11 листопада 2025 року Справа № 160/18328/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Чернеччинської сільської ради
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
24.06.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернеччинської сільської ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення сорок першої сесії Чернеччинської сільської ради восьмого скликання від 22.04.2025 року № 2945-41/VІІІ відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( КВЦПЗ 01.01) із земель колишнього КДСП «Оріль» площею 4,1200 га на території Заплавського старостинського округу Чернеччинської сільскої ради Сарненського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати Чернеччинську сільську раду гр ОСОБА_1 затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( КВЦПЗ 01.01) із земель колишнього КДСП «Оріль» площею 4,1200 га на території Заплавського старостинського округу Чернеччинської сільської ради Сарненського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням сорок першої сесії Чернеччинської сільської ради від 22.04.2025 № 2945 41/VIII позивачу відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою для земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 (площа 4,12 га, КВЦПЗ 01.01) на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Позивач вважає це рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно порушує його право власності на земельну частку (пай), набуте шляхом спадкування, та суперечить нормам земельного і цивільного законодавства України. Позивач, як спадкоємець, набув право власності на земельну частку, а її виділення в натурі є невід'ємною частиною реалізації цього права. Відповідно до статті 3 Закону № 899-IV, підставою для виділення земельної ділянки в натурі є рішення відповідної сільської ради, а земельна частка, як правило, виділяється однією ділянкою. Позивач отримав дозвіл Чернеччинської сільської ради від 02.07.2021 на виготовлення технічної документації, що є першим етапом реалізації його права.
30.06.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали від 30.06.2025 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
10.07.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
08.08.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду виправлено описки в ухвалі суду від 10.07.2025 року.
11.11.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.
Копія ухвали та позовні матеріали були направлені відповідачу через систему «Електронний суд» та доставлені в його електронний кабінет -24.06.2025 року та 11.07.2025 року, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.12.2020 року, серія НМН 229281, виданим Сьомою дніпровською державною нотаріальною конторою (нотаріус ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 прийняв у спадщину за заповітом земельну частку (пай) площею 3,70 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території КДСП «Оріль», с. Заплавка, Самарівського району (раніше Магдалинівський район). Ця земельна частка належала ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №0224767, виданого Магдалинівською РДА 04.06.1997. Спадщину після ОСОБА_3 фактично прийняла її донька ОСОБА_4 , але не оформила спадкових прав.
Рішенням сьомої сесії Чернеччинської сільської ради восьмого скликання від 02.07.2021 року №1182-7- VIII позивачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 4,12 га (рілля) за межами населених пунктів Заплавського старостинського округу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
На підставі заяви позивача ДП «Центр Державного земельного кадастру» виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, а відомості внесено до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номера 1222383000:01:002:0383.
Рішенням сорок першої сесії Чернеччинської сільської ради від 22.04.2025 № 2945 41/VIII позивачу відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою для земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 (площа 4,12 га, КВЦПЗ 01.01) на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Позивач вважає вказане рішення відповідача від 22.04.2025 року № 2945-41/VІІІ яким відмовлено позивачу в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( КВЦПЗ 01.01) із земель колишнього КДСП «Оріль» площею 4,1200 га на території Заплавського старостинського округу Чернеччинської сільскої ради Сарненського району Дніпропетровської області - протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через місцеві ради, які представляють інтереси територіальних громад.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Відповідно до пунктів «а» і «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (частина 1 статті 81 Земельного кодексу України).
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 16 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Питання виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам регулюється Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV.
Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю, що належала на праві колективної власності колективними сільськогосподарським підприємствам тощо.
Згідно частини 1-2 статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - свідоцтво про право на спадщину; - посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною 1 та 2 статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
На підставі статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) мають право зокрема, розглядати заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок, приймати рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), розглядати та погоджувати проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Згідно статті 55 Закону України «Про землеустрій» у разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).
Судом встановлено, що згідно рішенням сорок першої сесії Чернеччинської сільської ради від 22.04.2025 № 2945 41/VIII позивачу відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою для земельної ділянки з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 (площа 4,12 га, КВЦПЗ 01.01) на підставі підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
Так,, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався, зокрема згідно з Указом Президента України №49/2024, затвердженим Законом №3564-IX від 06.02.2024, з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, як на дату прийняття спірного рішення відповідача, так і на час розгляду цієї справи у суді в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом №389-VIII.
В свою чергу Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» №2145-IX від 24.03.2022 внесено зміни, серед іншого, до Земельного кодексу України.
Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктами 27 і 28. У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України зазначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані приписи підпункту 5 пункту 27 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України набрали чинності з 07.04.2022 року.
З огляду на зміни, які внесені до Земельного кодексу України Законом №2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.08.2023 у справі №300/3771/22.
Суд зазначає, що оскільки оскаржуване рішення сорок першої сесії Чернеччинської сільської ради восьмого скликання від 22.04.2025 року № 2945-41/VІІІ відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( КВЦПЗ 01.01) із земель колишнього КДСП «Оріль» площею 4,1200 га на території Заплавського старостинського округу Чернеччинської сільскої ради Сарненського району Дніпропетровської області прийняте саме 24.04.2025, тобто під час воєнного стану та після набрання чинності вказаних змін до Земельного Кодексу України, відповідач, як орган місцевого самоврядування, у відповідності до статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти та приймати рішення з урахуванням чинних законодавчих норм.
Таким чином, враховуючи встановлену законом заборону безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації, суд дійшов висновку, що спірне рішення Чернеччинської сільської ради від 22.04.2025 року № 2945-41/VІІІ відповідає чинним положенням закону та є обґрунтованим.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений можливості після завершення воєнного стану звернутись до Чернеччинської сільської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 1222383000:01:002:0383 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( КВЦПЗ 01.01) із земель колишнього КДСП «Оріль» площею 4,1200 га на території Заплавського старостинського округу Чернеччинської сільскої ради Сарненського району Дніпропетровської області.
Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначає, що вони є похідними від вимоги щодо визнання протиправним та скасування спірного рішення, а тому також задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не доведено та судом не встановлено наявності підстав для скасування спірного рішення. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чернеччинської сільської ради (51110, Дніпропетровська область, Самарівський район, село Гупалівка, вул.Савченка Романа, 40А, код ЄДРПОУ 20241361) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв