17 листопада 2025 року м. Житомир справа № 240/29984/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 про визнання протиправною, скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач):
- визнати протиправною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 09.10.2023 у ВП №67821943 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 гривень;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 09.10.2023 у ВП №67821943 про накладення штрафу в розмірі 10200,00 гривень.
На обґрунтування заявлених позовних вимог та протиправності оскаржуваної постанови Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що ним були вчинені всі необхідні дії для повного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20, а саме: здійснено ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, який становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік. Розмір підвищення до пенсії, що виплачується ОСОБА_1 на виконання вказаного рішення суду становив: з 28.01.2020 по 31.08.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 гpн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн, з 01.10.2022 - 6700,00 грн. Натомість, сума донарахованих їй за період з 28.01.2020 по 30.09.2023 коштів склала 169002,76 гривень та буде виплачена їй після надходження бюджетного фінансування на виконання зазначеного рішення суду, так як фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено окремою бюджетною програмою за КПКВК 2506080, а самі функції з фінансування виплати пенсії покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. З огляду на зазначене, відповідач вважає рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 ним виконано, а відтак оскаржувана постанова від 09.10.2023 у ВП №67821943 про накладення на управління штрафу в розмірі 10200,00 гривень за невиконання зазначеного рішення суду в частині виплати вказаної заборгованості в розмірі 169002,76 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, ухвалою суду залучено ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області подав до суду відзив на позову заяву, в якому заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив, що за наслідками перевірки виконання боржником рішення суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 було встановлено, що воно виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області лише в частині здіснення нарахувань. Натомість, в частині здійснення виплати стягувачу суми перерахованої пенсії, рішення виконано не було. Об'єктивної неможливості виконання рішення суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 в частині виплати ОСОБА_1 донарахованої суми пенсії встановлено не було. Відтак, рішення суду залишилось невиконаним в частині виплати заборгованості без поважних на це причин. Вказані обставини зумовили винесення державним виконавцем постанови від 09.10.2023 у ВП №67821943 про накладення на Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду у справі №240/12318/20. З огляду на зазначене, Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області просив відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у задоволенні позовних вимог.
Під час судового розгляду справи, що представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, натомість представник відповідача до суду не з'явився, однак у відзиві просив розглядати справи без його участі.
Після заслуховування позиції позивача та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, суд виніс протокольну ухвалу, якою перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні у матеріали справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 28.01.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 , як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Матеріалами справи підтверджується, що 10.12.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Сладь Тетяною Павлівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №67821943 з примусового виконання виконавчого листа по справі №240/12318/20. Копію вказаної постанови було направлено сторонам виконавчого провадження та надано боржнику - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк тривалістю 10 робочих днів для добровільного виконання рішення суду.
У відповідь на вказану постанову Головне управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) листа від 24.12.2021 №0600-0304-8/110867, в якому повідомило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 управління провело ОСОБА_1 з 28.01.2020 перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Починаючи з 01.12.2020 виплата пенсії здійснюється ОСОБА_1 у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. Сума донарахованих їй за період з 28.01.2020 по 30.11.2020 на виконання цього рішення суду коштів, з урахуванням виплачених сум, складає 41454,18 гривень. Крім того, в листі управління повідомило, що інформацію про виконання рішення суду у справі №240/12318/20 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ). При цьому, фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансування пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». У контексті вказаного, управління зазначило, що виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням у справі №240/12318/20 може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
18 січня 2022 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сладь Т.П. було прийнято та направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вимогу №3.3/3094, якою зобов'язано боржника в триденний строк з дня отримання цієї вимоги виконати рішення по справі №240/12318/20 та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
При цьому, на обґрунтування підстав для прийняття цієї вимоги в її тексті державним виконавцем було зазначено, що рішення суду боржником не виконано, оскільки нарахування пенсії проведено не в розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), а в інших розмірах.
У подальшому, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сладь Т.П., керуючись статтями 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанову від 14.02.2022 у ВП №67821943 про застосування до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.
Після отримання вказаної постанови Головне управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень Управління примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) листа від 24.01.2022 №0600-0304-8/8186, в якому повідомило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 управління провело ОСОБА_1 з 28.01.2020 перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальнихм заробітним платам, тобто з 28.01.2020 в розмірі 4173,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн. Починаючи з 01.02.2022 виплата пенсії ОСОБА_1 здійснюється у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. За період з 28.01.2020 по 31.01.2022 ОСОБА_1 нарахована доплата до пенсії. Крім того, в листі управління повідомило, що інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ), обов'язок ведення та заповнення якої (повнота та коректність) покладено на територіальні органи Пенсійного фонду України. При цьому, фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 «Фінансування пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм, а черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Фінансування виплат здійснюється централізовано Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами. У контексті вказаного, управління зазначило, що розмір бюджетних асигнувань, виділених йому на виконання судових рішень у 2021 році встановлено в розмірі 9679,55 тис.грн, які використано повністю. Пенсійний фонд України звернувся до головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України щодо порушення питання про збільшення асигнувань з державного бюджету на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Проте збільшення видатків на фінансування вказаної бюджетної програми Міністерством соціальної політики України, а відповідно й Пенсійним фондом України для Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на даний час не проведено. У зв'язку із цим, виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням у справі №240/12318/20 може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
Після отримання вказаного листа та перевірки виконання боржником рішення суду, старший державний виконавець Сладь Т.П. прийняла та направила на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вимогу від 01.09.2023 №76080 про виконання рішення суду у справі №240/12318/20 , в якій вимагала від боржника в 10-денний строк з дня отримання вимоги виконати рішення суду та здійснити нарахування та виплату стягувачу підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням її зміни на відповідний календарний рік.
Обґрунтовуючи підстави для прийняття цієї вимоги в її тексті було зазначено, що на даний момент рішення суду невиконане в повному обсязі. Розмір щомісячного підвищення до пенсії, на який має право стягувач, становить дві мінімальні заробітні плати, встановлені законом про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, відповідним роком є календарний рік, у якому здійснюється нарахування та виплата коштів.
У відповідь на вказану вимогу Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листа від 21.09.2023, в якому повідомило, що в якому повідомило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 управління провело ОСОБА_1 з 28.01.2020 перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто з 28.01.2020 в розмірі 4173,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн, з 01.10.2022 - 6700,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 на даний час становить 15898,93 грн, в тому числі 13400,00 грн - підвищеня за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (6700,00 грн х 2). За період з 28.01.2020 по 30.09.2023 ОСОБА_1 нарахована доплата до пенсії в розмірі 169002,76 гривень. Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано Пенсійному фонду України, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування, яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ). Враховуючи вищевказане, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що ним в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення суду у справі №240/12318/20 . Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
Суд зазначає, що наявним у матеріалах виконавчого провадження №67821943 розрахунком суми, що підлягає виплаті на виконання рішення суду у справі №240/12318/20 , підтверджується нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії за період з 28.01.2020 по 30.09.2023 в розмірі 169002,76 гривень, а витягом з підсистеми "Реєстр судових рішень" підтверджується включення до вказаної підсистеми інформації про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/12318/20 та про суму нарахованих, але невиплачених ОСОБА_1 коштів в розмірі 169002,76 гривень.
При перевірці виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/12318/20 старший державний виконавець дійшла висновку, що рішення суду в частині виплати заборгованості боржником не виконано.
У зв'язку з цим старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П, керуючись статтями 63 та 75 Закону України Про виконавче провадження, винесла постанову від 09.10.2023 у ВП №67821943 про застосування до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 10200,00 грн за повторне невиконання рішення суду без поважних причин
Вважаючи вказану постанову протиправною, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3447-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У справі Сорінг проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.
Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відтак, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 09.10.2023 у ВП №67821943 про застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/12318/20, суд зазначає наступне.
Як установлено судом та підтверджується наявним у матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії, здійсненого на виконання рішення суду у справі №240/12318/20, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провело ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В результаті проведеного на виконання цього рішення суду перерахунку, розмір нарахованого підвищення до пенсії, склав: з 28.01.2020 - 9446,00 грн , з 01.09.2020 - 10000,00 грн, з 01.01.2021 - 12000,00 грн, з 01.12.2021 - 13000,00 грн, з 01.10.2022 - 13400,00 грн, що відповідає розміру 2-х мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Таким чином, розрахунковою величиною, яка була застосована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області при нарахуванні ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, була саме мінімальна заробітна плата, встановлена законом про Державний бюджет України на відповідний рік, що відповідає резолютивній частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/12318/20.
Крім того, в ході розгляду справи підтверджено, що на виконання рішення суду у справі №240/12318/20 ОСОБА_1 була нарахована доплата з підвищення до пенсії за період з 28.01.2020 по 30.09.2023 в розмірі 169002,76 гривень.
Водночас, суму вказаної доплати в розмірі 169002,76 гривень, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 не виплатило. При цьому, позивач зауважив, що не мав об'єктивної можливості виплатити вказану суму донарахованого підвищення у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.
На підтвердження своїх дій в частині обліку суми доплати в розмірі 169002,76 грн, Головне управління надало докази включення рішення у справі №240/12318/20 до Реєстру судових рішень підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Зі змісту оскаржуваної постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 09.10.2023 у ВП 67821943 вбачається, що саме невиконання рішення суду у справі №240/12318/20 в частині виплати боржником заборгованості в розмірі 169002,76 гривень стало підставою для накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 10200,00 грн за невиконання без поважних причин судового рішення.
Перевіряючи обґрунтованість висновків відповідача про невиконання позивачем без поважних причин рішення суду у справі №240/12318/20, через не здійснення виплати стягувачу нарахованого за період з 28.01.2020 по 30.09.2023 підвищення до пенсії в розмірі 169002,76 грн, суд зазначає наступне.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат, а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що станом на час винесення останньої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не виконано рішення суду справі №240/12318/20 в частині виплати стягувачу нарахованої доплати в розмірі 169002,76 гривень. Між тим, як на підставу щодо невиконання в повному обсязі судового рішення у вищезазначеній справі щодо виплати зазначеної доплати, позивач вказує на відсутність фінансування необхідного на виплату коштів за судовими рішеннями.
Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1статті 73 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є, зокрема, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 72 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV).
Нормами статті 63 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, а відтак і фінансування підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Згідно із п.п. 20, 29 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги", яка набрала чинності 01.04.2021) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
В свою чергу, згідно положень підпункту 4 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій.
Тобто, пенсійні виплати здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат територіальними органами Пенсійного фонду не має.
Фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення територіальним органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, виділення коштів із державного бюджету на фінансування бюджетної програми КПКВК 2506080 Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України.
З огляду на вказане, нарахована відповідно до рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/12318/20 сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Матеріалами справи підтверджено, що інформація про виконання судового рішення у справі №240/12318/20 та про суми нарахованих на виконання цього рішення, але невиплачених коштів (потребу) в розмірі 169002,76 гривень була включена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до Реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою реєстру судових рішень підсистеми "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Однак, на момент спірних правовідносин заборгованість по пенсійних виплатах за рішеннями суду значно перевищує видатки, передбачені бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її погашення.
Суд зазначає, що виділення коштів із Державного бюджету на погашення заборгованості з виплати пенсії не залежить від волевиявлення територіального органу Пенсійного фонду України, тому у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні ознаки вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення, як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у цьому випадку, штрафу.
Аналогічна правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду неодноразово висвітленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 07 січня 2019 року № 420/70/19, від 24 січня 2018 року № 405/3663/13-а.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач з метою отримання додаткового фінансування надавав до Пенсійного фонду України, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, інформацію про стан виконання постанови суду у справі №240/12318/20 та про суму нарахованих але не виплачених коштів.
Наведені обставини беззаперечно дають підстави для висновку, що невиконання судового рішення у повному обсязі, ухваленого у справі №240/12318/20, в частині виплати нарахованої доплати пенсії в розмірі 169002,76 грн пов'язане виключно з відсутністю фінансування на ці потреби, а не з умисним невиконанням судового рішення зі сторони Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
При цьому, Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 85450386), від 23.04.2020 у справі №560/523/19 (реєстраційний номер в ЄДРСР 88886054) та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 71834551) висловлював правовий висновок, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Судом встановлено, що позивач в межах своєї компетенції вчинив дії для забезпечення нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №240/12318/20 відповідної суми заборгованості, проте її невиплата зумовлена виключно відсутністю необхідних бюджетних асигнувань, які мали б бути виділені з державного бюджету на цю мету.
На підставі наведеного, слід зазначити, що обставини, на які посилається Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
В свою чергу відповідачем не було перевірено повідомлені боржником обставини, не надано оцінки наявності поважних причин не проведення позивачем виплати заборгованості третій особі та вжиття позивачем заходів щодо виділення бюджетних коштів для здійснення відповідної виплати, не встановлено вини та умислу щодо невиконання виконавчого листа, не встановлено факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що зумовило протиправне прийняття спірної постанови.
Зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконало конкретні заходи, спрямовані на виконання рішення у справі №240/12318/20, однак не змогло здійснити виплату стягувану нарахованої доплати пенсії в розмірі в розмірі 169002,76 грн у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеномуКонституцієюта законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення суду, у той час як матеріали справи свідчать про те, що невиконання позивачем рішення суду зумовлено наявністю поважних та незалежних від позивача обставин.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) за захистом своїх порушених прав та інтересів як сторона виконавчого провадження, а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
Тобто у цьому спорі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діє не як суб'єкт владних повноважень, а як орган Пенсійного фонду України до суб'єкта владних повноважень Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) щодо оскарження постанови старшого державного виконавця цього відділу, винесеної в рамках виконавчого провадження, будучи його стороною, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №815/4246/17.
З огляду на викладене суд проходить до висновку про застосування положень частини 1 статті 139 КАС України та стягнення з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 гривень.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (майдан Соборний, 1, м. Житомир, 10014; (площа Соборна, буд. 1, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 (с. Шоломки, Коростенський район, Житомирська область, 11101; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною постанову, скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сладь Т.П. від 09.10.2023 у ВП №67821943 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 10200,00 гривень за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 у справі №240/12318/20.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович