17 листопада 2025 року м. Житомир справа №240/3479/23
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 82877,53 гривень.
На обґрунтування заявлених позовних вимог Головне управління ДПС у Житомирській області зазначило, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг в загальному розмірі 82877,53 гривень, в тому числі: 76515,42 грн - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування (з яких: 52498,26 грн - основний платіж, 13294,57 грн - штрафна (фінансова) санкція, 10722,59 грн - пеня); 6362,11 грн - військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (з якого: 4374,85 грн - основний платіж, 1093,71 грн - штрафна (фінансова) санкція, 893,55 грн - пеня). У зв'язку з тим, що вказана заборгованість в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/3479/23 за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надіслав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.6.1 ст.6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи).
Підпунктами 19-1.1.22 та 19-1.1.45 пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють функції з погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів, а також звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Головне управління ДПС у Житомирській області є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень Державної податкової служби України на території Житомирської області. Відтак, відповідно до покладених на нього завдань, Головне управління ДПС у Житомирській області здійснює в тому числі й функції з погашення податкового боргу.
Відносини з приводу нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб врегульовані розділом IV ПК України.
Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - резидент, яка володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, у частині мінімального податкового зобов'язання; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
При цьому, об'єктом оподаткування резидента, згідно пункту 163.1 ст. 163 ПК України є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Правовими нормами підпункту 168.2.1. пункту 168.2 статті 168 ПК України визначено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до пункту 179.1. статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (пп. 54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України);
- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України).
Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Житомирській області відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України прийняло відносно ОСОБА_1 наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 №0033161305, яким за порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп. 165.1.55 п.165.1 ст. 165, п.167.1 ст. 167 ПК України, що було встановлене в акті перевірки від 12.10.2018 №1242/06-30-13-05/3097713239, нараховано відповідачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 52498,26 гривень та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13124,57 гривень;
- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 №0033171305, яким за порушення пп.16.1.2 та пп.16.1.3 п.16.1 ст. 16.1, пп.49.18.4 п.49.18 ст. 49, пп. "в" п. 176.1 ст.176, п.179.1 ст. 179 ПК України, що було встановлене в акті перевірки від 12.10.2018 №1242/06-30-13-05/ НОМЕР_1 , застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170,00 гривень;
- податкове повідомлення-рішення від 15.11.2018 №0033191305, яким за порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп."д" пп.164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп. 165.1.55 п.165.1 ст. 165, ппю1.1, пп.1.2, пп.1.3 п. 16-1 розділу ХХ ПК України, що було встановлене в акті перевірки від 12.10.2018 №1242/06-30-13-05/ НОМЕР_1 , нараховано відповідачу грошове зобов'язання з військового збору в розмірі 4374,85 гривень та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1093,71 гривень.
Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
З матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 15.11.2018 №0033161305, від 15.11.2018 №0033171305 та від 15.11.2018 №0033191305 були надіслані рекомендованим листом на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Однак, вказаний рекомендований лист повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Суд наголошує, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень.
Згідно з пунктом 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З огляду на вищезазначені положення та враховуючи причину повернення рекомендованого поштового відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями від 15.11.2018 №0033161305, від 15.11.2018 №0033171305 та від 15.11.2018 №0033191305, суд приходить до висновку, що вказані рішення вважаються врученими ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Доказів того, що податкові повідомлення-рішення від 15.11.2018 №0033161305, від 15.11.2018 №0033171305 та від 15.11.2018 №0033191305 оскаржувались відповідачем в адміністративному та/чи судовому порядку матеріали справи не містять, а отже визначене у них грошове зобов'язання за платежами з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, є узгодженим.
Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 ст. 129 ПК України передбачено, що при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) здійснюється нарахування пені.
Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом відповідно до пп.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України була нарахована відповідачу пеня за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування, в розмірі 10722,59 гривень та пеня за платежем з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 893,55 гривень.
Доказів оскарження відповідачем дій Головного управління ДПС у Житомирській області щодо нарахування вищезазначеної пені матеріали справи не містять, а тому вона є узгодженим зобов'язанням.
Із зведеного розрахунку сум податкового боргу судом встановлено, що узгоджене грошове зобов'язання в загальному розмірі 82877,53 гривень, в тому числі: 76515,42 грн - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування (з яких: 52498,26 грн - основний платіж, 13294,57 грн - штрафна (фінансова) санкція, 10722,59 грн - пеня); 6362,11 грн - військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (з якого: 4374,85 грн - основний платіж, 1093,71 грн - штрафна (фінансова) санкція, 893,55 грн - пеня) відповідачем у строки встановлені ПК України сплачене не було.
Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України одним із обов'язків платника податків є обов'язок своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
За визначенням, наведеним у пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
У визначені законом строки податкове зобов'язання в загальному розмірі 82877,53 гривень ОСОБА_1 сплачено не було, а тому у відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважаються сумою податкового боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).
З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ф" від 04.01.2019 №49-51 на суму боргу 82877,53 гривень.
Водночас, рекомендований лист, яким відповідачу надсилалась вищезазначена податкова вимога, повернувся на адресу контролюючого органу з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання". Разом з тим, з огляду на положення абз.2 п.42.5. ст. 42 ПК України та враховуючи причину повернення рекомендованого поштового відправлення з податковою вимогою від 04.01.2019 №49-51, суд приходить до висновку, що вказана вимога вважається врученою ОСОБА_1 .
Доказів оскарження відповідачем вимоги про сплату боргу від 04.01.2019 №49-51 матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Відповідно до п. 95.1 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
На момент розгляду справи в суді податковий борг в загальному розмірі 82877,53 гривень відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач до суду не надав. Проти позову відповідач не заперечував, доводи позивача не спростував.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою і являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено, а відтак підлягає стягненню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлене, враховуючи норму п.87.11 ст.87 ПК України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення суми податкового боргу платника податку, суд визнає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в загальному розмірі 82877,53 гривень такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкову заборгованість в розмірі 82877,53 грн (вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят сім гривень п'ятдесят три копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович