Справа № 560/16759/25
іменем України
18 листопада 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивачка звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо ненадання відповіді по суті на звернення представника. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати відповіді по суті на звернення від 03.08.2025 року та 19.09.2025 року. Постановити окрему ухвалу на ім'я керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не допущення в подальшому протиправних дій щодо не надання відповіді представнику по довіреності. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області моральну шкоду 50000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 03.08.2025 та 19.09.2025 представник позивачки звертався до відповідача з заявами від позивачки, однак відповіді на вказані заяви відповідачем не надано, а тому вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останій просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_1 , отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку з чим виплату пенсії їй було припинено.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 по справі № 560/12496/24 визнано протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у наданні представнику ОСОБА_1 інформації на заяви від 21.05.2024, від 11.06.2024 та від 08.08.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати по суті відповідь представнику ОСОБА_1 на заяви від 21.05.2024, від 11.06.2024 та від 08.08.2024.
19.09.2025 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою та просив: 1. Повідомити стан виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року по справі № 560/14504/24 2. Надіслати довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію ОСОБА_1 за період з 03.06.2012 року по вересень 2025 року. 3. Надіслати виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з 03.06.2012 року по вересень 2025 року з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії з врахуванням всіх законодавчих актів та постанов КМУ щодо перерахунку пенсій. 4. Відповідь надати протягом 5 днів.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.09.2025 року повідомлено, що листом головного управління від 15.08.2025 №10201-9144/П03/8-2200/25 на звернення від 03.08.2025 Вас повідомлено про неможливість надання інформації щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що до заяви (клопотання) як від 03.08.2025, так і від 19.09.2025 Ви надали довіреність, яка складена у Державі Ізраїль та викладена українською мовою, а переклад штампу “Апостиль» не засвідчений відповідно до вимог чинного законодавства державним чи приватним нотаріусом в Україні, або консульською установою України.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не надання представнику відповіді на звернення по суті, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації визначає Закон України від 13.01.2011 №2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі по тексту - Закон №2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно частини 1 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частини 5 статті 19 Закону №2939-VI передбачено, що запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно частини першої статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Підставою для відмови у наданні представника позивачки відповіді на заяви від 03.08.2025 та від 19.09.2025 слугував той факт, що до заяви додана довіреність від 14.06.2023, складена у Державі Ізраїль та викладена українською мовою, а переклад штампу "Апостиль" не засвідчений відповідно до вимог чинного законодавства державним або приватним нотаріусом або консульською установою України.
Відповідно до статті 13 Закону України від 23.06.2005 №2709-IV "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення правильності перекладу та копій, документи, які складено за кордоном повинні прийматися нотаріусами за умови їх легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.
Існує два способи засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.
Легалізація документів та/або проставлення апостиля - це процес підтвердження походження документів. Як апостиль, так і легалізація підтверджують справжність підпису особи, що засвідчила документ.
Апостиль ставиться для використання документів в країнах, які підписали Гаазьку конвенцію, яка була прийнята в 1961 році, згода на обов'язковість якої надана Законом України "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів" та вступила в силу в Україні в 2003 році.
Згідно з статтею 1 Гаазької конвенції ця Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Отже, у силу приписів пункту d частини другої статті 1 Гаазької конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї конвенції.
Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Згідно з положеннями Конвенції, документ, на якому проставлено апостиль, не потребує ніякого додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі-учасниці Конвенції.
Відповідно до статті 4 Конвенції передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Ізраїлі та звільнення його від процедури консульської легалізації, він повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.
Як видно зі змісту довіреності від 14.06.2023, що міститься в матеріалах справи, та була додана до заяв, на ній проставлений апостиль від 22.06.2023, про що свідчать отвори прошивання документів стрічкою.
Крім іншого, безпосередньо апостиль свідчить, що він проставлений на документі про засвідчення підпису ОСОБА_1 , згідно з яким остання у присутності добровільно та власноручно підписала прилучений документи, зазначений літерою "А".
Також, як видно з перекладу апостилю, у пункті 9 зазначено: Печатка суду: Мировий Суд м. Тель Авів.
Точність перекладу печатки Апостиль на українську мову засвідчено нотаріусом.
Тобто переклад самих печаток, відбитки яких містяться на апостилі були здійснені, що видно з перекладу апостилю. Щодо круглої печатки, яка також міститься на засвідченні перекладу апостилю та довіреності, то така є печаткою самого нотаріуса, яка використовується ним у своїй діяльності, та проставлена поряд з його підписом, та не потребує додаткового перекладу.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова пенсійного органу у наданні представнику позивачки інформації на звернення від 03.08.2025 та від 19.09.2025 є протиправною.
Таким чином, необхідно зобов'язати відповідача надати по суті відповідь представнику позивачки на заяви від 03.08.2025 та від 19.09.2025.
Стаття 56 Конституції України встановлює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Засади та сутність інституту моральної шкоди визначені в Цивільному кодексі України, статтею 23 якого передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У позовній заяві позивач не вказав належних обґрунтувань щодо факту заподіяння йому моральних або фізичних страждань внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, не зазначив, а також не підтвердив наявності причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що оспорюється. Доводи позивача у цій частині позовних вимог мають загальний характер і фактично лише обмежуються посиланням на заподіяння йому моральної шкоди.
Під час розгляду справи суду позивач не надав доказів на підтвердження моральної шкоди, наявності причинного зв'язку між такою шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача та вини останнього в її заподіянні. Тому правові підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.
Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо недопущення в подальшому протиправних дій, суд не вбачає належних підстав, які передбачені в статті 249 КАС України, а тому підстав для постановлення окремої ухвали, немає.
Враховуючи викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки, суд звільнив позивачку від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у наданні представнику ОСОБА_1 інформації на заяви від 03.08.2025 та від 19.09.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області надати по суті відповідь представнику ОСОБА_1 на заяви від 03.08.2025 та від 19.09.2025.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук