Справа № 560/7579/25
іменем України
18 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені,
Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість в сумі 43831,24 грн з яких: адміністративно-господарські санкції у розмірі 43510,84 грн, пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 326,40 грн.
В обґрунтування позову вказує, що у зв'язку із порушенням статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідачка зобов'язана сплатити штраф за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій штраф складає 43510,84 грн, пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 326,40 грн. У добровільному порядку відповідачка не сплатила заборгованість. Просить позов задовольнити.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка зазначає, що звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлена, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачене одноразове інформування про кожну вакансію. Стверджує, що 01.10.2024 на роботу працевлаштована особа з інвалідністю II групи - ОСОБА_2 , яка звільнена з роботи 31.01.2025 за власним бажанням. Відтак, вжила залежних від неї передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення. Крім того, вказує, що позивачем безпідставно визначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікову складу за 2024 рік у кількості 8 чоловік. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 29.10.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд витребував у Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю докази порушення відповідачкою вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 докази сплати податку на доходи фізичних осіб за ОСОБА_2 та подання звітності до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
На виконання ухвали суду відповідачка надала докази сплати податку на доходи фізичних осіб за ОСОБА_2 та подання звітності до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Позивач надав витяг з Централізованого банку даних з проблем інвалідності, за змістом якого у відповідачки з жовтня по грудень 2024 року наявна працювала особа з інвалідністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Відповідачка - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.07.2022. Основний вид діяльності - виробництво інших харчових продуктів, н. в. і. у.
У березні 2025 року Фонд надіслав відповідачці через електронний кабінет розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 43510,84 грн, яку відповідачка зобов'язана самостійно сплатити до Державного бюджету України до 15.04.2025 за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті відповідачко у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році по відповідачці: середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 696173,47 грн; середня річна заробітна плата штатного працівника 87021,68 грн; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0 одиниць; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 43510,84 грн.
У зв'язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій, позивач нарахував відповідачці пеню в розмірі 326,40 грн.
Враховуючи відсутність добровільної сплати відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).
Статтями 18 та 19 Закону № 875-XII встановлюється обов'язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначення нормативу таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.
Так, частина третя статті 18 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875-XII передбачений обов'язковий для підприємств, установ та організацій норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, порядок його розрахунку, контроль за виконанням, відповідальність за його недотримання та процедуру інформування і перевірки.
Для забезпечення виконання цих зобов'язань установлюється норматив робочих місць для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників за рік, а для підприємств, де працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша статті 19 Закону № 875-XII).
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина четверта статті 19 Закону № 875-XII).
Таким чином, підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, до роботодавців застосовуються адміністративно-господарські санкції, які обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати). Такі адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення відповідного нормативу.
Частинами 13 та 14 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Таким чином, починаючи з 06.11.2022 Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.
Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 16 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI)).
Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (абзац 1 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України (абзац 3 частини першої статті 20 Закону № 2464-VI) в якому обліковує дані про застрахованих осіб, сплату єдиного внеску та інших цілей соціального страхування (частини друга та третя статті 20 Закону № 2464-VI).
Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 (далі - Положення № 10-1), визначає, що:
- Реєстр застрахованих осіб забезпечує накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 3 пункту 5 Розділу I Загальні положення);
- відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі, зокрема, звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України (пункт 3 Розділу IV Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них).
Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 121, у редакції пПостанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 307, що застосовується з 10.03.2023, передбачає, що до центрального банку даних з проблем інвалідності вносяться, зокрема, відомості про створення роботодавцями робочих місць для осіб з інвалідністю, зайнятість та працевлаштування таких осіб, відомості, необхідні для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавцями відповідно до нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
Пунктами 4 та 6 Розділу V Положення № 10-1 визначено, що інформація з Реєстру застрахованих осіб містить, зокрема, актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення.
Отже, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним. Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Відповідно до витягу з Централізованого банку даних з проблем інвалідності, наданої позивачем на виконання ухвали суду від 29.10.2025, з жовтня по грудень 2024 року у відповідачки працювала особа з інвалідністю.
Вказане також підтверджується наданими розрахунками та поданою відповідачкою за 2024 рік звітністю про сплату податку на доходи фізичних осіб за ОСОБА_2 (особу з інвалідністю, яка працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 01.10.2024 по 31.01.2025) та до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Положеннями частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Наданий позивачем суду розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, який передбачає відповідальність за не працевлаштування відповідачкою особи з інвалідністю протягом 2024 року складений без врахування відомостей з Централізованого банку даних з проблем інвалідності про працевлаштування відповідачкою особи з інвалідністю з жовтня 2024 року.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду позивач не довів порушення відповідачкою вимог Закону №875-XII щодо створення нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю у 2024 році.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Грушевського, 87,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 14149591)
Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук