні вимоги мотивує порушенням підстав та порядку проведення перевірки, що вважає окремою підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. Зазначає, що перевірка за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Відтак, порушення, зазначені у Акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення суб'єкта до відповідальності. Вказує, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, відповідач лише обмежився посиланням на норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але при цьому не обгрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки у позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення. А тому, вказане свідчить про незаконність фактичної перевірки позивача і, як наслідок, про незаконність застосованої відповідачем до позивача за результатом проведення такої перевірки оскаржуваного податкового повідомлення - рішення згідно якого сума штрафних санкцій становить 2870176,38 грн.
У поданому відзиві відповідач заперечив проти позовних вимог. Вказав, що проведена фактична перевірка здійснена на підставі, у спосіб і в межах, визначених законодавством. Відсутність детальної конкретизації перевірки не є істотним недоліком наказу, а Податковим кодексом України не встановлено буду-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який може перевірятися в межах 1095 днів.
Також зазначив, що ТОВ «Нова пошта», згідно Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, вважається експедитором. ТОВ «НоваПей», відповідно до Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів, не є учасником операцій з купівлі-продажу товарів/послуг/робіт або іншого правочину укладеного між Платником та Отримувачем.
Між підприємцем і покупцем здійснюються операції купівлі-продажу товарів, між підприємцем і ТОВ «Нова пошта» - надання послуг з організації відправлень покупцям, між підприємцем та ТОВ «НоваПей» - надання послуг з переказу належних йому коштів. Тобто, учасниками безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише підприємство, яке здійснює продаж товарів, та покупець, як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не надавач платіжних послуг, зобов'язаний видати відповідний розрахунковий документ. Тому застосування РРО, формування і надсилання разом із товаром розрахункового документу встановленої форми і змісту є обов'язковим, що спростовує доводи позовної заяви. Просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що при реалізації товарів через торгівельні інтернет - майданчики ПП "ДЕЙ ЕНД НАЙТ" не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для позивача є безготівковими. Більше того, ТОВ "НОВА ПЕЙ" не переказує кожну операцію з реалізації товарів окремо, а здійснює це за певний період. При цьому реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять в безготівковій формі від фінансових установ за певний період часу, а не по кожній операції окремо. Вважає, що позивач при реалізації товарів (послуг) через Інтернет на умовах післяоплати не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для ТОВ "ДЕЙ ЕНД НАЙТ" є безготівковими, а тому на ці операції не розповсюджується обов'язок щодо застосування РРО. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), у якому зазначає, що у відділенні ТОВ «Нова Пошта» не відбувається приймання післяплати за поштове відправлення, а ТОВ «Нова Пей» фактично виконує технічну операцію з отримання готівкових та безготівкових коштів від фізичної особи-платника для подальшого переказу, не залежно від того є він покупцем товару чи ні. Сам по собі факт того, що у конкретному випадку цей переказ здійснюється у момент доставки покупцю (споживачу), а далі ці кошти переводяться на користь відправника - продавця товару, жодним чином не повинно впливати на обсяг обов'язків сторін купівлі-продажу. Це створює ситуацію, у якій логістична компанія ТОВ «Нова Пошта» самоусунулась від проведення розрахунків за товари та послуги, взагалі не проводить будь-яких розрахунків у відділеннях та використовує як посередника для отримання грошових коштів фінансового посередника ТОВ «Нова Пей». Фактично покупець (споживач) передає гроші безпосередньо продавцю, а третя особа (якою виступає компанія «Нова Пей») лише здійснює їх передачу. Таким чином, недотримання вимоги видати фіскальний касовий чек на конкретну операцію, яка ними здійснюється з боку компанії або продавця товару порушує законодавчо гарантовані права споживача, в частині фіскального контролю, прозорості обігу торгівельної виручки та сплати податків. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року клопотання представника відповідача про участь у судових засіданнях (Добрянського Романа Михайловича, Савенок Олексія Юрійовича) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у задоволенні клопотання представника ДПС України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у задоволенні заяв представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено частково.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні представника відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
ІІІ.ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, на виконання наказу від 29.04.2025 №1869-п та відповідно направлень проведено фактичну перевірку приватного підприємства «ДЕЙ ЕНД НАЙТ», за результатами якої складено акт фактичної перевірки №8445/22- 01/07-05/44469226 від 08.05.2025.
Згідно вказаного акту, перевіркою встановлено не проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів на суму 1914272,94 грн.
Перевіркою встановлено порушення вимог п.1, 2 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР).
На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» №0114800705 від 28.05.2025 про застосування штрафних санкцій на суму 2 870 176,38 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до абз.1 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
За приписами підпункту 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно абз.1-4 п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Абзацами п'ятим і шостим п.81.1 ст.81 ПК України передбачено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Так, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Судом встановлено, що до Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшов лист Державної податкової служби України від 22.04.2025 №11066/7/99-00-07-03-04-07, згідно якого Департаментом податкового аудиту ДПС вибірково проаналізовано дані Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій у частині операцій із приймання коштів для їх переказу надалі на адреси платників податків, що створювалися ТОВ "НОВАПЕЙ" в період з 01.03.2025 по 24.03.2025 (включно), та мають бути фіскалізованими.
Окрім цього, згідно з відомостями з підсистеми "Картка платника податків" ІС "Податковий блок" повідомлення від позивача про прийняття працівників на роботу відсутні, що може свідчити про використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин, що в свою чергу є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки згідно з пп.80.2.7 п.80.2 ст. 80 ПК України.
Також, суд зауважує, що Податковим кодексом України не встановлено будь - яких обмежень та/або заборон використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
А тому, відповідач правомірно здійснив фактичну перевірку позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі- Положення).
Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
У відповідності до пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції.
Згідно із матеріалами справи, податковим органом встановлено не проведення позивачем розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів на суму 1911806,88 грн.
Так, відповідно до абзаців 5, 6 статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Тобто, згідно норм чинного законодавства, розрахунковою операцією, серед іншого є така операція, коли суб'єкт господарювання приймає (отримує) від покупця готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо безпосередньо за місцем реалізації товарів (послуг), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця, зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
При цьому, місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Відповідно до стаття 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Тобто, щоб договір купівлі-продажу відбувся, в розумінні моменту видачі розрахункового документу, необхідна сукупність вимог, а саме передача товару (або зобов'язання його передати) та приймання товару (зобов'язання прийняти) і сплата за нього грошових коштів (що є підставою для видачі розрахункового документу).
Із зазначеного слідує висновок, що фактично, якщо немає прив'язки до дати отримання товару і місця отримання товару, то продавець і на сьогоднішній день не позбавлений можливості здійснити проведення розрахункової операції через РРО.
Крім того, за правилами пунктів 12, 14 частини 1 статті 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо); при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Тобто, дозволено підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності не застосовувати реєстратори розрахункових операцій у разі якщо в місці отримання товарів операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо), а також у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
У випадку із реалізацією товару через перевізника та розрахунків у місці отримання товару на складі перевізника законодавством взагалі не визначено, в який момент має бути видано розрахунковий документ. Суд також враховує, що продавець товару не може достаменно знати, коли товар отримають у перевізника, чи взагалі його отримають. Тобто, момент розрахунку не перебуває під контролем продавця.
У покупця не завжди можуть бути наявні технічні засоби (телефон з месенджерами, електронна пошта), на яку може бути надіслано розрахунковий документ, що відхиляє пояснення відповідача про можливість надіслання розрахункового документу після отримання товару.
Також очевидним є факт, що у даному виді операцій взагалі є невизначеним є момент "непроведення розрахункової операції через РРО", як і "момент укладення договору купівлі-продажу між покупцем та продавцем".
Як слідує з матеріалів справи та не заперечується фіскальним органом, для ведення господарської діяльності ПП "Дейт енд найт" укладені договори про надання послуг з організації перевезення відправлень та договори про надання платіжних послуг з переказу коштів із суб'єктами господарювання, які надають такі послуги.
Так, директор ПП "Дейт енд найт" від імені підприємства (Замовник) підписав заяву про приєднання до договору про надання послуг з організації перевезення відправлень із Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ПОШТА» (Експедитор).
Відповідно до пунктів 2.2 - 2.4 договору Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а Замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. Експедитор надає Замовнику послуги на умовах цього договору та згідно з умовами, затвердженими Експедитором. За надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з чинними тарифами Експедитора, розміщеними на офіційному сайті Експедитора novaposhta.ua.
На підставі цього договору товар ПП "Дейт енд найт" доставляється Експедитором у пункти його видачі (відповідні відділення нової пошти).
Крім цього, 04.07.2024 ПП "Дейт енд найт" (Отримувач) підписало заяву-приєднання до умов публічного договору про надання платіжних послуг з переказу коштів із Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (Платіжна установа).
Відповідно до типової форми договору про надання платіжних послуг з переказу коштів ТОВ «НоваПей», що був чинним у спірний період, ТОВ «НоваПей», що здійснює свою діяльність на підставі ліцензії Національного банку України на надання фінансових платіжних послуг №21/770-рк від 28.04.2023 року (рішення про включення до Реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, від 28.04.2023 №21/770-рк), з однієї сторони, та отримувач - суб'єкт господарювання, який підписав заяву про приєднання (надалі - «Заява») до умов договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (для суб'єктів господарювання) (надалі - «Отримувач»), з іншої сторони, уклали договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку шляхом підписання Отримувачем Заяви.
Пунктом 1.1 цього договору визначено, що Платіжна установа бере на себе обов'язки щодо надання Отримувачу платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, в тому числі приймання платежів на користь Отримувача, а Отримувач зобов'язується сплатити винагороду за надані Платіжною установою платіжні послуги відповідно до умов договору.
Зазначеним договором визначено, що експедитором, який надає послуги з організації перевезення відправлень є ТОВ «НОВА ПОШТА». Саме на підставі вищезазначеного договору, ТОВ «НоваПей» перераховує у безготівковій формі грошові кошти ПП "Дейт енд найт"
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач здійснює продаж товарів через мережу Інтернет. Купівля-продаж товару відбувається наступним чином.
Покупець онлайн через мережу Інтернет замовляє товар, цей товар доставляється до перевізника (відділення нової пошти), де покупець його отримує та оплачує послуги з перевезення (безпосередньо перевізнику) та вартість товару (фінансовому посереднику, який після отримання від покупця грошових коштів перераховує їх у безготівковій формі на банківський рахунок ПП "Дейт енд найт" ) на підставі укладеного з ним договору.
Тобто, при реалізації товарів через торговельні інтернет-майданчики ПП "Дейт енд найт" не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для ФОП є безготівковими.
При цьому, реалізація товару через мережу Інтернет не передбачає в собі чітко визначеного місця реалізації товару (послуги), а за місцем проведення розрахунку за товар позивач не отримує коштів. Такі грошові кошти надходять ПП "Дейт енд найт" в безготівковій формі від фінансових установ.
В свою чергу, розрахунки у готівковій формі безпосередньо з ПП "Дейт енд найт" не здійснюються, всі розрахунки проводяться із залученням фінансових компанії.
Аналізуючи зміст пункту 12 статті 9 Закону № 265/95-ВР та наявність складу правопорушення, Верховний Суд у постанові від 07 січня 2025 року по справі № 120/19027/23 виснував, що контролюючим органом не доведено складу правопорушення, за яке застосовано штрафні санкції згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, за умови, що оплата здійснювалася виключно у безготівковій формі шляхом переказу коштів замовниками із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок підприємства через установу банку, тому реєстратор розрахункових операцій не застосовується.
Верховний Суд зазначив, що обов'язкові критерії (об'єктивна сторона правопорушення) для притягнення позивача до відповідальності на об'єкті фактичної перевірки «нафтобаза» відсутні, оскільки реалізація газу скрапленого нафтового на базі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій не здійснюється та дійшов висновку, що контролюючим органом при перевірці помилково застосовано до позивача вимоги Закону №265/95-ВР, при цьому суд врахував аналогічну правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №140/2233/19, від 08 вересня 2020 у справі №140/2131/19.
Зазначені правові позиції хоч і не в повній мірі релевантні до обставин нашої справи, однак з точки зору тлумачення змісту пункту 12 статті 9 Закону № 265/95-ВР та підстав для незастосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, є прийнятними.
Також суд враховує, що загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, права, обов'язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури визначає Закон України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 року №1591-IX (далі Закон №1591-IX).
Пунктом 53 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX визначено, що переказ коштів без відкриття рахунку платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Відповідно до пунктів 56, 57 ч.1 ст.1 Закону №1591-IX, платіжна картка електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Частиною 2 ст.41 Закону №1591-IX визначено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.
Разом з тим, Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженою Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 року, визначено, що безготівкові розрахунки перерахування коштів із рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, унесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.
Згідно з пунктом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення) готівкові розрахунки - платежі готівкою суб'єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Пунктом 10 Положення регламентовано, що розрахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб'єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що якщо споживач (клієнт) замовив товар на вебсайті продавця (зокрема, в інтернет-магазині) і не здійснював передоплату, а доставку товару здійснила служба доставки на підставі договору про передачу такій службі товару для доставки покупцю, то реєстратор розрахункових операцій застосовує служба доставки, безпосередньо при передачі товару покупцю та отримання оплати від нього (в тому числі із застосування сервісів переказу коштів).
В даному випадку, дії продавця товару не матимуть ознак розрахункової операції, оскільки, в момент придбання товару оплату проведено у відділені служби кур'єрської доставки або поштовому відділені чи в іншому місці доставки.
Більш того, як уже зазначав суд, отримавши замовлення в інтернет-магазині без здійснення покупцем передоплати, на стадії передачі товару службі доставки продавець не може безперечно знати, що покупець гарантовано придбає товар та відповідно здійснить переказ коштів. Тобто, на стадії відправки товару продавцем господарська операція фактично не є завершеною і він не може контролювати ані саму подію завершення, ані момент здійснення такої операції.
Законодавець, допустивши на законодавчому рівні можливість реалізації товару через мережу Інтернет та обов'язковість надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, не врегулював зазначену процедуру належним чином та не визначив обов'язки сторін щодо правовідносин у сфері постачання товару перевізниками та переказу коштів платіжними установами.
Суд зауважує, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм. (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційними поданнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції“, пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб“ від 6 червня 2019 року № 3-р/2019)
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).
Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Верховна Рада України, приймаючи закони, створює для суб'єктів правозастосування правові підстави бути впевненими в отриманні відповідних можливостей, а тому цих суб'єктів слід вважати такими, які мають законні очікування, що підлягають захисту.
При цьому, як слідує з виписок по поточному та картковому рахунках ПП "Дейт енд найт" йому надійшли грошові кошти за поставлений товар від ТОВ «НоваПей».
Суд зауважує, що сама суть проведення розрахункових операцій через РРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб'єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб'єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-якої готівки, яка не обліковується, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки. В даному випадку, позивач здійснюючи свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства, отримував грошові кошти у безготівковій формі від ТОВ «НоваПей» (роблячи це відкрито та прозоро), не приховуючи будь-якого доходу.
Більш того, під час проведення перевірки фіскальним органом не було виявлено будь-яких порушень щодо невідповідності реального обсягу здійснених господарських операцій наявній документації щодо діяльності позивача, що також підтвердили представники апелянта у судовому засіданні.
При цьому, суд відхиляє посилання представників відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 16.04.2021 року у справі №520/7835/19, у зв'язку з її нерелевантністю до спірних правовідносин, оскільки у вказаній постанові судом надавалась оцінка проведення коштів при розрахунках через системи LiqPay, WayForPay, а не через NovaPay при відправці продавцем товару на умовах післясплати через ТОВ «НОВА ПОШТА».
У спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 не використовував послуги еквайрингу у дистанційному режимі систем LiqPay і WayForPay платіжних сервісів ПриватБанку і ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», а розрахунки покупців із ним не здійснюються в мережі Інтернет за допомогою персональних комп'ютерів та/або інших мобільних пристроїв та з використанням банківських платіжних карток.
Крім того, ПП "Дейт енд найт" взагалі не здійснювало продаж товарів на умовах повної передоплати, а тому алгоритм продажу товару та його оплати, щодо яких висловила свою позицію колегія суддів Верховного Суду, є зовсім іншим ніж той, з яким працює позивач.
Враховуючи наведене, суд приймає доводи позивача про те, що ПП "Дейт енд найт" при реалізації товарів (послуг) через Інтернет не отримує безпосередньо коштів від споживача, а отримує такі кошти від фінансової компанії, розрахунки з якою для ПП "Дейт енд найт" є безготівковими, а тому на ці операції не розповсюджується обов'язок щодо застосування РРО.
Відповідно, спірне податкове ППР №13076/15-32-07-06 від 02.04.2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірність винесення спірного податкового повідомлення - рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 24224,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.05.2025 №0114800705.
Стягнути на користь приватного підприємства «ДЕЙ ЕНД НАЙТ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 18 листопада 2025 року
Позивач:Приватне підприємство «ДЕЙ ЕНД НАЙТ» (вул. Перемоги, 13, кв. 41,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29017 , код ЄДРПОУ - 44469226)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - ВП 44070171)
Головуюча суддя Д.Д. Гнап