Дата документу 11.11.2025 Справа № 336/6537/25
запорізький апеляційний суд
Провадження № 11-сс/807/847/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/6537/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
11 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 серпня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ ВП №3 Запорізького РУП ГУНП України в Запорізькій області від 30 червня 2025 року про закриття кримінального провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу слідчого судді та задовольнити його скаргу у повному обсязі. Свої вимоги мотивував тим, що висновок слідчого судді про те, що вартість викраденого у нього майна є меншою за 3028 грн., тобто є недостатньою для притягнення крадія до кримінальної відповідальності, не відповідає зібраним по справі доказам, а саме висновкам судової товарознавчої експертизи, відповідно до яких ринкова вартість алюмінієвої драбини становить 1586,48 грн., а подовжувачів 911,43 грн. та 827,02 грн. Таким чином, загальна вартість викраденого у нього майна складає 3324,93 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст.51 КУпАП, який станом на 01 січня 2025 року складає 3028 грн. Отже постанова про закриття кримінального провадження безумовно є необґрунтованою, а слідчим суддею в свою чергу при розгляді його скарги на вказану постанову не досліджено належним чином матеріали кримінального провадження.
Прокурор та заявник ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились. При цьому від ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду надійшла заява про здійснення апеляційного розгляду без його участі, подану ним апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі. Враховуючи зазначене, у відповідності до положень ч.4 ст.405 КПК колегія суддів вважала за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора та заявника.
У відповідності до положень ч.4 ст.107 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, слідчим відділом відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження за №12025082080000726 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК.
Відомості до ЄРДР були внесені 10 травня 2025 року на підставі письмової заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, згідно якої в період часу з 09 квітня 2025 року по 10 травня 2025 року невстановлена особа, в умовах воєнного стану, таємно викрала із подвір'я за адресою: м.Запоріжжя, вул.Баранова, 48, його майно, спричинивши матеріальну шкоду.
Постановою слідчого від 30 червня 2025 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025082080000726 від 10 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК у зв'язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Не погодившись із прийнятим слідчим процесуальним рішенням, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого від 30 червня 2025 року про закриття кримінального провадження №12025082080000726 від 10 травня 2025 року.
В обґрунтування вимог скарги заявник вказував, що слідчим передчасно прийнято рішення про закриття кримінального провадження, оскільки проведені не всі слідчі дії, не допитані всі свідки по справі, не встановлена вартість всього викраденого майна, зокрема викрадених з його будинку проводів.
На підставі вищевикладеного, заявник просив скасувати постанову слідчого від 30 червня 2025 року про закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя відмовила у задоволенні скарги, пославшись на те, що ОСОБА_7 було скоєно два окремих епізоди злочинних дій, а саме 08 та 10 травня 2025 року, окремо кожен з яких підпадає під ознаки дрібного викрадення чужого майна, і за вчинення яких передбачена не кримінальна, а адміністративна відповідальність. Стосовно доводів ОСОБА_6 про непроведення експертиз щодо іншого викраденого у нього майна, а саме проводів, слідчий суддя зазначила, що жодних заяв про викрадення у ОСОБА_6 ще й проводів останній ані під час складання заяви про вчинення кримінального правопорушення, ані під час його допитів в ході проведення досудового розслідування, не подавав.
Колегія суддів погоджується із прийнятим слідчим суддею рішенням з таких підстав.
Так, 09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX, яким ст.51 КУпАП викладено у новій редакції та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч.2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (розмір, якої дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року).
Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК).
Відповідно до ч.2 ст.5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Крім того, частиною 3 вказаної статті визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що мало місце скоєння двох окремих епізодів викрадення майна ОСОБА_6 , а саме 08 травня 2025 року викрадено алюмінієву драбину вартістю 1586,48 грн., а 10 травня 2025 року викрадено два електричних подовжувача, загальною вартістю 1738,45 грн. Про викрадення іншого майна, в тому числі й проводів, ОСОБА_6 під час проведення досудового розслідування слідству не повідомляв.
Таким чином, на момент набрання чинності Закону №3886-IX від 18 липня 2024 року кримінально караним діянням залишилось таємне викрадення чужого майна (крадіжка), мінімальна вартість якого становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день вчинення злочину складало 3028 грн.
З огляду на викладене вчинені ОСОБА_7 08 та 10 травня 2025 року дії підпадають під ознаки адміністративних правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність за ст.51 КУпАП.
Отже слідчий суддя дійшла обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні скарги ОСОБА_6 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, оскільки в діях ОСОБА_7 відсутній склад передбаченого ч.4 ст.185 КК кримінального правопорушення.
Твердження ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про те, що загальна вартість викраденого у нього майна складає 3324,93 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в розумінні ст.51 КУпАП, який станом на 01 січня 2025 року складає 3028 грн., є помилковими, оскільки мало місце скоєння двох окремих епізодів злочинних дій (08 травня 2025 року на суму 1586,48 грн. та 10 травня 2025 року на загальну суму 1738,45 грн.)
Відтак на переконання апеляційного суду слідчий дійшов правильного висновку про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, про що і була винесена відповідна постанова на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК.
З огляду на вищевикладене, є вірними висновки слідчого судді про те, що в ході проведення досудового розслідування слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК, неповноти проведення досудового розслідування, що могла б вплинути на об'єктивність у прийнятті рішення слідчим, не встановлено.
За наведених обставин, перевіривши ухвалу слідчого судді у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею при розгляді скарги ОСОБА_6 на постанову про закриття кримінального провадження дотримано вимоги ст.ст.306, 307 КПК, тому оскаржуване рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги не вбачається, наслідком чого є відмова у її задоволенні.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14 серпня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4