17 листопада 2025 року м. Житомир справа №240/35852/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 11.05.2023 про відмову в призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зниженням пенсійного віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.02.2023.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.09.1994. Крім того вказала, що станом на 01.01.1993 вона загалом прожила на територіях радіоактивного забруднення 5 років 8 місяців 22 дні, з яких: 4 роки 4 місяці 5 днів - проживання в періоди з 26.04.1986 по 28.08.1987, з 05.02.1988 по 23.02.1990 та з 03.09.1990 по 15.08.1991 в селі Сушки Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона); та 1 рік 4 місяці 17 днів - проживання в період з 15.08.1991 по 01.01.1993 в селі Броницька Гута Звягельського району Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона). При цьому, позивач зауважує, що сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення є правомірним. Таким чином, позивач вважає, що станом на 01.01.1993 період її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю складає більше 4 років, а тому вона має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення від 31.10.2023 №064450009041, яким відмовило їй у призначенні даного виду пенсії саме у зв'язку з відсутністю необхідного строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років. За підрахунками управління такий строк проживання становить лише 3 роки 1 місяць 10 днів. При цьому, період проживання в с. Сушки Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 28.08.1987 управління не зарахувало їй до строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки з 01.09.1984 по 20.07.1987 вона навчалась у СПТУ № 31 в селищі Довбиш Житомирської області, яке не відноситься до територій радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Разом з тим, позивач з такими діями не погоджується та зазначає, що її навчання в селищі Довбиш не є беззаперечним доказом того, що в цей час вона не перебувала за місцем своєї реєстрації в с. Сушки Коростенського району Житомирської області, так як навчальний процес передбачає наявність вільних від навчання днів (вихідних, святкових, канікулів), під час яких вона знаходилась в с. Сушки.
Крім того, ще однією вказаною в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2023 №064450009041 підставою для відмови їй у призначенні пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу в розмірі 25 років. За підрахунками управління її страховий стаж становить лише 24 роки 6 місяців 18 днів. При цьому, періоди її роботи вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_2 не були зараховані до вказаного стажу, оскільки дата її народження, що була зазначена на першій сторінці цієї трудової книжки, дописана іншим чорнилом. Однак позивача вважає такі дії неправомірними, оскільки згідно Інструкції №58 записи в трудовій книжці можуть виконуватися ручкою кульковою або з пером чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Таким чином, правові норми Інструкції №58 не зобов'язують особу, яка заповнює трудову книжку робити всі записи за певний період чорнилом одного кольору. Також вказує, що зазначені в трудовій книжці записи щодо її трудової діяльності вчинені послідовно, не містять виправлень, перекреслень, співпадають за хронологією їх вчинення, а їх справжність підтверджується відповідними довідками, виданими з місць її роботи. У зв'язку із цим, позивач вважає, що періоди роботи, вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , безпідставно не були зараховані до її страхового стажу.
Вважаючи вищезазначене, ОСОБА_1 вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2023 №064450009041 про відмову у призначенні їй пенсії протиправним, а тому з метою захисту свого права на пенсійне забезпечення вона звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/35852/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказало, що не визнає заявлених позовних вимог та вважає їй безпідставними та необґрунтованими. Аргументуючи свою позицію управління вказало, що відповідно до частини 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, зокрема які постійно проживали або постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, пенсія за віком зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, призначається за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Однак, за результатами розгляду наданих ОСОБА_1 документів було встановлено, що період її проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1933 становить лише 3 роки 1 місяць 10 днів. При цьому, до періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю обґрунтовано не було зараховано період з 26.04.1986 по 20.07.1987, протягом якого ОСОБА_1 навчалась в смт. Довбиш Житомирської області, яке не відноситься до зони радіоактивного забруднення, а також період з 15.08.1998 по даний час, у зв'язку із тим, що с. Броницька Гута Звягельського району Житомирської області, де вона в цей період проживала, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 зона). Відтак, враховуючи не підтвердження факту проживання ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, підстави для призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відсутні, а тому їй правомірно було відмовлено в призначенні пенсії. У зв'язку із цим, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області також подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію управління зазначило, що 24.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. У зв'язку із чим, дану заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Саме вказане управління за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийняло рішення від 31.10.2023 №064450009041 про відмову у призначенні їй пенсії у зв'язку із не підтвердження факту постійного проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років. Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області лише повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення, шляхом направлення їй листа від 07.11.2023 №0600-0215-8/118372. У зв'язку із чим, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що не приймало рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, а відтак не вчиняло дій, які б могли порушувати право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Крім того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірним, оскільки пенсійний вік може бути знижено тільки за однією підставою, а взаємозалік зон не передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також управління зауважило, що окрім не підтвердження факту постійного проживання/роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років у позивачки також відсутній необхідний для призначення даного виду пенсії страховий стаж в розмірі 25 років.
З огляду на вказані обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянки, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1988-1992 рр., що підтверджується посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серії НОМЕР_1 , виданим 20.09.1994 Новоград-Волинським райвиконкомом.
Відповідно до довідки Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №73 в періоди з 26.04.1986 по 28.08.1987, з 05.02.1988 по 23.02.1990, з 03.09.1990 по 15.08.1991 ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала в селі Сушки Коростенського району Житомирської області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Сушки Коростенського району Житомирської області відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 категорія) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 07.03.2023 №289 з 15.08.1991 по даний час ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району Житомирської області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Броницька Гута Новоград-Волинського району (наразі Звягельського району) Житомирської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 , після досягнення нею 55-річного віку, звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 24.10.2023 про призначення їй пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.
На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За наслідками розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняло рішення від 31.10.2023 №064450009041, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що підставами для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії були:
- не підтвердження факту її проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років;
- відсутність у неї необхідного страхового стажу в розмірі 25 років.
Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в своєму рішенні вказало, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на зниження пенсійного віку, якщо вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Однак, наданими документами підтверджено, що період проживання ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю становить 3 роки 1 місяць 10 днів. При цьому, до вказаного періоду проживання не було зараховано період з 26.04.1986 по 20.07.1987, оскільки в цей час вона навчалась в селищі Довбиш Новоград-Волинського району (наразі Звягельського району) Житомирської області, яке не відноситься до зон радіоактивного забруднення, а також вказаний в довідці від 07.03.2023 №89 період з 15.08.1991 по теперішній час, оскільки в цей час вона проживала в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району (наразі Звягельського району) Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення (3 зона).
Крім того, аргументуючи відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в рішенні від 31.10.2023 №064450009041 вказало, що необхідний страховий стаж для призначення відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, становить 25 років. Однак, страховий стаж ОСОБА_1 складає лише 24 роки 6 місяців 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. При цьому, за наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не були зараховані періоди роботи згідно з її трудовою книжкою від 20.10.1990 серії НОМЕР_2 , оскільки на першій сторінці цієї трудової книжки дата народження дописана іншим чорнилом. Також не був зарахований період роботи з 15.07.1991 згідно з довідкою від 12.10.2023 №231, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи. Відтак, фактично страховий стаж ОСОБА_1 , починаючи з 1998 року, був зарахований на підставі інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З огляду на вищезазначене зазначене, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області дійшло висновку, що за наданими документами право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у ОСОБА_1 відсутнє.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення про відмову у призначенні пенсії, позивача було повідомлено листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 07.11.2023 №0600-0215-8/118372.
Вважаючи відмову у призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
У пункті 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII визначені різні підстави для зниження пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи залежно від зони радіоактивного забруднення, на території якої такі особи проживали/працювали.
Зокрема, пункт 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII передбачає, що:
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII;
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років (абзац 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII).
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом не менше 4-х років до 01 січня 1993 року.
При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого посиленого радіологічного контролю протягом 4-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.
Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
В свою чергу, абзац перший частини першої статті 55 Закону №796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак, у випадку звернення особи, якій у 2023 році виповнилось 55 роки, за призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, така особа повинна мати страховий стаж в розмірі 25 років (30 - 5 = 25, де: 30 років - страховий стаж визначений статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком у 2023 році; 5 - кількість років зниження пенсійного віку).
Таким чином, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання нею таких умов:
- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4-х років;
- наявності страхового стажу встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу (в спірних правовідносинах такий стаж повинен становити не менше 25 років).
Разом з тим, суд зауважує, що частина 2 статті 55 Закону №796-XII містить застереження відповідно до якого пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Суть вказаного застереження полягає в тому, що у випадку, коли особою одночасно дотримано умови для зниження пенсійного віку по декількох підставах, така особа може реалізувати своє право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за однією з підстав.
Таким чином, частиною 2 статті 55 Закону №796-XII заборонено одночасне використання декількох підстав для зниження пенсійного віку та сумування загальної кількості років зниження пенсійного віку по декількох різних підстав для такого зниження, не дивлячись на те, що особою може бути одночасно дотримано визначенні в пункті 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умови для зниження пенсійного віку по декількох підставах.
До прикладу, у випадку коли документально підтверджується як факт проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3-х років, так і факт проживання цієї особи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4-х років, така особа може скористатися правом на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку або лише, як особа, яка проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, в межах максимальної величини зниження пенсійного віку за цією підставою - 6 років, або як особа, яка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю, в межах максимальної величини зниження пенсійного віку за цією підставою - 5 років. Скористатися одночасно двома пільгами та знизити пенсійний вік по двох підставах, тобто загалом на 11 років (6 років за проживання у зоні гарантованого добровільного відселення + 5 років за проживання у зоні посиленого радіологічного контролю) особа не може, оскільки це прямо заборонено частиною 2 статті 55 Закону №796-XII.
Із матеріалів справи вбачається, що звертаючись до пенсійного органу, ОСОБА_1 виявила намір реалізувати право на призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особа, яка постійно проживала у зоні у зоні посиленого радіологічного контролю. Таким чином, позивач хоче скористатися правом на зниження пенсійного віку лише за однією підставою, передбаченою статті 55 Закону №796-XII. У зв'язку з цим, суд відхиляє, як безпідставні, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про порушення вимог частиною 2 статті 55 Закону №796-XII.
При цьому, зміст оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2023 №064450009041 свідчить, що однією із підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", стала відсутність у неї необхідного строку проживання на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років. Зокрема, розглянувши надані позивачем документи, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області дійшло висновку, що період проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить лише 3 роки 1 місяць 10 днів. При цьому, до вказаного періоду проживання не було зараховано період з 26.04.1986 по 20.07.1987, оскільки в цей час вона навчалась в селищі Довбиш Баранівського району (наразі Звягельського району) Житомирської області, яке не відноситься до зон радіоактивного забруднення, а також вказаний в довідці від 07.03.2023 №89 період з 15.08.1991 по теперішній час, оскільки в цей час вона проживала в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району (наразі Звягельського району) Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого (добровільного) відселення (3 зона).
Надаючи правову оцінку правомірності таких дій пенсійного органу, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1, в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 ОСОБА_1 , для підтвердження наявності у неї права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, до заяви про призначення пенсії додала: довідку Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №73 та довідку виконавчого комітету Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 07.03.2023 №289.
Відповідно до довідки Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №7 ОСОБА_1 в періоди з 26.04.1986 по 28.08.1987 (1 рік 4 місяці 3 дні), з 05.02.1988 по 23.02.1990 (2 роки 19 днів) та з 03.09.1990 по 15.08.1991 (11 місяців 13 днів) була зареєстрована та проживала в селі Сушки Коростенського району Житомирської області, яке відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином, відповідно до цієї довідки ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 загалом прожила у зоні посиленого радіоекологічного контролю 4 роки 4 місяці 5 днів.
Однак, суд зауважує, що вказана в цій довідці інформація про періоди проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю протирічить іншим документам, які наявні в матеріалах справи.
Згідно диплому про здобуття середньої освіти №348299 від 20.07.1987 в період з 01.09.1984 по 20.07.1987 ОСОБА_1 навчалась в Середньому професійно -технічному училищі №31 смт. Довбиш Житомирської області. Вказане також підтверджується записом №1 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 20.10.1990.
Суд зазначає, що селище Довбиш Баранівського району (наразі Звягельського району) Житомирської області не належить ні до територій, віднесених до зони посиленого радіологічного контролю, а ні до територій, віднесених до будь-яких інших зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Навчання ОСОБА_1 в період з 01.09.1984 по 20.07.1987 в селище Довбиш Баранівського району (наразі Звягельського району) Житомирської області виключає можливість її проживання в селі Сушки Коростенського району Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, протягом вказаного в довідці від 02.03.2023 №7 періоду з 26.04.1986 по 20.07.1987.
Таким чином, період з 26.04.1986 по 20.07.1987, протягом якого позивач навчалась в селищі Довбиш Баранівського району (наразі Звягельського району) Житомирської області не може бути врахований до періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю при вирішенні питання про дотримання нею умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, сформованій Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.
Крім того, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховним Судом сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіологічного забруднення.
Відтак, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не врахування періоду з 26.04.1986 по 20.07.1987 до строку проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю, у зв'язку з тим, що в цей період вона навчалась в селищі Довбиш, яке не відноситься до зон радіоактивного забруднення, є правомірними.
Щодо доводів позивача про те, що її навчання в селищі Довбиш не є беззаперечним доказом того, що в цей час вона не перебувала за місцем своєї реєстрації в с. Сушки Коростенського району Житомирської області, так як навчальний процес передбачає наявність вільних від навчання днів (вихідних, святкових, канікулів), під час яких вона знаходилась в с. Сушки, суд зазначає наступне.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 Верховний Суд зазначив висновок, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Таким чином, при вирішення питання про дотримання особою умови для призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме умови проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, до такого строку зараховується лише час постійного проживання особи в цій зоні. Натомість, перебування особи в зоні посиленого радіологічного контролю під час вихідних та святкових днів, а також під час канікулів не може вважатися постійним проживанням. У зв'язку з цим, суд відхиляє доводи позивача в цій частині, як безпідставні.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що наданою довідкою Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №7 підтверджується лише факт проживання ОСОБА_1 в зоні посиленого радіологічного контролю в періоди з 21.07.1987 по 28.08.1987 (1 місяць 8 днів), з 05.02.1988 по 23.02.1990 (2 роки 19 днів) та з 03.09.1990 по 15.08.1991 (11 місяців 13 днів), що загалом становить 3 роки 1 місяць 10 днів.
Водночас, в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 вважає, що при реалізації права на призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII вона має право на зарахування до строку її проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду, протягом якого вона проживала в населеному пункті, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що є зоною із вищим ступенем радіаційного забруднення.
Так, відповідно до довідки виконавчого комітету Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 07.03.2023 №289 ОСОБА_1 з 15.08.1991 по даний час зареєстрована та постійно проживає в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району Житомирської області, яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 зона).
Таким чином, зі змісту цієї довідки вбачається, що в період з 15.08.1991 по 01.01.1993 (1 рік 4 місяці 16 днів), який має значення при вирішення питання дотримання особою умови для призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення.
Водночас, зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2023 №064450009041 вбачається, що вказаний період проживання ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення не був врахований відповідачем при вирішенні питання дотримання нею вимоги проживання станом на 01.01.1993 не менше 4-х років в зоні посиленого радіологічного контролю.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині можливості зарахування вказаного періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення до строку її проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, суд враховує наступне.
Мета та основні завдання Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" направлені на соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах: пріоритету життя та здоров'я людей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, повної відповідальності держави за створення безпечних і нешкідливих умов праці; соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; соціального захисту, охорони праці, використання світового досвіду організації роботи з цих питань.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судом встановлено, що чинним законодавством України, в тому числі й Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовано питання можливості врахування при вирішенні питання про призначення пенсії на умовах, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона гарантованого добровільного відселення (3 зона), до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, як то зона посиленого радіологічного контролю (4 зона), у випадку реалізації нею права на зниження пенсійного віку за підставою, що пов'язана з проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.
Правові норми вказаного Закону, встановлюють право на пільгу щодо зменшення пенсійного віку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи лише за ідеальних умов - проживання такими особами протягом певного часу лише в одній із названих зон. При цьому, норми Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не врегульовують питання, коли має місце проживання таких осіб в різних зонах радіоактивного ураження.
Суд вважає, що наявність такої прогалини в національному законодавстві не може позбавляти особу права на соціальний захист, який у даних правовідносинах полягає у врахування періодів проживання та/або робити особи у населених пунктах, які відносяться до зони із вищим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, до строку проживання цієї особи в зоні з нижчим ступенем радіоактивного ураження внаслідок Чорнобильської катастрофи, при реалізації пільги на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, що пов'язана з проживання в зоні з нижчим ступенем радіоактивного забруднення.
Частиною 6 статті 7 КАС України установлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Судом також враховується, що зона гарантованого добровільного відселення (третя категорія) є територією, яка зазнала значно більшого радіоактивного ураження та відповідного впливу на життя та здоров'я осіб, які там працювали або проживали ніж проживання у зоні посиленого радіологічного контролю (4 категорія).
Відтак, суд приходить до висновку, що при призначенні особі пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, як такій що станом на 01.01.1993 не менше 4-х років прожила або відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю (4 зона), яка є менш ураженою в порівнянні із зоною гарантованого добровільного відселення, період проживання або роботи цієї особи у зоні гарантованого добровільного відселення (3 зона) повинен бути безумовно зарахований до стажу проживання в зоні посиленого радіологічного контролю (як зони меншого ураження).
При цьому, суд зазначає, що не зарахування пенсійним органом часу проживання/роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, до періоду її проживання/роботи у менш ураженій зоні, якою є зона посиленого радіологічного контролю, є таким, що не забезпечує дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям на досягнення яких спрямований Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином документи, надані ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії, а саме довідка Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №7 та довідка виконавчого комітету Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 07.03.2023 №289 підтверджують дотримання позивачем умови для призначення пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - умови проживання на території зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року не менше 4 років. Зокрема, під час розгляду справи судом встановлено, що у позивача вказаний строк проживання становить 4 роки 5 місяці 26 днів та складається із: періодів її проживання в селі Сушки Коростенського району Житомирської області (зона посиленого радіоекологічного контролю) з 21.07.1987 по 28.08.1987 (1 місяць 8 днів), з 05.02.1988 по 23.02.1990 (2 роки 19 днів) та з 03.09.1990 по 15.08.1991 (11 місяців 13 днів), а також періоду її проживання в селі Броницька Гута Новоград-Волинського району (наразі Звягельського району) Житомирської області (зона гарантованого добровільного відселення) з 15.08.1991 по 01.01.1993 (1 рік 4 місяці 16 днів), який, як вище зазначено судом, є періодом проживання в зоні більшого ураження радіаційним впливом, а тому підлягає зарахуванню до зони меншого ураження.
З огляду на зазначене суд вважає, що відповідачем було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного строку проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, оскільки у ОСОБА_1 такий строк проживання становить 4 роки 5 місяці 26 днів.
Разом з тим, ще однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 31.10.2023 №064450009041 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії стала відсутність у неї необхідного страхового стажу в розмірі 25 років.
Зокрема, за проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розрахунком страховий стаж ОСОБА_1 складає 24 роки 6 місяців 18 днів.
При цьому, із наявної у матеріалах справи форми РС-право суд встановив, що до страхового стажу позивача були зараховані наступні періоди:
- з 01.09.1984 по 20.07.1987 (2 роки 10 місяців 20 днів) - період навчання у вищих/середніх навчальних закладах;
- з 30.04.1988 по 29.04.1991 (3 роки) - період догляду за дитиною до досягнення нею трьох років;
- та періоди її роботи, починаючи з 1998 року, що були зараховані на підставі інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (18 років 8 місяців 16 днів).
Водночас, періоди роботи, вказані в трудовій книжці від 20.10.1990 серії НОМЕР_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не зарахувало до страхового стажу позивача, оскільки на першій сторінці цієї трудової книжки дата народження дописана іншим чорнилом. Також не був зарахований до страхового стажу період роботи з 15.07.1991 згідно з довідкою від 12.10.2023 №231, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи.
Надаючи оцінку правомірності таких дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.
Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.
До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2004 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Як вже зазначалось судом, підставою для не зарахування вказаних в трудовій книжці ОСОБА_1 періодів серії НОМЕР_3 від 20.10.1990 періодів роботи до її страхового стажу стало те, що зазначений на першій сторінці цієї трудової книжки запис про дату народження позивача був дописаний іншим чорнилом.
Надаючи правову оцінку вказаній підставі, суд зазначає, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена Наказом Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Правовими нормами пункту 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналогічні положення містились також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженій спільним наказом Міністерства праці УРСР, Міністерства фінансів УРСР і Секретаріату ВЦРПС від 12.10.1973 №62, що діяла до 1993 року.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто особою, якій ця трудова книжка належить.
При цьому, Інструкція №58 не передбачає обов'язкової умови про те, що весь запис у трудовій книжці повинен бути здійснений чорнилом одного кольору. Натомість допустимим є використання чорного, синього або фіолетового кольорів.
Суд звертає увагу, що за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена також у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Крім того, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що зазначення на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_3 запису про дату народження ОСОБА_1 чорнило іншого кольору (відмінного від тих, яким були зроблені всі інші записи на цій сторінці), при дотриманні усіх інших вимог Інструкції №58 щодо оформлення відомостей про роботу працівника та записів про періоди такої роботи, не є підставою для не зарахування усіх зазначених в цій трудовій книжці періодів її роботи до страхового стажу.
Таким чином, висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відсутність підстав для зарахування вказаних в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.10.1990 періодів роботи ОСОБА_1 до її страхового стажу через те, що запис про дату її народження був зроблений чорнилом іншого кольору, є безпідставними та помилковими.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що трудова книжка ОСОБА_1 є належним документом для підтвердження набутого нею страхового стажу, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування до страхового стажу позивача зазначених в цій трудовій книжці періодів роботи є протиправними.
Щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 15.07.1991, вказаного в довідці від 12.10.2023 №231, через відсутність в цій довідці інформації про наказ про звільнення з роботи, суд зазначає наступне.
Дослідивши під час розгляду справи довідку Броницькогутянського закладу дошкільної освіти "Сонечко" Городницької селищної ради від 12.10.2023 №231 суд встановив, що він вказана наступна інформація: " ОСОБА_1 дійсно була прийнята на посаду вихователя ясельної групи 15 липня 1991 року, наказ про прийняття від 12 липня 1991 року №18, про що зроблений запис у трудовій книжці за №4 та у книзі наказів №15 за 1989-1992 рік".
Таким чином, вищезазначена довідка від 12.10.2023 №231 дійсно містить лише інформацію про прийняття ОСОБА_1 з 15.07.1991 на роботу до Броницькогутянського закладу дошкільної освіти "Сонечко" на посаду вихователя ясельної, та не містить жодних відомостей про дату та підстави її звільнення з вказаної роботи.
Однак суд зауважує, що згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами, зокрема відповідними довідками, виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Разом з тим, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 20.10.1990 містяться наступні записи про роботу позивачки в Броницькогутянському закладі дошкільної освіти "Сонечко":
- запис №4 від 15.07.1991 - тимчасово прийнята на посаду вихователя ясельної групи (запис внесено на підстав наказу від 12.07.1991 №18);
- запис №5 від 26.08.1991 - звільнена від займаної посади (запис внесено на підстав наказу від 23.08.1991 №19);
- запис №6 від 27.08.1991 - прийнята тимчасово на посаду няні-санітарки ясельної групи (запис внесено на підстав наказу від 23.08.1991 №19);
- запис №7 від 12.09.1991 - переведена на постійно на посаду повара (запис внесено на підстав наказу від 11.09.1991 №20);
- запис №8 від 19.01.1998 - звільнена з посади повара у зв'язку із ліквідацією ясла-садка (запис внесено на підстав наказу від 19.01.1998 №23§3).
Трудова книжка серії НОМЕР_3 в частині вказаних записів заповнена відповідно до Інструкції №58, записи відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містить назву підприємства, посаду, чіткі дати прийняття та звільнення, номери наказів та дати їх прийняття, а також відбиток печатки підприємства та підпис уповноваженої особи.
Вказане свідчить, що період роботи ОСОБА_1 з 15.07.1991 по 19.01.1998 в Броницькогутянському закладі дошкільної освіти "Сонечко" підтверджується записами в її трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.10.1990, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а тому надання будь-яких додаткових довідок, в тому числі й довідки від 12.10.2023 №231, для його зарахування до страхового стажу, не є необхідним.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області протиправно не зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 15.07.1991 по 19.01.1998 в Броницькогутянському закладі дошкільної освіти "Сонечко", посилаючись при цьому на відсутність в довідці від 12.10.2023 №231 інформації про наказ про звільнення з роботи.
Враховуючи, що під час розгляду справи була встановлена як помилковість висновку Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відсутність у ОСОБА_1 необхідного строку проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, так і протиправність дій вказаного управління щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи, зазначених в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.10.1990, в тому числі й періоду роботи з 15.07.1991 по 19.01.1998 в Броницькогутянському закладі дошкільної освіти "Сонечко", суд приходить до висновку, що рішення від 31.10.2023 №064450009041 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.
Визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, який слід застосувати до спірних правовідносин, суд враховує наступне.
Для вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно встановити наявність у неї достатнього страхового стажу (не менше 25 років).
При цьому, під час розгляду справи суд дійшов висновку, що вказані в трудовій книжці ОСОБА_1 періоди її роботи, в тому числі й періоду роботи з 15.07.1991 по 19.01.1998 в Броницькогутянському закладі дошкільної освіти "Сонечко", протиправно не були зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до її страхового стажу.
Суд зауважує, що в даному випадку, питання підрахунку кількості років страхового стажу, набутого позивачем за період її роботи, що вказані в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.10.1990, а також питання визначення загального розміру наявного у неї страхового стажу (з урахуванням того, який визнавався відповідачем) та питання його достатності для призначення пенсії належить до дискреційних повноважень пенсійного органу.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В даному випадку, суд вважає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фактично порушить закріплені законом виключні повноваження пенсійного органу.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання призначити позивачу пенсію слід відмовити.
Разом з тим, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2023 №064450009041, суд застосовуючи механізм ефективного захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.10.1990, та повторно розглянути її заяву від 24.10.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у даній справі про те, що строк проживання ОСОБА_1 на території зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить 4 роки 5 місяці 26 днів (з 21.07.1987 по 28.08.1987 - 1 місяць 8 днів; з 05.02.1988 по 23.02.1990 - 2 роки 19 днів; з 03.09.1990 по 15.08.1991 - 11 місяців 13 днів; з 15.08.1991 по 01.01.1993 - 1 рік 4 місяці 16 днів) та підтверджується довідками Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №7 та виконавчого комітету Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 07.03.2023 №289.
При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення пенсії, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду даної справи судом встановлено не було, адже оскаржуване рішення приймалось іншим територіальним органом пенсійного фонду, а тому заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 1073,60 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
З огляду на положення ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволення заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн належить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у повному розмірі.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013; код ЄДРПОУ 21318350) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.10.2023 №064450009041 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 20.10.1990, та повторно розглянути її заяву від 24.10.2023 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у даній справі про те, що строк проживання ОСОБА_1 на території зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 року становить 4 роки 5 місяці 26 днів (з 21.07.1987 по 28.08.1987 - 1 місяць 8 днів; з 05.02.1988 по 23.02.1990 - 2 роки 19 днів; з 03.09.1990 по 15.08.1991 - 11 місяців 13 днів; з 15.08.1991 по 01.01.1993 - 1 рік 4 місяці 16 днів) та підтверджується довідками Сушківського старостинського округу Виконавчого комітету Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області від 02.03.2023 №7 та виконавчого комітету Городницької селищної ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 07.03.2023 №289.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович