Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
17 листопада 2025 р. № 520/29549/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши позовну заяву позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (Салтівський відділ у м. Харкові) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Харківській області (Салтівський відділ у м. Харкові), оформлену листом від 22.10.2025 вих. №6317-2402/6317-25 у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XII;
- зобов'язати Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Харківській області (Салтівський відділ у м. Харкові) оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- XII.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
згідно до ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається зі змісту позовної зави позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п.7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір», містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Так, пунктом 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Частиною сьомою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу суд зазначає, що зазначені норми слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає порядок та умови участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до частини першої зазначеної статті у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, згідно із нормами частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього, його батько - ОСОБА_3 , діє як законний представник неповнолітнього, в розумінні частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №640/109/19.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Таким чином, з аналізу наведених норм слід дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах з адміністративним позовом в загальному порядку, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах його дитини.
Інші правові підстави для звільнення від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Відтак клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Положеннями статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також суд зазначає, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 року № 4059-IX року установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 3028,00 грн.
Зі змісту адміністративного позову та позовних вимог вбачається, що ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення до суду із позовом у цій справі складає 1211,20 грн.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду оригінал документу про доплату судового збору у розмірі 1211,20 грн за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, за наступними реквізитами: ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код 37874947, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача: 899998, рахунок UA678999980313141206084020661, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - "*;101; (код платника); судовий збір за позовом (ім'я/назва платника), Харківський окружний адміністративний суд".
Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (Салтівський відділ у м. Харкові) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн або документів, визначених законодавством, що підтверджують наявність у позивача пільг щодо сплати судового збору.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Мельников Р.В.